- Які порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини мали місце в Україні з початку повномасштабного військового вторгнення Росії в лютому 2022 року?
- Хто може бут притягнений до відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права?
- Хто у першу чергу забезпечує притягнення до відповідальності за серйозні міжнародні злочини?
- Чи були будь-які особи з російської влади притягнуті до відповідальності за вчинення їми на території Україні серйозних злочинів, які визнаються міжнародним правом?
- Чи переслідували когось українські посадовці за скоєння тяжких злочинів в Україні?
- Яку допомогу отримує українська система кримінального судочинства у проведенні розслідувань та кримінальному переслідуванні на національному рівні?
- Чи є Україна членом Міжнародного кримінального суду?
- Коли прокурор МКС порушив кримінальну справу щодо ситуації в Україні?
- Зважаючи на те, що Росія не є членом МКС, яким чином прокурор МКС розслідує звинувачення громадян Росії у скоєних в Україні злочинах?
- Як виконуються ордери МКС на арешт?
- Хіба глави держав не мають імунітету від судового переслідування?
- Чи буде прокурор МКС порушувати нові справи в рамках проведення розслідування в Україні?
- Чи має МКС пріоритет над національними органами влади при проведенні розслідувань та кримінальних проваджень?
- Якою була реакція урядів на ордери МКС на арешт Путіна та Львової-Бєлової?
- Як рішення прокурора МКС розпочати розслідування подій в України вплинуло на наявність ресурсів у розпорядженні суду?
- Чи можуть працівники судових органів інших країн розслідувати скоєні в Україні міжнародні злочини та притягувати винних до відповідальності?
- Чи розпочали працівники судових органів інших країн розслідування тяжких злочинів в Україні?
- Які ще існують міжнародні ініціативи, спрямовані на підтримку кримінальної юстиції в Україні?
- Чи підтримує Human Rights Watch створення трибуналу щодо злочину агресії?
- Чи буде забезпечення правосуддя за допомогою МКС або на національному рівні перешкодою для будь-якої мирної угоди?
- Що означають безпрецедентні заходи з притягнення до відповідальності за злочини в Україні для інших випадків, коли страждає мирне населення?
17 березня 2023 року судді Міжнародного кримінального суду (МКС) видали ордер на арешт Президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в офісі президента РФ Марії Львової-Бєлової.
Ордери на арешт були видані на підставі проведеного МКС розслідування, розпочатого прокурором суду в березні 2022 року на вимогу групи країн-членів МКС. Видаючи ордери на арешт, судді МКС зазначили, що вони переконані в наявності «обґрунтованих підстав вважати», що ці особи скоїли злочини, які підпадають під юрисдикцію суду, а саме це незаконна депортація та переміщення українських дітей з окупованих районів України до Росії. Згідно з відеозверненням голови суду, зміст ордерів на арешт залишається конфіденційним з метою захисту потерпілих та свідків.
Паралельно з розслідуванням прокурора МКС, українські судові органи також проводять власні кримінальні розслідування, користуючись отриманою від урядів інших країн доказовою, технічною та оперативною допомогою. Судові органи інших країн також розпочали кримінальні розслідування відносно скоєних в Україні тяжких злочинів. Тим часом національні та міжнародні групи громадянського суспільства активно працюють над документуванням скоєних порушень.
У цьому документі у формі запитань та відповідей надано додаткову інформацію щодо особливостей засобів реагування системи кримінального правосуддя на російсько-українську війну.
- Які порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини мали місце в Україні з початку повномасштабного військового вторгнення Росії в лютому 2022 року?
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року та війна, що розпочалася після цього, мали катастрофічні наслідки для мирного населення, цивільного майна та енергетичної інфраструктури. Російські збройні сили вчинили багато порушень міжнародного гуманітарного права, зокрема це невибіркові та неспівмірні бомбардування та обстріли житлових районів. Внаслідок таких ударів були зруйновані та серйозно пошкоджені житлові будинки, підприємства, школи, заклади охорони здоров'я та інші об'єкти. Багато з них, зокрема обстріл залізничного вокзалу в Краматорську, бомбардування драмтеатру в Маріуполі, удар по торговому центру в Кременчуці, бомбардування житлового району Чернігова, авіаудари та артилерійські обстріли житлових районів Харкова необхідно розслідувати як воєнні злочини, тобто умисне або необережне вчинення серйозного порушення законів та звичаїв війни. Російські збройні сили також неодноразово завдавали ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури, періодично позбавляючи мільйони мирних жителів електроенергії, води та тепла в умовах низьких температур взимку. Ці атаки також необхідно розслідувати як потенційні воєнні злочини, зокрема на предмет їхньої можливої класифікації як нападів, спрямованих проти цивільного населення.
