(Київ) – За повідомленням Human Rights Watch, українська журналістка, яка написала статтю про можливий вплив ультраправих організацій на інтернет-проект StopFake, отримує погрози вбивством, а її особисті дані викладено онлайн.
Журналістка Катерина Сергацкова, яка є співзасновницею інтернет-видання «Заборона», стала об’єктом погроз розправи у мережі Фейсбук, де користувачі оприлюднили її особисті дані, зокрема домашню адресу, а також опублікували світлини її помешкання та п’ятирічного сина. Сергацкова розповіла Human Rights Watch, що зв’язалася з адвокатом, аби подати заяву у поліцію.
«Журналісти не мають боятися за своє життя через те, що вони пишуть, – каже Г’ю Вільямсон, директор Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. – Українська влада повинна негайно розслідувати погрози на адресу Катерини Сергацкової та гарантувати безпеку їй та її родині».
3 липня «Заборона» опублікувала статтю, в якій ішлося про можливі товариські стосунки між лідерами ультраправих і неонацистських організацій із керівництвом неприбуткової організації StopFake, створеної для викриття неправдивої інформації про Україну. У статті «Заборони» вміщено кілька коментарів експертів про те, що такі стосунки могли впливати на редакційну політику, у якій, за їхніми оцінками, останніми роками простежується націонал-патріотичний дискурс і симпатії до ультраправих ідей.
У відповідь StopFake опублікували спростування, стверджуючи, що стаття «Заборони» є продовженням «тривалої проросійської травлі [їхньої] команди». Невдовзі тему підхопили соцмережі, де коментатори почали погрожувати Сергацковій, звинувачуючи її у проросійській пропаґанді.
11 липня 2020 року український журналіст розмістив на своїй сторінці, яка має понад 130 000 підписників, світлину Катерини Сергацкової з сином, оприлюднив подробиці її особистого життя і припустив, що вона працює на російські спецслужби. У коментарях до його посту дописувачі погрожували журналістці смертю та фізичним насильством, опублікували її адресу та світлини її помешкання. І хоча власне пост було видалено, журналіст і далі писав образливі та неправдиві твердження про Сергацкову, які активно поширювались у соцмережах.
У багатьох постах згадувалася національність Сергацкової як підстава для погроз і звинувачень. Росіянка Сергацкова відмовилася від російського громадянства і 2015 року отримала українське. За репортажі про конфлікт на сході України та інші матеріали вона отримала кілька премій.
Катерина Сергацкова каже, що і раніше була об’єктом цькування у соцмережах, зокрема у зв’язку з розслідуванням роботи українських спецслужб, але цього разу її особливо налякав індивідуальний характер погроз і масштаб цькування.
Цькування, погрози та доксинґ (публікація особистої інформації в інтернеті) щодо журналістів або інших публічних діячів, які вважаються «проросійськими», активізувалися після російської окупації Криму 2014 року та початку бойових дій на сході України.
2016 року веб-сайт «Миротворець» опублікував імена й особисті дані сотень журналістів та інших осіб, які дістали акредитацію від збройних угруповань проросійських сил, що є де-факто владою у так званих «ДНР» і «ЛНР», і звинуватив їх у «співпраці з терористами». 2017 року було відкрито кримінальне провадження проти веб-сайту, та у цьому розслідуванні не було зрушень, попри неодноразові публічні заклики з боку Управління Верховного комісара ООН із прав людини (УВКПЛ).
«Український уряд повинен захищати журналістів, якщо ті стають об’єктом погроз і цькування, зокрема, коли це відбувається онлайн, – заявляє Г’ю Вільямсон. – Україна має стати на захист свободи слова і гарантувати безпеку Катерині Сергацковій і тим, хто зазнає систематичних погроз через професійну діяльність».
