- Внаслідок російських атак на Україну з січня 2025 року загинуло та зазнало поранень більше цивільних осіб, ніж за той самий період 2024 року.
- Ці атаки є порушенням норм міжнародного права, що забороняють невибіркові та непропорційні атаки. Такі удари, вчинені навмисно або з необережності, згідно з нормами міжнародного права є воєнними злочинами.
- Дипломатичні зусилля мають бути спрямовані на захист цивільного населення та відправлення правосуддя за скоєні злочини. Це передбачає надання подальшої допомоги у проведенні розслідувань та притягненні до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності.
(Київ, 22 травня 2025 р.) – Внаслідок російських атак на Україну з січня 2025 року загинуло та зазнало поранень більше цивільних осіб, ніж за той самий період 2024 року, заявила сьогодні Human Rights Watch. Уряди держав, зокрема адміністрація Трампа, у переговорах з Кремлем повинні використовувати свої важелі впливу, щоб змусити Росію дотримуватися міжнародного гуманітарного права і припинити навмисні, невибіркові і непропорційні атаки на цивільних осіб і цивільні об'єкти.
«Внаслідок російських обстрілів гине та отримує поранення більше цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, ніж раніше, навіть незважаючи на те, що світові лідери-учасники перемовин висловлюють жах з приводу зростаючих жертв, – зазначила Белкіс Віллє, асоційована директорка відділу криз і конфліктів Human Rights Watch. – Учасники перемовин повинні вимагати негайного припинення ударів по мирних жителях та об'єктах цивільної інфраструктури».
Human Rights Watch дослідило чотири російських атаки по Україні за період з 1 лютого по 4 квітня 2025 року, внаслідок чого загинуло щонайменше 47 цивільних осіб, і ще понад 180 дістали поранень. Human Rights Watch визнала ці обстріли незаконними, оскільки вони щонайменше порушували передбачену міжнародним правом заборону на невибіркові та непропорційні атаки. Російські збройні сили не спромоглися відрізнити цивільні об'єкти від військових або уникнути надмірних жертв серед цивільного населення, яких можна було б очікувати внаслідок цих обстрілів, порівняно з будь-якою ймовірною військовою перевагою. Такі удари, вчинені навмисно або з необережності, згідно з нормами міжнародного права є воєнними злочинами.
Під час обстрілу 1 лютого велика фугасно-кумулятивна ракета вибухнула о 7:44 ранку в повітрі та зруйнувала кут житлового будинку у місті Полтава, що за 240 кілометрів від лінії фронту. Загинуло 15 цивільних осіб, ще 20 зазнали поранень. Військово-повітряна база є єдиною військовою ціллю, яку дослідники Human Rights Watch ідентифікували у цьому районі. Вхід до неї знаходиться приблизно за 700 метрів від місця детонації.
Четвертого лютого російські війська завдали ракетного удару по місту Ізюм на сході країни, за 42 кілометри від лінії фронту. В результаті обстрілу будівлі міської ради в центральному районі міста загинуло шестеро цивільних осіб, 57 дістали поранення, зокрема троє дітей. Найближчою військовою ціллю, ідентифікованою дослідниками Human Rights Watch, був військовий територіальний центр комплектування та соціальної підтримки приблизно за кілометр від місця події.
Ввечері 5 березня вибуховий снаряд влучив у дах готелю «Центральний» у місті Кривий Ріг, що знаходиться на південному сході України за 70 кілометрів від лінії фронту. Загинули шестеро мирних жителів, ще 31 дістали поранення. Боєприпас влучив у центральну частину готелю і пошкодив 14 житлових будинків та кілька інших споруд навколо. Російські збройні сили та військові блогерипідтвердили факт обстрілу та заявили, що в готелі загинули 28 іноземних найманців, але представники Human Rights Watch не знайшли жодних доказів, які б це підтверджували. Найближчою військовою ціллю, ідентифікованою дослідниками Human Rights Watch, був військовий територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за 5 кілометрів 700 метрів від місця події.
Кароль Свіацкі, засновник і генеральний директор неурядової організації Ukraine Relief, яка надає гуманітарну допомогу українцям, на момент обстрілу перебував у ресторані готелю разом із шістьма іншими людьми, зокрема жінкою та її шестирічним сином.
