(Київ) – З огляду на загрозу COVID-19 Київ перекрив увесь рух через лінію розмежування на сході України, не забезпечивши при цьому належних умов для людей, які внаслідок цих дій можуть застрягнути на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ), повідомляє Human Rights Watch. Лінія розмежування відділяє підконтрольні уряду території від реґіонів, що перебувають під контролем збройних угруповань проросійських сил.
«Для України нинішня ситуація в галузі охорони здоров’я є надзвичайною, тож влада має всі підстави обмежувати пересування, зокрема і на охоплених конфліктом територіях Донецької та Луганської областей, – каже Рейчел Денбер, заступниця директора Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. – Та водночас влада має зробити все, аби члени родин були разом, а також мусить докласти максимальних зусиль для забезпечення гуманітарних потреб людей, які застрягли [на КПВВ]».
На довгі дні десятки людей, часто без фінансової можливості забезпечити собі гідний прихисток, застрягли на КПВВ на сході України, бо їм ніяк потрапити на непідконтрольну урядові територію. Серед позитивних дій влади варто відзначити те, що 1 квітня 26-м із 60-ти людей було дозволено перейти на непідконтрольну урядові територію через КПВВ «Станиця Луганська». Тепер має бути зроблено все, аби вирішити проблеми інших людей, які застрягли на КПВВ, і дати їм возз’єднатися зі своїми родинами, або ж допомогти із розміщенням на період очікування перетину. Якщо Київ дозволить цим людям виїзд, то влада протилежної сторони повинна дозволити їм в’їхати.
22 березня 2020 року в рамках боротьби з COVID-19 українська влада на невизначений термін припинила пропуск осіб та транспортних засобів через лінію розмежування. Станом на 10:00 1 квітня в Україні було 794 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, із них 20 летальних. Від 18 березня країна перебуває на карантині, закрито навчальні заклади, кордони та бізнес, який не має нагального значення.
Військовий конфлікт між українською армією та збройними угрупованнями проросійських сил на сході України триває шість років. Починаючи з 2014 року, люди, яким треба перетнути лінію розмежування, аби потрапити на роботу, побачитися з родиною, отримати пенсію тощо, мають пройти через КПВВ. Лише за січень 2020 року було здійснено 1 067 899 перетинів.
Згідно з розпорядженням від 22 березня, особа може дістати дозвіл на перетин лінії розмежування лише у виняткових випадках – у разі критично важливих життєвих обставин, таких як смерть або важка хвороба близького родича. При цьому необхідно мати відповідні підтвердні документи. Наразі невідомо, коли буде відновлено регулярний перетин лінії розмежування. За інформацією фонду «Право на захист» (український благодійний фонд, який надає правову й іншу допомогу внутрішньо переміщеним особам) люди масово стікалися на КПВВ, сподіваючись переконати силовиків, що їхня ситуація підпадає під виняток.
У фонді повідомили, що кілька днів після 22 березня на КПВВ дозволяли перетин із метою возз’єднання родин, але 27 березня припинили це робити.
А 28 березня було оголошено й про закриття на невизначений термін адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей із трьома сусідніми областями. Це повідомлення оприлюднили на сторінці «Операції об’єднаних сил» (ООС) у фейсбуці лише за вісім годин до запровадження нових правил. У фонді «Право на захист» розповіли Human Rights Watch, що деякі люди застрягли на лінії розмежування, бо довідалися про новий порядок запізно, аби повернутися туди, звідки приїхали.
У фонді зазначили, що люди застрягли на КПВВ «Станиця Луганська», єдиному пункті пропуску у Луганській області. Місцеві органи влади не зорганізували поселення людей на час закриття КПВВ. Двоє людей, зокрема жінка віком понад 60 років, ночували під брезентом на пункті перетину. Останніми днями температура повітря у Станиці Луганській знижувалася до 1-3 градусів морозу. Гуманітарна організація запропонувала знайти жінці житло, але та відмовилася через відсутність грошей на їжу – тобто перебуваючи безпосередньо на КПВВ вона розраховує на продовольчу допомогу.
Деякі люди журяться, як даватимуть собі раду без них їхні сім'ї. У телефонній розмові з Human Rights Watch чоловік, який назвався Максимом, розповів, що закриття кордону розлучило його з родиною у Луганську – дружиною, чотирирічною донькою та батьками, яким понад 70 років.
«Мені треба додому, я єдиний годувальник у сім’ї», – каже він. Максим більш ніж два дні добирався до пункту пропуску і потрапив на КПВВ 25 березня, але силовики відхилили три його прохання на дозвіл перетину, заявляючи, що він не має на те достатніх підстав. Максим платить 100 гривень за ніч у хостелі неподалік від КПВВ.
Юрій, який працює у Києві, приїхав до Станиці Луганської на таксі, заплативши три тисячі гривень. Коли попросив дозволу на перетин, представники влади повідомили про відсутність у нього поважних на те причин. Юрій розповів Human Rights Watch, що переночував на вулиці біля КПВВ, що вже не має грошей, аби повернутися до Києва, і що платить 130 гривень за ніч у хостелі. «Я просто хочу повернутися додому, – каже він. – Там моя мати, [у нашому селі] знову почалися обстріли і їй важко там бути самій».
Люди, які застрягли на КПВВ, ночують у хостелах по кілька осіб на кімнату, щоночі в інших номерах і з іншими сусідами, а це збільшує шанси поширення вірусу.
«Цю гуманітарну кризу має бути вирішено по-людськи, – каже Денбер. – Українські посадовці та де-факто адміністрації повинні зробити все можливе для якнайшвидшого возз’єднання родин, а також забезпечити на КПВВ дотримання людьми належної соціальної дистанції. Крім того наразі необхідно ґарантувати людям, які застрягли на КПВВ, гідні умови проживання».
