Стислий огляд

З моменту російської агресії в Україну у 2014 році освіта в країні перебуває під загрозою. Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 року значно погіршило становище та стало причиною пошкоджень та руйнації  шкіл та дитячих садків по всій країні, ставлячи під загрозу безпеку та життя багатьох дітей та працівників освітніх закладів. Український уряд повідомив, що з лютого 2022 року по жовтень 2023 року було пошкоджено 3428 та зруйновано 365 навчальних закладів. Напади мали катастрофічний вплив на можливість українських дітей здобувати освіту під час війни та, ймовірно, ще довгий час будуть цьому перешкоджати після її завершення, оскільки на ремонт та реконструкцію шкіл потрібні значні ресурси та час, особливо враховуючи зруйновану цивільну інфраструктуру.

У цьому звіті йдеться про обстріли шкіл та використання шкіл і дитячих садків у військових цілях у Київській, Харківській, Чернігівській та Миколаївській областях, зокрема у Києві, Харкові та Чернігові, з лютого по листопад 2022 року. У звіті наведено інформацію про руйнування, завдані цим навчальним закладам, а також про дії місцевої влади, спрямовані на створення умов для продовження навчання дітей у цих закладах. Звіт ґрунтується на результатах відвідувань експертами Human Rights Watch 50 навчальних закладів та понад 86 інтерв'ю з директорами шкіл, представниками місцевої влади та свідками бойових дій.

Описані в цьому звіті пошкодження та руйнування шкіл зазвичай мали місце у перші тижні бойових дій, коли російські збройні сили захоплювали міста та населені пункти. Лише у дуже обмежених випадках школи використовувалися українськими військами, що могло б зробити їх легітимними військовими цілями. Школи також зазнавали пошкоджень, коли російські збройні сили відступали та залишали школи, які вони до цього займали, та саме через їхню присутність школи перетворювалися на військові цілі.

Український уряд зробив кілька важливих кроків задля захисту навчальних закладів від атак. У 2019 році Україна приєдналася до Декларації про безпеку шкіл. Росія цього не зробила. Декларація про безпеку шкіл – це міжнародне політичне зобов'язання, метою якого є захист закладів освіти під час війни шляхом посилення заходів із запобігання та протидії нападам на учнів, вчителів, школи та університети. Згідно з декларацією, уряди зобов'язані дотримуватися «Вказівок щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів», які закликають військових не використовувати школи та університети з будь-якою метою задля досягнення успіхів у військових операціях.

Після підписання Декларації Україна у серпні 2021 року ухвалила план дій із її впровадження. За даними неурядової організації «Глобальна коаліція на захист закладів освіти від нападів», станом на січень 2022 року 1000 українських військовослужбовців пройшли курс навчання щодо Декларації про безпеку шкіл та «Вказівок». За наданою Human Rights Watch Міністерством оборони України інформацією, у липні на найвищому рівні було видано військовий наказ, у якому додатково наголошено на невикористанні військовими частинами та підрозділами освітніх закладів у військових цілях.

Human Rights Watch не відомо, чи вживає російський уряд будь-яких заходів для захисту закладів освіти від атак.

Більшість завданих школам пошкоджень, які фіксувала Human Rights Watch, стали результатом повітряних атак, артилерійських обстрілів та ракетних ударів. Також іноді обстріли велися касетними боєприпасами. Застосування важких засобів ураження вибухової дії у населених пунктах у більшості випадків призводить до великої кількості жертв серед цивільного населення. Під час відвідувань постраждалих від обстрілів шкіл, дослідники Human Rights Watch часто бачили серйозно пошкоджені дахи, обвалені стіни та завалені уламками класи.

У підвалах багатьох шкіл та дитячих садків як до, так і під час окупації російськими збройними силами міст і селищ переховувалися мирні жителі – десятки та сотні людей. Наприклад, 10 березня 2022 року у підвалі школи №5 в Ізюмі перебувало до 200 цивільних осіб, коли російська авіація двічі завдала по ній авіаудару. Ніхто з них не загинув і не зазнав поранень.

За законами війни, що поширюються на війну Росії з Україною, заборонено навмисно обстрілювати як навчальні заклади, так й інші цивільні об'єкти, якщо тільки вони не використовуються у військових цілях. Також заборонено здійснювати атаки, якщо не має можливості розрізнити комбатантів і мирне населення. Сторони конфлікту повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів для мінімізації шкоди мирним жителям на підконтрольних ним територіях або при здійсненні атак.

У регіонах, про які йдеться у цьому звіті, російські збройні сили часто розташовували у закладах освіти своїх військових та залишали на подвір'ях військову й іншу техніку. У деяких випадках вони використовували школи як медичні заклади або утримували там мирних людей. Російські військові, які захоплювали школи, майже завжди грабували їх, виносили комп'ютери та ноутбуки, телевізори, електронні дошки, інше шкільне обладнання та опалювальні прилади, що є воєнним злочином.

Після відступу російських військ у школах залишились спалені та пограбовані класи, а шкільне обладнання, яке не було викрадене, часто було зламане.  Російські солдати плюндрували заклади освіти, розмальовуючи стіни графіті. Переважно це були ненависницькі вислови про Україну та українців.

Наприклад, коли в березні 2022 року російські солдати близько місяця займали школу у місті Бородянка Київської області, вони використовували будівлю як базу та вели звідти вогонь по українських солдатах. Дослідники Human Rights Watch відвідали школу в червні 2022 року та зафіксували масштабні пошкодження через вогонь у відповідь з боку українських військових, зокрема два прямі влучання. Через одне з них виникла пожежа, внаслідок чого будівля школи зазнала ще більших руйнувань. Російські солдати залишили після себе антиукраїнські графіті на стінах класів і прапор з нацистською свастикою, вони також використовували гімназію для навчальних стрільб.

Міжнародне законодавство з прав людини, яке лишається чинним під час війни, передбачає право на освіту. Діти, які навчалися в школах, що були серйозно пошкоджені або зруйновані внаслідок атак, часто були змушені перейти в інші школи. В інших випадках діти змушені навчатися скорочений день або у декілька змін, оскільки кількість працюючих шкіл була недостатньою для забезпечення зростаючої кількості учнів. Багато дітей переходять на дистанційне навчання через те, що вони вчилися в школах, що були пошкоджені, чи проживають у районах активних бойових дій, або не можуть їздити до інших шкіл через їхню віддаленість чи відсутність транспортного сполучення. Деякі, але не всі дистанційні форми навчання передбачають заняття в режимі онлайн, можливість яких обмежена через перебої з електрикою та інтернетом внаслідок бойових дій. Про інші труднощі, з якими стикаються діти на окупованих Росією територіях, ми будемо розповідати у майбутніх звітах Human Rights Watch.

Загалом війна серйозно порушила процес навчання дітей та мала значний негативний вплив на їхній соціально-психологічний стан. За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного українським аналітичним центром CEDOS спільно з фондами SavED та Міжнародним фондом «Відродження» у грудні 2022 – січні 2023 року, 72% українських батьків заявили, що їхнім дітям потрібні додаткові заходи для надолуження прогалин в знаннях та навичках, що виникли через пандемію Covid-19 та повномасштабне російське вторгнення. Більшість батьків також повідомили про симптоми стресу у своїх дітей, зокрема погіршення якості та тривалості сну, проблеми з концентрацією уваги та труднощі у спілкуванні.

Human Rights Watch повідомляла про атаки на заклади освіти в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення російські збройні сили атакували школи та дитячі садки, зокрема інтернати для дітей з інвалідністю, незаконно утримували українських військовополонених і мирних жителів – вони скаржилися на катування, зґвалтування та жорстоке поводження, яких зазнали у будівлях шкіл. Російські військові також використовували школи для утримання цивільних під час жорстоких фільтраційних заходів. Росіяни здійснювали невибіркові напади в Харківській і Чернігівській областях, зокрема, обстрілювали школи, які не використовувалися у військових цілях. У звіті за лютий 2016 року задокументовано випадки обстрілів закладів освіти та їх використання у військових цілях на сході України на початковому етапі війни та негативний вплив цих атак на безпеку та освіту дітей.

Міжнародні слідчі також зафіксували напади на школи та висловили занепокоєння щодо можливості отримання освіти дітьми в Україні. У грудні 2022 року Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні повідомила, що «в багатьох випадках фактично неможливо здобувати освіту через те, що школи були зруйновані та знищені, особливо в зоні бойових дій», а дистанційне навчання ускладнене «атаками на енергетичну інфраструктуру». У доповіді також наголошено на особливих труднощах із забезпеченням можливості отримання освіти для дітей у колись окупованих областях, зокрема в Харківській та Херсонській.

Темпи відновлення частково пошкоджених та зруйнованих закладів освіти суттєво відрізняються в різних регіонах України. Наприклад, у січні 2023 року Міністерство освіти і науки України повідомило, що у Київській області відновлюють 87 зруйнованих навчальних закладів (або 71% від загальної кількості), зокрема 10 шкіл у Бородянській та Бучанській громадах, 11 – у Макарівській та 8 – в Іванківській.

Натомість у Харківській області через тривалу російську окупацію та постійні бойові дії відновлення відбувається значно повільніше: станом на січень 2023 року було відремонтовано лише 13 із 296 постраждалих шкіл. У деяких регіонах, особливо там, де точаться інтенсивні бої, місцевій владі доводиться відбудовувати цілі квартали, щоб відновити пошкоджені та зруйновані школи.

