(Київ, 4 жовтня 2022 року) – Пов’язані з Росією сили незаконно затримали та ймовірно вбили щонайменше трьох цивільних чоловіків, а потім кинули їхні тіла в лісі під час часткової окупації Росією Харківської області України, заявила сьогодні Human Rights Watch. Це одна з багатьох справ щодо ймовірних воєнних злочинів, які Human Rights Watch розслідує в регіоні.
Трьох чоловіків: 52-річного Івана Шебельника, 76-річного Олексія Тарана та Юрія Кавуна, якому було близько 59 років – затримали наприкінці березня 2022 року та тримали в підвалі в селі Капитолівка поблизу Ізюма. Про це Human Rights Watch розповів четвертий чоловік, який також був затриманий, але вижив. Тіла знайшли в лісі на початку серпня. Медичні та поліцейські звіти свідчать, що один отримав травму грудної клітини та мав декілька зламаних ребер, другий помер від тупої травми голови, а третій отримав рану голови.
«Ці жорстокі вбивства проливають світло на жорстоке поводження, від якого постраждали та свідками якому ставали мешканці, що шість місяців жили під російською окупацією, – сказала Белкіс Вілле, старша дослідниця криз і конфліктів Human Rights Watch, – Українська влада за підтримки партнерів повинна працювати над збереженням усіх доказів цих вбивств та інших подібних злочинів, включаючи будь-які свідчення про конкретні сили та командування, які можуть бути відповідальними за них, щоб в кінцевому підсумку допомогти забезпечити правосуддя та притягнення винних до відповідальності».
Human Rights Watch опитала дев’ятьох мешканців Капитолівки – села приблизно за п’ять кілометрів на південний схід від Ізюма. Мешканці розповіли, що російські та пов’язані з Росією війська почали окупацію села наприкінці лютого або на початку березня та залишили село приблизно 9 вересня у результаті українського контрнаступу. Принаймні протягом першого місяця окупації, за словами мешканців, більшість окупаційних військ були з «Луганської народної республіки» – території Луганської області України, яка контролюється пов’язаними з Росією збройними формуваннями та наразі окупована Росією (назва «ЛНР» використовується виключно для позначення цієї території, а не як визнання будь-яких претензій на суверенітет). Мешканці визначили це за акцентами представників окупаційних сил.
Сім опитаних сказали, що знають жертв або обставини їх затримання. Двоє найближчих родичів робітника металургійного комбінату Шебельника розповіли, що його родичі приїздили в гості наприкінці березня. Вони розповіли, що Шебельник і його тесть Таран вранці 23 березня пішли з дому, щоб зібрати шишки для розведення вогню, але не повернулися.
Декілька родичів намагалися знайти їх: зв’язувались з військовими, які базувалися в цьому районі, подавали заяви про зникнення осіб безвісти до місцевої поліції створеної окупаційними силами, і відвідували школу № 2 в сусідньому Ізюмі, яку, як вони чули, використовували як місце тримання під вартою. Двоє мешканців Капитолівки розповіли, що в тому районі, куди, за словами родичів Тарана та Шебельника, вони поїхали збирати шишки, була база російської розвідки.
На початку серпня співробітники окупаційної поліції зв’язалися з Шебельниками, повідомивши, що після того, як місцевий фермер відчув у лісі запах розкладених тіл, влада вилучила три тіла та доставила їх до Ізюмської центральної лікарні для проведення судово-медичної експертизи. У лікарні двоюрідна сестра Шебельника впізнала тіла Шебельника і Тарана за одягом. Вона та інший родич бачили свідоцтва про смерть обох чоловіків, видані 11 серпня патологоанатомом лікарні.
У свідоцтві про смерть Шебельника, з яким ознайомилися дослідники Human Rights Watch, зазначено, що він помер від травми грудної клітини з кількома переломами ребер. За словами родичів, Таран помер від удару тупим предметом в голову. У місцевій окупаційній поліції родині повідомили, що третім знайденим чоловіком є місцевий мешканець Юрій Кавун, який помер від поранення голови.
28 вересня дослідники опитали ще одного мешканця села, якого затримали разом із трьома потерпілими та який не захотів назвати своє ім’я. За його словами, 24 березня його затримали четверо чоловіків (які, на його думку, були бійцями «ЛНР»), коли вони обшукували будинки на його вулиці та підозрювали, що він ховає на своїй території генератор, який хотіли конфіскувати. Він сказала, що вони відвели його до підвалу в одному з чотирьох сусідніх будинків, які зайняли війська. За його оцінками, підвал був розміром 2,5 на 2,5 метри та мав низьку стелю. Там були два матраци, які, як він думає, власники будинку використовували для ночівлі до того, як виїхати з села.
