(Берлін) – 6 березня 2022 року російські війська протягом кількох годин обстрілювали перехрестя дороги, по якій сотні цивільних тікали від наступу російської армії з півночі України на Київ, повідомляє сьогодні Human Rights Watch. Багаторазовий характер нападів, унаслідок яких, за даними уряду, загинули щонайменше вісім мирних мешканців, свідчить про те, що російські війська порушили свої зобов'язання з міжнародного гуманітарного права не здійснювати напади невибіркового характеру або напади, що можуть заподіяти надмірну шкоду цивільному населенню, і не вжили всіх можливих заходів, щоб запобігти втратам серед цивільних.
Зі слів очевидців, під час обстрілу на перехресті було щонайменше дві військові машини і з десять українських силовиків, але набагато більше там було цивільних біженців. Дехто з силовиків допомагав цивільним мешканцям нести багаж і дітей. Очевидці розповідали, що чули та бачили перестрілку між українськими та російськими силами не біля самого перехрестя, а на деякій відстані. Тоді як інші очевидці не могли достеменно визначити, де саме стріляли, газета New York Times, журналісти якої перебували на місці події, повідомила, що українські сили вели мінометний вогонь у напрямку російських сил із військової позиції приблизно за 180 метрів від перехрестя. Проте розривні снаряди, випущені російськими силами, раз у раз влучали у перехрестя.
«Десятки цивільних, які тікали з півночі України від російських обстрілів і потенційної окупації, стали жертвами чергового збройного нападу з боку Росії, – сказав Річард Вейр, дослідник Human Rights Watch із питань криз і конфліктів. – Кількагодинне бомбардування місця евакуації цивільного населення дає підстави вважати, що російські сили здійснювали напади невибіркового характеру або напади, що можуть заподіяти надмірну шкоду, і не вжили всіх можливих застережних заходів для мінімізації втрат серед цивільного населення».
Дослідження та проведений Human Rights Watch аналіз свідчать про те, що за випущеними під час обстрілу снарядами, ймовірно, велося спостереження, тобто російські сили, очевидно, відстежували або «фіксували» місце падіння, аби мати інформацію для коригування цілей. Якщо це так, то постійні обстріли, які заподіюють шкоду цивільному населенню, а не вражають масштабніші військові об’єкти на певній відстані, свідчать про потенційну необережність або умисність.
Human Rights Watch опитала сімох людей, які були присутніми під час обстрілів 6 березня, зокрема п’ятьох людей, пов’язаних із медіями, та двох цивільних, що евакуювалися, а також проаналізувала одне відео влучення снаряда у перехрестя і шість фотографій наслідків обстрілу. Зі слів місцевого мера, загинули вісім людей, зокрема двоє дітей. Human Rights Watch, спираючись на свідчення очевидців й аналіз фотографій і відеозаписів, зібрала інформацію про чотирьох загиблих під час обстрілу, зокрема двох дітей.
Очевидці розповідали, що приблизно з 9:30 і до 14:00 за місцевим часом постійно обстрілювалася дорога Р30, яка веде з північного заходу України до Києва. До 5 березня, цивільні виїжджали із зони бойових дій потягом, який відходив від станції Ірпінь до Києва, але того дня залізничні колії було пошкоджено внаслідок обстрілу. Тому 6 березня сотні цивільних мешканців, які тікали з північних від Києва територій, скористалися дорогою P30, щоб дістатися до столиці, звідки вони сподівалися рухатися далі.
Перехрестя розташованe за шість кілометрів від межі міста Києва на південь від Ірпеня, напроти Свято-Георгіївської церкви УПЦ та пам’ятника загиблим солдатам у роки Другої світової війни. Перехрестя також розташованe на південь від мосту, зруйнованого українськими військами для стримання наступу росіян.
За свідченнями очевидців, до та під час обстрілу цивільні мешканці йшли безперервним потоком по уламках зруйнованого мосту, аби перетнути річку Ірпінь. Потім люди сходилися на перехрестi, щоб сісти в автобуси чи автомобілі, які прямували до центру Києва, або ж йти далі.
Один із очевидців, який перебував на перехресті з 9:30 і до обіду, розповів, що після початку атаки снаряди влучали у перехрестя або прилеглу територію щодесять хвилин. «Росіяни обстрілювали цю територію з мінометів, – сказав він. – Люди розбігалися навсібіч, рятуючись від обстрілу». Він сказав, що бачив поблизу кількох українських військових і дві вантажівки, які, судячи з усього, належали силам безпеки, але якоїсь іншої помітної військової техніки не бачив. На широко розповсюдженому у мережі відео обстрілу видно темно-зелену автомашину, яка, можливо, належала українським військовим.
Цивільний мешканець, який проходив тут приблизно о 10:30, розповів, що бачив десь вісім працівників служби безпеки та дві броньовані машини, на одній із них було встановлено кулемет. У цей час на його очах вибухнуло шість снарядів, що прилетіли з боку Ірпеня та Стоянки, де перебували російські війська.
Інша цивільна мешканка, яка проходила там о 10 ранку, порахувала, що бачила п’ять вхідних вибухів, а коли сіла у мікроавтобус без вікон, то почула шостий. За її словами, водій саме натиснув на газ, коли вибухнуло поруч із мікроавтобусом, який поїхав із відкритими задніми дверима. І мешканець і мешканка казали, що поки йшли, вони не бачили, аби українські сили стріляли по російських позиціях чи то безпосередньо біля них, чи поблизу.
