(Київ) – Російські органи влади піддали насильницькому зникненню вчительку, яку вони затримали в Україні наприкінці березня 2022 року, повідомила сьогодні Human Rights Watch.
Російські війська в Чернігівській області звинуватили вчительку Вікторію Андрушу в тому, що вона надала українським органам влади інформацію про переміщення російських військ. Коли російські війська відійшли з цього району через декілька днів (після місячної окупації), вони силою переcлали Андрушу до Росії. Вона є однією з багатьох українських цивільних осіб, які, очевидно, стали об’єктами насильницького зникнення після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
«Російські органи влади повинні терміново розкрити місце перебування Андруші та інших жертв насильницьких зникнень», – наголосила Белкіс Вілле, старшиа дослідниця криз і конфліктів Human Rights Watch. «Російські органи влади повинні припинити утримання осіб під вартою без зв’язку із зовнішнім світом та звільнити всіх цивільних осіб, які утримуються свавільно».
Сім’я Андруші через неофіційні канали через декілька тижнів після її затримання була повідомлена, що вона утримується під вартою без зв’язку із зовнішнім світом в ізоляторі в Курській області Росії. Співробітники ізолятора заперечили, що вона перебуває в установі, а адвокатку Андруші до ізолятора не допустили. Затримання Андруші та подальша відмова російських органів влади визнати це затримання або розкрити місце її перебування робить її жертвою насильницького зникнення.
Росія повинна терміново визнати затримання Андруші та надати інформацію про місце її перебування та правові підстави для її затримання, заявила Human Rights Watch. Росія має звільнити її, дозволити їй повернутися в Україну, а тим часом повністю поважати захищений статус, який вона має як цивільна особа, включно з наданням їй доступу до адвоката за її вибором.
25-річна Андруша родом із села Старий Биків Чернігівської області викладає у школі в Броварах на Київщині. Вона перебувала в Старому Бикові, коли російські війська взяли цей район під контроль. Її сестра Ольга повідомила Human Rights Watch, що 26 березня, за чотири дні до відходу з Київської та Чернігівської областей, російські війська провели обшук у їхніх родинах, стверджуючи, що родина, можливо, співпрацює з українськими силами. Ольга Андруша спростувала це звинувачення.
Під час обшуку російські силовики викрали гроші, електроніку та коробки з домашніми речами. При цьому, за словами Ольги, вони знайшли телефон Вікторії і стверджували, що Вікторія надсилала інформацію про переміщення російських військ українським спецслужбам. Потім вони відвезли Вікторію до котельні у сусідньому селі Новий Биків, яку використовували як імпровізований ізолятор, і тримали її там без зв’язку із зовнішнім світом протягом двох-трьох днів, а після цього забрали, – розповідають двоє мешканців, яких утримували там одночасно з Андрушею та які пізніше були звільнені.
27 березня російські військовослужбовці повернулися до родини з вимогою показати всі особисті документи Вікторії. Під час цього візиту вони затримали матір Вікторії, заявивши, що вона «погано виховала Вікторію». За словами Ольги, солдати також розповіли матері, що вони відвезли Вікторію подивитись на тіла російських солдатів, які, за твердженнями, були вбиті через інформацію, яку Вікторія нібито надала українським силам. Російські війська три дні тримали їхню матір у будинку, який вони захопили. Вона змогла повернутися додому лише тоді, коли російські війська залишили цей район 31 березня.
7 червня Human Rights Watch взяла інтерв’ю у цивільного, якого російські війська затримали в Україні, примусово перевезли до Росії та з 23 березня до 18 квітня утримували в СІЗО в Курській області. Він повернувся в Україну в рамках обміну полоненими. За його словами, чоловіків і жінок утримували окремо, жінок – у камері № 13. Від інших ув’язнених він чув, що серед них є жінка на ім’я Вікторія з Броварів, яку звинувачують у розголошенні позицій російських військових.
Чоловік перебував у камері з 12 іншими громадянами України чоловічої статі, деяким з яких слідчі сказали, що їх тримають за «перешкоджання проведенню спецоперації». За його словами, поки він там був, ні він, ні хтось інший у його камері не мали доступу до адвоката. Після звільнення він дізнався, що його сім’я та інші сім’ї направляли до установи адвокатів, намагаючись отримати доступ до затриманих, але їм було відмовлено.
Російська юристка-правозахисниця Ірина Бірюкова повідомила Human Rights Watch, що 25 квітня вона намагалася потрапити до СІЗО, де, за повідомленнями, утримувалася Андруша. Коли Бірюкова показала своє адвокатське посвідчення та ордер, що посвідчує її як адвокатку Андруші, адміністративний персонал установи сказав їй, що вона має поговорити з керівником СІЗО. Пізніше керівник СІЗО запитав її, що вона знає про Андрушу та «вчинені нею дії».
Бірюкова сказала, що прагнула зустрітися зі своєю клієнткою і отримати відповідну інформацію. Тоді керівник СІЗО зателефонував, ймовірно, до спецслужб, сказавши, що з Вікторією Андрушею намагається зустрітися адвокатка. Він вислухав відповідь співрозмовника, поклав трубку і, дивлячись прямо в очі адвокатці, сказав: «Тут немає такої людини серед підозрюваних чи обвинувачених».
Двоє російських правозахисників, які працюють над протидією зловживанням у російських пенітенціарних установах, повідомили Human Rights Watch, що їм відомо з надійних джерел про трьох українських цивільних чоловіків, які були піддані насильницькому зникненню та які перебувають в інших російських ізоляторах. За словами активістів, двоє українців, підданих насильницькому зникненню (один з Бучі та один з Димера Київської області), імовірно, утримуються в різних установах Брянської області Росії. Третій чоловік з Херсонської області, імовірно, перебуває в СІЗО в окупованому Росією Криму.
За словами правозахисників, влада офіційно не підтверджує затримання чи місце перебування цих чоловіків, а адвокати не змогли отримати від співробітників пенітенціарних установ підтвердження, що вони дійсно перебувають у цих установах.
З 24 лютого до 10 травня Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні задокументувала 204 випадки ймовірних насильницьких зникнень, яким було піддано 169 чоловіків, 34 жінок та одного хлопця, переважна більшість з яких приписується російським збройним силам та пов’язаним з ними збройним формуванням. Human Rights Watch задокументувала щонайменше шість випадків насильницького зникнення цивільних осіб, скоєних російськими силами в Чернігівській області.
Закони війни дозволяють стороні міжнародного збройного конфлікту інтернувати цивільних осіб у некримінальне ув’язнення, якщо їхня діяльність становить серйозну загрозу безпеці органу, який здійснює тримання під вартою. Проте органи влади мають звільнити їх, щойно причини, які вимагали інтернування цивільної особи, припиняють існувати.
Під час міжнародного збройного конфлікту невизнання факту затримання цивільної особи або нерозголошення місця її перебування під вартою з наміром позбавити її захисту закону на тривалий період є злочином насильницького зникнення за міжнародним правом. Згідно зі статутом Міжнародного кримінального суду, він переслідується як злочин проти людяності.
«Закони війни не дозволяють російським силам брати з собою цивільних українців під час відступу з районів, які вони окуповували, – наголосила Вілле, – Росія повинна звільнити всіх цивільних громадян України, які були примусово поміщені під варту в Росії, щодо яких не було проведено справедливого суду, і негайно припинити насильницьке зникнення чи інше безпідставне затримання будь-яких інших цивільних осіб на окупованих територіях».
