23 листопада ракети поцілили у пологове відділення Вільнянської центральної районної лікарні у Запорізькій області на півдні України.
Крім медсестер, адміністративного персоналу та інших працівників, тієї ночі на чергуванні було двоє лікарів: Андрій Козін - 37-річний лікар-ординатор приймального відділення та лікар відділення інтенсивної терапії. Обидва були поранені.
Андрій знаходився в ординаторській пологового відділення, коли близько 2 години ночі почув, як влучив перший снаряд: «Вибух був такої сили, що в кабінеті затряслися шибки», — розповів він мені.
Андрій саме збирався зателефонувати своїм близьким та дізнатися про їх стан, як прилетіла друга ракета. Він відчув удар вибухової хвилі та одразу за ним - сильний жар по всьому тілу.
«Мене завалило уламками. Руки, ноги, голова були затиснуті, я не міг поворухнутися. Пил навколо мене був ще гарячим, тому опіки відчувалися ще сильніше. Якщо уявити пекло, то напевно там було б саме так», — розказував він.
Майже дві години знадобилося рятувальникам, щоб витягти Андрія з-під руїн того, що раніше було двоповерховим крилом лікарні. Він кричав скільки було сили, щоб рятувальники почули, де саме він знаходиться.
Представники українських органів влади заявили, що під час цього обстрілу російські військові застосували ракети С-300 класу «земля-повітря». Коли Андрій був під завалами, він відчував запах пального.
Під час обстрілу в лікарні також перебувало понад 50 пацієнтів. Марія Кам'янецька та її 2-денний син Сергій саме знаходилися у пологовому відділенні. За повідомленням ЗМІ рятувальники евакуювали Марію через вікно, а Сергійко загинув, ставши однією з наймолодших жертв цієї війни.
Андрій досі перебуває у лікарні. Крім інших травм, він отримав опіки 37% тіла. Андрій розповів, що щоночі прокидається о 2 годині та переживає обстріл заново.
За майже 10 місяців війни від нападів постраждало багато інших лікарень в Україні, зокрема пологовий будинок у Маріуполі в березні. Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила, що з 24 лютого заклади охорони здоров'я зазнали 715 обстрілів, в результаті яких загинули та отримали поранення понад 229 осіб.
Попри всю небезпеку війни, медичні працівники, такі як Андрій, не залишають своїх пацієнтів. Обстріли медичних закладів перешкоджають наданню життєво важливих, своєчасних та якісних послуг, ставлячи під загрозу життя та здоров'я пацієнтів. Будь-які атаки на медичний персонал, пацієнтів та заклади охорони здоров'я мають бути припинені. Їх захищений статус має поважатися.