 

Рекомендації

Російському уряду

• Негайно припинити здійснювати незаконні атаки, зокрема навмисні, невибіркові та неспівмірні напади на мирних людей та цивільну інфраструктуру.
• Припинити застосування некерованих ракет, касетних боєприпасів та іншої вибухової зброї з великим радіусом ураження в населених пунктах.
• Визнати, що школи, які не використовуються у військових цілях, є об'єктами цивільної інфраструктури та не можуть бути мішенями для обстрілів.
• Вжити відповідних дисциплінарних та правових заходів проти військовослужбовців, незалежно від їхнього звання, які відповідають за незаконні атаки, включаючи відповідальність тих, хто віддавав наказ.
• Вжити конкретних заходів для запобігання використанню шкіл у військових цілях збройними силами та підтримуваними Росією збройними формуваннями, як закликає 2225 Резолюція Ради Безпеки ООН (2015).
• Робити все можливе, щоб уникнути жертв серед мирного населення та пошкодження об'єктів цивільної інфраструктури, зокрема шкіл, під час бойових дій.
• Вжити всіх можливих запобіжних заходів для захисту мирних жителів і об'єктів цивільної інфраструктури, зокрема шкіл, на підконтрольних територіях від наслідків атак.
• Підписати Декларацію про безпеку шкіл.
• Дотримуватися Вказівок щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів.
• Приєднатися до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

До зацікавлених урядів, Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних учасників

• Продовжувати публічно засуджувати воєнні злочини Росії та інші серйозні порушення в Україні.
• Дати чітко зрозуміти російському урядові, що його керівництво буде притягнуто до відповідальності за незаконні напади на мирних жителів і цивільні об'єкти, зокрема заклади освіти, в Україні.
• Публічно закликати до підтримки проведення внутрішніх і міжнародних розслідувань можливих воєнних злочинів та інших порушень міжнародного права, скоєних сторонами конфлікту, та притягати до відповідальності всіх винних.
• Генеральний секретар ООН повинен надалі здійснювати постійний контроль та доповідати Раді Безпеки про незаконні атаки збройних сил Росії на школи в Україні та використання ними шкіл у військових цілях.
• Закликати Росію підписати та дотримуватись Декларації про безпеку шкіл та Вказівок щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів. Надати допомогу Україні у дотриманні «Вказівок».

Донорам та гуманітарним організаціям:

• Сприяти рівноцінному відновленню шкіл у всіх регіонах України, вимагати суворого дотримання стандартів забезпечення доступу до освіти згідно з українським законодавством і контролювати їх виконання.
• Підтримувати Україну в її прагненні забезпечити безпечну освіту для всіх дітей шляхом проведення тренінгів, надавати обладнання, технології та пристрої для спрощення процесу дистанційного навчання, зокрема проводити тренінги з користування обладнанням та надавати необхідні витратні матеріали.
• Допомогти Україні у виконанні Вказівок щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів.

Уряду України

• Робити все можливе, щоб уникнути жертв серед мирного населення та пошкодження об'єктів цивільної інфраструктури, зокрема шкіл, під час бойових дій.
• Вжити всіх можливих запобіжних заходів для захисту мирних жителів та об'єктів цивільної інфраструктури, зокрема шкіл, від наслідків обстрілів на підконтрольних територіях.
• Вжити відповідних дисциплінарних та правових заходів проти військовослужбовців, незалежно від їхнього звання, які відповідають за незаконні атаки, включаючи відповідальність тих, хто віддавав наказ.
• Дотримуватися Вказівок щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів.
• Вжити конкретних заходів для запобігання використанню шкіл у військових цілях збройними силами, як закликає 2225 Резолюція Ради Безпеки ООН (2015).
• Докладати подальших зусиль для забезпечення всім дітям в Україні, зокрема дітям з інвалідністю, можливості безпечно здобувати освіту шляхом проведення для вчителів тренінгів із дистанційного навчання, полегшення доступу вчителів та учнів до ноутбуків та інших технологій для дистанційного навчання, а також забезпечення шкіл бомбосховищами, електрогенераторами та стабільним інтернет-зв'язком.
• Забезпечити якнайшвидший ремонт і реконструкцію шкіл, зокрема за рахунок міжнародної допомоги та коштів, наданих урядом, з метою уникнення повної залежності реконструкції від регіональних і місцевих бюджетів, що може призвести до нерівності у якості та доступності освіти в Україні. У першу чергу слід відремонтувати школи, які зазнали значних пошкоджень і більше не перебувають у зонах бойових дій, забезпечуючи виконання норм безпеки та створення сприятливого навчального середовища для учнів.
• Забезпечити відповідність всіх заходів з реконструкції стандартам, що гарантують доступність для учнів з інвалідністю, відповідно до вимог українського законодавства про освіту, державних будівельних норм, ліцензійних вимог та правил безпеки. Усі навчальні заклади повинні бути фізично доступними та обладнаними пандусами, які дозволяють людям у інвалідних візках зручно потрапляти до будівель, класів і туалетів. Усі навчальні заклади мають бути спроєктовані та переобладнані відповідно до стандартів універсального дизайну, а саме, дизайну та планування простору таким чином, щоб його можна було легко дістатися, орієнтуватися в ньому та використовувати максимально ефективно з урахуванням можливостей адаптації.
• Продовжувати зводити модульні або тимчасові школи, поки не будуть відновлені капітальні споруди.
• Подбати про шкільні автобуси та інший транспорт для учнів і вчителів, яким доводиться їздити до шкіл в інші райони.
• Приєднатися до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Методологія

Експерти Human Rights Watch проводили польові дослідження для цього звіту з березня по листопад 2022 року під час поїздок до Чернігівської, Харківської, Миколаївської та Київської областей України, а також до Чернігова, Харкова, Херсона та міста Снігурівка у Миколаївській області. Дослідники також провели повторні інтерв'ю з кількома директорами шкіл та іншими респондентами в жовтні 2022 року та травні 2023 року в Чернігівській, Харківській та Київській областях.

Зокрема, дослідники відвідали школи та дитячі садочки у Бучі, Кропивні, Загальцях, Бородянці, Богданівці, Катюжанці, Ірпені, Лукашах, та Розважеві у Київській області; Ніжині, Крупичполі, Дорогинцях, Чернігові, Новому Бикові, Михайло-Коцюбинському, Ягідному у Чернігівській області; Харкові, Ізюмі, Мерефі, Балаклії, Боровій, Яковлівці у Харківській області; та місті Снігурівка у Миколаївській області.

Загалом дослідники відвідали 50 шкіл і дитячих садків та провели 86 інтерв'ю. У жовтні 2022 року та травні 2023 року вони провели телефонні інтерв'ю з адміністрацією шкіл, щоб зібрати інформацію щодо відновлення роботи пошкоджених шкіл у 2022-2023 та 2023-2024 навчальних роках.

Представники Human Rights Watch повідомили всім респондентам про мету інтерв'ю, і всі респонденти погодилися говорити на добровільних засадах. Human Rights Watch" не надавала жодних фінансових стимулів респондентам за участь у розмовах. Більшість респондентів погодилися на використання їхніх імен у цьому звіті. Human Rights Watch, не розголошує імен респондентів, які висловили побоювання відкритою комунікацією.

10 листопада 2022 року Human Rights Watch надіслала листи до Міністерства освіти і науки України та Міністерства розвитку громад та територій України із запитаннями стосовно атак на заклади освіти у лютому 2022 року і 28 листопада отримала відповідь від Міністерства освіти і науки України. Матеріали з відповіді, що мають відношення до справи, були долучені до цього звіту, а з повним текстом листа можна ознайомитися у додатку до звіту.

У вересні 2023 року Human Rights Watch надіслала листи до Міністерства оборони України та Міністерства оборони Росії. Відповідна інформація з отриманої 27 вересня відповіді Міністерства оборони України наведена у цьому звіті. Відповіді від Міністерства оборони Росії ми не отримали.

 

Атаки на освітні установи та використання навчальних закладів у військових цілях

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року понад 3790 закладів освіти були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій[1] по всій країні. Достеменно невідомо, скільки з них були повністю або частково захоплені збройними силами протягом різних періодів часу.

У цьому розділі надано детальний опис атак на заклади освіти та їх використання у військових цілях у Київській, Харківській, Чернігівській та Миколаївській областях, а також у містах Чернігів та Харків. Зазначено, що напади на навчальні заклади та їх використання у військових цілях мали місце з кінця лютого 2022 року по листопад 2022 року. Деякі з описаних шкіл знаходяться на тимчасово окупованих російськими військами територіях. Інші – в регіонах, які ніколи не перебували під окупацією або контролем російських збройних сил.
 

Довідка про систему освіти в Україні. В Україні освіта є обов'язковою протягом дев'яти років для дітей віком від 7 до 15 років і надається безоплатно до отримання середньої освіти. Діти у 6-7 років йдуть до початкової школи (1-4 класи). Після цього діти відвідують школу другого ступеню, яка поділяється на середню (5-9 класи) та старшу (9-12 класи). Часто учні відвідують одну й ту саму школу для отримання початкової та середньої освіти (з 1-12 класи). Ліцеї та гімназії – приватні або державні навчальні заклади середньої освіти, які надають спеціалізовану академічну підготовку в певній галузі. Дитячі садки – дошкільні навчальні заклади для дітей віком від 3 до 6 років. Дошкільна освіта не є обов'язковою.

Атаки включали в себе авіаційні бомбардування і артилерійські обстріли, які призвели до пошкоджень шкіл внаслідок прямих попадань снарядів. В інших випадках під обстріл попадали прилеглі території, а школи були пошкоджені вибуховою хвилею. Принаймні в трьох задокументованих випадках пошкодження спричинили російські військові, обстрілюючи школи, зокрема й ті, які вони вже контролювали перед відступом.

Російські підрозділи використовували школи у військових цілях, зокрема, розташовували там солдатів, лікували поранених та утримували мирних жителів, яких часто піддавали катуванням або жорстокому поводженню. Російські військові також розміщували броньовану або іншу військову техніку на території шкіл, рили окопи навколо шкільних будівель і зберігали в школах боєприпаси. У деяких випадках вони керували бойовими діями зі шкіл або здійснювали обстріли з території шкіл. Через використання закладів освіти у військових цілях вони часто перетворювалися на військові цілі.

Українські збройні сили також використовували школи, розміщуючи в них військовий контингент, встановлюючи блокпости та розгортаючи військову техніку поруч із шкільними будівлями. Крім того, для забезпечення безпеки мирних мешканців, які переховувалися у школах, українські збройні сили залучали невелику кількість військовослужбовців або озброєних членів Сил територіальної оборони. Проте це призводило до збільшення ризику обстрілів шкіл.

