(Берлін) – Цивільне населення Маріуполя (міста на південно-східному узбережжі України) не має доступу до води, електрики й тепла від 2 березня 2022 року, коли місто оточили російські війська, повідомляє Human Rights Watch.
Гостра нестача води є великою загрозою для понад 200 000 мешканців, позбавлених гуманітарної допомоги або можливості покинути місто і дістатися до безпечного місця. За повідомленнями міської влади, під час бойових дій загинуло сотні цивільних, хоча точні дані про втрати серед цивільного населення та завдані збитки інфраструктурі міста невідомі через безперервні обстріли й обмежений зв'язок.
«Цивільне населення Маріуполя протягом останніх шести діб перебуває у моторошній пастці спраги, холоду та життя без електрики, під постійною загрозою російських бомбардувань, – сказав Джонатан Педно, дослідник Human Rights Watch із питань криз і конфліктів. – Російські сили разом із українськими повинні вжити необхідних заходів, аби цивільні могли покинути місто без загрози для їхнього життя, а також забезпечити базові потреби для тих, хто лишився».
Повідомляється, що 6 березня російський снаряд влучив у останню робочу вежу мобільного зв’язку в Маріуполі, через що координація дій у надзвичайних ситуаціях стала практично неможливою. Через постійні обстріли було також годі відремонтувати пошкоджену інфраструктуру електро- та водопостачання, зв'язку й опалення.
Дотримання умов щодо припинення вогню та відкриття гуманітарного коридору, які було узгоджено 4 березня, дало б змогу цивільному населенню безпечно евакуюватися, сприяло б швидкому та безперешкодному наданню гуманітарної допомоги всім цивільним, що її потребують, і дало б змогу відремонтувати життєво важливу інфраструктуру електро- та водопостачання й опалення, заявила Human Rights Watch. Заплановані з 5 березня три евакуації мирних мешканців було скасовано через продовження бойових дій.
Місто Маріуполь, де до конфлікту проживало приблизно 430 000 людей, розташоване на березі Азовського моря у гирлі сильно забрудненої річки Кальміус. За повідомленнями муніципальної влади, система питної води залежить від станцій перекачування підземних вод, робота яких потребує електроенергію. Електропостачання необхідно також для роботи водоочисних споруд Маріуполя.
Російські війська почали обстрілювати місто 24 лютого. Відтоді обстріли значно посилилися, позаяк десь 2 березня російські сили оточили місто. Після цього цивільні мешканці не могли покинути Маріуполь.
Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко розповідав Human Rights Watch 5, 6 і 7 березня, що місто живе без електрики, води й опалення відтоді, як його оточили. «Ми не знаємо чому, але систему електропостачання зруйновано, а оскільки система водопостачання потребує електроенергії для насосів, то вона теж пошкоджена, – сказав він. – Знаємо, що поруч із насосними станціями теж влучали ракети, але через бойові дії не можемо відправити туди ремонтників». Андрющенко додав, що нині цю територію контролюють російські війська.
6 березня гуманітарна медична організація Médecins sans Frontières («Лікарі без кордонів») розповіла в аудіоповідомленні, що їхні співробітники в Маріуполі особливо наголосили на нагальності відновлення водопостачання. «Люди не знають, де їм взяти воду, – сказав координатор Médecins sans Frontières із надзвичайних ситуацій. – Вони п’ють дощову воду або збирають сніг, щоб мати воду. Люди буквально розламували системи опалення, щоб набрати звідти воду та мати можливість помити руки».
За нинішньої погоди в Маріуполі, коли середня температура становить від -3 до 4 градусів за Цельсієм (від 27 до 39 градусів за Фаренгейтом), а найближчими днями не очікуються значні опади, вкрай важливо відновити електропостачання та водопостачання міста, аби запобігти поширенню інфекційних захворювань, які передаються через вживання забрудненої води. Сильне зневоднення може призвести до переохолодження, судом ніг, марення, зниження артеріального тиску, органної недостатності й смерті. Діти, вагітні жінки та літні люди мають більшу схильність до зневоднення.
Міжнародне гуманітарне право (або закони та звичаї війни) забороняє умисні напади та напади невибіркового характеру на цивільних осіб і цивільні об’єкти, а також напади, шкода від яких цивільному населенню є надмірною порівняно з очікуваною військовою перевагою. Закони війни не забороняють облогу на суходолі та блокаду на морі силами ворога, якщо це не завдає надмірної шкоди цивільному населенню. Проте сторони конфлікту повинні надавати дозвіл і сприяти швидкому і безперешкодному надходженню гуманітарної допомоги до всіх цивільних осіб, що її потребують, і не перешкоджати свавільно цьому процесу.
Крім того, всі сторони збройного конфлікту повинні захищати об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, зокрема споруди для забезпечення питною водою та санітарією. Сторони конфлікту повинні забезпечити доступ цивільного населення до належної якості води та санітарії. Заборонено використовувати голод як засіб ведення воєнних дій.
Міжнародне право прав людини також зобов’язує уряди та де-факто органи влади поважати право на воду та забезпечувати кожній людині доступ до достатньої кількості, безпечної, прийнятної, фізично доступної та доступної води для особистого та побутового використання. Сторони конфлікту мають негайно, без дискримінації та незаконних обмежень, забезпечити водо- та електропостачанням цивільне населення Маріуполя й інших регіонів, яке постраждало від бойових дій.
«Понад 200 000 цивільних мешканців, які опинилися у пастці в Маріуполі, стикаються з подвійною небезпекою – безперервних обстрілів і дедалі критичнішої нестачі чистої води, – сказав Педно. – Сторони, які не виконують свої міжнародно-правові зобов’язання щодо негайного вирішення гуманітарної кризи в Маріуполі, повинні бути притягнуті до відповідальності».