Під час багатьох обстрілів житлових районів російські підрозділи використовували вибухову зброю з великою площею ураження, зокрема касетні боєприпаси, некеровані авіаційні бомби та керовані ракети. За даними Міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні, створеної Радою ООН з прав людини (РПЛ), українські збройні сили застосували касетні боєприпаси в контрольованих Росією районах міста Ізюм Харківської області.
В Україні широко застосовуються заборонені протипіхотні міни. В багатьох регіонах України російські військові використовують протипіхотні міни, зокрема й міни-пастки, що спрацьовують від дій жертви. Human Rights Watch оприлюднила три звіти, в яких задокументовано використання російськими військовими протипіхотних мін в Україні у 2022 році. За даними дослідження Human Rights Watch, схоже, українські збройні сили розкидали велику кількість наземних протипіхотних мін навколо Ізюма, що призводить до жертв серед цивільного населення та створює постійну небезпеку. Україна взяла на себе зобов'язання проаналізувати ці висновки.
На окупованих ними територіях російські або підтримувані Росією збройні формування вчиняли очевидні воєнні злочини та потенційні злочини проти людства, зокрема це тортури, страти без суду та слідства, сексуальне насильство, насильницькі викрадення, розкрадання творів мистецтва та культурних цінностей. Мирні жителі, які намагалися втекти з районів бойових дій, зазнавали жахливих випробувань та стикалися з численними перешкодами. У деяких випадках російські військові примусово вивозили чимало українських громадян до Росії або на окуповані Росією території України, що є воєнним злочином. Також мирних людей піддавали незаконним перевіркам на благонадійність, відомим під назвою «фільтрація», під час яких представники влади збирали вичерпну конфіденційну особисту інформацію, зокрема, біометричні дані.
Human Rights Watch і спостерігачі ООН документально підтвердили вбивства та катування військовополонених, захоплених російськими збройними силами, зокрема катування до смерті. Також було зібрано докази порушення українськими військовими законів війни через жорстоке поводження з військовополоненими та ймовірне скоєння страт без суду та слідства, що є воєнними злочинами.
Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені зі злочинним наміром, тобто навмисно або з необережності, є воєнними злочинами. До переліку воєнних злочинів у положеннях Женевських конвенцій про «серйозні порушення» в Статуті Міжнародного кримінального суду та інших джерелах, належить широкий спектр правопорушень — це навмисні, невибіркові та неспівмірні напади, що завдають шкоди мирному населенню, захоплення заручників, використання «живих щитів», колективне покарання, вбивства, катування та зґвалтування тощо. Окремі особи також можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за спробу вчинення воєнного злочину, а також за допомогу, сприяння, пособництво або підбурювання до вчинення воєнного злочину.
Також відповідальність можуть нести особи, які планують воєнні злочини або підбурюють до їх скоєння. Командири та цивільні лідери можуть бути притягнуті до відповідальності за воєнні злочини в порядку відповідальності командування, якщо вони знали або повинні були знати про скоєння воєнних злочинів і не вжили достатніх заходів для запобігання ним або для покарання винних.
Обов’язкове притягнення до відповідальності за тяжкі злочини є, в першу чергу, обов'язком держави, громадяни якої причетні до скоєння цих злочинів. Уряди зобов'язані розслідувати випадки серйозних порушень, до яких причетні їхні посадові особи або інші особи, які перебувають під їхньою юрисдикцією. Уряд повинен забезпечити неупереджене розслідування можливих випадків скоєння тяжких злочинів, виявлення та притягнення до відповідальності відповідальних за ці порушення осіб згідно з міжнародними стандартами справедливого судового розгляду, а також накладення на визнаних винними осіб покарань, співмірних з їхніми діями. Хоча недержавні збройні формування не мають такого ж юридичного зобов'язання переслідувати порушників законів війни у своїх лавах, проте вони несуть відповідальність за дотримання законів війни та зобов'язані під час проведення судових процесів робити це відповідно до міжнародних стандартів справедливого судового розгляду.
