(Київ, 10 червня 2022 року) – На початку березня 2022 року російські війська вбили та поранили багатьох цивільних осіб у результаті восьми атак у місті Чернігів на північному сході України, повідомила сьогодні Human Rights Watch. Чотири з цих атак: з повітря та з землі – були явним порушенням законів війни. Вони включали бомбардування житлового комплексу, в результаті якого загинули 47 цивільних осіб, атаку, у результаті якої загинули щонайменше 17 людей у черзі за хлібом біля супермаркету, і дві окремі атаки, у тому числі одну з використанням широко заборонених касетних боєприпасів, які пошкодили дві лікарні.
Українські сили, можливо, піддавали небезпеці цивільних осіб під час п’яти атак з боку російських військ, у тому числі коли одна з баз територіальної оборони була розміщена в будівлі школи. Під час однієї з цих російських атак було уражено лікарню, що повинна мати посилений захист відповідно до законів війни, відповідно до яких удар по медичному закладу є незаконним, незважаючи на можливу наявність військового блокпосту поблизу лікарні. Чотири інші атаки, можливо, здійснювалися із порушенням заборони на невибіркові або непропорційні атаки, незважаючи на очевидну присутність українських військ поблизу.
«Російські війська в березні неодноразово атакували населені райони Чернігова з землі та з повітря, при цьому, можливо, нехтуючи жертвами серед цивільного населення», – сказав Белкіс Вілле, старший дослідник криз і конфліктів Human Rights Watch. «Те, що українські війська в окремих випадках не відвели свої сили, спричинило додаткові жертви серед цивільного населення, але армія, що здійснює атаку, все одно повинна проводити розмежування між цивільним населенням і комбатантами».
Російські військові почали атаки на Чернігів 24 лютого – у перший день повномасштабного вторгнення Росії до України. Human Rights Watch розслідувала напади на місто, які сталися у період з 3 до 17 березня. Хоча російські війська так і не увійшли до Чернігова, до кінця березня вони фактично тримали місто в оточенні, захоплюючи цивільних осіб і піддаючи їх бомбардуванням. Російські війська вийшли з цього району 31 березня у межах ширшого відступу з Київської та Чернігівської областей.
У період з 8 березня до 9 травня Human Rights Watch провела інтерв'ю з 34 особами, у тому числі 24 свідками восьми атак, а також із співробітниками ДСНС, працівниками Чернігівської обласної державної адміністрації та місцевої прокуратури, які надали дані про жертви серед цивільного населення. 19 і 20 квітня дослідники оглянули місця восьми атак.
Human Rights Watch також переглянула супутникові знімки, щоб підтвердити дати та масштаби збитків, а також допомогти визначити місцезнаходження українських сил поблизу місць здійснення атак. Некрологи українських воїнів, опубліковані в місцевих ЗМІ, також допомогли оцінити, чи перебували українські військові поблизу місць здійснення атак.
Управління охорони здоров'я в Чернігівської ОДА повідомило, що в результаті восьми атак загинули щонайменше 98 цивільних осіб і як мінімум 123 отримали поранення. За словами заступниці начальника управління, ці цифри базуються на даних місцевих лікарень, центрів екстреної медичної допомоги та офіційних даних моргів. Заступниця начальника управління надала Human Rights Watch інформацію про імена, вік і стать 22 загиблих і 122 поранених в результаті нападів. За її словами, судово-медичні експерти досі збирають дані про інших постраждалих. Вона надасть відповідну інформацію Human Rights Watch, коли вона буде зібрана.
Під час найбільшої з восьми атак 3 березня російські війська скинули декілька некерованих бомб на житловий комплекс, в результаті чого загинули 47 цивільних осіб. «Коли сталися вибухи, я бачила, як люди випадали з вікон, – розповіла мешканка одного з будинків, – Деякі з них горіли». Декілька опитаних свідків сказали, що вони не вірять, що в цей час у цьому районі перебували українські війська.
Під час атаки 17 березня на центр міста російські війська запустили реактивний снаряд «Ураган» з касетним боєприпасом, що пошкодив медичний комплекс, на території якого знаходяться дві лікарні. Місцеві посадовці повідомили, що в результаті нападу загинули 14 цивільних осіб і ще 21 отримала поранення. Свідки кажуть, що на той момент вони не бачили в цьому районі військових цілей.