Український уряд регулярно оприлюднює звіти про кількість пошкоджених внаслідок бойових дій закладів освіти та має вебсайт, на якому надає інформацію про такі випадки.[2] Станом на жовтень 2023 року український уряд повідомив про 3428 пошкоджених та 365 повністю зруйнованих закладів освіти.[3] Станом на лютий 2023 року було зруйновано 127 і пошкоджено 942 дошкільних заклади.[4] У листі до Human Rights Watch від 28 листопада 2022 року Міністерство освіти і науки України повідомило, що школи зазнали пошкоджень у 19 областях України та місті Києві.[5] На урядовому вебсайті з даними про пошкоджені школи зазначено, що найбільша кількість обстрілів припадає на Донецьку область, за нею йдуть Харківська та Миколаївська.[6]

Відповідні закони війни

Війна в Україні вважається міжнародним збройним конфліктом згідно з законами війни, також відомими як міжнародне гуманітарне право. До відповідних договорів належать чотири Женевські конвенції 1949 року[7] та Перший додатковий протокол до Женевських конвенцій від 1977 року (Протокол I).[8]

Відповідно до законів війни, сторони конфлікту повинні завжди розрізняти комбатантів та мирне населення і завдавати ударів лише по військових об'єктах.[9] Сторонам конфлікту заборонено навмисно нападати на мирних людей, здійснювати обстріли, під час яких не розрізняють комбатантів і цивільних, або які завдають надмірної шкоди мирному населенню порівняно з очікуваними військовими результатами такої атаки.[10]

Закони війни також захищають цивільні об'єкти, тобто будівлі або інші споруди, які не є легітимними військовими цілями. Заборонено завдавати ударів по цивільних об'єктах, зокрема по житлових будинках, культових спорудах і школах, якщо тільки вони не використовуються у військових цілях. Коли військові підрозділи перебувають на об'єкті, який зазвичай є цивільним, цей об'єкт може стати легітимною військовою ціллю.[11]

Застосування важкої артилерії, авіабомб і ракет для ураження військових об'єктів у житлових районах становить серйозну загрозу для мирного населення в умовах збройного конфлікту. Через використання вибухової зброї в густонаселених районах зростає занепокоєння щодо незаконних невибіркових і неспівмірних нападів.[12]

За законами війни сторони конфлікту зобов'язані постійно дбати про захист мирного населення під час бойових дій,[13] тобто робити все можливе, щоб переконатися, що цілі є військовими об'єктами.[14]

У законах війни не міститься конкретна заборона на використання закладів освіти у військових цілях. Розташування військових підрозділів або зберігання боєприпасів у школі, а також розміщення чи розгортання військової техніки на території школи підвищує ймовірність нападу на навчальні заклади. Розташовані у навчальних закладах військові повинні брати до уваги зобов'язання сторін конфлікту вживати всіх можливих запобіжних заходів для захисту мирних жителів від наслідків обстрілів на підконтрольних ним територіях,[15] уникати розміщення військових об'єктів поблизу густонаселених районів,[16] за можливості відселяти цивільних подалі від військових об'єктів,[17] а також з особливою турботою ставитися до дітей та захищати їх.[18]

Четверта Женевська конвенція, у якій йдеться про обов'язки держави-окупанта на кшталт Росії, дозволяє утримувати під вартою цивільних лише з «нагальних міркувань безпеки».[19] Кожна позбавлена волі людина має бути забезпечена достатньою кількістю їжі та води, одягом, притулком і медичною допомогою.[20] Катування та інші види жорстокого поводження категорично заборонені.[21]

Школи та інші об'єкти культурного призначення, навіть якщо вони є власністю держави, підпадають під особливий захист від «захоплення..., знищення або умисного пошкодження», що є воєнним злочином.[22]

Серйозні порушення законів і звичаїв війни, скоєні особами зі злочинним наміром, тобто навмисно або з необережності, є воєнними злочинами. До переліку воєнних злочинів належить широкий спектр правопорушень, зокрема навмисні, невибіркові та неспівмірні напади на мирних жителів або цивільні об'єкти, вбивства без суду і слідства, насильницькі зникнення, тортури та мародерство. Також до кримінальної відповідальності можна притягнути за спробу скоєння воєнного злочину, а також за пособництво, сприяння або підбурювання до скоєння воєнного злочину. Командири, які знали або мали знати про воєнні злочини своїх підлеглих і не запобігли їм або не покарали винних, несуть відповідальність як особи, які видають накази.[23]

Київська область

Працівники навчальних закладів та жителі міст і селищ Київської області розповіли дослідникам Human Rights Watch, що російські солдати використовували у військових цілях шість шкіл, колишню школу та три дитячі садочки. Усі шість шкіл зазнали значних пошкоджень. Також серйозно постраждали ще п'ять відвіданих представниками Human Rights Watch шкіл, але не вдалося знайти свідків, які могли б розповісти про ці обстріли.

Школа №3 міста Буча

Місто Буча, що за 30 кілометрів на захід від Києва, російські війська спершу спробували захопити ще 27 лютого, відступили, а потім повернулися, захопили місто та утримували його з 4 по 31 березня 2022 року. Під час окупації російські військові скоїли безліч воєнних злочинів проти мирних жителів України, зокрема це страти без суду і слідства та інші незаконні вбивства, тортури і жорстоке поводження, зґвалтування та мародерство.[24]

Після окупації Бучі російські війська зайняли школу №3. За словами заступниці директора школи Галини Іванівни, до вторгнення росіян у школі №3 навчалося 1600 учнів, а у 2022-2023 навчальному році – 1580. У 2022-2023 навчальному році учнів було менше, бо деякі родини переїхали.

Під час окупації в підвалі школи перебували близько 300 місцевих жителів, в тому числі діти, використовуючи його як укриття під час бойових дій. Російські солдати вигнали їх зі школи та розташувалися там. Галина Іванівна повідомила, що вони «поставили танки на дитячому майданчику» та іншу військову техніку на шкільному подвір'ї, а також зберігали ящики з боєприпасами в школі та на її подвір'ї. Коли представники Human Rights Watch відвідали школу в червні 2023 року, на асфальтовому покритті на території школи видно було сліди від гусениць.[25]

Галина Іванівна розповідала, що вони з іншими працівниками школи повернулися після відходу російських підрозділів і побачили, що скрізь по всій території школи після російських солдатів залишилося сміття та екскременти. Російські військовослужбовці також вчинили акт вандалізму, розмалювавши стіни графіті – зокрема намалювали перехрестя прицілу, яке використовували для навчальних стрільб, і прапор з нацистською свастикою. Вони розтрощили телевізори, комп'ютери та принтери, вибили двері, дверні рами та вікна. Очевидно, російські солдати також вкрали харчі та кухонне обладнання.

Школа отримала пошкодження внаслідок артилерійських ударів, зокрема по даху та вікнах, під час бойових зіткнень між російськими та українськими військовими у Бучі з 27 лютого. На шкільному подвір'ї можна побачити два сліди від влучання касетних боєприпасів, які є зброєю невибіркової дії. Достеменно не встановлено, представники збройних сил якої країни несуть відповідальність за ці обстріли.[26]

Через масштабні пошкодження школи та постійну загрозу російських обстрілів діти навчалися дистанційно.

У жовтні 2022 року за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших спонсорів були проведені ремонтні роботи із заміни вікон, фасаду та даху. [27]

«У вересні ми організували для дітей молодших класів очне навчання в менш пошкодженій частині будівлі, – каже Галина Іванівна. – Але через постійні повітряні тривоги та підвищену небезпеку терактів у Київській області змушені були перейти на дистанційне навчання».[28]

Вона зазначила, що станом на травень 2023 року було замінено вікна та дах, але основну будівлю школи все ще ремонтують. Очікується, що роботи будуть завершені до вересня 2023 року. Тим часом діти навчаються у дві зміни в одній з відремонтованих прибудов школи.[29]

Школа №1 міста Бородянка (від січня 2023 року – Бородянський ліцей №1)

Містечко Бородянка, що близько 60 кілометрів на північний захід від Києва, вже у перші дні вторгнення потерпало від потужних артилерійських обстрілів та ударів російської артилерії. Російські військові увійшли до Бородянки 28 лютого і перебували там до виведення військ 30 березня 2022 року.

Близько 600 учнів з 1 по 11 клас мали вчитися у Бородянській школі №1 у 2022-2023 навчальному році.[30]

Триповерхова школа знаходиться поруч з кількома міськими адміністративними будівлями та відділом поліції. Як повідомила директор школи Інна Романюк, будівля зазнала серйозних пошкоджень внаслідок ракетних ударів і бомбардувань.[31] Сили територіальної оборони Збройних сил України встановили блокпост через дорогу, приблизно в 100 метрах від школи. 26 лютого російські військові завдали авіаудару по блокпосту, внаслідок чого у школі вилетіли вікна. За словами пані Романюк, 27 лютого росіяни вдарили безпосередньо по будівлі школи після того, як під час бою бійці Сил територіальної оборони побігли до школи і були обстріляні російськими підрозділами. Human Rights Watch не отримала незалежних підтверджень пошкодження школи внаслідок цього обстрілу.

За словами пані Романюк, російські військові захопили школу №1 через кілька днів після того, як увійшли у місто.[32] Вони отаборилися там і почали вести звідти вогонь, вирили окопи і розмістили на шкільному подвір'ї важке озброєння та техніку. Пані Романюк розповіла:

Повертатися до школи було страшенно боляче. Неможливо було стримати сліз. Те, що вони [російські війська] залишили після себе, коли пішли – це був жах. У їдальні вони влаштували ванну [в раковині]. В іншій кімнаті на стінах була кров. ... Снайпер влаштувався у шкільному туалеті.