- Чи були будь-які особи з російської влади притягнуті до відповідальності за вчинення їми на території Україні серйозних злочинів, які визнаються міжнародним правом?
Human Rights Watch не відомо про факти кримінальних проваджень у Росії проти російських громадян за тяжкі злочини, скоєні в Україні.
У грудні 2022 року Федеральні збори Росії ухвалили законопроєкт, за яким передбачається надання ефективного імунітету за певні злочини, скоєні на окупованих територіях України, що є порушенням міжнародно-правових зобов'язань Росії.
Законопроєкт, який Державна Дума РФ одноголосно ухвалила в першому читанні 13 грудня 2022 року, має на меті запровадити російський кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси на окупованих Росією територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Він передбачає закриття кримінальних справ та скасування вироків особам, які вчинили злочини до 30 вересня, діючи «в інтересах Російської Федерації» в цих регіонах. Ймовірно, до таких злочинів будуть віднесені воєнні злочини та серйозні порушення прав людини. Закон буде стосуватися російських посадовців та їхніх довірених осіб. Законопроєкт набуде чинності після ухвалення Радою Федерації, верхньою палатою парламенту та підписання президентом Володимиром Путіним.
Законопроєкт, якщо він буде прийнятий, порушує зобов'язання Росії за нормами міжнародного гуманітарного права та міжнародних стандартів у галузі прав людини. Стаття 64 Четвертої Женевської конвенції передбачає, що в умовах окупації кримінальне право та інші місцеві закони, за рідкісними винятками, залишаються чинними. Запровадження російського кримінального та кримінально-процесуального кодексів на окупованих територіях України є незаконним. Росія також має зобов'язання за міжнародним гуманітарним правом розслідувати факти воєнних злочинів, скоєних її військовими або на території, яку вона контролює, і притягувати до відповідальності винних за їх скоєння.
Human Rights Watch не відомо про будь-які кримінальні провадження в Україні проти громадян України за пов'язані з війною тяжкі злочини, скоєні в Україні після повномасштабного вторгнення Росії в країну.
Генеральна прокуратура України повідомила, що станом на 7 лютого 2023 року 260 російських військовослужбовців перебувають під слідством за воєнні злочини, скоєні з початку повномасштабного вторгнення Росії. З них 92 особам були висунуті обвинувачення. Щонайменше 20 російських військовослужбовців були засуджені українськими судами за воєнні злочини, скоєні з лютого 2022 року. Представники Human Rights Watch ознайомилися з судовими справами 19 з цих осіб, які свідчать про те, що десять обвинувачених перебували під вартою на момент розгляду їхніх справ у суді. Щонайменше один з них був повернутий до Росії після винесення обвинувального вироку в рамках обміну полоненими. Решту дев'ятьох судили заочно.
Генеральна прокуратура України отримує величезну підтримку протягом конфлікту, зокрема це стосується численних ініціатив, спрямованих на надання допомоги у розслідуваннях та кримінальних переслідуваннях. Деякі з основних ініціатив детально описані нижче. Певні види допомоги були надані ще до розгортання конфлікту у 2022 році.
У травні 2022 року Європейський Союз, Сполучені Штати Америки та Велика Британія створили Консультативну групу з розслідування злочинів проти людяності (ACA) для надання Генеральній прокуратурі України допомоги в розслідуванні та кримінальному переслідуванні злочинів, вчинених у зв'язку з конфліктом. Передбачається, що до ACA входять 1) консультативна група при Генеральній прокуратурі, до складу якої входять досвідчені старші прокурори у справах воєнних злочинів, слідчі та інші фахівці, що перебувають у регіоні, які надають експертну допомогу, консультації, зокрема щодо стратегій проведення розслідувань та судового переслідування, а також оперативну підтримку, та 2) «мобільні групи правосуддя», до складу яких входять як міжнародні, так і українські експерти, які можуть розпочати роботу на вимогу Генеральної прокуратури з метою надання допомоги українським слідчим на місці подій.