Після вторгнення в Україну російські війська неодноразово використовували касетні боєприпаси, які за своєю суттю є невибірковою зброєю, у нападах, у результаті яких загинули сотні цивільних осіб та були пошкоджені будинки, лікарні та школи. Здається, що українські війська застосували касетні боєприпаси принаймні один раз.
Серйозні порушення законів війни, включаючи невибіркові та непропорційні напади, вчинені зі злочинним умислом, тобто навмисно чи необережно, є воєнними злочинами. Притягнення до кримінальної відповідальності також здійснюється за замах на вчинення воєнного злочину, а також за сприяння, допомогу, пособництво чи підбурювання до воєнного злочину. Командири та цивільні керівники можуть бути притягнені до відповідальності за воєнні злочини у межах відповідальності командування, якщо вони знали або повинні були знати про вчинення воєнних злочинів і вжили недостатніх заходів для запобігання їм або покарання винних.
Російські атаки в Чернігові демонструють руйнівний вплив використання вибухової зброї з широкомасштабним впливом у населених пунктах на цивільне населення та цивільну інфраструктуру, а також підвищену ймовірність незаконних невибіркових та непропорційних атак.
Ця зброя має великий радіус ураження, за своєю суттю є неточною або доставляє декілька боєприпасів одночасно. Довгострокові наслідки її використання включають пошкодження цивільних будівель та критичної інфраструктури, втрату доступу до послуг, таких як охорона здоров’я та освіта, а також переміщення місцевого населення.
З-поміж 4 266 загиблих і 5 178 пораненої цивільної особи, яких Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало в Україні в період з 24 лютого до 7 червня – найімовірніше, ці цифри є значно заниженими – більшість була спричинена вибуховою зброєю з широкомасштабним впливом, включаючи обстріли з важкої артилерії та багатоствольних реактивних систем залпового вогню, а також ракетні та авіаційні удари.
Росія та Україна повинні уникати використання вибухової зброї з широкомасштабним впливом у населених пунктах, зазначає Human Rights Watch. Усі країни повинні дотримуватися міжнародної політичної декларації про поліпшення захисту цивільних осіб від застосування такої зброї в населених пунктах.
«Спустошення території та авіаудари російських військ по Чернігову показують, чому не слід застосовувати вибухову зброю в населених пунктах, – сказав Вілле, – Уряди в усьому світі повинні взяти на себе зобов'язання посилити захист цивільних осіб від застосування вибухової зброї у населених пунктах».
Авіаудар по житловому комплексу, 3 березня
3 березня приблизно о 12:15 російська авіація скинула декілька некерованих бомб на перехрестя на вулиці Чорновола в житловому мікрорайоні в центрі Чернігова. Місцева влада повідомила, що внаслідок нападу загинули щонайменше 47 цивільних осіб і 32 отримали поранення. У результаті нападу було пошкоджено багатоквартирний будинок та декілька інших житлових і господарських будівель, в одній з яких була аптека.
Human Rights Watch поспілкувалася телефоном з трьома свідками нападу, серед яких лікар і двоє мешканців Чернігова. Human Rights Watch також перевірила та проаналізувала 22 відео та 12 фотографій, зроблених під час та одразу після атаки.
«Це було схоже на бурю, коли весь підвал заповнився пилом, – сказав лікар, – Після цього стався вибух. Вибило кілька вікон, все дуже сильно тремтіло. У нас вибухи були щодня, але цей був дуже потужний».
Лікар повідомив, що він та його колеги надали допомогу 35 пораненим віком від 7 до 55 років. За його словами, він пам’ятає одного хлопчика, який мав відкриту рану щиколотки, і дівчину, у якої в обличчі був металевий уламок від боєприпасу. За його словами, у 12‑річного хлопчика були металеві осколки в мозку та пошкодження черепа.
Дослідники Human Rights Watch, які відвідали місце атаки 19 квітня, помітили щонайменше п’ять вирв з чітким контуром, залишених боєприпасами. Принаймні ще одна бомба влучила в сусідній 18‑поверховий житловий будинок, серйозно пошкодивши поверхи з 12 до 15. Вибухи також серйозно пошкодили два дев'ятиповерхових житлових будинки та вибили вікна та серйозно пошкодили фасади двох інших дев'ятиповерхівок. Серйозно постраждала аптека в одній із цих будівель, а також медпункт, який на той момент не працював.
