Skip to main content

Україна: Через протиепідемічні заходи, встановлені з метою запобігання поширенню Covid-19, заблоковано доступ до пенсій

Обмеження, що прирікали людей на зубожіння, знято, але ситуація потребує подальших покращень

Перевірка температури на урядовому контрольному пункті в'їзду-виїзду (КПВВ) «Майорське» у Донецькій області. 16 березня 2020 року. © 2020 APTN via AP

Оновлення (3 серпня 2020 року): Незважаючи на постанову Кабінету Міністрів України про зняття з 1 серпня 2020 року вимог щодо самоізоляції для всіх, хто переходить із непідконтрольних урядові України територій (НКУУТ) на підконтрольну урядові України територію (КУУТ), 3 серпня 2020 року організації, які перебувають на КПВВ, повідомили, що під час перетину людей і далі змушують завантажувати застосунок «Дій вдома» та проходити 14-денну самоізоляцію.

Східне регіональне Управління Державної прикордонної служби України у себе на сторінці в мережі «Фейсбук» підтвердило, що карантинні обмеження діятимуть і після 1 серпня 2020 року. Незрозуміло, чому постанова Кабінету Міністрів на цій частині території не набула чинності.

«Це неприйнятно, що Україна порушила свою обіцянку зняти пов’язані з Covid-19 обмеження на пересування, особливо зважаючи на докази того, що більшість пенсіонерів НКУУТ, яких від березня позбавлено можливості отримувати пенсії, є приреченими на зубожіння, – каже Лора Мілс, дослідниця Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. – Український уряд повинен знайти альтернативні способи, аби люди могли безпечно перетинати лінію зіткнення під час пандемії, особливо у тих випадках, коли їм треба лише отримати доступ до банківських та інших послуг, розташованих за кілька сотень метрів від урядових КПВВ».

(Київ) – за повідомленням Human Rights Watch, Україна зняла обмеження на пересування для жителів непідконтрольних урядові України територій (НКУУТ) на сході країни, через які літні люди часто не могли отримувати свої пенсії і жили на межі бідності. Обмеження, запровадженні у березні 2020 року у відповідь на COVID-19, призвели до того, що протягом чотирьох місяців пенсіонери були змушені різко скоротити витрати на продукти харчування, ліки та засоби особистої гігієни.

Скасування обмежень було важливим кроком. Однак український уряд залишив без змін інші вимоги, що надмірно обтяжують людей похилого віку, які, аби отримати свої пенсії, мусять кожні шістдесят днів переходити на підконтрольну урядові України територію (КУУТ), бо не мають дозволу доручати отримання пенсії законному представникові. Значні карантинні обмеження на пересування лишаються чинними також на НКУУТ.

«Протиепідемічні обмеження, погіршивши і без того погану ситуацію, майже повністю перекрили літнім людям доступ до пенсій і залишили їх без коштів навіть на найнеобхідніше, – каже Лора Мілс, дослідниця Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. – Маємо надію, що зняття обмежень на пересування допоможе пенсіонерам, але пандемія повинна підштовхнути уряд України до нагального пошуку шляхів вирішення проблеми як такої, аби полегшити для пенсіонерів процес отримання пенсій загалом.

Human Rights Watch проінтерв'ювала 15 літніх людей, майже всі вони від березня не можуть отримати належні їм пенсії. Люди розповіли про подальше погіршення їхньої економічної ситуації. 55-річний чоловік, який пересувається на інвалідному візку та користується підгузками, розказав, що вже не може собі купувати підгузки, і що мусив різати на менші шматки ті, що лишилися, аби їх вистачило на довше. Інший чоловік розповів, що з метою економії вони з матір'ю набагато зменшили прийом ліків від діабету, а мати мусила скоротити кількість знеболювальних препаратів, необхідних через суху гангрену ноги. Більшість наших співрозмовників розповіли, що через зменшення доходів відмовилися від м’яса і загалом їдять тепер менше.

«Я від голоду хитаюся, коли ходжу, – каже 68-річна жінка з-під Донецька. – Раніше могла собі ковбаси, шматок м’яса купити. Тепер не можу, грошей не вистачає. Тільки супчик їм і хліб».