«Ми розмовляли, трохи сміялися, і раптом за мить – страшенний шум, звук розбитого скла, клуби пилу, - розповідає він. – Місце, де ми сиділи, перетворилося на пекло... Ми були у шоковому стані, намагалися знайти вихід... Це був жах. Дитина кричала. Через пил нічого не було видно. Мені довелося закрити голову та рот курткою».
Увечері 4 квітня російські збройні сили знов атакували Кривий Ріг. Боєприпас розірвався в повітрі над парком, внаслідок чого було пошкоджено невеликий дитячий майданчик, багато будівель поблизу та ресторан. В результаті обстрілу загинуло 20 цивільних осіб, зокрема дев'ятеро дітей, більшість з яких були в цей момент на дитячому майданчику. Дістали поранення ще 73 людини, в тому числі тримісячне немовля.
Згідно з заявою Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), це був найсмертоносніший удар за кількістю загиблих дітей від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Найближчою військовою ціллю, ідентифікованою дослідниками Human Rights Watch, був той же самий військовий територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, що і у попередньому випадку, приблизно за два з половиною кілометри від парку.
Перед жодним із цих смертоносних обстрілів російські війська не робили попереджень цивільному населенню, яке перебувало поблизу.
У період з січня по квітень кількість жертв серед цивільного населення, зокрема кількість поранених, зросла на 57% порівняно з аналогічним періодом 2024 року. 24 квітня Росія завдала руйнівного ракетного удару по Києву та атакувала місто дронами, внаслідок чого загинуло щонайменше 12 цивільних осіб, як мінімум 90 зазнали поранень.
Норми міжнародного гуманітарного права, або ж закони війни, зобов'язують сторони конфлікту завжди розрізняти учасників бойових дій і цивільне населення. Атаки не можуть бути навмисно спрямовані проти цивільних осіб. Сторони конфлікту зобов'язані вживати всіх можливих запобіжних заходів для мінімізації шкоди мирному населенню та об'єктам цивільної інфраструктури. Удари можливо завдавати лише по воєнних цілях. Цілеспрямовані атаки на цивільне населення, або напади, під час яких не розрізняють комбатантів і цивільних осіб, або обстріли, внаслідок яких очікувано буде заподіяно надмірної шкоди цивільному населенню порівняно з передбаченою воєнною користю, є забороненими.
Серйозні порушення законів і звичаїв війни, зокрема невибіркові та непропорційні атаки, скоєні особами зі злочинним наміром, чи то навмисно, чи з необережності, є воєнними злочинами. Крім того, до кримінальної відповідальності можна притягнути за скоєння воєнного злочину, а також за пособництво, сприяння або підбурювання до його скоєння. Командири та цивільне керівництво можуть бути притягнуті до відповідальності за воєнні злочини як особи, які видають накази, якщо вони знали або мали знати про воєнні злочини та не вжили достатніх заходів для запобігання ним або покарання винних.
«Пріоритетом дипломатичних зусиль, спрямованих на припинення війни Росії в Україні, має бути захист цивільного населення та відправлення правосуддя за скоєні злочини, – зазначила пані Віллє. – Це означає відсутність амністії для тих, хто вчинив тяжкі порушення норм міжнародного гуманітарного права, а також сприяння у проведенні подальших розслідувань та притягнення до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності».
Детальну інформацію про зазначені вище чотири удари наведено далі
Методологія
Дослідники опитали 20 свідків обстрілів, зокрема трьох, які дістали поранення або втратили близьких, трьох представників місцевої влади у районах, що зазнали атак, а також рятувальника та волонтера, які були залучені до ліквідації наслідків цих атак. Human Rights Watch вивчила заяви представників російських збройних сил, військових блогерів і повідомлення у ЗМІ після обстрілів, а також проаналізувала супутникові знімки, фотографії та відеозаписи, зроблені свідками, надані Human Rights Watch або оприлюднені у соціальних мережах. На жодному з них не було виявлено ознак присутності військовослужбовців, техніки чи озброєння на місцях обстрілів.
Удар по багатоквартирному житловому будинку в Полтаві
Вибух біля багатоквартирного житлового будинку у місті Полтава завдав значних пошкоджень: було частково зруйновано вхід до західної частини будівлі та обвалилися четвертий і п'ятий поверхи. За даними благодійної організації, яка допомагала замінити вікна, вибуховою хвилею було вибито 1 500 вікон, деякі з них у будинках на відстані 270 метрів, внаслідок чого постраждали 308 домогосподарств і 528 мешканців.