Після 3 березня цей район не зазнавав обстрілів.
Мешканка одного з пошкоджених будинків Олена П’яткіна розповіла, що перебувала в підвалі, коли одна з бомб впала лише за декілька метрів від її будинку:
«Після вибуху я подивилася ліворуч і побачила світло, що потрапляє у підвал. Я почала виповзати крізь уламки. Я побачила багато пожеж надворі. Коли я виходила з підвалу, чоловік передав мені залите кров’ю немовля і попросив допомогти йому витягти ще трьох дітей, які були в квартирі. Одна дівчина отримала травму голови і була в крові. Усі діти були в шоці і плакали».
На основі інтерв’ю та відео Human Rights Watch не знайшла ознак того, що під час нападу в цьому районі були розгорнуті українські військові.
Ці удари виглядають невибірково, що є порушенням встановленої у законах війни заборони на атаки, які не є спрямованими на конкретні військові цілі.
Атаки на школи та житлові будинки в Білоруському провулку, 3 березня
Під час трьох обстрілів 3 березня російські бомби влучили у дві школи та декілька будинків в Білоруському провулку: усі на відстані декількох сотень метрів один від одного. Human Rights Watch опитала вісім свідків нападів і оглянула пошкодження.
Школа № 18 є початковою та середньою, але, за словами місцевих мешканців та волонтерів, після російського вторгнення там розмістили свій штаб сили територіальної оборони. У той же час школа використовувалася як пункт розподілу продуктів харчування та іншої допомоги.
Як повідомив свідок, близько 12:30 літак, що пролітав над школою, скинув бомбу. Боєприпас завдав серйозної шкоди одній частині школи, яку Human Rights Watch оглянула під час візиту 19 квітня. За словами свідка, у школі перебувало щонайменше 150 осіб, деякі з них були українськими військовими, у тому числі із сил територіальної оборони.
Місцеві посадовці повідомили, що в результаті нападу загинули дві цивільні особи та 14 отримали поранення. На фотографії зі школи, опублікованій у Facebook 4 березня, видно два тіла, закриті пластиковими листами.
Незадовго до або одразу після нападу на школу № 18 літак скинув бомбу на школу № 21, розташовану в 250 метрах. Старшокласник розповів, що він був на подвір'ї свого будинку приблизно за 100 метрів від школи, коли «почув свист, а потім гучний вибух».
За словами учня, під час нападу в підвалі школи перебувало близько 200 цивільних осіб, оскільки їхні будинки не мали підвалів. Чоловік, який проживає біля школи № 21, повідомив, що на перехресті з Білоруським провулком перед школою встановили військовий блокпост із мішками з піском. Місцева мешканка розповіла, що після нападу бачила тіло військовослужбовця територіальної оборони, яке лежало на мішках з піском.
На першому та другому поверсі школи № 21 перебували волонтери, які збирали одяг та інші речі для військ територіальної оборони та готували їжу для них та військовослужбовців Збройних Сил. Як повідомив учень, можливо, деякі військові входили та виходили зі школи, щоб забрати їжу та допомогу, і він бачив озброєних людей, які їздили на цивільних автомобілях. Чоловік, який проживає біля школи, повідомив, що в школі також спали представники сил територіальної оборони.
Удар по школі № 21 зруйнував більшу частину будівлі. Місцеві посадовці повідомили, що три цивільні особи загинули і ще 19 отримали поранення. За словами учня, вбиті та поранені на момент удару перебували на першому, другому поверсі або на подвір'ї.
Одна з поранених 3 березня опублікувала в Instagram історію, в якій вона описує напад, а потім її перепостили в Twitter.
Регіональний мовник «Суспільне Чернігів» опублікував шість некрологів військовослужбовців сил територіальної оборони, які загинули під час нападів на школу № 18, школу № 21 та на будинки в Білоруському провулку, що вказує на присутність військових в місцях, на які було скоєно атаки.