Наприкінці 2014 року український уряд припинив виплату пенсій на НКУУТ. Відтоді мешканці цих реґіонів для отримання пенсій змушені реєструватися на урядовій території як внутрішньо переміщені особи (ВПО) та що два місяці їздити через лінію розмежування, аби не втратити право на отримання пенсії. Така політика є дискримінаційною. До введення карантинних заходів відбувалося майже 1,3 млн перетинів лінії розмежування на місяць, приблизно 80% із яких здійснювали літні люди.

Та в березні контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ) без особливого попередження було закрито, позаяк обидві сторони поквапилися відреагувати на Covid-19. 10 червня Україна знову відкрила КПВВ, але для запобігання поширенню коронавірусу з обох сторін було запроваджено обмеження. Україна вимагає від людей, які в'їжджають на її територію із НКУУТ, завантажувати на смартфон мобільний застосунок «Дій вдома» для відстеження дотримання 14-денної самоізоляції, але багато людей в Україні, особливо літніх, смартфонів не мають.

30 липня Київ заявив, що скасовує вимогу обов’язкової самоізоляції, залишаючи за Кабміном право відновити цю норму у разі необхідності. Проте значні обмеження і далі існують на НКУУТ Донецької області, де-факто влада якої пропускає обмежену кількість людей за раніше складеними списками і вимагає від них після повернення проходити 14-денну обсервацію у медичних закладах. Імовірно, для тих, хто в'їжджає на НКУУТ Луганської області, обмежень немає.

Під час пандемії уряд України має право обмежувати свободу пересування, зокрема запроваджувати карантин чи вимоги самоізоляції, коли це є необхідним і пропорційним для захисту здоров'я населення. Де-факто влада НКУУТ теж може запроваджувати такі заходи. Однак обмеження, що діяли протягом березня-липня, покладали надмірний тягар на пенсіонерів, для яких що далі, то необхіднішими були пенсія і доступ до життєво важливих послуг.

Попри те що до пандемії коронавірусу перетин лінії розмежування подеколи був виснажливим, більшість пенсіонерів могли менш ніж за один день здійснити перетин, отримати свою пенсію у банкоматі у кількохстах метрах від КПВВ на урядовій території і повернутися назад. Але через пов’язані з Covid-19 карантинні заходи люди, не маючи на КУУТ ані родичів, ані помешкання, мусили платити за проживання, аби виконати вимогу 14-денної самоізоляції, а цього багато хто дозволити собі не міг. Через це кількість перетинів на сході України зменшилась із 1,2 млн у червні 2019 року до 14 498 у червні 2020.

«У травні дедалі більше людей цікавило питання перетину, а це побічно свідчить про те, що гроші вже закінчились, або от-от закінчяться, – розповідає Юлія Трало, координаторка з питань надання правової допомоги фонду “Право на захист” (українського благодійного фонду, який є лідером у веденні стратегічних судових справ і захисті прав постраждалих внаслідок конфлікту пенсіонерів). – Одна справа [для пенсіонера] приїхати та повернутися за один день, а приїхати на 14 днів – це власне витратити всю ту пенсію, що назбиралася за цей період».

Через безвихідь дехто відчайдушно намагався перетнути лінію розмежування. 62-річний чоловік із Донецької області розповів, що через відсутність смартфону не зміг завантажити застосунок під час спроби здійснити перетин у червні. Він і ще 30 людей на три дні застрягли між протиборчими сторонами у «сірій зоні», де встановлено багато мін і дотепер точаться активні бої. Врешті-решт їм дозволити пройти карантин у медичному закладі на КУУТ.

Інші їхали до лінії розмежування, сподіваючись, що їм вдасться обійти необхідність перетину. Приміром, 67-річний чоловік намагався забрати ліки для дружини, передані родичем з урядової сторони через водія маршрутки, який привіз їх на пункт перетину. Але українські прикордонники не пропустили його і не допомогли з передачею, вимагаючи завантажити застосунок «Дій вдома» та пройти 14-денну самоізоляцію на КУУТ.

«Я навіть тисячу гривень пропонував, – розповідає чоловік. –  А що мені робити, дати жінці померти?... Я мало що не плакав».

