(Київ, 22 березня 2023 р.) – як йдеться в оприлюдненому сьогодні звіті організації Human Rights Watch, 9 березня 2022 року російські військові скинули потужний авіаційний боєприпас на житловий будинок в місті Ізюм на сході України, внаслідок чого загинуло щонайменше 44 цивільних особи. Це є порушенням законів та звичаїв війни.
У звіті «Я досі чую відлуння тисячі вибухів» за допомогою свідчень, фото, відео та 3D-моделей будинку №2 по вулиці Першотравневій показано руйнівні наслідки цього обстрілу, одного з найбільш смертоносних для цивільного населення з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Десятки мирних жителів ховалися в підвалі, і хоча будинок був близько до лінії фронту, представники Human Rights Watch не знайшли жодних доказів того, що українські збройні сили у той час використовували його у військових цілях.
«Декілька поколінь членів родин, що перебували у цьому підвалі, були поховані там внаслідок єдиного обстрілу», – зазначив Річард Вейр, старший дослідник відділу криз і конфліктів Human Rights Watch. – «Ми не знайшли жодних підтверджень того, що житловий будинок можна було вважати законною військовою ціллю, або того, що російські військові намагалися уникнути або звести до мінімуму кількість жертв серед цивільного населення».
Звіт містить докладну інформацію про обстріл та історію Михайла Яцентюка, шістдесятирічного електрика, який тридцять років прожив у цьому будинку та разом зі своєю дружиною Наталією виростив трьох дітей та шістьох онуків. Наталя та шестеро інших членів його сім'ї віком від 3 до 96 років загинули під час обстрілу. Михайло вижив, бо вийшов з підвалу, щоб зробити онуці чай.
П'ятиповерховий будинок знаходиться в центральному районі міста Ізюм, що до кінця березня перебував під контролем українських військових. Він стоїть неподалік від річки Донець та стратегічно важливого пішохідного мосту. За кілька днів до обстрілу тут тривали бойові дії. Наприкінці місяця російські збройні сили взяли місто під повний контроль і протягом майже шести місяців утримували його та прилеглу територію. За межами Ізюма мало що було відомо про обстріл, внаслідок якого було зруйновано будинок №2 по вулиці Першотравневій, доки у вересні українські війська не повернули контроль над цим районом.
З кінця вересня до середини січня 2023 року представники Human Rights Watch поспілкувалися з 20 жителями Ізюма, зокрема з тими, хто вижив, свідками, членами сімей загиблих та працівниками аварійно-рятувальних служб. Дослідники Human Rights Watch також проводили огляд речових доказів на місці події, аналізували супутникові знімки та робили фото та відео, зокрема з дронів.
До 9 березня українські військові займали позиції поблизу будинку, намагаючись не дозволити російським військам дістатися до центру міста. Один зі свідків бачив, як за кілька днів до обстрілу українські солдати пересувалися вулицею поруч з будинком і вели вогонь з боку пішохідного мосту, приблизно за 200 метрів від будинку.
Вцілілі та місцеві жителі розповіли, що російські військові літаки постійно літали над ними за кілька днів до обстрілу. Сусідні будівлі зазнали пошкоджень, найімовірніше, внаслідок обстрілу російськими сухопутними військами з-за річки. В будинок №2 по вул. Першотравневій були влучання, він був пошкоджений, але, наскільки відомо Human Rights Watch, обійшлося без жертв серед мирних людей.
Однак вранці 9 березня, приблизно в один час, у два будинки, зокрема будинок №2 по вул. Першотравневій, влучили авіаційні бомби. Скоріш за все, вони були аналогічного типу. Другою будівлею був інший багатоповерховий житловий будинок через дорогу від будинку №2 по вул. Першотравневій на південний схід, менш ніж за 100 метрів від нього. Він зазнав аналогічних пошкоджень. Human Rights Watch не проводила розслідування цього обстрілу, але рятувальники та місцеві жителі розповіли, що відомо про трьох жертв. За словами свідків, двоє з них були українськими військовослужбовцями.
Постраждалі та свідки обстрілу будинку №2 по вул. Першотравневій повідомили, що усе сталося близько 9 ранку, та що десятки мешканців будинку та інші люди з цього району ховалися у підвалі. Співробітник МНС перебував поблизу та розповів, що чув літаки й вибухи після 8:30 ранку.