Відразу після того, як було вражено дві школи, щонайменше дві бомби влучили в декілька будинків у Білоруському провулку приблизно за 150 метрів від школи № 21, залишивши дві великі вирви та зруйнувавши щонайменше вісім будинків, сильно пошкодивши ще сім та завдавши руйнувань даху ще одного будинку. У результаті цієї атаки загинуло як мінімум шість осіб. Студент університету сказав, що він і його брат після атаки кинулися до зруйнованих будинків, щоб з'ясувати долю своїх друзів:
«З нашими друзями все було добре, але ми вирішили розібрати завали на місці інших зруйнованих будинків, і коли ми почали це робити, ми почули голоси з-під завалів. Ми витягли одну жінку, її матір і 14-річного сина, але він був мертвий. Ми продовжували розбирати завали інших зруйнованих будинків і дістали тіла ще трьох загиблих: старшу сестру мого колишнього однокласника, її хлопця та старшого чоловіка, який, я думаю, був її батьком чи дідом».
Жінка, яка живе поблизу зруйнованих будинків, розповіла, що родина, багато з членів якої стали жертвами атаки – це родина Володимира Васильченка. Унаслідок нападу були вбиті його 86-річна свекруха, 40-річний зять Михайло Желдак, донька Желдака Поліна, студентка 3-го курсу філологічного факультету, 14-річний син Желдака Гліб, який навчався у 7 класі, та подруга Поліни, яка гостювала в родини.
«Люди розгрібали завали, і ми почули голос, – розповіла жінка, – Витягли хлопчика, це був маленький Гліб... У нього була розбита голова».
Жінка розповіла, що дружина Желдака Світлана та її мати та дружина Володимира Васильченка Валентина вижили після нападу та покинули місто. Очевидно, Желдаки переїхали в будинок Васильченків, бо вважали, що ця місцевість безпечніша, ніж там, де вони жили, але всі були вбиті, крім Світлани та Валентини.
Анатолій Васильченко, рятувальник Головного управління ДСНС України у Чернігівській області, зазначив, що на підставі аналізу розмірів кратерів він вважає, що всі атаки в школах та навколо них здійснила авіація. Вирви від вибухів та масштаби вибухових пошкоджень будівель, які спостерігала Human Rights Watch, вказують на використання вибухових боєприпасів загальною вагою 250 кілограмів або більше, що скидалися з літаків.
Українські сили не зуміли захистити цивільних осіб, що перебували в межах їхнього контролю, від наслідків атак, оскільки не вивели їх з місць перебування своїх підрозділів, зазначає Human Rights Watch. Використання шкіл у військових цілях також суперечить Декларації про безпеку шкіл, яку Україна підписала у 2019 році.
Хоча російські атаки на сили територіальної оборони були спрямовані на законні військові об’єкти, удари по сусідніх будинках, можливо, були невибірковими, оскільки, як здається, вони не були спрямовані на конкретну військову ціль.
Атака на багатоквартирні будинки на проспекті Миру, 13 березня
13 березня два боєприпаси вразили дев'ятиповерховий житловий будинок на проспекті Миру, а чотири інші боєприпаси залишили вирви біля будівлі. Human Rights Watch оглянула пошкодження та опитала двох свідків атаки.
На думку мешканця п’ятого поверху будинку, який на той момент перебував удома, близько половини з приблизно 200 сімей, які проживали в будинку, у момент атаки були вдома. За його словами, працівникам ДСНС довелося рятувати його з квартири краном. Дослідники помітили значні пошкодження будинку, а також пошкодження чотирьох новозбудованих багатоквартирних будинків поблизу, жоден з яких на момент атаки не був заселений.
20 квітня заступниця начальника управління охорони здоров'я Чернігівської ОДА Тетяна Лебедєва повідомила, що не знає кількості загиблих, оскільки рятувальники ще не витягли з-під завалів усі тіла. Станом на 28 квітня рятувальники повідомили, що витягли з-під завалів шість тіл, які було ідентифіковано. Двоє мешканців розповіли Human Rights Watch, що в результаті нападу було вбито троє людей: на третьому, четвертому та шостому поверхах. Окрім цього, було вбито подружжя Манько та троє їх малолітніх дітей, які проживали на дев’ятому поверсі. Один із двох мешканців повідомив, що щонайменше п’ятеро мешканців будинку зникли безвісти після нападу. «Мої друзі жили на третьому та четвертому поверхах – вони всі померли», – розповідає один із мешканців. «Раніше я їх відвідував, а тепер вони всі мертві. Вони там під завалами лежать».
Лебедєва та двоє мешканців заявили, що травми отримали щонайменше вісім людей, у тому числі дружина вбитого на шостому поверсі 49-річного Володимира Большака.
Це був не перший випадок нападу на будинок: 7 березня боєприпас влучив у сьомий поверх, а ще одна атака залишила два невеликі кратери в землі навколо будинку.
