Слухай, тікай, ховайся

Петро та Тетяна

Щоранку о сьомій Петро довозив свою дружину Тетяну до кільцевої розв'язки на околиці Антонівки, що в передмісті Херсона. Їхати далі в Антонівку означало наражатися на високий ризик потрапити під обстріл російських дронів. Тому Тетяна йшла пішки ще кілометр до продуктового магазину, власниками якого було подружжя. Магазин називався «Наталі» на честь їхньої доньки Наталії. Щовечора Петро забирав Тетяну на тому ж самому місці.

26 серпня почалося як будь-який інший день. Петро зателефонував доньці після того, як відвіз Тетяну на роботу на їхньому білому мікроавтобусі «Мерседес», яким Петро їздив за продуктами та товарами для магазину.

Пізніше того ж дня Тетяна зателефонувала Наталії, і сказала, що Петро приїде за нею. В той день він вирішив забрати її ближче до магазину. Це було незвично, але він хотів позбавити її клопоту йти так далеко пішки.

Через годину Тетяна зателефонувала їй знову. Наталія почула «Привіт», і за мить пролунав вибух. Потім зв'язок обірвався.

Керований росіянами дрон атакував Петра та Тетяну, і цей напад було знято на відео. На оприлюдненому на пов'язаному з російськими військовими телеграм-каналі відео дрон летить за білим мікроавтобусом. Петро їде на ньому до кільцевої розв'язки. Дрон слідує за мікроавтобусом протягом хвилини, а коли той виїздить на кільцеву розв'язку, скидає йому на дах боєприпас, який влучає прямо над сидінням водія.

Дрон зависає над мікроавтобусом, продовжуючи стежити за ним за допомогою камери, поки той не виїжджає на кільце і не врізається в узбіччя.

Наталія розповіла дослідникам Human Rights Watch, як зателефонувала у швидку та повідомила, що ймовірно біля кільцевої розв'язки стався вибух. Вона благала їх допомогти. 

Потім Тетяна знову зателефонувала Наталії. «Я чула, як вона [Тетяна] кликала мого тата на ім'я: “Петро, Петро...”», – розповіла Наталія. 

Вона кинулася до лікарні у Дніпровському районі за два кілометри від місця, де на її батьків було скоєно напад. «Коли я приїхала, мама сиділа, вся в крові, притискаючи до серця кросівок мого батька, – розповідає вона. – Його самого я не бачила».

Волонтери штовхають пошкоджений мікроавтобус Петра через два тижні після атаки дрона, в результаті якої його було вбито. © 2025 Наталія.

Невдовзі медики забрали Тетяну на рентген. Внаслідок атаки дрона вона отримала перелом руки.

До Наталії підійшла знайома лікарка-анестезіолог, яка раніше часто робила покупки в сімейному магазині «Наталі». Вона взяла Наталію за плече та сказала: «Твій тато помер». 

Петро був ще живий, коли його привезли до лікарні. Але отримана внаслідок атаки дрона травма голови була надто серйозною, а в лікарні не було нейрохірурга, який міг би його вилікувати. 

«Я побачила, як мама виходила з рентгенівського кабінету, – сказала Наталія. – Вони були разом 32 роки, і тепер я мала сказати їй, що мого тата більше немає».

Загальний огляд

Напад, в результаті якого загинув Петро, – лише один із багатьох нападів російських дронів на мирних жителів Херсона. 

За даними виконавчого комітету Херсонської міської ради, з 1 травня по 16 грудня 2024 року внаслідок атак дронів у Херсоні загинули 30 цивільних осіб, щонайменше 483 зазнали поранень. 

Ці атаки досі тривають.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року в Херсоні проживало понад 280 000 жителів. Це було жваве і швидко зростаюче місто. Основу економіки становили судноплавство та сільське господарство. Люди любили відпочивати на свіжому повітрі. Багато родин мали дачі неподалік від вкритих густими паростями очерету берегів річки та проводили вихідні біля Чорного моря.