Консультативна місія ЄС Україна з реформування сектору цивільної безпеки в Україні була створена у 2014 році для надання підтримки у реформуванні сектору безпеки України. Однак внаслідок повномасштабного вторгнення Росії консультативна місія переорієнтувалася на надання допомоги Генеральній прокуратурі України.
Чимало країн запропонували українській владі фінансову, експертну допомогу та підтримку у створенні потенціалу, зокрема, це фінансована Великою Британією навчальна програма для українських суддів та допомога британських експертів з питань сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом; створена США «Обсерваторія конфлікту» для отримання та аналізу інформації з відкритих джерел; прирядження державних судово-медичних експертів та передача судово-медичного обладнання.
Також численні українські громадські організації документують воєнні злочини та тісно співпрацюють з Генеральною прокуратурою, зокрема, обмінюючись інформацією та спільно відвідуючи регіони, де проводяться розслідування інкримінованих злочинів.
Україна не є членом МКС, але у двох деклараціях визнала юрисдикцію суду щодо інкримінованих злочинів, скоєних на території країни з листопада 2013 року, а також взяла на себе зобов'язання співпрацювати з судом.
Хоча у 2000 році Україна підписала Римський статут (договір про заснування суду), вона досі його не ратифікувала. У 2016 році Україна внесла зміни до своєї Конституції, щоб створити умови для ратифікації. 30 червня 2019 року набула чинності поправка до статті 124 Конституції України, згідно з якою визнано юрисдикцію МКС та усунено останню перешкоду для ратифікації Україною Римського статуту. Україна також взяла на себе зобов'язання забезпечити ратифікацію Римського статуту та імплементацію договору в національне законодавство в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Проте на сьогодні жодних подальших конкретних кроків на шляху до ратифікації зроблено не було.
Оскільки Україна не ратифікувала Римський статут, вона не може користуватися всіма правами члена керівного органу МКС – Асамблеї держав-учасниць. Асамблея приймає рішення з великої кількості питань, що мають вирішальне значення для функціонування та успішної діяльності суду та системи Римського статуту, зокрема, пов'язаних з бюджетом суду та виборами основних посадових осіб МКС.
Прокурор МКС порушив кримінальну справу щодо ситуації в Україні 2 березня 2022 року. Таке рішення він ухвалив після того, як того ж дня група країн-членів МКС звернулася до його офісу з проханням розслідувати ситуацію в Україні. Литва подала окреме звернення до прокуратури МКС 28 лютого. Відтоді ще кілька держав-учасниць приєдналися до цього звернення, таким чином, загальна кількість держав зросла до 43.
У цій публікації прокурор МКС повідомив, що з моменту порушення справи в Україні його офіс направив до країни 42 слідчих, судових експертів та допоміжний персонал для розслідування злочинів, що підпадають під юрисдикцію суду, а сам чотири рази відвідав країну з робочим візитом. 23 березня 2023 року українська влада та МКС підписали угоду про сприяння відкриттю офісу МКС в Україні.
- Зважаючи на те, що Росія не є членом МКС, яким чином прокурор МКС розслідує звинувачення громадян Росії у скоєних в Україні злочинах?
Оскільки Росія не є членом МКС, органи влади цієї країни юридично не зобов'язані співпрацювати з судом у розслідуванні злочинів, скоєних в Україні. Однак, згідно з договором про створення суду та з огляду на визнання Україною його юрисдикції, прокурор МКС має мандат на неупереджене розслідування звинувачень у скоєних в Україні злочинах всіма сторонами конфлікту, незалежно від громадянства особи, яку підозрюють у скоєнні злочину.
Під юрисдикцію МКС в Україні підпадають геноцид, злочини проти людства та воєнні злочини. Відповідальність за ці злочини несуть не лише ті, хто їх скоював, а й ті, хто віддає накази, надає допомогу або іншим чином є співучасником злочинів. Зокрема, це стосується відповідальності командирів, коли військові та цивільні посадові особи, аж до найвищого рівня командування, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за злочини, скоєні їхніми підлеглими, якщо вони знали або повинні були знати про скоєння таких злочинів, але не вжили належних заходів для запобігання їм або покарання за них.