За словами одного з мешканців будинку, під час нападу 13 березня він, можливо, бачив сили територіальної оборони в підвалі будинку та в підвалі однієї з новозбудованих сусідніх багатоповерхівок.
Human Rights Watch переглянула супутникові знімки проспекту Миру, зроблені до та після нападу (11 та 18 березня), на яких видно наявність декількох блокпостів. Один блокпост знаходиться перед житловими будинками, які постраждали внаслідок нападу. Декілька блокпостів також видно на знімку 11 березня приблизно за 270 метрів на південь від житлових будинків, на перетині проспекту Миру та вулиці Володимира Дрозда.
На супутникових знімках, зроблених 18 березня, видно велику глибоку яму з іншої сторони проспекту Миру, навпроти пошкоджених будівель. Призначення ями залишається незрозумілим, але, можливо, її використовували для захисту бронетехніки. Вирви від вибухів та пошкоджені будівлі, видимі на зображенні від 18 березня, узгоджуються зі свідченнями свідків атаки та тим, що Human Rights Watch побачила на місці. Human Rights Watch не знайшла некрологів військовослужбовців Збройних Сил України, що збігалися б за часом та місцем з цією атакою.
Законність атаки частково залежатиме від того, чи були на місці підрозділи територіальної оборони та військова техніка, які є законними військовими об’єктами. Однак, навіть якщо українські сили були розгорнуті поблизу будівлі або безпосередньо в ній, під час атаки необхідно проводити розрізнення комбатантів і цивільних осіб, а очікувані втрати цивільного населення не можуть бути непропорційними очікуваним військовим перевагам від атаки. Якби в цей час у будинку або поблизу нього не було військових об’єктів, атака була би незаконною.
Атака на чергу за хлібом на вулиці Доценка, 16 березня
16 березня близько 9 години ранку десятки людей зібралися біля воріт перед вантажною платформою супермаркету «Союз» в очікуванні безкоштовного хліба, і в цей момент біля черги вдарив боєприпас. За інформацією органів влади, щонайменше 18 людей загинули та ще 26 отримали поранення. Human Rights Watch опитала чотирьох свідків атаки та одну особу, яка прибула на місце атаки через 30 хвилин.
14-річний Домінік Сердюк розповів, що він стояв у черзі з іншими мешканцями мікрорайону, які почули, що є можливість отримати хліб:
«Спочатку було тихо і спокійно, а тоді раптом почулися удари, потім сірий дим, а потім вибух. Люди падали на землю, а потім щось почало смердіти. Я впав на землю, подивився на свої ноги і побачив рани та кров на обох колінах. До мене підійшла стара жінка і зі шматка тканини зробила пов’язку, щоб зупинити кровотечу, і пов’язала її вище лівого коліна, а чоловік накрив моє ліве коліно якоюсь тканиною і поніс мене на плечі до мого будинку. Перш ніж ми туди прийшли, підійшли четверо чоловіків, поклали мене на дерев’яну плиту й віднесли до школи, в якій діяла імпровізана лікарня».
Сердюк отримав медичну допомогу і під час опитування 19 квітня міг ходити накульгуючи. Лікар сказав йому, що в його лівому коліні відсутній фрагмент кістки.
Під час атаки інший боєприпас влучив у житловий будинок за 150 метрів. За словами мешканця будинку, внаслідок вибуху сталася пожежа, яка вбила двої жінок: жінку, яка проживала на першому поверсі будинку, та 65-річну Олександру, яка проживала на четвертому поверсі. За словами місцевої мешканки, ще одна сусідка, 73-річна Валентина Захарівна, була вбита в черзі за хлібом.
Human Rights Watch оглянула вирву, яку залишив боєприпас, і посічену осколками від вибуху стіну, а також залишки воріт, в яких у результаті атаки були пробиті численні діри.
Усі п’ятеро свідків зазначили, що, наскільки їм відомо, на той момент в районі не було жодних українських військових, у тому числі сил територіальної оборони. Один із працівників супермаркету сказав, що він бачив військових біля вантажної платформи протягом декількох днів наприкінці лютого та на початку березня, але вони покинули цей район за декілька днів до атаки. 19 квітня Human Rights Watch виявила українську військову форму в кутку вантажної зони, але не змогла визначити, як і коли вона туди потрапила. Human Rights Watch не знайшла жодних некрологів українським військовим, що збігалися б за часом та місцем з цією атакою.
