Як повідомляє Human Rights Watch, 3 березня 2022 року російські літаки одночасно скинули багато некерованих бомб, що влучили у перехрестя в житловому районі Чернігова, міста на північному сході України.
За даними місцевої влади, в результаті скоєного обстрілу близько 12:15 за місцевим часом, загинуло щонайменше 47 осіб, ще багато інших отримали поранення. Значної шкоди було завдано багатоповерховому житловому будинку, лікарні та ще кільком житловим і господарським будівлям, в одній з яких була аптека. У більшості будівель, що поряд з перехрестям, вибиті вікна, значна площа на землі обвуглена та вкрита сміттям.
«Російські військові скинули бомби на житловий квартал у середині дня, зруйнувавши будинки, вбивши та поранивши десятки людей і налякавши мешканців», — сказала Іда Сойєр (Ida Sawyer), директор з питань криз та конфліктів Human Rights Watch. «Міжнародний кримінальний суд та інші відповідні органи, які розслідують можливі злочини під час цього конфлікту, повинні з’ясувати, чи був скоєний військовий злочин у Чернігові, і чітко дати зрозуміти, що винні будуть притягнуті до відповідальності».
Хоча Human Righst Watch не змогла остаточно виключити можливість наявності військової цілі в цьому районі в той час, вона не знайшла й жодних доказів присутності такої значущої цілі на перехресті або поблизу на момент, коли по ньому було здійснено удар. Це свідчить про те, що російські війська порушили свої зобов’язання по міжнародному гуманітарному праву вжити всіх можливих запобіжних заходів задля уникнення чи мінімізації ушкоджень та жертв серед цивільного населення, і вказує на можливий навмисний або необачний та невибірковий обстріл, оскільки він не був спрямований на конкретну військову ціль.
Human Rights Watch по телефону опитала трьох свідків обстрілу, в тому числі лікаря та двох мешканців Чернігова, а також ще двох чернігівців, які знають про атаку. Human Rights Watch також перевірила та проаналізувала 22 відео та 12 фотографій, зроблених під час обстрілу та після нього.
28-річний відеомонтажер, який мешкає на 13-му поверсі 17-поверхового постраждалого житлового будинку, розповів, що дивився новини зі своєю дівчиною, коли вони почули повітряну тривогу, звук літака поблизу та потім вибух. Вони вибігли в коридор, зачинили двері квартири і сховалися за стіною. «Тоді стався потужний вибух», — сказав він. «Все було вкрите пилом. Ми боялися можливої пожежі, тому почали спускатися вниз. У всіх квартирах були вибиті двері, квартири були повністю зруйновані — ми могли бачити небо крізь них». Зрештою вони дійшли до підвалу будівлі.
Він розповів, що з висоти свого 13-го поверху не бачив ніякої військової техніки чи солдатів у цьому районі ні до обстрілу, ні напередодні. Він зазначив, що, наскільки йому відомо, «поблизу немає ані військових, ані стратегічних об’єктів». На його думку, бомбардування мало «зламати нашу волю». Інші свідки також постійно говорили, що їм не відомо про жодні військові дії чи військові об’єкти в цьому районі. Ніхто не повідомив, що чув якісь попередження перед обстрілом.
Він зазначив, що його дім найвищий в районі. На першому поверсі у ньому знаходяться магазини, у тому числі популярний м’ясний, та місце продажу чистої води. Це житловий район, поруч є кілька будівель, лікарні, продуктові магазини та аптеки. Інший свідок розповів, що купував продукти, і почув «страшний вибух», коли виходив з магазину. А потім «все навкруги затягнуло димом», — сказав він.
Лікар із розташованої поруч дитячої лікарні, яка також постраждала від обстрілу, сказав, що був у підвалі, коли раптом побачив людей, що збігали з першого поверху. «Це було схоже на бурю, коли весь підвал заповнився пилом», — сказав він. «Потім стався вибух. Вибило кілька вікон, все трусилося. У нас вибухи щодня, але цей був дуже потужний».