Виконання ордерів на арешт є однією з найскладніших задач МКС. Не маючи власної поліції, в проведенні арештів суд змушений покладатися на допомогу держав та міжнародної спільноти. Усі країни-члени МКС зобов'язані сприяти арешту осіб, яких розшукує суд.
На практиці це може бути складним завданням. Окрім ордерів на арешт, виданих у зв'язку з розслідуванням в Україні, якщо гjворити про справи МКС стосовно найсерйозніших злочинів, суд видав ордери на арешт 12 осіб у різних країнах, і ці ордери не були виконані. Деяким з них вже майже 18 років.
Проте арешти все ж таки були. На сьогодні МКС було передано шістнадцять осіб, розшукуваних за основними кримінальними провадженнями МКС.
На затримання може знадобитися певний час, особливо якщо розшукувані є високопосадовцями, але зазвичай це відбувається завдяки суттєвій підтримці з боку міжнародної спільноти. Колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор був заарештований і постав перед Спеціальним судом у Сьєрра-Леоне за підтримки ООН після того, як три роки переховувався в Нігерії. Так само, після багатьох років переховування від правосуддя, високопоставлені підозрювані були заарештовані та постали перед Міжнародним кримінальним трибуналом у справах колишньої Югославії.
Коли людина постає перед судом після арешту та видачі, відбувається досудове провадження, відоме під назвою «підтвердження обвинувачень» з метою визначити, чи дають наявні докази достатні підстави вважати, що особа вчинила кожний з інкримінованих їй злочинів. Коли і якщо обвинувачення або кілька обвинувачень підтверджуються, призначається дата судового розгляду.
У статті 27 Римського статуту МКС чітко визначено, що «посада не має значення», тобто МКС може переслідувати чинних урядовців, незалежно від їхнього рангу, відповідно до основоположного принципу верховенства права. Ігнорування офіційних повноважень згідно зі статтею 27 Римського статуту є невідчужною частиною місії суду, яка полягає в тому, що «найтяжчі злочини, що викликають занепокоєння міжнародної спільноти в цілому, не повинні залишатися безкарними».
З принципових міркувань, прокуратура МКС надає пріоритет справам проти осіб, яких вона вважає найбільшою мірою відповідальними за скоєння викритих нею злочинів, незалежно від їхнього офіційного статусу. Імунітет чинних урядовців є перешкодою для переслідування деяких осіб, причетних до серйозних міжнародних злочинів, у національних судах. Відповідно до цього принципу, певні посадові особи іноземних держав, наприклад, акредитовані дипломати, глави держав та урядів, міністри закордонних справ мають право на тимчасовий імунітет від переслідування іноземними державами, поки вони обіймають свої посади, навіть у разі скоєння тяжких міжнародних злочинів. Щойно особа залишає посаду, імунітет втрачає чинність і не повинен перешкоджати подальшому переслідуванню.
Прокурор МКС може видати нові ордери на арешт, зокрема двох осіб, зазначених у виданих 17 березня ордерах. У своїй заяві після видачі ордерів прокурор МКС зазначив, що «Офіс [прокурора] продовжує працювати за кількома взаємопов'язаними напрямками розслідування... Ми без вагань подамо нові клопотання про видачу ордерів на арешт, якщо матимемо докази».
- Чи має МКС пріоритет над національними органами влади при проведенні розслідувань та кримінальних проваджень?
За нормами міжнародного права, держави зобов'язані проводити розслідування та належним чином переслідувати (або видавати для судового переслідування) підозрюваних у скоєнні геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людства та інших міжнародних злочинів. МКС не перекладає цю відповідальність. Він є судом останньої інстанції. Відповідно до так званого «принципу комплементарності», МКС може здійснювати свою юрисдикцію лише тоді, коли країна не хоче, не бажає або дійсно не здатна розслідувати ці тяжкі злочини та, за необхідності, переслідувати за їх скоєння.