Удари виглядають невибірково, що порушує заборону на напади, які не спрямовані на конкретні військові об’єкти.
Атака на дитячу обласну лікарню, 17 березня
17 березня близько 9:30 щонайменше один касетний боєприпас ракети «Ураган» вразив п’ятиповерхову будівлю Чернігівської обласної дитячої лікарні в медичному містечку на вулиці Пирогова. Місцеві посадовці повідомили, що в результаті нападу загинули 14 цивільних осіб і ще 24 отримали поранення.
Human Rights Watch опитала двох свідків нападу. Педіатр дитячої лікарні Володимир Андрющенко повідомив, що в цей день у будівлі лікарні перебувало щонайменше 20 пацієнтів, ніхто з них не постраждав від цієї атаки. За його словами, металеві осколки пробили стіни та розбили вікна лікарні та поранили щонайменше одного чоловіка, який перебував на вулиці разом із групою людей, які курили під час першого вибуху. Після цього пораненого затягнули до лікарні.
Андрющенко розповів, що після першого вибуху він побачив близько п’яти невеликих вибухів, схожих на яскраві феєрверки, які відбулися за декілька секунд один після одного. Автомобіль, припаркований біля лікарні, після атаки був весь у дрібних дірах, як решето», – сказав він.
Андрющенко повідомив, що бачив у цьому районі декілька нерозірваних суббоєприпасів. Він також знайшов невеликий шматок порубаного сталевого стрижня, що застряг в ізоляції віконної рами його кабінету, який, очевидно, опинився там в результаті вибуху суббоєприпасом.
Рятувальник Васильченко повідомив, що його бригада виявила чотири нерозірвані осколкові суббоєприпаси 9Н210, випущені з російської 220-мм касетної ракети «Ураган», у тому числі один у дворі лікарні, та порожню вантажну частину ракети, що застрягла в землі у 20 метрах від головного корпусу лікарні. Він показав Human Rights Watch фотографії всіх суббоєприпасів, які, за його словами, були знайдені в лікарні.
Під час відвідування лікарні 20 квітня Human Rights Watch виявила сім вирв з чітким контуром від вибухів суббоєприпасів, використаних під час атаки, у тому числі п’ять зі схожими слідами від осколків, а також численні круглі та овальні отвори в тонкій металевій огорожі, що відповідали місцю вибухів осколкових боєприпасів (у межах 15 метрів від обласної дитячої лікарні та 55 метрів від сусідньої міської лікарні № 1, яка в результаті обстрілу не була пошкоджена). Андрющенко повідомив, що в результаті атаки також постраждали декілька будинків у житловому районі навколо медичних закладів.
Васильченко зазначив, що на момент нападу йому не було відомо про наявність військових у цьому районі. Human Rights Watch не знайшла жодних ознак того, що українські війська в цей час перебували поблизу. Жодних некрологів про загиблих у цей день українських військовослужбовців не виявлено.
Лікарні мають посилений захист відповідно до законів війни, що робить атаки на це медичне містечко незаконними. Крім того, використання касетних боєприпасів також було незаконним, оскільки вони за своєю суттю є невибірковою зброєю.
Атака на Чернігівську міську лікарню № 2, 17 березня
17 березня близько 16:20 боєприпаси пошкодили міську лікарню № 2, що розташована в медичному містечку на північному сході Чернігова. У містечку також розташовані пологовий будинок та міська лікарня № 3, але вони від нападу не постраждали. За інформацією місцевої влади, два лікарі і дві медсестри отримали поранення від розбитого скла. Human Rights Watch опитала двох свідків нападу.
Медичний працівник повідомив, що в той момент він перебував біля міської лікарні № 2 і чув поблизу декілька вибухів. Багато пацієнтів і медичні працівники шукали притулок у підвалі. У цей момент в саму лікарню влучили три боєприпаси, в тому числі один – у травматологічне відділення.
«На наступний ранок ми вийшли на вулицю і побачили, що замість снігу все вкрито осколками скла», – сказав він.
Під час візиту до лікарні 20 квітня Human Rights Watch побачила, що більшість вікон вибиті, а дах пошкоджено. У деяких зовнішніх і внутрішніх стінах були помітні діри та тріщини.