Лікар відзначив, що попри розбиті вікна в лікарні, йому і його колегам все-таки вдалося надати допомогу 35 пораненим протягом години після нападу. Серед постраждалих були чоловіки, жінки та діти віком від 7 до 55 років. Лікар сказав, що він бачив ушкодження від первинних, вторинних та третинних осколкових поранень. У дев’ятирічного хлопчика була різана рана коліна, а восьмирічній дівчинці осколок влучив в обличчя. Обох перевели до травматологічного відділення. Хлопчика 11-12 років помістили в реанімацію по причині металевих осколків у мозку та травми черепа. Чоловік, який помер до прибуття в лікарню, отримав серйозні пошкодження голови.
Лікар зазначив, що в шпиталі не вистачало основних матеріалів медичного призначення для лікування поранених, для зупинки кровотечі та надання першої допомоги, антибіотиків, пристроїв для фіксації кісток після переломів та обладнання для інфузій.
Лікар також додав, що медичний заклад намагається продовжувати допомагати пацієнтам, які отримували лікування до обстрілу. Волонтер, який координував гуманітарну допомогу в шпиталі, зафіксував наслідки та потім передав кадри до Human Rights Watch, де вони пройшли незалежну перевірку. Серед 11 відеозаписів від 3 березня одну було зроблено поза лікарнею через дві хвилини після початку атаки.
У іншому відео, записаному вранці 4 березня, було інтерв’ю з жінкою. Вона тримає на руках свого дворічного сина, який отримував лікування від лейкемії. «Ми проходимо останні етапи лікування [хіміотерапію], і нам дійсно потрібно завершити її, щоб уникнути жаху рецидиву», — сказала вона йому. Але через постійні атаки Росії на Чернігів, за її словами, продовжи hostpital ти лікування неможливо. «Понад усе я хочу бути в безпеці та продовжувати лікування. Залишити місто, яке захоплюють щодня, щогодини, все більше і більше».
На кадрах із госпіталю після обстрілу видно двох чоловіків в українській військовій формі: один важко поранений лежить на візку і ще шестеро із жовтими пов’язками, які, схоже, є членами добровольчих військ територіальної оборони. Невідомо, чи були вони в цьому районі під час удару. Однак, як повідомляє Human Rights Watch, навіть якщо деякі представники цих сил перебували в певній близькості від зони удару, малоймовірно, що це виправдовує напад у військовому відношенні як пропорційний, враховуючи масштаби втрат і поранень серед цивільного населення, а також пошкодження цивільних об’єктів.
Навмисні або спричинені необережністю, непомірні обстріли є військовими злочинами, і кожна сторона конфлікту повинна зробити все можливе, щоб оцінити очікувані окремі чи сукупні наслідки атаки, які не спричинять такого роду випадкові втрати цивільного населення та не будуть надмірними відносно конкретної та безпосередньої очікуваної військової переваги
Міжнародне гуманітарне право або закони війни забороняють напади, або загрозу нападів, основна мета яких полягає в поширенні терору серед цивільного населення. Атаки на цивільні об'єкти, які не є явною військовою ціллю, можуть порушувати цю заборону.
Українські сили також зобов’язані вжити всіх можливих запобіжних заходів для захисту цивільного населення та цивільних об’єктів, що знаходяться під їхнім контролем, від наслідків обстрілів. До таких запобіжних заходів відносяться: уникнення бойових дій у зонах, де знаходяться цивільні особи та цивільні об’єкти, а також запобігання доступу цивільних осіб до районів активних бойових дій.
Використання вибухової зброї з великою зоною ураження у населених пунктах посилює занепокоєння щодо незаконних, невибіркових та надмірних обстрілів. Ця зброя має великий радіус ураження, за своєю природою є неточною або доставляє кілька боєприпасів одночасно. Сюди входить використання некерованих і неспостережуваних снарядів великого калібру та авіаційних бомб — таких, які було застосовано під час бомбардування 3 березня в Чернігові. Слід уникати використання цієї зброї в населених пунктах.
В результаті нового розслідування подій в Україні Міжнародним кримінальним судом та Слідчою комісією ООН мають бути з’ясовані обставини обстрілу у Чернігові 3 березня, вважає Human Rights Watch.
«Наслідки обстрілу, який сколихнув Чернігів 3 березня, будуть відчуватися ще деякий час, а мешканці продовжують жити під постійною загрозою нових атак», — сказав Сойєр. «Сторони конфлікту мають забезпечити всім мешканцям Чернігова доступ до необхідної медичної допомоги та надати можливість цивільним особам безпечно покинути місто».