О 13:29 місцеве інтерактивне медіа «Donbas Frontline» опублікувало у себе в Інстаграмі одне відео та шість фотографій, які Human Rights Watch перевірила. На знятому журналістом-фрилансером New York Times відео видно, як озброєний член територіальної оборони (громадське об’єднання добровольців), якого можна ідентифікувати за жовтою пов’язкою, стоїть біля огорожі на дорозі P30. Щонайменше десять людей тягнуть валізи та ведуть домашніх тварин. Раптом чутно свист, потім спалах і гучний вибух. Через кілька секунд видно, що член територіальної оборони лежить на землі, до нього підбігають і виносять. Двоє чоловіків у формі підбігають до чотирьох інших тіл на землі, а потім третя людина, що стоїть поруч, кричить: «Лікаря, лікаря!»
На одній із фотографій видно чотири тіла у цивільному, які лежать на землі біля Свято-Георгіївської церкви УПЦ, біля тіл – дві валізи та переноска для невеликої тварини. На іншій – вочевидь мертвий чоловік на ношах біля стоянки супермаркету навпроти церкви. Human Rights Watch не змогла підтвердити, було це фото зроблено під час цього чи попереднього обстрілу Ірпеня.
Десь опівдні сюди прибув журналіст-фрилансер Максим Дондюк і провів тут зо дві години. Він повідомив, що російські війська обстрілювали перехрестя та околиці кожні
5–10 хвилин. Коли приблизно о 14:00 пролунав один вибух, металевий уламок поранив Дондюка у праве плече. Журналіст розповів, що цивільні продовжували йти від зруйнованого мосту, а потім вантажились у машини, намагаючись виїхати на південь. Він також сказав, що вся побачена ним військова присутність – це приблизно 10 українських силовиків.
Протягом останніх кількох днів російські й українські сили провели перемовини про відкриття гуманітарних коридорів евакуації цивільного населення в постраждалих від запеклих бойових дій районах України, але ці зусилля не мали успіху. 3 березня, під час другого раунду перемовин, обидві сторони в принципі досягли порозуміння про створення гуманітарних коридорів для евакуації «мирних» цивільних мешканців і доправлення медикаментів та продуктів харчування у найбільш постраждалі від конфлікту райони.
Однак, як наголосив Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), через відсутність детально прописаної та дієвої угоди обстріли в місцях евакуації тривали, незважаючи на заплановані спроби її провести, тож влада була змушена їх скасувати. На сьогодні між сторонами не досягнуто конкретних домовленостей про тимчасове припинення вогню чи відкриття гуманітарного коридору для цивільних мешканців, які намагаються втекти з півночі України, як наприклад ті, хто 6 березня потрапив під російський обстріл неподалік від Києва.
Закони та звичаї війни вимагають від сторін конфлікту під час проведення військових операцій постійно дбати про безпеку цивільного населення та вживати «всіх практично можливих заходів», щоб убезпечити цивільне населення або звести до мінімуму заподіяну йому шкоду та пошкодження цивільних об’єктів. Це означає, що кожна сторона конфлікту повинна робити все можливе, щоб пересвідчитись у тому, чи спрямовано їхні напади на військові об'єкти, а не на цивільних осіб чи цивільні об’єкти, а також надавати «ефективне попереднє повідомлення» цивільним особам, коли обставини це дозволяють.
Сторони конфлікту повинні вжити всіх можливих заходів для переміщення цивільних осіб із зони, поблизу якої ведуться бойові дії або розташовано військові об'єкти. Закони та звичаї війни забороняють умисні напади та напади невибіркового характеру на цивільних осіб, а також напади, шкода від яких цивільному населенню є надмірною. Осіб, відповідальних за умисні або вчинені з необережності напади, які заподіюють шкоду цивільним об’єктам, може бути притягнуто до відповідальності за воєнні злочини.
Українські сили також зобов’язані вжити всіх практично можливих заходів, аби убезпечити цивільне населення або звести до мінімуму заподіяну йому шкоду. Такі заходи означають, що слід ухилятися від проведення воєнних операцій у районі зосередження цивільного населення та розташування цивільних об’єктів, а також запобігати доступу цивільних осіб на територію активних бойових дій.
Застосування у населених пунктах запалювальної зброї широкого спектру дії посилює занепокоєння щодо незаконних нападів, які завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію. Ця зброя має великий радіус ураження, по суті є неточною або несе водночас певну кількість боєзарядів. До неї належать некеровані великокаліберні снаряди та ті, що не відслідковуються, які, ймовірно, і було застосовано 6 березня під час обстрілу Ірпеня. У населених пунктах слід уникати застосування цього виду зброї.
Міжнародний кримінальний суд розпочав розслідування ситуації в Україні.
Загибель цивільного населення в Ірпені підтверджує наскільки воно важливе. 4 березня Рада ООН з прав людини на сесії у Женеві створила комісію з розслідування, яка, зокрема, розглядатиме і ймовірні незаконні напади в Ірпені.
«Обидві сторони цього конфлікту зобов'язані вжити всіх практично можливих заходів, аби убезпечити цивільне населення та дозволити цивільним безпечно евакуюватися, – сказав Вейр. – Міжнародні розслідування – це сигнал тим, хто несе відповідальність за вчинені з необережності та невибіркові напади, що колись вони постануть перед судом».