Снаряд влучив у середину будівлі, внаслідок чого всі п'ять поверхів центральної частини будинку обвалилися на підвал та зруйнували декілька виходів. Під завалами опинилося багато людей, які перебували в підвалі. Використовуючи 3D-модель будівлі, представники Human Rights Watch встановили, що в результаті обстрілу в будинку утворилася діра завширшки щонайменше 15 метрів.
Свідки, які перебували в підвалі або на нижніх поверхах, стверджують, що не бачили українських військових у будівлі або безпосередньо біля неї напередодні або під час обстрілу. Один місцевий житель, який перебував у підвалі, розповів, що інші мешканці бачили, як українські солдати заходили до підвалу за кілька днів до цього та просили у домоврядника ключі від горища, щоб його оглянути.
Під час огляду будинку та приміщень у ньому представники Human Rights Watch не знайшли жодних ознак облаштованих вогневих позицій української армії. У трьох місцях у східній частині будівлі дослідники знайшли більше десятка стріляних гільз від зброї малого калібру, найбільше їх було на двох внутрішніх сходових майданчиках на нижніх поверхах. Не вдалося встановити, хто стріляв цими набоями або як вони там опинилися. Ніхто з опитаних мешканців не сказав, що бачив або чув стрілянину з будинку.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що загинуло 54 людини. Human Rights Watch отримала три списки загиблих та зниклих безвісти, а також перелік особистих речей, знайдених на місці трагедії, зокрема, посвідчення осіб.
На підставі інтерв'ю зі свідками та людьми, які діставали тіла, а також аналізу повідомлень у соціальних мережах, Human Rights Watch підтвердила загибель щонайменше 44 осіб. Втім, швидше за все, жертв було більше, оскільки деякі тіла не вдалося ідентифікувати, а деякі були поховані ще до того, як їх ексгумували рятувальники.
Human Rights Watch не вдалося встановити тип застосованого для обстрілу боєприпасу, адже багато залишків опинилися під завалами або були прибрані представниками української влади. Однак масштабні, але відносно локалізовані руйнування частково зруйнованої будівлі свідчать про використання великого авіаційного боєприпасу типу бомби серії ФАБ-500 з підривачем уповільненої дії.
Боєприпас із підривачем уповільненої дії вибухає після влучання у ціль, тож він міг пробити кілька поверхів будівлі та потім детонувати, спричинивши катастрофічні руйнування.
31 січня Human Rights Watch надіслала лист міністрові оборони Росії Сергію Шойгу зі стислими висновками та проханням надати інформацію, зокрема про те, чи проводить російська влада розслідування цього обстрілу. Відповіді Human Rights Watch не отримала.
Згідно з міжнародним гуманітарним правом або законами війни, сторони конфлікту зобов'язані завжди розрізняти комбатантів та цивільне населення та завдавати удар лише по військових об'єктах. Вони також повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів для мінімізації шкоди мирним жителям, в тому числі шляхом ефективного завчасного попередження про обстріли.
Суворо заборонені напади невибіркового характеру, під час яких застосовуються методи або засоби ведення бойових дій, що не дозволяють розрізняти військові цілі та мирне населення або цивільні об'єкти, а також напади несумірного характеру, під час яких очікувана шкода цивільному населенню та майну є надмірною порівняно з конкретною та очевидною очікуваною військовою вигодою.
Застосування вибухової зброї з великим радіусом ураження у населених пунктах викликає занепокоєння щодо незаконних, невибіркових та непропорційних нападів. Ця зброя має потужний руйнівний ефект на великій території, тому слід уникати її застосування в населених пунктах.
Кожен, хто вчиняє серйозні порушення законів війни, зокрема, напади невибіркового або непропорційного характеру, зі злочинним наміром, тобто навмисно або з необережності, несе відповідальність за воєнні злочини.
«Постраждалі та члени родин загиблих заслуговують на відповіді та правосуддя», – наголосив пан Вейр. – «Спустошення та біль викарбовано у пам’яті назавжди, але завдяки притягненню винних до відповідальності є можливість не допустити повторення таких злочинів».