Позбавлені доступу до пенсій, наші співрозмовники виживали дякуючи допомозі сусідів і друзів та завдяки «соціальним виплатам», які де-факто влада НКУУТ нараховує людям пенсійного віку. Усі, крім трьох опитаних, отримували такі виплати, але з їхніх слів, вони є меншими від українських пенсій, а товари, зокрема продовольчі, на НКУУТ – дорожчими.

В умовах обмеженого доступу на неурядові території перевірити достовірність цих тверджень складно. Однак звіт Трансперенсі Інтернешнл за 2017 рік та інших організацій засвідчують, що через хабарництво, контрабанду та запровадження обмежень на торгівлю ціни на НКУУТ були значно вищими, ніж в інших реґіонах України, надто на м'ясо та свіжі продукти.

Covid-19 унаочнив потребу спрощення  доступу до пенсій літніх людей, для багатьох із яких отримання пенсії і до пандемії вимагало значних зусиль через обмежену мобільність та інші фактори. Україна повинна прийняти законопроект 2083-д, яким скасовується вимога обов’язкової реєстрації пенсіонера як ВПО для отримання власної пенсії та скорочується кількість обов’язкових поїздок на КУУТ. Уряд також має запровадити дистанційні онлайнові послуги, які полегшили б отримання пенсій через законного представника. Оскільки літні люди важче хворіють на Covid-19 і частіше від нього помирають, положення, якими скорочується кількість необхідних поїздок через лінію розмежування, також сприятимуть захисту цієї категорії населення від вірусу.

Де-факто влада Донецька повинна зняти обмеження на пересування, надто щодо людей, яким треба отримати доступ до своїх пенсій, заявляє Human Rights Watch. Українська влада, якщо виникне необхідність поновити скасовані обмеження на пересування у разі поширення пандемії, матиме врахувати потреби людей, яким всього-на-всього потрібно дістатися до банкомату у кількохстах метрах або й менше від КПВВ на урядовій території.

Для цього слід подбати про застосування пропорційних заходів, таких як обмеження кількості осіб у будь-якій зоні, соціальне дистанціювання та обов'язкове носіння захисних масок. Українська влада має вже тепер розпочати створення цих умов, аби людям не довелося страждати, якщо обмеження на пересування буде запроваджено знову, зауважує Human Rights Watch.

Застосування владою правомірних обмежень на пересування під час пандемії не повинні бути причиною позбавлення доступу до товарів, медикаментів, медичного обслуговування та соціальних послуг, особливо для вразливих груп, таких як літні люди.

«Під час пандемії пенсіонерам в зоні конфлікту доводиться докладати неймовірних зусиль, аби заплатити за найнеобхідніше, –  каже Лора Мілс. – Обидві сторони повинні зробити все, аби ці люди могли отримувати вкрай потрібні їм гроші».

Фраґменти інтерв’ю наведено нижче.


У період із 29 червня по 16 липня дослідники і дослідниці Human Rights Watch особисто опитали 15 пенсіонерів із непідконтрольних урядові України територій (НКУУТ) віком від 51 до 87 років, а також проінтерв’ювали 2 родичів у тих випадках, коли не було можливості поговорити безпосередньо з пенсіонерами через поганий зв’язок або інші проблеми. За двома винятками, усі опитані нами люди не отримували української пенсії з лютого або з березня. Троє з них намагалися перейти через лінію розмежування, аби зняти пенсію та здійснити життєво важливі закупи, але на підконтрольних урядові України територій (КУУТ) їх відправили на 14-денний карантин чи самоізоляцію. Контакти наших співрозмовників ми отримали завдяки фонду «Право на захист» (український благодійний фонд, який є лідером у веденні стратегічних судових справ і захисті прав пенсіонерів).

Біля банкомату неподалік від лінії розмежування між проросійськими збройними угрупованнями та Збройними силами України (ЗСУ). Майорськ, Україна. 4 липня 2019 року. Люди похилого віку із непідконтрольних уряду територій змушені перетинати лінію розмежування, аби особисто отримати пенсії, що фактично позбавляє людей із обмеженою мобільністю доступу до своїх пенсій. © 2019 REUTERS/Гліб Гаранич

Деякі наші співрозмовники ще не досягли встановленого в Україні пенсійного віку для чоловіків (60 років), проте отримують пенсію на пільгових умовах як працівники гірничодобувної та важкої промисловості. Це пов'язано з тим, що відповідно до українського законодавства особи, які працюють на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, мають право отримувати пенсії раніше.