23 березня дослідники Human Rights Watch відвідали місце події, оглянули руйнування і поспілкувалися з сімома мешканцями, зокрема з трьома зі зруйнованих квартир, а також із завідувачкою дитячого садка №81, розташованого за 50 метрів від епіцентру вибуху. Вона розповіла про пошкодження, через які закладові дошкільної освіти довелося перемістити від 80 до 100 своїх учнів до іншого місця навчання.
Деякі мешканці вночі стежили за повідомленнями про повітряну тривогу. Одна жінка розповіла, що її чоловік о третій годині ночі побачив у телеграм-каналах сповіщення про ракетну небезпеку у цьому районі. Після цього сім’я перейшла до найближчого укриття. «Коли ми прийшли [до укриття], то почули біля п'яти вибухів неподалік, а потім прочитали в телеграм-групах, що ракета Х-22 [прямує] до Полтави, тож ми перебралися вглиб укриття,» – розповіла вона. Внаслідок обстрілу квартира цієї родини була зруйнована.
71-річна Людмила Новицька розповіла, що була на кухні та готувала сніданок, коли «раптом щось вибухнуло. Пролунав оглушливий звук, потім з'явився дим. На щастя, телефон у мене був із собою, тож я зателефонувала синові та онукові. У коридорі моєї квартири почалася пожежа, приїхали рятувальники та врятували мене». Вона додала, що її спальня була зруйнована, і що вона б не вижила, якби була у ліжку.
Атака забрала життя 13 мешканців квартир у першому під'їзді будинку, а також двох жителів сусідніх будинків. Свідки описували відчуття вакууму (часто асоціюється з детонацією зброї вибухової дії) перед вибухом, після чого був гучний удар і вогонь. Аварійні служби відреагували швидко – врятували тих, хто вижив, і дістали тіла загиблих.
Human Rights Watch верифікувала викладені у соціальних мережах і надіслані безпосередньо дослідникам фотографії та відео, на яких видно наслідки обстрілу: пожежу, уламки і розкидані серед руїн особисті речі. Першого лютого Міністерство оборони Росії повідомило про груповий удар із застосуванням далекобійної керованої зброї по об'єктах газової та енергетичної інфраструктури України, заявивши, що «цілі удару досягнуті, всі визначені об'єкти вражені». Представники Human Rights Watch не виявили в безпосередній близькості жодного пошкодженого внаслідок обстрілу об'єкту газової чи енергетичної інфраструктури.
Вхід до найближчого військового об'єкту (української військово-повітряної бази) знаходиться приблизно за 700 метрів від місця удару. Росія вже атакувала її 2 липня 2024 року.
Удар по будівлі Ізюмської міської ради
Четвертого лютого 2025 року об 11:36 російські збройні сили завдали ракетного удару по місту Ізюм у Харківській області, влучивши в колишню будівлю міськради, вже пошкоджену раніше у 2022 році. Внаслідок удару загинув черговий працівник котельні. Загалом п'ятеро мирних жителів загинули на місці, один помер пізніше у лікарні. Ще 57 людей, зокрема троє дітей, зазнали поранень – від порізів і струсу мозку до посттравматичного стресового розладу. Вибухом також було пошкоджено 11 житлових будинків і колишній готель «Крем'янець», який на той момент виконував функції центру надання адміністративних послуг населенню, де працювали десятки людей. Дослідники Human Rights Watch верифікували п'ять розміщених четвертого квітня у телеграм-акаунті голови Харківської обласної державної адміністрації фотографій пошкоджень будівлі міськради. Північно-східний кут багатоповерхівки був зруйнований, фасад потрощений, вікна вибиті, серйозно пошкоджений перший поверх. Поруч на землі п'ять мішків з тілами загиблих.
Представники Human Rights Watch поспілкувалися з заступником міського голови Ізюма Володимиром Мацокіним та двома працівницями міських служб. 54-річна Тетяна Мартинова розповіла, що була у своєму кабінеті на четвертому поверсі адміністративного центру, коли від вибуху вилетіло скло, поранивши її.
У момент вибуху 32-річна Юлія Будянська була у своєму кабінеті на другому поверсі. Її контузило та побило, з ран від уламків скла та віконної рами, що впали на неї, почалася кровотеча. Юлія могла йти. Вийшовши не вулицю вона побачила чотирнадцятирічну дівчинку, яка лежала на землі, тримаючись за бік. Юлію Будянську госпіталізували на п'ять днів. За її словами, п'ятеро її колег зазнали поранень, переважно від розбитих вікон, вибитих рам і вибухової хвилі.