Вони розбили всі комп'ютери, витягли деталі і залили все брудом. ... Ноутбуки просто вкрали. Все було розграбовано, поламано. ... Інтерактивні дошки відривали від стін і використовували їх [як щити], щоб закрити вікна. ... Шпалери обдерті. Вікна всі побиті. Парти потрощені. Скрізь запах горілого, скрізь екскременти. На стінах намалювали [нацистські] свастики. Вони мали польову кухню і використовували шкільні парти [як дрова], щоб топити піч.[33]

У кімнаті з плямами крови на стінах дослідники бачили на гачку крапельницю з фізіологічним розчином, що свідчить про використання приміщення для лікування поранених.[34]

Наприкінці березня, коли російські солдати зайняли будівлю і вели з неї вогонь, другий і третій поверхи зазнали двох ударів. Імовірно, їх завдали українські збройні сили. Пані Романюк розповіла, що через вибухову хвилю утворилися тріщини на фасаді будівлі та у фундаменті. Очевидно, внаслідок прямого попадання снаряда в даху гімназії була пробита велика діра. Почалася пожежа, в результаті якої вщент згорів кабінет зарубіжної літератури й було пошкоджено кабінети хімії та фізики.[35]

У червні 2022 року дослідники з "Human Rights Watch" відвідали школу №1, щоб оцінити пошкодження. У центрі даху школи була велика діра. В одному класі на третьому поверсі дах повністю обвалився, а в іншому – у зовнішній стіні з'явилася велика тріщина.[36] Декілька класних кімнат згоріли, вікна були вибиті. Комп'ютери, телевізори та дошки зрешечені кулями. У маленькому туалеті – як казала пані Романюк, там до цього базувався снайпер – біля вікна були складені мішки з піском, а між ними була невелика щілина, через яку можна було оглядати шкільне подвір'я.[37]

Російські солдати розгромили школу. На стінах класів вони аерозольною фарбою написали російською мовою лайливі вислови на адресу українців. На дверях, стінах і водонагрівачі намалювали літеру «V», один з російських військових символів війни проти України. На стінах у коридорі фарбою з балончиків були написані фрази «Росія – наша улюблена країна!» та «Росія, ми тебе любимо». На одному зі столів чорним маркером російською мовою написані назви трьох російських міст: «Москва, Махачкала, Хабаровськ».

У жовтні 2022 року пані Романюк повідомила, що благодійна організація допомогла розробити проєкт реконструкції школи, але фінансування для проведення ремонтних робіт поки що не було надане, і що їм «пощастить», якщо вдасться завершити реконструкцію до початку наступного навчального року.[38] Вона підрахувала, що вартість лише заміни пошкодженого і вкраденого обладнання та ремонту нещодавно відремонтованої їдальні становить 30 мільйонів гривень (814000 доларів США).[39] Тим часом протягом усього 2022-2023 навчального року 5-11 класи навчалися дистанційно, першокласники відвідували заняття в іншій місцевій школі, а 2-4 класи відвідували школу вранці, а в другій половині дня навчалися дистанційно.[40]

Станом на 31 травня 2023 року перейменована на Бородянський ліцей №1 школа досі перебувала на реконструкції. Адміністрація школи планувала повністю відновити роботу школи у 2023-2024 навчальному році.[41] У 2022-2023 навчальному році до школи було зараховано 594 дитини, зокрема 16 дітей, які навчалися дистанційно з окупованих Росією територій Херсонської області.[42]

«Діти дуже хочуть повернутися до школи, – каже пані Романюк. – А ми дуже хочемо врятувати нашу школу. Головне завдання – зберегти колектив, відновити нашу школу і вдихнути в неї нове життя. Ми справді віримо в це».[43]

Богданівський ліцей та дитячий садок

Місто Богданівка, що за 40 кілометрів на схід від Києва, перебувало під російською окупацією з початку березня до 29 березня 2022 року. Богданівський ліцей, де до війни навчалося до 360 дітей у 1-12 класах, і дитячий садок розташовані на відстані 500 метрів один від одного.

Російські військові займали ліцей з 8 по 24 березня. 52-річний Василь живе у будинку навпроти ліцею, троє його дітей, яким зараз 32, 28 і 16 років, відвідували цей навчальний заклад. Він повідомив, що бачив, як російські військові входили до ліцею близько полудня 8 березня. Пан Василь відмовився назвати своє прізвище. Він каже, що чув, як російські солдати говорили, що вони з 90-ї танкової дивізії. «Вони сказали мені, що вони з Чебаркуля [місто на південному Уралі в Росії]».[44] За його словами, одного разу солдати прийшли до нього додому і застрелили його собаку.

Василь повідомив, що у день захоплення школи росіяни привезли туди 22 людини у вантажівці «Урал», а також кілька одиниць військової техніки, зокрема три танки, БТР і МТ-ЛБ – плавучий бронетранспортер. З вікна школи навпроти будинку Василя працював снайпер. Він розповів, що до школи привозили поранених солдатів, що дало йому підстави вважати, що вони використовували її як медичний заклад. Російські військові також зберігали боєприпаси в будинку за кутом школи, де він бачив ракети «Град», мінометні міни і ТОС-1 «Буратіно», встановлену на танковому шасі багатоствольну термобаричну ракетну установку, а також переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла».

Василь також описав обстріли ліцею – швидше за все, ЗСУ атакували російських військових, які окупували навчальний заклад:

Наскільки я пам'ятаю, школу обстрілювали щонайменше двічі. Найсильніший удар був 28 березня. Почалася пожежа. Росіяни бігали, гасили вогонь. Могли бути й інші влучання. Повністю згорів склад боєприпасів, що знаходився поруч. 29 березня наші хлопці [українські війська] увійшли в місто.

Дослідники Human Rights Watch відвідали Богданівський ліцей у червні 2022 року. Значна частина двоповерхової цегляної будівлі зазнала серйозних пошкоджень від пожежі, скрізь були згорілі парти, обладнання та інше сміття, а також вибите скло. Дах будівлі частково обвалився, як і деякі перекриття між першим і другим поверхами. Зовнішня стіна на одній сходовій клітці була повністю відсутня. Обгорілий корпус – ось все, що залишилося від одного шкільного автобуса на подвір'ї. У меншому шкільному автобусі були вибиті всі вікна.[45]

Василь казав, що російські солдати також зберігали боєприпаси та тримали військову техніку в розташованому неподалік дитячому садку в Богданівці, повністю зруйнованому за нез'ясованих обставин.[46] Дослідники Human Rights Watch відвідали дитячий садок і знайшли лише залишки двох цегляних стін і велику купу уламків на місці, де він колись стояв.[47]

Станом на травень 2023 року ні школа, ні дитячий садок не були відремонтовані.[48]

Школа №2 міста Ірпінь

Місто Ірпінь, що у 25 кілометрах на північний захід від Києва, наприкінці лютого та на початку березня 2022 року стало ареною запеклих боїв між російськими та українськими збройними силами.

Ірпінська школа №2, де до вторгнення Росії у 2022 році навчалося 1720 дітей, зазнала значних пошкоджень. За словами сторожа школи, під час бойових дій 5 і 6 березня у територію школи поцілили дев'ять разів. Три снаряди влучили в будівлю, шість – у шкільне подвір'я. Частина школи загорілася, внаслідок пожежі згоріла їдальня. 6 березня у підвалі перебувала невідома кількість мирних жителів, коли снаряд влучив у будівлю школи.[49]

Інші школи в Ірпені також були пошкоджені, але представникам Human Rights Watch не вдалося взяти інтерв'ю у жителів міста або адміністрації шкіл. У даху школі №12 утворилася велика діра, у школі №1 пошкоджено багато вікон, а ліцей №3 був зруйнований вщент – у деяких приміщеннях не залишилося жодної стіни.

Після тривалого ремонту у вересні 2022 року школа №12 відновила роботу. Школа №1 знову відкрилася в лютому 2023 року, прийнявши учнів з інших досі зачинених ірпінських шкіл. Станом на травень 2023 року ліцей №3 все ще перебував на реконструкції.[50]

Школа та дитячий садок у селі Кухарі

26 лютого 2022 року російські війська зайшли в село Кухарі за 90 кілометрів на північний захід від Києва, де до війни проживало близько 730 людей. За словами сільського голови Галини Герасименко, вони зайняли та розграбували сільську школу, поки українські збройні сили не змусили їх відступити 10 березня. Пані Герасименко розповіла, що під час запеклих боїв між російськими та українськими військовими наприкінці лютого і в березні школа зазнала двох прямих влучень внаслідок бомбардувань з літаків та гелікоптерів, а також артилерійських обстрілів. За її словами, більшість будинків у селі також зазнали серйозних пошкоджень.[51]

Директор школи Валентина Зарицька розповіла про свої почуття з приводу серйозних пошкоджень школи:

Це була дуже прекрасна сільська школа. Вчителі вкладали сюди свою душу. На стінах були гарні розписи. Коли ми вперше зайшли до зруйнованої школи, то не могли стримати сліз. І ми, звичайно, хочемо, щоб нашу школу відновили. І діти хочуть, і батьки хочуть. Хочемо все-таки працювати в цій школі, повернутися. Щоб життя увійшло у своє русло.[52]

Дослідники Human Rights Watch відвідали школу в червні 2022 року і побачили у даху зяючі діри та інші масштабні пошкодження. Майже всі вікна були вибиті, а уламки розбитих вікон і віконних рам були скрізь навколо школи, в класах і коридорах. У деяких класних кімнатах були зламані книжкові полиці, у кількох стінах утворилися великі тріщини, а підлога була вкрита уламками та битим склом.[53]

Пані Зарицька повідомила, що з 90 дітей, які навчалися в школі до війни, 60 залишилися в селі, а решта переїхали в інші регіони України або за кордон. У 2022-2023 навчальному році школа не розпочала роботу через пошкодження будівлі, і більшу частину навчального року діти навчалися дистанційно.[54]

У травні 2023 року пані Герасименко у телефонній розмові повідомила Human Rights Watch, що учні початкових класів відвідують заняття у тимчасовому модульному приміщенні, а учні середньої школи навчаються дистанційно. Дитячий садок був зачинений, його так і не відремонтували.[55]

Школа та дитячий садок у селі Загальці

Загальці – село приблизно за 60 кілометрів на захід від Києва, яке перебувало під російською окупацією з 20 по 31 березня 2022 року. До війни в місцевій школі з 1 по 12 класи навчалися 287 дітей з п'яти навколишніх сіл. 78 дітей відвідували сільський дитячий садок, розташований через дорогу від школи.

Завідувачка господарством школи Людмила Остапенко розповіла, що і школа, і дитячий садок потрапили під обстріл на початку березня, і що з 20 березня в будівлях протягом 11 днів перебували російські солдати.

Пані Остапенко розповіла, що близько 5 ранку 7 березня російська авіабомба влучила у дитячий садок. Близько 50 мирних жителів, які покинули свої домівки у сусідній Бородянці через бойові дії, на той час переховувалися у його підвалі. Також там перебували двоє військовослужбовців Сил територіальної оборони України. Ніхто не постраждав, але будівля зазнала значних пошкоджень. Другий снаряд влучив у двір дитячого садка невдовзі після цього. У той час за кілька сотень метрів від школи знаходився блокпост українських військових.