Навіть після початку розслідування МКС у держав та окремих обвинувачених є можливість оскаржити законність справ у суді, посилаючись на існування національного судочинства.
Президент України Володимир Зеленський назвав видачу ордерів МКС «історичним рішенням, наслідком якої буде історична відповідальність». Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель оприлюднив заяву, в якій повідомив про видачу ордерів, нагадав про підтримку ЄС розслідувань прокурора МКС в Україні та закликав до співпраці всі країни-члени МКС. У той час як інші країни-члени ЄС взяли до відома або привітали видачу ордерів, Угорщина, як повідомляється, заблокувала оприлюднення спільної заяви від імені всіх 27 країн-членів ЄС. Інші країни-члени МКС, зокрема Канада, Чилі, Ісландія, Ліхтенштейн, Нова Зеландія, Велика Британія та Чилі, також висловилися на підтримку видачі ордерів. Президент США Джо Байден назвав видачу ордерів «виправданою», попри те, що Сполучені Штати, як і раніше, виступають проти юрисдикції МКС над громадянами країн, що не є учасницями договору, за відсутності санкції Ради Безпеки ООН.
Речник Кремля засудив ці ордери і зазначив, що Росія не визнає повноважень МКС. Російські слідчі порушили кримінальні справи проти прокурора МКС і суддів Відділення попереднього провадження МКС, а колишній президент Дмитро Медведєв погрожував ракетними ударами по резиденції суду в Гаазі у Нідерландах. У відповідь голова Президії МКС, Асамблея держав-учасниць і Високий представник ЄС виступили з заявами, в яких висловили протест проти таких кроків.
- Як рішення прокурора МКС розпочати розслідування подій в України вплинуло на наявність ресурсів у розпорядженні суду?
МКС є незалежною міжнародною судовою установою, фінансованою коштом щорічного бюджету, що складається з внесків країн-членів. Розмір цих внесків визначається залежно від доходів країни. Країни-члени МКС затверджують бюджет суду на своїх щорічних зборах. Дотримуючись певних правил і за виняткових обставин, МКС також може отримувати додаткові добровільні внески від урядів, міжнародних організацій, приватних осіб, корпорацій та інших суб'єктів.
З роками невідповідність між дедалі більшим навантаженням на суд та його бюджетом стала очевидною.
7 березня 2022 року, невдовзі після прийняття рішення про початок розслідування подій в Україні, прокурор МКС спочатку звернувся до країн-членів суду із закликом надати його офісу додаткові ресурси для забезпечення роботи у будь-яких ситуаціях шляхом залучення добровільних внесків та безоплатних послуг персоналу. З того часу кілька країн-членів МКС надали суду додаткові фінансові та людські ресурси поза межами звичайного бюджету МКС.
Надання цих додаткових ресурсів свідчить про те, що суд не забезпечений усім необхідним для виконання свого мандату. Про це постійно говорили працівники суду ще задовго до розгортання конфлікту в Україні.
Надання внесків безпосередньо перед початком розслідування в Україні також викликало відчуття політизації роботи суду, оскільки здавалося, що вони були спрямовані на забезпечення роботи прокурора виключно в цій ситуації. Хоча добровільні внески не можуть бути пов'язані з конкретною ситуацією, а прокурор неодноразово наголошував, що додаткові ресурси допоможуть його офісу виконувати свою роботу у будь-яких обставинах, кілька країн-членів МКС у своїх публічних заявах пов'язували надання ними внесків з Україною.
20 березня 2023 року, одразу після видачі перших двох ордерів на арешт в рамках розслідування щодо України, Велика Британія та Нідерланди провели конференцію міністрів юстиції, метою якої була підтримка судового розслідування щодо України. За повідомленнями ЗМІ, під час зустрічі кілька країн-членів МКС взяли на себе додаткові зобов'язання зробити добровільні внески до Офісу Прокурора.
Human Rights Watch та інші організації закликали країни-члени МКС дотримуватися принципового підходу до фінансування суду та збільшити його постійний бюджет, щоб усі органи суду могли ефективно та послідовно виконувати свою роботу в будь-яких ситуаціях.