Зараз у місті залишилося менше 80 000 жителів. 

Такі попередження є незаконними, оскільки цивільне населення залишається повністю захищеним від атак відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, що застосовуються під час цього конфлікту. Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, сили, що атакують, не можуть оголошувати території «зонами без цивільних». Вони у будь-якому разі повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів, щоб уникнути жертв серед мирних жителів та пошкодження цивільного майна. Зокрема припинити атаку, коли стає очевидним, що ціллю є цивільний об'єкт. 

Життя з дронами

Мешканці районів поблизу Дніпра змушені пристосовуватися до постійної загрози з боку озброєних дронів: обирати, якими маршрутами пересуватися по району, як діставатися до роботи, як купити їжу та воду або отримати медичні послуги. Жителі деяких районів міста місяцями залишаються без води та електропостачання через постійні атаки російських дронів.

48-річний Володимир розвозить гуманітарну допомогу в Херсоні. Він кілька разів потрапляв під обстріли з дронів. Тепер Володимир прислухається до звуку дронів за 15 хвилин до того, як вийти з дому. Дорогою він швидко проїжджає відкриті ділянки, а потім різко гальмує, щоб зупинитися під деревами з густою кроною і знову послухати, чи не летить дрон. 

Сусіди пильнують один одного, прислухаючись до зловісного звуку, що долинає крізь вікна. 38-річна Ольга живе у Дніпровському районі. Вона розповіла дослідникам Human Rights Watch, що не виїжджає з гаража доки сусід не підтвердить, що не чує звуків дронів і що виїжджати безпечно. 

Дослідники Human Rights Watch зустрілися з Валерієм та Анастасією з Антонівки в листопаді. Вони щойно пережили атаку дрона на свій будинок. У Валерія була перебинтована голова, а в Анастасії - пов'язка на обличчі. (Їй відрізало кінчик носа. Вона вижила лише завдяки тому, що сховала своє цуценя чихуахуа під куртку біля серця, і металевий осколок, який міг убити Анастасію, вбив її улюбленця).

За словами Валерія, щоб уникнути дронів, «ми пересуваємося на мопеді або на машині. Але їхати треба повільно, прислухаючись, і якщо нічого не чути, швиденько рушити далі».

Дехто також почав використовувати портативні детектори дронів, які інформують про наявність поблизу дрона, його модель і відстань до нього. 

Але жителям слід остерігатися не лише дронів. «Я завжди виглядаю дрони вгорі, але я не дивився на міни на землі», – сказав Сергій, житель Дніпровського, що за вісім кілометрів на захід від Херсона. У листопаді йому ледь не відірвало ліву ногу, коли він наступив на протипіхотну міну. 

Місцеві жителі кажуть, що з серпня російські дрони скидають протипіхотні міни в районах міста поблизу річки, в тому числі в Дніпровському районі та Антонівці. Місцева влада вивішує листівки з попередженням про мінну небезпеку та небезпеку дронів у районах, що потерпають від нападів. Як стверджують місцеві жителі, доводиться чекати тижнями, поки перевантажені органи влади очистять територію та знищать протипіхотні міни чи інші нерозірвані боєприпаси. 

Дрони

Судячи з усього, під час цієї війни дрони-квадрокоптери використовують для виконання бойових задач у безпрецедентних масштабах. Атаки російських збройних сил на цивільне населення з використанням цих дронів доводять, наскільки точними та смертоносними є їхні удари. 

Дрони-квадрокоптери надзвичайно маневрені, здатні зависати, літати горизонтально або вертикально, огинати кути, прослизати крізь відчинені вікна та двері, маневрувати у важкодоступних місцях і стежити за людьми та транспортними засобами, що рухаються. 

Вікторія

40-річна Вікторія, фельдшер швидкої медичної допомоги, 28 жовтня виїхала на виклик до двох цивільних, поранених внаслідок атаки дрона. Увімкнувши протитуманні фари, водій швидкої у повній темряві виїхав Антонівкою на під'їзну дорогу біля берега річки.