Пані Остапенко повідомила, що після окупації села 20 березня російські військові використовували школу та дитячий садок як базу. На подвір'ї вони розмістили важке озброєння і техніку, зокрема установки «Град», і обстрілювали з них українські позиції. «Російські солдати заподіяли серйозної шкоди приміщенню школи та розграбували її, – каже пані Остапенко. – Вони пошкодили або викрали 58 комп'ютерів та 27 ноутбуків. У багатьох кабінетах були інтерактивні дошки, їх вони також знищили».[56]

Перед тим, як визволити Загальці 31 березня, українські збройні сили атакували російські позиції в дитячому садку, що призвело до суттєвих пошкоджень другого поверху і даху будівлі.[57]

Дослідники Human Rights Watch відвідали Загальці в червні 2022 року і задокументували наступні пошкодження: наявність руйнувань зовнішньої стіни першого поверху в одному з кутів школи та велику діру в боковій стіні. Більшість вікон школи були розбиті. Внутрішні стіни та стелі в деяких класах і коридорах були пошкоджені осколками або мали кульові отвори. Комп'ютери були розбиті та демонтовані, а на місці інтерактивних дошок залишилися порожні стіни з їхніми контурами. Поруч із фотографіями учнів школи на стіні була намальована літера «V», російський військовий символ, а на іншій стіні[58] чорним маркером була написана літера «Z», яка також є російським військовим символом.

У даху та фасаді другого поверху дитячого садка були величезні діри, зовнішня стіна першого поверху з одного боку була сильно пошкоджена, у стіні першого поверху утворився метровий отвір. Десятки вибитих вікон були заклеєні плівкою. Також на подвір'ї біля дитячого садка була широка неглибока воронка й згорілий автомобіль.[59]

Станом на жовтень 2022 року школа та дитячий садок не були відремонтовані, жодних запланованих термінів для цього не було. Школа перейшла на дистанційне навчання.[60] Реконструкція школи розпочалася лише у травні 2023 року. Тим часом діти з молодших класів почали навчатися у тижневі зміни у модульному корпусі, а решта дітей продовжували вчитися у режимі онлайн.[61]

Чернігів та Чернігівська область

Місто Чернігів

У лютому, березні та квітні 2022 року російські війська оточили та інтенсивно обстрілювали місто Чернігів, розташоване приблизно за 150 кілометрів на північ від Києва. Вони не захопили Чернігів і на початку квітня відступили з захоплених ними міст і сіл Чернігівської області.

За словами начальника управління освіти Чернігівської міської ради, до початку повномасштабного вторгнення в Чернігові було 34 школи, в яких навчалося близько 28 тисяч учнів. Станом на червень 2023 року в Чернігові функціонувала 31 школа, і більшість з них змогли повернутися до очного навчання.[62]

Представники Human Rights Watch відвідали у Чернігові п'ять шкіл, дві з яких – ЗОШ №18 та ЗОШ №21 – були настільки сильно пошкоджені, що їх закрили на невизначений термін. Дві інші школи були закриті на ремонт на 13 і 14 місяців відповідно.[63] Школа №36, яку дослідники Human Rights Watch не відвідали, була частково зруйнована і закрита після того, як влада прийняла рішення не відновлювати її.[64]

Школа №13 міста Чернігів

Заступник директора чернігівської школи №13 Олена Ашманкевич розповіла, що по школі завдавали ударів двічі – 6 і 10 березня. Імовірно, це зробили російські військові. Вона сказала: «Жоден з цих снарядів не влучив безпосередньо в школу, але вона постраждала від вибухових хвиль. Найближче влучання було за 150-300 метрів від будівлі. Вибухова хвиля пошкодила дах школи та більш ніж сотню вікон».[65]

За словами пані Ашманкевич, на момент обстрілів у підвалі школи перебувало близько 100 людей, зокрема учні школи, члени їхніх родин та багато літніх людей. Ніхто не постраждав.[66]

Один з очевидців повідомив, що кілька випускників школи були членами Сил територіальної оборони та охороняли школу з метою запобігти мародерству.[67] У «Вказівках» до Декларації про безпеку шкіл зазначено, що слід уникати залучення військовослужбовців збройних сил для виконання таких функцій у школах або поблизу них, оскільки це може поставити під загрозу охоронний статус школи, а замість них такі функції захисту повинні виконувати цивільні особи.[68]

Батьки та випускники школи, а також міжнародна гуманітарна організація допомогли зібрати кошти на ремонт даху та вікон.[69] Міська рада виділила гроші на ремонт та облаштування шкільного бомбосховища. У квітні 2023 року школа знову відкрила двері для своїх 380 учнів, а також для понад 800 учнів, вчителів та інших працівників шкіл №18 і №21, зруйнованих під час бойових дій. [70]

Школа №19 міста Чернігів

До повномасштабного вторгнення в школі №19 навчалося 1700 учнів 1-9 класів. У березні 2022 року російські збройні формування неодноразово завдавали по школі ударів і серйозно її пошкодили – спочатку авіабомбами з літаків 6 березня, а потім, ймовірно, касетними боєприпасами 12 та 15 березня.

Близько 550 місцевих жителів використовували підвал школи як бомбосховище з кінця лютого по квітень 2022 року. Про це розповіла директорка школи Людмила Шелупець:

Перші п'ять днів війни я організовувала роботу укриття: шукала матраци, займалася приготуванням їжі в шкільній їдальні. Моїм обов'язком було влаштувати людей у сховищі та зберегти шкільне обладнання.[71]

Вона розповіла, як жили мирні люди у березні, після початку бойових дій:

Після того, як підірвали головний міст [до міста], три тижні ми [чернігівці] були в повній ізоляції – без їжі, без опалення, без води, без нормального туалету. ... Цілий місяць місто безперервно обстрілювали, літали бомбардувальники, і ми постійно чули вибухи. Іноді опівночі, іноді о 4:30 ранку.

6 березня пані Шелупець була у підвалі школи близько 18:30, коли почула, що над нею низько пролітає літак. У школі не було українських військових, але декілька бійців Сил територіальної оборони постійно перебували в укритті, щоб запобігти розкраданню шкільного майна.

Вона розповіла, що протягом наступних двох з половиною годин чула 14 вибухів. Два снаряди влучили в шкільну їдальню. Також по два влучання було у плавальний басейн та електричну підстанцію на території школи. У їдальні та актовому залі спалахнула пожежа, яку пожежники швидко загасили. Ніхто з тих, хто в цей час перебував у підвалі, не постраждав.[72]

12 та 15 березня були ще обстріли, через які школа знов зазнала пошкоджень – як пізніше дізналася пані Шелупець, від касетних суббоєприпасів. Під час обстрілу 12 березня вона почула свист перед тим, як снаряд влучив у офісну будівлю поруч.  Осколки влучили у фасад школи та електричну підстанцію. Про обстріл 15 березня вона розповіла:

Я бачила, як це було. Здавалося, що з неба падають блискучі предмети та кружляють над землею. Це був суцільний кошмар, який не припинявся, і це стало останньою краплею для багатьох людей, які все ще переховувалися у підвалі. Ті, хто міг, пішли. ... Досі не розумію, чому це сталося, навіщо бомбити нас, наших дітей, старих?[73]

Пані Шелупець каже, що після кожного з трьох обстрілів все більше людей залишали укриття у підвалі, побоюючись за свою безпеку.

Пані Шелупець розповіла, що учень 6-го класу загинув, коли його сім'я намагалася втекти з Чернігова, а ще один учень отримав поранення також під час евакуації. Вчителька першого класу була поранена осколками. Жоден з цих випадків не стався на території школи.

Дослідники Human Rights Watch відвідали школу в липні 2022 року і зафіксували місця ураження з характерною для касетних боєприпасів картиною розльоту осколків.[74]

У школі було вибито 550 вікон, знищено 53 батареї опалення, 27 комп'ютерів і 15 ноутбуків.[75]

Пані Шелупець розповіла, що в жовтні вони розпочали заміну всіх вікон, даху та радіаторів коштом місцевого бюджету.

У 2022-2023 навчальному році в школі навчалося 1550 учнів і працювало 109 вчителів. Діти з першого, другого та п'ятого класів відвідували школу №1 у другу зміну. Всі інші класи перейшли на дистанційне навчання.[76]

Станом на квітень 2023 року ремонт будівлі школи ще тривав у рамках підготовки до відкриття у вересні 2023 року.[77]

Школа №20 міста Чернігів

Як розповіла заступниця директора школи Тетяна Веремієнко, ввечері 6 березня 2022 року росіяни завдали чотирьох ударів по чернігівській школі №20, внаслідок чого було пошкоджено дах, кілька класних кімнат і кабінетів, а також вибито вікна на першому поверсі.[78] Пані Веремієнко повідомила, що під час обстрілу поблизу школи не було українських військових або техніки. Дослідники Human Rights Watch відвідали школу в липні 2022 року та знайшли на території школи, а також на фасаді та внутрішніх стінах будівлі сліди від осколків, схожі на сліди від касетних боєприпасів. Вони також документально зафіксували наявність діри у даху гімназії та вибитих вікон у всій будівлі школи.[79]

Станом на жовтень 2022 року роботи з реконструкції даху та внутрішніх приміщень тривали. Пошкоджені вікна замінювали, підвал переобладнали на бомбосховище, а класи відремонтували та умеблювали. 923 учні школи були переведені на дистанційне навчання у зв'язку з ремонтом і загрозою небезпеки, оскільки російські збройні сили продовжували обстрілювати місто.[80] З жовтня 2022 року по березень 2023 року учні мали змогу відвідувати заняття в школі №3, доки школа №20 не відновила свою роботу у березні. Станом на 6 березня другий і третій поверхи школи все ще були закриті на ремонт, але на першому поверсі були відкриті класні кімнати для 250 дітей з 1 по 4 класи.[81] За кілька тижнів школа повністю відновила свою роботу.[82]

У травні 2023 року Чернігівська міська рада повідомила про отримання фінансування від муніципалітету та українських і міжнародних організацій на завершення ремонту школи.[83]