На одному з оприлюднених у телеграм-каналі четвертого лютого та верифікованих дослідниками відео можна побачити, що багато вікон у будівлі колишнього готелю «Крем'янець» вибиті. На тому ж відео також видно три будівлі поруч зі схожими пошкодженнями.
Телеграм-канал, пов'язаний з російськими військовими, заявив, що удар був спрямований проти українських солдатів та іноземних громадян, які нібито брали участь у військових операціях із мінування, маскуючись під місії гуманітарного розмінування. Зі змісту повідомлень виходило, що будівля функціонувала як готель, де зупинялися іноземні громадяни та військові. Проте представники місцевої влади повідомили, що з осені 2022 року «Крем'янець» перестав функціонувати як готель. Опитані стверджували, що на момент обстрілу в цьому районі не було жодних військових цілей. Найближчою військовою ціллю, ідентифікованою дослідниками Human Rights Watch, був військовий територіальний центр комплектування та соціальної підтримки приблизно за кілометр від будівлі.
Удар по готелю у Кривому Розі
П’ятого березня 2025 року о 22:00 у дах п'ятиповерхового готелю «Центральний» у Кривому Розі влучила ракета, внаслідок чого загинуло шестеро цивільних осіб, ще 31 людина дістала поранення. Також загинув військовослужбовець, який перебував у відпустці. В результаті вибуху було зруйновано головний вхід до готелю, сходи, балки та несучі внутрішні стіни, а також, за повідомленнями місцевої влади та ЗМІ, пошкоджено 14 житлових будинків, поштове відділення, заклад культури, 12 магазинів, дві школи та два дитячі садки.
Представники Human Rights Watch проінтерв’ювали Кароля Свіацкі з організації Ukraine Relief та Ігоря Логвінова, голову благодійної організації Freedom Trust, які в той час були в ресторані готелю у складі групи з семи осіб, а також підлітка-волонтера рятувальних служб, який прибув на місце події через кілька годин. Ігор Логвінов розповів, що після вибуху піднялася густа завіса пилу, люди намагалися знайти вихід:
Місцевим жителькам, які були з нами, вдалося знайти вихід... вони нас вивели звідти. [На шляху] все було завалено уламками... Ми знайшли вікно та взялися допомагати людям вибиратися через нього... Люди почали кричати. Ми озирнулися і помітили, що на пішохідному переході хтось лежить... Бачили, як з готелю почали вибиратися люди, бігли один за одним, усі в крові.
Вже ззовні Свіацкі та Логвінов побачили вогонь на даху та вибиті вікна. Три верхні поверхи готелю були зруйновані, уламками засипало автомобілі на парковці, в тому числі два мікроавтобуси Ukraine Relief з допомогою, яку команда планувала доставити дітям з церебральним паралічем та аутизмом.
Human Rights Watch верифікувала відео та фотографії, на яких можна побачити вибух і вогняну кулю, пошкоджені дах і головний вхід до готелю, щонайменше сім завалених уламками автомобілів, а також рятувальні роботи. За словами представників місцевої влади, балістична ракета «Іскандер» влучила просто у готель. Пан Логвінов зазначив, що найбільше поранень завдали металеві фрагменти, схожі на «маленькі кубики». У медичних звітах зазначено, що постраждалі отримали струс мозку, переломи, контузії, травми та пошкодження внутрішніх органів.
Свіацкі розповів, що бачив чоловіка, який стікав кров'ю на уламках будівлі, і чув, як жінка оплакувала свого чоловіка, вбитого, як він дізнався пізніше, металевими осколками. Рятувальники витягли з-під уламків тіла загиблих. І Свіацкі, і Логвінов кожен окремо розповіли, що тієї ночі не бачили у готелі жодного військового або об'єктів військового призначення у цьому районі.
Представники російських збройних сил і військові блогери підтвердили факт удару по готелю 5 березня і заявили, що в результаті загинули 28 іноземних найманців, які в ньому перебували. Свіацкі, Логвінов і підліток-волонтер стверджують, що не бачили там жодного іноземного бійця. Дослідникам Human Rights Watch не вдалося знайти жодної військової цілі поблизу місця обстрілу.