У Вікторії було погане передчуття.

Почути дрони було важко через шум двигуна автомобіля, крики людей і гавкіт собак. Але вона уважно прислухалася, чи не чути цього зловісного дзижчання. «Швидше», - сказали люди з ліхтариками, підходячи до швидкої. Її команда вийшла з машини - людям потрібна була допомога. 

Лікар Сергій Кучеренко пішов надавати допомогу пораненим, які лежали на землі поруч з машиною швидкої. Водій швидкої обійшов машину ззаду, щоб дістати ноші. 

І тут Вікторія почула його – гудіння дрона. Звук наближався. «Дрон! Дрон!» - вигукнула вона до лікаря, шукаючи укриття. Але було надто темно. Всіх охопила паніка. 

Вікторія побігла до єдиного освітленого місця – відчинених бокових дверей автомобіля швидкої допомоги. Тільки-но вона поставила ногу в машину, як праворуч пролунав вибух – саме там, де за мить до цього стояв лікар поруч із пораненими. Заповзши в машину, вона почала втрачати свідомість. Пекучий біль пронизав ноги й тіло.

Як з'ясували дослідники Human Rights Watch, російський дрон не лише скинув боєприпас, але й зафільмував момент атаки на Вікторію та її колег. 

У відео, завантаженому наступного дня після атаки на телеграм-канал, пов’язаний з російськими військовими, дрон летить над Антонівкою між будинками, його тепловізор спрямований уперед.

Крізь дерева видніються обриси людини. Дрон змінює курс і прямує до неї. Спрямовує камеру вниз, калібрує своє положення і зависає над групою людей біля автомобіля бригади швидкої медичної допомоги Вікторії. Видно, як рухаються кілька собак, а один із постраждалих, якому Вікторія сподівалася допомогти, лежить на землі. Потім дрон скидає боєприпас. Він влучає між автомобілем і людьми та вибухає. 

Після атаки водій швидкої знайшов Вікторію в машині, поранену, і лікаря, який лежав у калюжі крові неподалік, також пораненого. Двоє перехожих допомогли водієві покласти лікаря та цивільних в машину швидкої допомоги. На пробитих колесах вони доїхали до найближчої лікарні. 

Лікар помер дорогою. 

Вікторія отримала осколкові поранення обох ніг, стегна та живота. 

Дослідники Human Rights Watch зустрілися з Вікторією та водієм швидкої у Херсоні через місяць після атаки на їхню машину. 

Вікторія досі ходить з однією милицею. Це прогрес – раніше їх було дві. 

Частини її ніг все ще були перебинтовані. У Вікторії осколкові поранення гомілок та стоп. Після двох операцій знадобиться певний час для загоєння ран. 

Вікторія сподівалася на повне одужання, хоча це було невідомо напевно. «Після одужання я хотіла б повернутися на роботу, – сказала вона. – Я люблю свою роботу [фельдшера], але час покаже». 

Працівники швидкої медичної допомоги розказали Human Rights Watch, що їхні бригади більше не можуть виїжджати на виклики в деякі райони Антонівки через високий ризик атак дронами. Натомість поранених до медичних закладів можуть вивозити наряди поліції на броньованих автомобілях.

Залишитися чи поїхати

Посилені атаки російських дронів у Дніпровському районі та Антонівці ускладнили мешканцям доступ до основних товарів та послуг, зокрема харчових продуктів та послуг медиків та рятувальників, а також до інших послуг, зокрема, громадського транспорту. Телекомунікації на цих територіях вже були серйозно пошкоджені внаслідок російських атак.

Кількість оприлюднених на телеграм-каналах, пов’язаних з російськими військовими, відео зросла, що свідчить про цілеспрямованість ударів по цих службах. 