Двоє наших співрозмовників отримали належні їм українські пенсії, скориставшись послугами тіньових пунктів-обмінy («обнальщиків»), які переводять кошти у готівку. У рамках цієї схеми пенсіонер переказує пенсію на рахунок «обнальщика» в Росії чи Україні, після чого отримує готівку у рублях. Аби переконатися, що така схема існує, ми зателефонували у дві такі обмінники. Скористатися їхніми послугами можуть лише ті пенсіонери, які раніше особисто на КУУТ підключилися до інтернет-банкінгу. «обнальщики» беруть від 8 до 10 відсотків комісії і часто вимагають від пенсіонерів надати конфіденційну інформацію, зокрема повідомити реквізити і пін-код банківської картки. Більшість пенсіонерів сказали, що через ці вимоги не можуть або не хочуть користуватися послугами «обнальщиків».

2015 року де-факто влада НКУУТ почала виплачувати людям пенсійного віку так звану «соціальну допомогу», проте у всіх задокументованих Human Rights Watch випадках її розмір був меншим від українських пенсій. Наразі мінімальний розмір таких виплат на НКУУТ становить 4800 рублів ($67).

Усі проінтерв'ювовані нами літні люди живуть на НКУУТ. Задля безпеки ми використовуємо псевдоніми замість їхніх імен.

Петро П.

«Петро П.», 55 років, живе у Ровеньках Луганської області. Через отриману під час роботи у шахті травму хребта користується інвалідним візком. Петро П. має право на українську пенсію у розмірі 4600 гривень ($165). Після запровадження карантинних обмежень живуть із дружиною на 9600 рублів ($134), які вони отримують на двох від де-факто влади ЛНР. Останнім часом вони також отримували гуманітарну допомогу (продукти харчування, засоби гігієни) від Міжнародного комітету Червоного Хреста.

Оскільки Петро П. не може зняти свою пенсію, йому довелося заощаджувати на медикаментах і купувати менш ефективні, з його погляду, препарати, а також скоротити витрати на інші товари, зокрема на підгузки.

«Один знайомий подзвонив і сказав, що є пачка памперсів, спитав треба чи ні? Через церкву якось отримав, – розповідає Петро П. – І ми ріжемо на менші частини, щоб на довше [вистачило]… Я їх роблю меншими, склеюю скотчем… Дісталася мені одна пачка [за період карантину]. Але вже закінчується».

Віталій Н.

«Віталій Н.», 65 років, живе у Луганську). До запровадження карантину щомісяця отримував українську пенсію у розмірі 5900 гривень ($213), а також соціальну допомогу від де-факто влади у розмірі 11 500 рублів ($161). Він сказав, що цих грошей йому вистачало, аби доглядати 92-річну матір із інвалідністю, яка від початку конфлікту не має можливості поїхати на урядову територію і зняти пенсію. Однак після введення карантинних обмежень на пересування Віталій Н. не мав можливості отримувати пенсію, а тому був змушений скоротити витрати, передусім на ліки від діабету для себе та матері.

Віталій Н. розповідає:

Якщо я раніше приймав дозу 2500 міліграмів [Діабетона] на добу, то тепер став 1500 міліграмів на добу і довелося збільшити фізичне навантаження, щоб регулювати рівень цукру так. Я став проходити по 5 кілометрів на день за рахунок цього природнє пониження цукру. Знизив вживання їжі, втратив вагу. Мамі регулюю переважно за рахунок того, що стала просто менше їсти. Це, звичайно, випробування, але по-іншому ми зробити не можемо.

Його мати через діабет має гангрену ноги, і щоб заощадити кошти їй довелося на 15–20 відсотків зменшити прийом знеболювальних препаратів. Віталій Н. побоюється, що саме це спровокувало у матері мікроінсульт, бо через біль вона ставала дратівливішою і в неї підвищувався тиск.

5 липня Віталій Н. перейшов на КУУТ. На момент інтерв'ю він перебував на 14-денній самоізоляції у родинному дачному будиночку. Віталій Н. сказав, що на час відсутності йому довелося найняти цілодобову сиділку для догляду за матір'ю.

Михайло Н.