Російські військові вже завдавали удару по цьому місці 20 жовтня 2024 року, пошкодивши готель, прилеглі будівлі та 14 транспортних засобів, а також поранивши чотирьох цивільних осіб, зокрема дванадцятирічну дитину. Тоді російські ЗМІ також стверджували, що в готелі перебували українські та іноземні військовослужбовці.
Удар по дитячому майданчику у Кривому Розі
Четвертого квітня о 18:50 російські війська завдали ракетного удару по житловій забудові у Кривому Розі. Боєприпас розірвався у повітрі над житловим кварталом з дитячим майданчиком посередині. Внаслідок обстрілу загинуло 20 цивільних осіб, зокрема дев'ятеро дітей, і ще 73 дістали поранення, серед них тримісячне немовля. Місцева влада повідомила про пошкодження парку, 34 багатоквартирних будинків, шести навчальних закладів, магазинів, підприємств, міської інфраструктури, кількох автомобілів та одного приватного будинку.
Троє співробітників сусіднього ресторану RoseMarine (також відомого як «Магеллан») зазнали поранень, у приміщенні були вибиті вікна і двері, пошкоджені стіни і дах. Лікар описав травми від уламків та фрагментів металу, переломи кісток, пошкодження внутрішніх органів та інші травматичні ушкодження. 38 людей були госпіталізовані, 15 з них з важкими травмами.
Дослідники Human Rights Watch поспілкувалися з Віктором Строчуком, Іриною та менеджеркою ресторану. Віктор Строчук був у своїй квартирі на першому поверсі, коли побачив яскравий спалах, а потім почув «оглушливий звук, який кілька разів прокотився по кімнаті». Лунали автомобільні сирени, кімната була заповнена димом і завалена битим склом. «Десь через п'ять-десять секунд я почув крики, – розповідає Віктор. – Найжахливіші крики, які я чув у житті». Він взувся і вибіг на вулицю, де побачив палаючу машину таксі, яка вибухнула кілька разів. Віктор не знав, чи був хтось всередині.
Він побачив масштабні руйнування на дитячому майданчику. У нього розпочалася паніка, оскільки його дружина та двоє дітей були в той час на вулиці на прогулянці. Він помітив літню жінку, яка лежала на сходах до його будинку, і переніс її на лавку:
«Я говорив з нею, розуміючи, що вона жива, але важко поранена. Я весь був у її крові. Оглянув голову та шию – жодних поранень. Потім побачив кістку, що стирчала з її правої руки. Я вже зрозумів, що з рукою щось не так, вона якось неприродно висіла».
Пізніше Віктор дізнався від сусідів, що жінка була поранена металевими уламками в шию, легеню, ключицю. Вона перенесла інсульт, внаслідок чого осліпла.
Строчук побіг до машини швидкої допомоги, але в неї вже завантажували поранених дітей. Інша бригада швидкої приїхала десь через 10-15 хвилин і надала жінці допомогу. Незабаром Віктор дізнався, що його рідні живі й неушкоджені. Він помітив іншу жінку, яка сиділа на землі, з пораненою металевим фрагментом ногою, і допоміг її чоловікові зробити перев’язку. Через 20-30 хвилин після вибуху Віктор підійшов ближче до дитячого майданчика, де побачив медиків, які заносили дітей до машин швидкої медичної допомоги.
32-річна Ірина, яка попросила не називати її повне ім'я з метою захисту її приватності, була з чоловіком і двома дітьми у своїй квартирі на п'ятому поверсі в тому ж будинку, за 58 метрів від епіцентру удару. Вибухом вибило вікна у її квартирі. Вікна її будинку виходили на дитячий майданчик. Ірина надала вісім фотографій пошкоджень своєї оселі, зокрема, ванної кімнати та вибитих вікон у кухні, вітальні та двох спальнях.
На вулиці Ірина зрозуміла, що снаряд розірвався між її будинком і кутом сусіднього, серйозно пошкодженого. Будинок за адресою Співдружності, 96 видно на верифікованих Human Rights Watch фотографіях і відеозаписах.
Дослідники Human Rights Watch верифікували викладені п’ятого квітня у телеграмі першим заступником начальника Департаменту патрульної поліції відеозаписи з боді-камери, на яких зафіксовані наслідки обстрілу одразу після нього. На початку відео на екрані телефону відображається час 18:57. На змонтованих разом розмитих кадрах видно, як рятувальники та місцеві жителі надають допомогу людям, зокрема, в парку, на дитячому майданчику та у сусідніх будинках. На відео щонайменше троє маленьких дітей лежать, судячи з усього, мертві, на дитячому майданчику та поруч з ним.