Магазин родини Наталії в Антонівці припинив роботу після обстрілу, внаслідок якого загинув Петро. Магазин і досі зачинений. Це був один з двох продуктових магазинів, що залишалися працювати в цьому районі. Наталія каже: «Раніше їх було чотири чи п'ять. Наш закрився, коли тато загинув, а останній [в Антонівці] – місяць тому. Тепер тут нічого немає».

Мешканці, які залишилися жити в Антонівці та в районах на березі річки в Дніпровському районі, тепер змушені з великим ризиком для життя долати кілька кілометрів, щоб придбати воду та їжу. Але не всі мають достатню фізичну підготовку або готові ризикувати, щоб подолати таку відстань. 

Волонтерська організація роздає хліб з мікроавтобуса у Херсоні © 2025 World Aid Runners, Inc

Російська влада не повідомила про мету застосування дронів у Херсоні, але деякі місцеві жителі казали дослідникам Human Rights Watch, що її метою вважають зменшення чисельності населення цих територій. 

Незалежно від наміру, результат є саме таким.

Порушення роботи життєво важливих служб та постійна загроза від атак дронів згори та протипіхотних мін знизу змусили багатьох мешканців виїхати з прибережних районів міста. 

За даними місцевої влади, з травня по грудень 2024 року кількість мешканців Антонівки скоротилася майже вдвічі – з 4 570 до 2 300. За оцінками іншого джерела, 65-80% тих, хто залишився, – це люди літнього віку. 

Дослідники Human Rights Watch поспілкувалися з кількома мешканцями, які були змушені покинути свої домівки. Чоловік Анжеліки загинув внаслідок атаки дрона. Вона була змушена залишити свою квартиру в Антонівці в грудні, коли після іншого удару з дрона по припаркованій у дворі будинку машині у її помешканні вилетіли шибки. 

Вона каже: «Жити тут стало неможливо. Немає зв'язку, немає опалення, а екстрені служби сюди не можуть дістатися. Тому довелося переїхати до цивілізації».

Лише за два дні до атаки, внаслідок якої загинув її тато, Наталія благала батьків закрити магазин. Вона згадує, що Петро любив свою країну і любив Херсон. «Він міг виїхати [з країни] з мамою за кордон, вік йому дозволяв», - сказала вона. 

Але батько сказав їй: «Це моє, я не можу цього покинути». 

Через два тижні після смертоносного удару Наталія поїхала забрати мікроавтобус Петра, який все ще стояв біля кільцевої розв'язки. Вона звернулася по допомогу до волонтерів, які працювали в місті, але мало хто був готовий піти на такий ризик.

На лобовому склі машини досі були плями крові її батька. Коли люди почали штовхати автомобіль, пішов дощ. 

«Це був ніби знак від мого тата, який захищав нас від дронів», – каже Наталія.

Застереження на майбутнє

З історій Петра, Тетяни, Сергія, Вікторії, Ольги, Володимира, Валерія, Анастасії та інших мешканців Херсона постає картина виняткової кампанії терору. До того ж, посилення атак Росії на Херсон з середини 2024 року свідчить про глибинні зміни у методах ведення війни. Тепер відносно недорогі та доступні на ринку дрони, пристосовані для доставлення вибухової зброї, можна масово використовувати для ураження, переслідування, вбивства та каліцтва цивільних у великих містах та зробити їхнє життя настільки нестерпним, що ті, хто має можливість, відчувають необхідність виїхати. 

Наслідки такої жорстокої воєнної агресії, коли безжально та прицільно атакують мирних жителів та їхнє майно, є далекосяжними та глобальними. Щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню та запобігти застосуванню такої тактики протиборчими сторонами в інших зонах конфліктів по всьому світу, компанії-виробники комерційних дронів, держави та міжнародні організації повинні спільно працювати над покращенням захисту цивільного населення від незаконного використання дронів під час війни, зокрема шляхом притягнення до відповідальності за їхнє застосування, що становить воєнні злочини та злочини проти людяності. 

Повний текст звіту за посиланням.

Подяка