У грудні 2022 року країни-члени МКС схвалили рішення, згідно з яким, на перший погляд, річний бюджет суду суттєво збільшився, але це збільшення ледве покриває інфляційні витрати і є набагато меншим, ніж просив суд.
- Чи можуть працівники судових органів інших країн розслідувати скоєні в Україні міжнародні злочини та притягувати винних до відповідальності?
Певні категорії тяжких злочинів, що є порушеннями міжнародного права, зокрема воєнні злочини та катування, підпадають під «універсальну юрисдикцію», що означає здатність національної судової системи країни розслідувати певні злочини та переслідувати за них, навіть якщо вони були скоєні не на її території, одним з її громадян або проти одного з її громадян. Деякі договори, такі як Женевські конвенції 1949 року та Конвенція проти катувань, зобов'язують держави видавати або переслідувати підозрюваних у скоєнні злочинів, які перебувають на території цієї країни або іншим чином підпадають під її юрисдикцію. Згідно зі звичаєвим міжнародним правом, загальновизнано, що країни можуть судити осіб, відповідальних за інші злочини, зокрема геноцид або злочини проти людства, незалежно від того, де ці злочини були скоєні.
Так. Представники судових органів низки країн оголосили про заходи, спрямовані на початок розслідувань скоєних в Україні воєнних злочинів. У деяких випадках ці розслідування спрямовані у першу чергу на збір і збереження доказів воєнних злочинів, які, як вважається, мали місце в країні, зокрема шляхом опитування жертв і свідків серед біженців. В інших випадках країна може проводити свої розслідування згідно з принципом універсальної юрисдикції.
Наприклад, у березні 2022 року Німеччина розпочала так зване структурне розслідування можливих воєнних злочинів і злочинів проти людства в Україні, зокрема шляхом проведення масштабного опитування, збору фактів і доказів, допиту свідків, перевірки структур командування та ідентифікації осіб, які ймовірно скоювали воєнні злочини. І навпаки, у Франції всі сім розпочатих на сьогодні розслідувань воєнних злочинів в Україні спрямовані «виключно на звинувачення у скоєнні воєнних злочинів або співучасті у воєнних злочинах» і стосуються постраждалих французів.
1 березня 2022 року Литва розпочала попереднє розслідування воєнних злочинів в Україні. Ним займається група з 40 прокурорів, поліціянтів та інших посадових осіб, які на момент публікації допитали близько 300 свідків і визнали понад 70 осіб потерпілими. Литовські прокурори також відвідали Україну, щоб разом з українськими прокурорами та слідчими взяти свідчення у потерпілих і свідків та оглянути місця злочинів.
У березні 2022 року Агентство Європейського Союзу з питань співробітництва у сфері кримінальної юстиції (Євроюст) також створило Спільну слідчу групу (ССГ) для України з метою сприяння розслідуванню воєнних злочинів та обміну інформацією. На сьогодні членами ССГ є шість країн-членів ЄС (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина), а також Україна та офіс прокурора МКС. У травні 2022 року Рада Європейського Союзу також ухвалила нові правила, що дозволяють Євроюсту створити Головну міжнародну базу даних доказів злочинів для зберігання та збереження доказів, пов'язаних з воєнними злочинами, зокрема в Україні. База даних офіційно запрацювала в лютому 2023 року.
Міжнародні організації запровадили декілька механізмів моніторингу та документування, зокрема це створені у відповідь на окупацію Криму Росією у 2014 році, а також створені нещодавно внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. До них належить створена Радою ООН з прав людини 4 березня 2022 року Міжнародна слідча комісія щодо України, якій доручено розслідувати можливі порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права в Україні та зберігати докази для «майбутніх судових процесів». У доповіді комісії, наданій Раді з прав людини в березні 2023 року, було визнано, що російська влада неодноразово порушувала норми міжнародного гуманітарного права. У багатьох випадках ці порушення прирівнюються до воєнних злочинів, а деякі з них можуть бути кваліфіковані як злочини проти людства. Також було зафіксовано кілька правопорушень, скоєних українськими збройними силами.