Школи №18 та №21 міста Чернігів

Невдовзі після початку російського повномасштабного вторгнення місцеві Сили територіальної оборони розмістили свій штаб у чернігівській школі №18, перетворивши її на військовий об'єкт. У той час школу також використовували як центр розподілу харчів та іншої допомоги, що наражало цивільне населення на невиправданий ризик. Третього березня російська авіабомба серйозно пошкодила один з кутів школи. Очевидець розповів, що в момент влучання в школі перебувало щонайменше 150 людей, серед яких були українські військовослужбовці, зокрема зі складу Сил територіальної оборони.[84] Місцева влада повідомила, що в результаті обстрілу загинули двоє мирних жителів і 14 отримали поранення.[85]

Приблизно в той самий час російський літак скинув бомбу на розташовану за 250 метрів школу №21, яка майже повністю зруйнувала будівлю. Старшокласник розповів, що він був у дворі свого будинку приблизно за 100 метрів від школи, коли «почув свист, а потім потужний вибух».[86] Під час обстрілу в підвалі школи №21 знаходилося близько 200 цивільних. Сили територіальної оборони виставили перед школою блокпост з мішками з піском, а також ночували в школі. Внаслідок обстрілу загинули троє місцевих жителів, які були на першому, другому поверхах і на подвір'ї школи на момент удару, ще 19 мирних жителів отримали поранення.[87]

Дослідники Human Rights Watch оглянули пошкодження, завдані школам 19 і 20 квітня 2022 року. Воронка від розриву снаряда та масштаби пошкоджень від ударної хвилі свідчать про застосування великої авіаційної бомби загальною вагою 250 або більше кілограмів.[88]

30 червня 2022 року міська рада ухвалила рішення про закриття шкіл №18 і №21 через руйнування внаслідок обстрілів, але в майбутньому вони можливо будуть відремонтовані.[89]

Заступниця директора школи №13 повідомила, що у 2022-2023 навчальному році школа прийняла частину учнів і вчителів зі шкіл №18 і №21. Школи №14, 15 і 34 та ліцей №32 також прийняли учнів з обох зруйнованих шкіл.[90]

Чернігівська область

Школа №17 та дитячий садок «Зірочка» міста Ніжин

Російські війська оточили та обстрілювали місто Ніжин близько п'яти тижнів з кінця лютого до 4 квітня 2022 року, допоки українські збройні сили не відбили їхній наступ.

За словами начальниці управління освіти Ніжинської міської ради Валентини Градобик, у Ніжині дислокується велика українська військова частина. Школа №17, де до вторгнення у 2022 році навчалося 347 дітей з 1 по 9 клас, знаходиться за кілька сотень метрів від неї.

Як стверджує директор школи Тетяна Власенко, сотні мирних жителів постійно використовували школу як бомбосховище, доки російські сили не обстріляли прилеглу територію школи чотири рази – 10, 19, 29 та 31 березня – ракетами «Град» і касетними боєприпасами.[91] Внаслідок обстрілу 10 березня біля школи загинуло двоє чоловіків. Human Rights Watch не вдалося встановити, були вони цивільними чи військовими.[92]

Під час відвідування школи в липні 2022 року дослідники Human Rights Watch виявили на футбольному полі школи велику вирву розміром приблизно п'ять на два метри. Пані Власенко каже, що раніше з воронки стирчали уламки боєприпасу, допоки українські військові не прибрали їх у середині квітня.[93] Дослідники також знайшли сліди від розриву біля центрального входу в будівлю школи, характерні для вибуху касетних боєприпасів. Вибухом на футбольному полі також було пошкоджено 90% вікон і всі двері дитячого садка «Зірочка», що знаходиться за школою.[94]

Пані Власенко розповіла, що протягом декількох тижнів з початку повномасштабного вторгнення Росії мирні жителі використовували школу №17 як укриття:

Коли все це почалося 24 лютого, місцеві жителі сховалися в шкільному підвалі. Тут перебувало від 150 до 300 дорослих і дітей. Іноді вночі тут переховувалося до 400 людей. Вони почали залишати школу 10 березня [після першого обстрілу].[95]

Під час бойових дій було влучання в розташовану поруч військову частину, внаслідок чого там зазнала пошкоджень кухня. На момент візиту представників Human Rights Watch шкільну кухню використовували для приготування їжі для військовослужбовців з військової частини, доки там не відремонтували кухню.[96] Через використання приміщень школи з цією метою її статус як цивільного об'єкту міг бути поставлений під загрозу, оскільки приміщення використовують для забезпечення ефективних військових дій.

Школа знову розпочала роботу у вересні 2022 року після ремонту, зокрема, бомбосховища. У вересні в Ніжині знову відкрилися 15 із 17 шкіл і 4 дитячі садочки, а діти та вчителі із закритих шкіл перейшли до тих, що відкрилися. Станом на початок жовтня 2022 року школу відвідували 340 дітей, коли російські обстріли по всій Україні посилилися, школа була змушена перейти на дистанційне навчання.[97]

Школа та дитячий садок у селі Новий Биків

Село Новий Биків у Чернігівській області, де до 2022 року було 2000 жителів, стоїть на головній автомагістралі на Київ зі сходу на захід, за 90 кілометрів на схід від столиці.

Російські війська увійшли до Нового Бикова 27 лютого та перебували там до 31 березня. Протягом перших двох тижнів вони отаборилися в школі та дитячому садку і, за свідченнями мешканців, розграбували школу та залишили її у жахливому стані. Про це розповів староста, який допомагав прибирати школу після відходу російських солдатів:

Коли [росіяни] жили у школі, то майже в кожному класі щось знищили: 80% усіх меблів було розбито або пошкоджено. У школі була велика інтерактивна дошка, її вони розстріляли. Забрали комп'ютери, техніку, проєктори. Виносили речі з сусідніх будинків – килими, ліжка, матраци – та використовували їх у школі.

Коли вони звідти пішли, скрізь було сміття та недоїдки. Вони залишили ящики з-під боєприпасів і порожні коробки з-під пайків. Безлад був страшенний. Вчителі, діти, мешканці зібралися разом, щоб допомогти прибрати. Знадобилося три дні. Бите скло, поламані меблі та сміття довелося викидати з вікон, кілька вантажівок і тракторів заповнили.[98]

Відвідавши школу, дослідники Human Rights Watch побачили багато вибитих вікон, виламані внутрішні двері та дірки у внутрішніх стінах. На внутрішніх і зовнішніх стінах було видно сліди від куль та осколків.[99]

Староста розповів, що російські військові облаштували штаб у підвалі дитячого садка. До війни сюди ходили 68 дітей, тут працювали 30 співробітників. Він бачив, як біля дитячого садка та школи стояли російські бронетранспортери й інша військова техніка. Російські силовики в ніч з 27 на 28 лютого утримували у підвалі дитячого садка щонайменше трьох людей, та наступного дня допитували у школі одного з них, 64-річного чоловіка.[100]

За його словами, українські збройні сили вдарили по російськім підрозділам, які захопили дитячий садок, десь між 20 і 31 березня.[101]

Дослідники Human Rights Watch зафіксували серйозні пошкодження дитячого садка. Багато вікон були вибиті, значної частини даху не було, а інша частина даху обвалилася у класну кімнату на другому поверсі. Пошкоджено вхід, фасад, внутрішні та зовнішні стіни.[102] У кімнатах іграшкові кубики, пазли, ляльки та дитячі малюнки були засипані уламками, склом та будівельним сміттям. На дитячому майданчику біля одного з входів до школи російські солдати вирили окоп та укріпили його мішками з піском.

Староста зазначив, що дитячий садок настільки серйозно пошкоджений, що його, швидше за все, не вдасться відремонтувати.[103]

Дорогинська школа

Село Дорогинка з населенням 800 жителів було окуповане російськими військами з кінця лютого 2022 року до кінця березня 2022 року. За словами керівництва школи, 30 чи 31 березня російські солдати відкрили вогонь безпосередньо по Дорогинській школі, коли відходили з села. Внаслідок обстрілу було вибито 35 вікон, виникла пожежа в лабораторії на першому поверсі та було пошкоджено декілька класних кімнат. Завгосп і колишні учні прибігли до школи, щоб загасити пожежу.^[104]

«Нам сказали, що стріляли з гранатомета або з БМП», – розповіла директор школи Раїса Дегтяренко. Вона вважає, що обстріл міг бути помстою за втрати, яких зазнали російські сили під час відступу. За її словами, росіяни також казали, що українські військові збили російський безпілотник поблизу школи.[105]

Школу знову відкрили у вересні 2022 року для 114 учнів і 25 вчителів, але не було шкільних автобусів, які б підвозили дітей до школи. На той час діти, яких батьки могли привезти до школи, відвідували заняття з ранку до 13:10. Учні, яким не вистачало транспорту, навчалися дистанційно у другій половині дня. Станом на жовтень 2022 року школа не була відремонтована, а вікна все ще були закриті плівкою. Казали, що чекають на обіцяну допомогу від спонсорів.[106]

Школа в cелі Крупичполе

Невеличке село Крупичполе знаходиться приблизно за 200 кілометрів на схід від Києва. За словами директора школи, 31 березня 2022 року росіяни виводили війська з цієї території, та російський бронетранспортер обстріляв сільську школу.[107]  Кулі пробили дерев'яну стіну та спричинили пожежу. Водій шкільного автобуса був неподалік, прибіг до школи та швидко загасив вогонь.

Відкриття школи, в якій навчаються 54 учні та працюють 12 вчителів, було заплановане на вересень 2022 року.[108] Представники Human Rights Watch відвідали школу в липні 2022 року та оглянули спричинені пожежею руйнування. Human Rights Watch не вдалося з'ясувати, чи перебували українські військові на території школи або поблизу неї на момент обстрілу.

Михайло-Коцюбинський ліцей

Селище Михайло-Коцюбинське, у якому проживають близько 3000 людей, перебувало під окупацією російських військ з 28 лютого по березень 2022 року. До повномасштабного вторгнення в ліцеї селища навчалося близько 400 учнів.[109]

Під час окупації селища російські підрозділи розмістили бронетехніку поруч зі школою, де в підвалі з кінця лютого ховалися близько 130 мирних жителів. Російські війська не докладали максимальних зусиль, щоб вивести цивільних, які перебували під їхнім контролем, з об'єкту. Вони не закликали цивільних залишати місце і не сприяли їхній евакуації.