За його словами, там вже утримували ще двох чоловіків. Було темно, але незабаром він упізнав голос Шебельника. Вони разом працювали на сусідньому комбінаті. Він сказала, що інший чоловік був дуже старий і говорив дуже мало, але зрештою він дізнався, що це Таран.
Шебельник розповів йому, що бійці «ЛНР» їх зупинили, коли вони поверталися додому, роздягнули і привезли до цього будинку. Затриманий каже, що не бачив, як бійці «ЛНР» знущалися над Тараном, але Шебельника декілька разів піднімали нагору: «Коли його повертали, він жодного разу не хотів розповідати про те, що з ним зробили, але я щоразу чув крики».
За словами свідка, через два дні після того, як його було затримано, військові привели Юрія Кавуна, який проживав поруч із ним. Він і сусіди Кавуна сказали, що військові затримали Кавуна, тому що він служив у збройних силах, хоча пішов у відставку декілька років тому через грижу диска. Один із сусідів Кавуна сказала, що вони затримали його, відпустили, а потім знову затримали наприкінці березня. Обидва рази сусід був вдома.
Колишній затриманий розповів, що обличчя Кавуна було в крові: «Він сказала нам, що солдат вистрілив з рушниці, і куля влучила в щось біля обличчя Юрія, через що багато металевих осколків потрапило йому в обличчя. У нас була одна ковдра, і ми намагалися його перев’язати». Колишній затриманий сказав, що військові нарешті почистили та перев’язали йому обличчя, але потім протягом наступних декількох днів били його щонайменше три-чотири рази. Пізніше колишнього затриманого відпустили.
Колишній затриманий розповів, що поки він був у підвалі, туди приводили ще двох-трьох затриманих, але лише на день чи два, і він їх не знає, тому що їх привозили з Ізюма.
28 вересня дослідники відвідали підвал у саду за будинком, який, за словами сусідів, займали війська «ЛНР» з березня до квітня, та який повністю збігався з описом колишнього затриманого та мав матраци. Сусіди розповіли, що бійці «ЛНР» зайняли ще три будинки поруч із цим.
Чоловік, який жив навпроти, сказала, що принаймні один раз він чув крики з одного з будинків. Дослідники помітили те, що могло бути бризками крові на підлозі підвалу. На подвір’ї досі були залишки згорілої військової техніки. Сусіди кажуть, що будинки були пошкоджені під час атак наприкінці квітня, через що проросійські сили відступили на іншу базу в цьому районі.
Ймовірно, це були не єдині вбивства цивільного населення під час окупації. Деякі тіла, поховані в могильнику на околиці Ізюма під час 6-місячної окупації, ймовірно мають сліди катувань і страт.
Human Rights Watch задокументувала, що російські війська свавільно затримували, катували та страчували без суду людей в інших окупованих ними регіонах.
Усі сторони збройного конфлікту в Україні зобов’язані дотримуватись норм міжнародного гуманітарного права або законів війни, зокрема Женевських конвенцій 1949 року, Першого додаткового протоколу до Женевських конвенцій та міжнародного звичаєвого права. Збройні сили воюючих сторін, які здійснюють ефективний контроль над певною територією, підпадають під дію міжнародного права окупації, зокрема, як зазначено в Четвертій Женевській конвенції. Міжнародне право прав людини, включаючи заборону на нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження та катування, право на життя та заборону на свавільне затримання, також застосовується завжди.
Закони війни забороняють умисне вбивство, катування та нелюдське поводження з полоненими комбатантами та цивільними особами, які перебувають під вартою. Будь-хто, хто наказує або навмисно вчиняє такі дії, або допомагає та підбурює до їх вчинення, несе відповідальність за воєнні злочини. Командувачі силами, які знали або мали підстави знати про такі злочини, але не намагалися їх припинити чи покарати винних, несуть кримінальну відповідальність за воєнні злочини у межах відповідальності командування.
Згідно з Женевськими конвенціями, Росія та Україна зобов’язані розслідувати ймовірні воєнні злочини, скоєні їхніми силами або на їхній території, і належним чином притягати винних до відповідальності. Жертви жорстокого поводження та їхні родини повинні отримати швидке та адекватне відшкодування.
«Ці вбивства в районі Ізюма доповнюють довгий перелік ймовірних воєнних злочинів російських військ в Україні, – наголосила Вілле, – Оскільки з’являється все більше інформації про злочини, збереження цих доказів для успішного судового переслідування є більш важливим, ніж будь-коли».