На іншому відео, також верифікованому Human Rights Watch, мешканці та працівники екстрених служб біля дитячого майданчика несуть маленьку дитину, кладуть її на землю і перевіряють, чи вона дихає. Як повідомили пізніше ЗМІ, дитина померла.
Віктор Строчук надав Human Rights Watch записи з двох камер відеоспостереження, встановлених у його будинку. Вікна будинку виходять на внутрішній двір та автостоянку, що за 100 метрів від дитячого майданчика. На записі з камер відеоспостереження у дворі дві жінки в цивільному одязі сидять на лавці, після чого лунає вибух, на позначці часу 18:50. Після удару одна з жінок виходить з поля зору камери, а згодом видно, як цивільна особа несе її назад на лавку, ймовірно, поранену.
Підходять місцеві жителі, хтось із них допомагає жінці. О 19:12 на допомогу жінці приходять люди у бежевих бронежилетах. Потім з’являються рятувальники та інші люди в засобах індивідуального захисту та забирають жінку на ношах.
На кадрах з камер відеоспостереження автостоянки чутно звук вибуху, а потім видно, як дим швидко заповнює порожню парковку, на позначці часу 17:50. Через кілька хвилин люди біжать через стоянку, один чоловік несе на руках жінку, у якої, схоже, поранена нога.
Розбіжність у позначках часу на двох відео, ймовірно, пов'язана з різницею в налаштуваннях камер відеоспостереження після переходу на літній час.
Ірина та Віктор Строчук обидва зазначили, що після вибуху не залишилося вирви, оскільки детонація сталася у повітрі, і це відповідає пошкодженням, зафіксованим на фото та відеозаписах. За їхніми словами, найбільше постраждали перший і третій поверхи будинку по вул. Співдружності, 96.
Віктор Строчук, який працює в сфері будівництва, розповів, що бачив пошкоджені вибухом будівля на відстані до пів кілометра від епіцентру та застряглі у бетонних плитах на глибині до 10 сантиметрів металеві фрагменти. За його словами, земля біля місця вибуху була ніби посічена. Металеві уламки пошкодили автомобіль сім'ї Ірини, припаркований біля будинку, поруч із згорілим таксі. На верифікованих Human Rights Watch п'яти фотографіях і одному відео можна побачити палаючий білий автомобіль та будинок 96 по вулиці Співдружності з вибитими вікнами і пошкодженим фасадом, у численних невеликих дірках.
Після удару Міністерство оборони Росії заявило у Телеграм-каналі, що вони цілили у ресторан, де, за їхніми твердженнями, зустрічалися українські та іноземні військовослужбовці, і що в результаті обстрілу загинуло до 85 військовослужбовців і було пошкоджено «до 20 транспортних засобів». Віктор Строчук розповів, що за годину до обстрілу, коли він повертався додому з роботи, він проходив повз ресторан і не бачив жодного військового або транспортного засобу в цьому районі. Ірина зазначила, що того дня бачила кілька пофарбованих під військовий камуфляж цивільних автомобілів, припаркованих на вулиці поруч із іншими машинами.
Ресторан надав Human Rights Watch сім відеозаписів з камер спостереження, на яких зафіксовані різні частини ресторану в момент обстрілу та за кілька годин до нього, які Human Rights Watch верифікував. Згідно з позначкою часу на відеозаписі, ракетний удар стався о 18:51, що збігається з даними інших камер відеоспостереження.
Одна з встановлених на вході до ресторану камер зафіксувала вибух і пошкодження, спричинені ним всередині, зокрема, вибиті двері та розбиті вікна. На відеозаписах видно, що у ресторані впродовж кількох годин перед обстрілом перебували цивільні особи. Дослідники Human Rights Watch не знайшли жодних доказів військової присутності або військових цілей на відеозаписах з камер спостереження ресторану впродовж цього дня та безпосередньо в момент удару.
Як підтвердила менеджерка ресторану Ольга, того дня у ресторані не було жодного військовослужбовця. За її словами, там проходив захід для представників індустрії краси, який закінчився о 18:00, і більшість учасників залишили приміщення до 18:30, а також вечірка з нагоди дня народження для підлітків, яка закінчилася задовго до обстрілу. Інших ресторанів у безпосередній близькості немає.