«Михайло Н.», 62 роки, мешкає у м. Харцизьк, Донецької області. Не мав можливості отримати пенсію та заощадження з лютого. 24 червня він спробував перейти на КУУТ через КПВВ «Новотроїцьке», про відновлення пропуску на якому незадовго до того оголосили обидві сторони. Михайло Н. сказав, що без щомісячної пенсії у 2000 грн ($73) був доведений до відчаю і вижив лише завдяки допомозі друзів. Хоча він і мав трохи заощаджень після сезонної роботи у готелі у Швеції наприкінці минулого року, він не міг отримати ці гроші на НКУУТ. Попри те що на НКУУТ існує банківська система, банки майже повністю є відрізаними від міжнародної системи розрахунків.

«Вирішив поїхати, бо мені треба було платити за житло [ЖКП], харчування, – розповів він. – Грошей нема, вже не знав, що робити. Я збирався тільки на один день їхати. Раніше робив так, що їхав туди і назад [із КУУТ] за один день, увечері вже вдома був».

Та через відсутність смартфону він не зміг завантажити застосунок «Дій вдома» і його не пропустили на урядову територію. А коли він спробував повернутися назад, то вже проросійські бойовики не пропустили його на НКУУТ. Михайло Н. і ще кілька десятків людей три дні провели у так званій «сірій зоні», яка розділяє сторони конфлікту. Врешті-решт їх пустили на урядову територію, поставивши вимогу пройти обсервацію у медичному закладі.

Через чотири дні після неґативного ПЛР-тесту на Covid-19 його відпустили, але він не зміг повернутися на НКУУТ. Михайло Н. сказав, що написав заяву на включення у списки осіб на пропуск, але відповіді не отримав. Не маючи куди дітися, Михайло Н. із початку липня безкоштовно жив і харчувався у монастирі.

Анастасія П.

«Анастасія П.», 68 років, живе сама в селі під Донецьком. До запровадження карантину що два місяці їздила на КУУТ, аби зняти пенсію у розмірі 2000 гривень ($73), до якої додавалася соціальна допомога місцевої влади у розмірі 4800 рублів ($67). Усіх цих грошей сукупно, з її слів, ледве вистачало на життя. Після запровадження карантину їй довелося виживати лише на 4800 рублів на місяць, цих грошей вистачало лише на найнеобхідніше.

«Це гроші, щоб з голоду не померти – вистачає на хліб, сіль, картоплю, на інше не вистачить, – каже вона. – Я від голоду хитаюся, коли ходжу. Раніше могла собі ковбаси, шматок м’яса купити. Тепер не можу, грошей не вистачає. Тільки супчик їм і хліб, як можна супчик їсти і не хитатися?»

Анастасія П. розповіла, що вже кілька років не купує ліки від деяких хронічних хвороб, бо не може собі цього дозволити. Площа земельної ділянки, на якій вона живе, занадто мала, аби вирощувати щось, як це робить більшість її сусідів, які під час карантину допомагали їй картоплею, вівсяною крупою, олією та яйцями.

Микола О.

«Микола О.», 57 років, колишній міліціонер із Донецька. Востаннє їздив через лінію розмежування по українську пенсію у розмірі 5000 гривень ($181) у березні. Після запровадження карантину виживає завдяки щомісячній соціальній допомозі у розмірі 4800 рублів ($67), які він отримує від де-факто влади. Каже, що почав їсти менше і що м'ясо вже задороге для нього, і що не може собі дозволити полікувати травму хребта, бо таке лікування коштуватиме приблизно 9000 гривень ($326).

«Стало набагато гірше з карантину, – розповів він. – Раніше хоч якось поїдеш шматок сала собі купити на базарі у Волновасі [місто на КУУТ], там воно набагато дешевше. Тепер город це єдине, що рятує, можна хоча б кабачки якісь збирати».

Перетнувши контрольний пункт в’їзду-виїзду (КПВВ) «Станиця Луганська», літні люди вишикувались у черги до банкоматів на підконтрольній українській владі території, аби отримати пенсії. 2 листопада 2018 року. Станиця Луганська, Україна.  © 2018 Мартин Ейм/Corbis / Getty Images

Людмила С.