Медичний працівник розповів, що під час нападу не бачив у цьому районі українських військових. Він бачив, як декілька поліцейських, які є цивільними, перевіряли документи людей, які заходили до будівлі.
Керівниця господарчої служби лікарні Ірина Гой повідомила, що військові встановили блокпост приблизно в 50 метрах на південь від госпіталю – два військових, що несли службу на цьому блокпості, перевіряли документи людей.
На супутникових знімках від 18 березня, можливо, видно блокпост приблизно в 50 метрах від лікарні – орієнтовно в тому місці, яке згадувала Гой, а також три круглі об'єкти діаметром приблизно 4 метри поруч із блокпостом. Human Rights Watch не змогла визначити їхнє призначення. На супутникових знімках станом на кінець квітня більше не було ознак цих об'єктів.
Дослідник з української правозахисної організації відвідав це місце 13 травня. Хоча ям вже не було, ґрунт на цих ділянках нещодавно був перекопаний, а залишки мішка з піском (такі мішки часто використовують для військових бар'єрів), лежали за декілька метрів.
Human Rights Watch не знайшла жодних некрологів українським військовим, що збігалися б за часом та місцем з цією атакою.
Лікарні мають посилений захист відповідно до законів війни, що робить атаки на цей заклад незаконними. Наявність військового блокпосту біля лікарні не змінює її захищеного статусу.
Міжнародне гуманітарне право
Норми міжнародного гуманітарного права, або закони війни, що застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту в Україні, можна знайти в Женевських конвенціях 1949 року, Першому додатковому протоколі до Женевських конвенцій (Протокол I) та міжнародному звичаєвому праві.
Закони війни зобов’язують сторони конфлікту завжди проводити розрізнення між комбатантами та цивільними особами. Цивільні особи ніколи не можуть бути навмисною метою нападів. Воюючі сторони зобов’язані вживати всіх можливих запобіжних заходів, щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню та цивільним об’єктам. Атаки можуть бути спрямовані лише на військові об’єкти. Забороняються напади, спрямовані на цивільне населення, або які не мають розрізнення між комбатантами та цивільними особами чи можуть завдати непропорційної шкоди цивільному населенню порівняно з очікуваною військовою перевагою.
Збройні сили повинні, наскільки це можливо, уникати розташування військових об’єктів – включаючи комбатантів, зброю та обладнання – у густонаселених районах або поблизу них, а також намагатися виводити цивільне населення від військових цілей.
Відповідно до законів війни, статус лікарень та інших медичних закладів має «поважатися та бути захищеним» за будь-яких обставин. Медичні заклади залишаються захищеними від нападу, якщо вони не використовуються для вчинення військових дій, які виходять за рамки їхньої гуманітарної функції. Навіть у такому випадку вони можуть підлягати нападу лише після того, як було дано попередження з встановленням розумного терміну, і після того, як таке попередження залишилося без уваги. Наявність поранених комбатантів або озброєного персоналу, який забезпечує охорону будівлі, не впливає на цивільний характер медичних закладів.
Сили, що здійснюють атаки, не звільняються від обов'язку враховувати ризик для цивільного населення, включаючи обов'язок уникати заподіяння непропорційної шкоди цивільному населенню, якщо сторона, що обороняється, розташувала військові об'єкти в районах із цивільним населенням або поблизу них. Тобто, присутність військових сил у районах із цивільним населенням не виправдовує нападу на цей район без урахування загрози для цивільного населення, включаючи обов’язок проводити розрізнення між комбатантами та цивільним населенням та утримуватися від непропорційних нападів.
Воюючі сторони зобов’язані, наскільки дозволяють обставини, надавати «ефективне завчасне попередження» про напади, які можуть торкнутися цивільного населення. «Ефективне» попередження включає час попередження та можливість цивільному населенню залишити цей район. Попередження, яке не дає цивільним особам достатнього часу, щоб виїхати в безпечніший район, не вважатиметься «ефективним».
Україна (на відміну від Росії) приєдналася до Декларації про безпеку шкіл – політичного зобов’язання вживати конкретних кроків для забезпечення безпеки учнів, вчителів і шкіл під час збройного конфлікту, в тому числі шляхом обов'язку утримуватися від використання шкіл у військових цілях. Незаконні напади на школи та лікарні є одними з серйозних порушень проти дітей у збройних конфліктах, які повинні бути включеними до щорічного «списку ганьби» Генерального секретаря ООН.