Ймовірно, 4 березня саме українські збройні сили атакували російські позиції та пошкодили будівлю ліцею, внаслідок чого загинула співробітниця навчального закладу. Тоді мирні жителі залишили підвал школи.

Дослідники Human Rights Watch зробили спробу відвідати школу в липні 2022 року, але на той час там перебували українські військові.

Станом на травень 2023 року ще тривав ремонт будівлі ліцею коштом міжнародного фонду.[110]

Ягідне

Наприкінці лютого 2022 року російські війська увійшли в село Ягідне, що за 15 кілометрів на південь від Чернігова. Вони залишалися там, допоки 1 березня ЗСУ на короткий час не відбили село. Російські військові знову захопили Ягідне 4 березня і залишалися там до 31 березня.[111] За свідченнями багатьох жителів, 4 березня російські військові сказали людям сховатися в місцевій школі «заради власної безпеки». Деякі селяни відмовилися, і їм дозволили залишитися у своїх домівках, оскільки вони були хворі або доглядали за кимось. У звіті Human Rights Watch за травень 2022 року документально підтверджено факт розміщення російських військових у сільській школі та незаконного утримання ними понад 350 людей у тісному підвалі школи в антисанітарних умовах, доки російські підрозділи не залишили цю територію 31 березня.[112]

Російські солдати майже не дозволяли людям виходити з підвалу, навіть на короткий час. У цей період російські солдати використовували школу як військову базу і розмістили військову техніку навколо будівлі школи в бліндажах і ямах. Як розповіла жінка, яка перебувала в підвалі зі своїм 8-річним сином, вона бачила в школі багато військових і велику кількість бронетехніки.

На супутниковому знімку від 10 березня на шкільному подвір'ї видно кілька десятків одиниць бронетехніки та автомобілів забезпечення, а також численні сліди від великогабаритних транспортних засобів по всьому селу, найбільше їх було біля будівлі школи. У селі також можна побачити воронки від розривів снарядів, найближча – приблизно за 60 метрів на північний схід від школи. Коли дослідники Human Rights Watch відвідали школу у квітні 2022 року, то побачили окопи та бліндажі, покинуту колісну та гусеничну броньовану військову техніку, а також щонайменше 21 транспортний контейнер з некерованими 152-мм артилерійськими снарядами та один транспортний контейнер з протитанковою керованою ракетою 9М113 «Конкурс».[113]

На супутниковому знімку від 21 березня військової техніки біля школи та прилеглих ділянок більше не видно, але руйнувань у селі стало значно більше, зокрема будівель на відстані 50-100 метрів від школи. На зображенні видно пошкоджені дах та північно-східний фасад школи – дослідники бачили їх під час свого візиту. На супутниковому знімку від 23 березня видно ще більше пошкоджених будівель і нові воронки, ймовірно, від обстрілів ЗСУ.[114]

Представники Human Rights Watch опитали 13 мирних жителів. Їх утримували у підвалі школи, який складався з двох великих кімнат і шести приміщень меншого розміру.[115] Вони розповіли, що протягом перших кількох днів російські солдати взагалі не відчиняли двері, а згодом відчиняли їх не частіше одного разу на день, дозволяючи людям іноді виходити, щоб скористатися туалетом на вулиці та приготувати їжу на вогнищі. Іноді вони давали можливість деяким затриманим ходити додому та приносити їжу до підвалу. Люди розповідали про задуху через нестачу повітря, відсутність місця, щоб пересуватися або лягти, а також про використання відер замість туалету. Багато хто захворів. Вісім літніх людей померли під час утримання під вартою, а ще двоє – вдома, після того, як російські солдати дозволили їм піти через швидке погіршення стану здоров'я.[116]

Місто Харків

За перші 11 днів війни в Харкові, другому за величиною місті України, внаслідок російських авіаударів та артилерійських обстрілів було вбито або поранено понад 450 мирних жителів. У наступні місяці російські збройні сили неодноразово обстрілювали житлові райони Харкова із застосуванням важкої вибухової зброї.[117]

За словами голови районної адміністрації Неллі Казанжиєвої, у густонаселеному Київському районі Харкова, де до війни було 200000 жителів, 62 з 63 дошкільних, початкових і середніх навчальних закладів, а також мистецьких і музичних шкіл для дітей та юнацтва зазнали пошкоджень внаслідок російських і кількох українських обстрілів.[118] Це 23 школи, 29 дитячих садків та інші будівлі. Школа №134 була зруйнована повністю, ще одна – частково, 11 шкіл і 8 дитячих садків зазнали значних ушкоджень, але підлягають ремонту, а решта – пошкоджені настільки, що потребують ремонту.[119]

Окрім описаних нижче обстрілів трьох шкіл у Харкові, у звіті Human Rights Watch за березень 2022 року зафіксовано обстріли російськими військовими шести інших шкіл у місті, зокрема шкіл № 11, 75, 118, 128, 150 і 158, а також школи-інтернату для сліпих дітей.[120]

Росіяни продовжують обстрілювати Харківську область навіть після виведення звідти своїх військ, тому дітям проблематично повернутися навіть до тих шкіл, які можуть працювати. «За таких обставин важко уявити, що діти будуть ходити до школи, коли не знаєш, що, коли та куди прилетить», – каже пані Казанжиєва.[121]

Директор Департаменту науки і освіти Харківської області Олексій Литвинов у листопаді 2022 року повідомив Human Rights Watch, що з міркувань безпеки обласна військова адміністрація вирішила продовжити дистанційне навчання в усіх закладах освіти області до закінчення бойових дій. «Звичайно, ми розуміємо, що не можемо залучити до освітнього процесу усіх дітей, – зазначив пан Литвинов. – Не тому, що ми цього не хочемо. А через об'єктивні труднощі та проблеми».[122]

Школа №62

Як повідомив директор школи №62 з поглибленим вивченням англійської мови Олександр Гряник, станом на 24 лютого 2022 року в ній навчався 1121 учень. Школа складалася з трьох корпусів: початкової школи, середньої школи та мовно-мистецького корпусу, в якому знаходився медичний пункт.

У лютому, березні та квітні 2022 року російська армія неодноразово обстрілювала школу. 27 лютого було завдано авіаудару по будівлі мовно-мистецького корпусу, внаслідок чого було пошкоджено вікна, віконні рами та деяке обладнання.[123]

Пан Гряник розповів про обстріли будівель початкової та середньої школи імовірно касетними боєприпасами:

В ніч з 7 на 8 квітня росіяни завдали артилерійських та авіаційних ударів по [цим] двом ... шкільним будівлям. Скинули п'ять бомб на парашутах. Парашути ми знайшли пізніше. Є п'ять воронок від бомб: чотири дуже близько [до будівлі середньої школи] і одне пряме попадання [в неї]. Також було два артилерійських удари, один по класу російської мови. Поруч з початковою школою були залишки касетних боєприпасів, десь на відстані 1-1,5 метра від школи. Вибуховою хвилею вибило вікна.[124]

Дослідники Human Rights Watch відвідали школу в червні 2022 року. Вікна у вхідних дверях були вибиті, стіни пошкоджені, сильно ушкоджений вестибюль був завалений битим склом і будівельним сміттям. На третьому поверсі частина даху обвалилася на класну кімнату, заваливши парти. У стінах на першому та третьому поверхах утворилися великі отвори. На шкільному стадіоні – три величезні воронки.[125]

Пан Гряник розповів Human Rights Watch про те, що відчуває, коли бачить зруйновану школу:

Ми знаходимося у вестибюлі, але це не просто вестибюль. Тут відбувалися шкільні лінійки, вистави, концерти – вирувало життя. Це все, що залишилося. Ви можете побачити взуття, в яке діти мали б перевзутися, коли прийшли б до школи 24 лютого. Взуття все ще чекає на дітей. У мене серце крається говорити про це. Скільки ж болю завдав нам ворог...[126]

Пан Гряник сподівався, що школа відкриється у вересні 2022 року, а діти навчатимуться у дві зміни у менш пошкодженій будівлі. З березня 2022 року і до кінця навчального року 1 червня заняття проходили онлайн, хоча до початку травня 2022 року в районі майже не було зв'язку та електроенергії.[127]

Школа №134

До початку повномасштабного вторгнення Росії в школі №134 навчалося 649 учнів і працювало 55 вчителів. Російські військові захопили школу 27 лютого приблизно на 12 годин. Будівля школи була повністю зруйнована після того, як ЗСУ атакували російських військовослужбовців у будівлі, зокрема безпосередньо на території школи був бій.[128]

Дослідники Human Rights Watch відвідали Харків у червні 2022 року та бачили, що дах і багато стін будівлі повністю обвалилися, всі вікна вибиті, і щонайменше частина школи пошкоджена вогнем.[129]

Школа №17

До повномасштабного вторгнення Росії в харківській спеціалізованій школі №17 з поглибленим вивченням іноземних мов навчалося 1300 учнів.[130] Школа постраждала від обстрілів 2 та 27 березня 2022 року. Директорка Ірина Касеко розповіла, що в ніч на 1 червня у школу також влучила ракета, внаслідок чого почалася сильна пожежа. Сторож школи отримав важкі осколкові поранення, також загинула жінка, яка вийшла з укриття в підвалі школи.[131]

Дослідники Human Rights Watch відвідали школу наприкінці червня 2022 року та бачили велику воронку від вибуху посеред школи, а також повністю зруйноване крило будівлі.  В інших частинах будівлі, що встояли, були вибиті вікна.[132]

Харківська область

Місто Ізюм

Російська армія окупувала Ізюм з середини березня та повністю контролювала місто з середини березня та початку квітня до 12 вересня 2022 року, коли вони залишили місто та його околиці.

Російські підрозділи атакували українських військових, які використовували три школи. Росіяни отаборилися в дев'яти школах і дитячих садках, три з яких були обстріляні ЗСУ. У кількох випадках російські та українські підрозділи дислокувалися в одній школі в різний час.