Неодноразово лунали заклики до створення спеціального трибуналу для притягнення до відповідальності за злочин агресії. Хоча МКС отримав юрисдикцію щодо цього злочину у 2018 році, він не має юрисдикції щодо цього злочину в Україні, оскільки ані Україна, ані Росія не є членами Міжнародного кримінального суду.
Human Rights Watch не займається розслідуванням злочину агресії і дотримується позиції суворого нейтралітету, щоб виконувати свої обов'язки – повідомляти про порушення міжнародного гуманітарного права та потенційні міжнародні злочини, скоєні всіма сторонами конфлікту. Це означає, що ми не виступаємо за або проти судового переслідування злочину на національному чи міжнародному рівні.
Human Rights Watch спостерігає за дискусіями про можливість створення спеціального трибуналу щодо агресії, а також за деякими пропозиціями стосовно внесення змін до режиму юрисдикції МКС щодо злочину агресії. Хоча Human Rights Watch не може займати певну позицію відносно різних пропозицій про можливе створення трибуналу як такого, ми вважаємо важливим враховувати, як такий трибунал буде взаємодіяти з іншими інститутами реагування системи кримінального правосуддя щодо України, зокрема з МКС, і зважати на ризики, спричинені відсутністю координації, розділенням ресурсів і проблемами, пов'язаними з вибірковістю.
- Чи буде забезпечення правосуддя за допомогою МКС або на національному рівні перешкодою для будь-якої мирної угоди?
Відповідальність за скоєння тяжких міжнародних злочинів є важливим складником стабільного миру. Судові процеси вказують на те, що толерантного відношення до злочинів проти людства не буде, тим самим сприяючи запобіганню злочинам у майбутньому, відшкодуванню збитків жертвам та їхнім сім'ям і відновленню довіри до верховенства права. І навпаки, досвід різних країн за більш ніж два десятки років свідчить про те, що відсутність належного судового переслідування за особливо тяжкі злочини часто призводить до скоєння правопорушень у майбутньому. Хоча взаємозв'язок між ініціативами у сфері юстиції та політичними угодами, спрямованими на припинення конфліктів, може бути складним, досвід інших конфліктів, наприклад, на Балканах, підтверджує, що кримінальні переслідування високопоставлених політиків та військових, а також ватажків повстанців можуть сприяти спробам мирного врегулювання, делегітимізуючи та маргіналізуючи тих, хто стоїть на заваді припиненню конфлікту.
- Що означають безпрецедентні заходи з притягнення до відповідальності за злочини в Україні для інших випадків, коли страждає мирне населення?
Безпрецедентні заходи з притягнення до відповідальності на національному, регіональному та міжнародному рівнях за ймовірні злочини в Україні дозволяють сподіватися на реалізацію права постраждалих та потерпілих на справедливість. Виконати цю обіцянку буде нелегко, і щоб ці зусилля принесли свої плоди, знадобиться постійна підтримка та міжнародна співпраця протягом багатьох років.
Однак, активізація зусиль щодо забезпечення правосуддя в Україні свідчить про те, що там, де є політична воля до правосуддя, шлях до нього існує. Рішуча підтримка урядами багатьох країн розслідування МКС в Україні разюче відрізняється від більш стриманої підтримки в інших ситуаціях, наприклад, у Палестині. Відсутність подібної реакції в інших випадках скоєння злочинів не лише позбавляє жертв права на справедливість, але й, закріплюючи подвійні стандарти, ставить під загрозу легітимність міжнародної системи правосуддя в цілому.
Подвійні стандарти у забезпеченні жертвам злочинів можливості домогтися правосуддя не можна сприймати як щось неминуче. Враховуючи всі зусилля, докладені зараз для притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, а також уроки, винесені з досвіду реагування на ситуацію в Україні, уряди повинні вжити конкретних заходів, спрямованих на зміцнення глобальної архітектури міжнародної юстиції. Зокрема, це може бути посилена підтримка та участь у глобальному мандаті МКС та інших міжнародних механізмів правосуддя, прийняття внутрішніх законів, що сприятимуть ефективному переслідуванню за тяжкі міжнародні злочини на національному рівні, а також об'єднання зусиль для обмеження використання права вето Ради Безпеки ООН у випадках масштабних злочинів.