«Людмила С.», 65 років. 28 лютого повернулась у рідне село у Луганській області. До повернення цілу зиму доглядала за сином із інвалідністю, який живе на КУУТ. У той період вона регулярно отримувала тільки українську пенсію у розмірі 2100 гривень ($76). Де-факто влада припинила їй виплати через довгу відсутність. Після запровадження карантину Людмила С. лишилася взагалі без грошових надходжень і цілком залежала від допомоги сусідів.

Людмилина донька, яка теж живе на КУУТ і зазвичай відвідує матір раз на місяць, аби привезти їй їжу, одяг, ліки та інші необхідні речі, у березні та квітні не змогла приїхати, бо в цей період де-факто влада закривала цілі міста з підтвердженими випадками захворювання на Covid-19.

Людмила С. розповідає:

Два місяці вона [донька] не приїжджала, не пускали ні автобусів, ні приватні автівки не їздили. Тоді я лишала ключі на порозі. Лягаєш спати і не знаєш, що буде вранці. Думала, хай двері не ламають, якщо помру.

Через місяць після запровадження карантину Людмила С. змогла відновити щомісячні виплати від де-факто влади у розмірі 4800 рублів ($67). Нині вона має що їсти, бо є своя городина і донька допомагає.

Степан А.

«Степан А.», 67 років, живе у Луганську. 29 червня перетнув лінію розмежування, щоб забрати для дружини ліки від тиску, які не продаються на НКУУТ. Степан А. сподівався, що йому не доведеться проходити самоізоляцію, бо не збирався заходити далеко на урядову територію. Родич передав ліки через водія маршрутки, зупинка якої розташована за кілька сотень метрів від КПВВ на урядовій території. Проте українські прикордонники не пропустили його і не допомогли з передачею, вимагаючи завантажити застосунок «Дій вдома» та пройти 14-денну самоізоляцію на КУУТ.

«Я ледве пройшов, прикордонники сказали, що у мене застаріла модель. Зв’язку немає, бачу не бере, не бере, – розповів він, додавши, що на завантаження застосунку на КПВВ треба витратити щонайменше три години. – Я навіть просив їх, я сказав – сходіть будь ласка, або запросіть водія маршрутки сюди, я візьму таблетки і піду додому. Я навіть тисячу гривень пропонував. А що мені робити, дати жінці померти?... Я мало що не плакав».

Зрештою Степану А. вдалося завантажити застосунок «Дій вдома» і він 14 днів провів на самоізоляції у родичів на КУУТ. До перетину ані він сам, ані його дружина з березня не могли отримати українську пенсію. Сукупно на двох у них виходить десь 8000 гривень ($290) на місяць. Від де-факто влади вони отримують 15 000 рублів ($210). Нині родина ледве може заплатити за деякі ліки, на які до запровадження карантину витрачалося до 30 відсотків їхнього бюджету. Запровадження карантину, каже Степан А., особливо окошилося на його дружині, – вона живе з однією ниркою і має кілька хронічних захворювань, тож потребує регулярного лікування, яке раніше отримувала на КУУТ.

Тетяна Е.

«Тетяна Е», 87 років, живе у селі під Луганськом. Перед запровадження карантину що два місяці їздила знімати пенсію у розмірі 5000 гривень ($181) на КУУТ. Оскільки на єдиному у Луганській області перетині пенсіонерам доводиться йти пішки кілька кілометрів, то і раніше для Тетяни Е. цей перетин був украй важким і вона мусила винаймати «тачкаря», щоб той її перевозив. «Іноді треба вистоювати 6 годин. Мені майже 90 років, яке вистоювання? Плачу за все це, виходить чимала сума».

Без доступу до української пенсії, Тетяна Е. виживає завдяки щомісячним виплатам у розмірі 4800 рублів ($67) від де-факто влади. І хоча їй ледве вистачало грошей на харчі та найнеобхідніше, вона не розраховувала найближчим часом потрапити на КУУТ – і через пов'язані з Covid-19 карантинні заходи, і через те, що у травні зламала ногу і тепер рухається ще повільніше.

«Те, що ЛНР видає, вистачає на хліб, – каже вона. – Після комунальних внесків (це світло, вода, газ) і ліків залишається 2000 [рублів] на їжу, купую тільки хліб і на суп. М’яса не їм».

Your tax deductible gift can help stop human rights violations and save lives around the world.