Наприкінці вересня та на початку жовтня 2022 року представники Human Rights Watch відвідали всі дев'ять шкіл та чотири дитячі садки в Ізюмі, а в листопаді 2022 року ще раз завітали до школи №11.

Усі школи крім однієї зазнали значних пошкоджень. Вісім з них так і не відновили роботу після виведення російських військ. Голова профспілки вчителів в Ізюмі у травні 2023 року заявив, що влада не планує відновлювати пошкоджені школи до завершення конфлікту, оскільки Ізюм залишається зоною активних бойових дій.[133]

Школа №2

Місцеві жителі розповіли, що російські солдати зайняли школу №2 наприкінці травня 2022 року.[134] Один з них повідомив, що вони використовували школу як медичний заклад.[135] У червні ЗСУ завдали удару по російськім військовим у будівлі, внаслідок чого виникла велика пожежа і пролунало багато вибухів. Вірогідно, це були боєприпаси, що зберігалися в школі.[136]

Експерти Human Rights Watch перевірили відео, оприлюднене в Instagram 25 червня 2022 року. На ньому видно, що школа пошкоджена, вікна вибиті, а будівля горить. На подвір'ї школи стоїть велика кількість російської військової техніки, зокрема бронемашини, великі транспортні вантажівки та, ймовірно, реквізовані для використання у військових цілях приватні автомобілі з намальованими на них літерами Z. Чутно, як чоловіки російською мовою обговорюють, чи зможе той, чи інший транспортний засіб нормально функціонувати. На подвір'ї школи видно чоловіка у військовій формі з бойовим спорядженням.[137] Місцеві жителі розповіли, що російські військові наказали їм покинути район, але вони цього не зробили. «Вони в якийсь момент сказали нам виїхати, але ми відмовилися», – сказав один з мешканців. – Ми не можемо покинути свої домівки, та й взагалі, куди нам їхати?»[138]

Дослідники Human Rights Watch відвідали серйозно пошкоджену школу у вересні 2022 року та бачили складені на підвіконнях мішки з піском, військові контейнери з їжею, ящики зі зброєю та боєприпасами, а також вириті на шкільному подвір'ї ями для військової техніки. Також були наявні докази пожежі та значних руйнувань вікон, фасаду та даху школи.[139]

Ліцей №3

Вчителька математики ліцею №3 розповіла, що протягом піврічної окупації Ізюма в ліцеї перебували різні російські військові. За цей час третій і четвертий поверхи школи були пошкоджені в результаті обстрілів ЗСУ.

Представники Human Rights Watch відвідали школу у вересні 2022 року і зафіксували пошкодження даху будівлі, характерні для наслідків влучання осколково-фугасних суббоєприпасів від касетних бомб. Пошкодження спортзалу школи відповідали кінетичному ефекту від влучання великого снаряда в дах. Мешканець сусіднього села розповів, що обстріл стався навесні, але згодом російські солдати намагалися відремонтувати будівлю.[140] Експерти Human Rights Watch бачили, що в пошкоджених приміщеннях школи були проведені мінімальні ремонтні роботи.

Вчителька повідомила, що станом на листопад 2022 року в школі навчалося 700 учнів, але через перебої в електропостачанні вони намагалися проводити онлайн-заняття лише позмінно. За її словами, через онлайн-платформу школи навчалися учні з різних куточків України.[141]

Школи №4 та №1

На початку березня 2022 року українські військовослужбовці та бійці Сил територіальної оборони (ТСО) використовували школу №4 та школу №1, розташовані на відстані близько 500 метрів одна від одної, для оборони мостів через річку Сіверський Донець від наступу російських військ.

Біля школи №1 боєць ТСО розповів представникам Human Rights Watch, що українські військові стояли там під час оборони мосту. Він повідомив, що 7 березня знаходився за 100 метрів від школи, біля одного з мостів, коли російські снаряди влучили в школу та завдали їй серйозних пошкоджень.[142] Експерти Human Rights Watch відвідали школу у вересні 2022 року і побачили, що від будівлі залишився лише каркас: дах і всі вікна були знищені, а на більшій частині території школи були сліди пожежі.[143]

Ще один член ТСО повідомив, що троє бійців ТСО знаходилися у підвалі школи №4, коли по ній було завдано двох авіаударів.[144] За словами місцевого жителя, який був свідком обстрілу, він бачив, як бійці ТСО використовували школу як базу для того, щоб перешкодити російським військовим скористатися мостом для переходу з лівого на правий берег річки.

Десь на початку березня він бачив, як російський літак прилетів з північного заходу, пролетів над школою, зробив петлю, щоб повернутися, і розбомбив школу.[145] Представники Human Rights Watch відвідали школу та переконалися, що частина будівлі школи була зруйнована, а в інших приміщеннях залишилися лише стіни.[146]

Школа №5

З 27 лютого 2022 року близько 200 людей, серед них багато дітей, переховувалися в підвалі Ізюмської школи №5. 10 березня, коли російська армія наступала на цей населений пункт, школа двічі зазнала ударів. Вперше о 22 годині по тій стороні будівлі, де знаходився підвал. Потім, десь через дві години, два снаряди влучили в іншу сторону будівлі, пошкодивши зовнішню стіну та дах. Ніхто не постраждав. 64-річна місцева жителька Валентина, яка перебувала в підвалі, розповіла:

Ми чули літаки та вибухи, і я зрозуміла, що це був авіаудар. Ми тільки-но почали молитися, як почули дзвін розбитого скла після першого вибуху. Тієї ночі ми не виходили з будівлі. Вийшли на вулицю лише наступного дня, але зрештою прожили в будівлі ще чотири місяці.[147]

У ніч обстрілу 72-річна Ніна та 66-річна Ольга були у підвалі разом зі своїми онуками, наймолодшому було 6 років. Вони розповіли, що в підвалі переховувалися переважно жінки та діти, і що в будівлі та на вулиці не було жодного військовослужбовця.[148]

Дослідники Human Rights Watch відвідали школу та побачили, що значна частина будівлі з одного боку лежить у руїнах, з протилежного боку – діра у другому поверсі та пошкоджені фасад і вікна.[149]

Ліцей №6 та дитячий садок №10

У ліцеї №6 до 2022 року навчалися понад 700 учнів. [150] Два корпуси дитячого садочка №10 знаходяться за 150 метрів від ліцею №6.

Двоє місцевих жителів розповіли, що російські та підтримувані Росією збройні формування зайняли ліцей у квітні 2022 року та розмістили там важку військову техніку.[151] За словами однієї жінки, російські військові у школі видавали місцевому населенню гуманітарну допомогу.[152] Солдати пішли з ліцею в липні 2022 року, тому що окупаційна влада планувала підготувати будівлю до навчального року.[153]

Двоє чоловіків окремо повідомили Human Rights Watch, що російські військові утримували їх у комірчині ліцею №6 і наносили їм побої.[154]

Співробітники ДСНС України повідомили, що після звільнення цього району від російських підрозділів вони очистили територію навколо школи від мін та боєприпасів, що не розірвалися. Дослідники Human Rights Watch відвідали ліцей у вересні 2022 року та виявили незначні пошкодження школи, та знайшли залишки трьох розірваних протипіхотних мін ПФМ-1 і четверту нерозірвану міну на галявині поруч зі школою.[155]

Внаслідок обстрілів також було пошкоджено ізюмський дитячий садок №10. Місцевий житель впевнений, що російські військові не використовували дитячий садок, але розповів, що внаслідок обстрілу на початку березня 2022 року було пошкоджено один з його корпусів. Ще одним ударом у березні було пошкоджено другий корпус дитячого садка, внаслідок чого почалася пожежа, яка перекинулася на перший корпус.[156]

Дослідники Human Rights Watch відвідали дитячий садок у жовтні 2022 року і зафіксували масштабні руйнування, зокрема, значної частини даху. Багатьох вікон не було, а від частини будівлі збереглися лише стіни.[157]

Школа №10

Директорка Ізюмської школи №10 Ірина Григорівна розповіла, що 28 лютого 2022 року російська армія обстріляла залізничні колії та міст через колії приблизно за 50 метрів від школи, внаслідок чого в школі вилетіли всі вікна та був пошкоджений дах. Люди, які переховувалися в будівлі, покинули її через руйнування. Російські солдати зайняли школу в березні, вирили окопи та розмістили на подвір'ї військову техніку. Ірина Григорівна каже, що вони пішли зі школи наприкінці серпня – на початку вересня, але вивезли шкільні меблі та обладнання для опалення.[158]

Школа №11 та дитячий садок №17

Школа №11 в Ізюмі, в якій до 2022 року навчалося 600 учнів, знаходиться менш ніж за 100 метрів від дитячого садка №17.

Жителі будинків поруч зі школою №11 розповіли, що бійці українських Сил територіальної оборони перебували у школі з 24 лютого до початку наступу російських військ на місто у перші дні березня 2022 року. Місцевий житель повідомив, що після інтенсивних обстрілів району в перші дні березня він та інші люди почали використовувати підвал школи як укриття, де одночасно могли перебувати від 50 до 100 осіб. Російські солдати увійшли до будівлі школи пізніше того ж тижня та захопили її.[159] Місцевий житель розповів:

Декілька [російських] солдатів підійшли до дверей підвалу та почали кричати, щоб усі забиралися геть. Вони погрожували кинути гранати в підвал, якщо ми не вийдемо. Ми всі розбіглися. Залишили там усе, що взяли з собою, навіть ліки.[160]

Місцева мешканка розповіла, що російські військові викопали окопи та розмістили військову техніку на шкільному подвір'ї, а також на подвір'ї дитячого садка №17.[161]  Інші жителі будинків поруч з дитячим садком підтвердили, що російські солдати перебували там та викопали у дворі окопи для військової техніки.[162]

Кілька мешканців казали, що російські військові отаборилися в школі №11 та дитячому садку.[163] Вахтерка школи №11 розповіла, що російські солдати займали школу та дитячий садок до липня, доки російська окупаційна влада не наказала їй та ще 19 іншим людям прибрати в школі, щоб підготувати її до навчального року. Вона сказала:

Коли вони вперше захопили її, то підпалили частину школи – тобто просто її спалили. Може це був «коктейль Молотова» [пляшка із запальною сумішшю] на кухні. Вони привезли багато меблів, коли в'їхали. Може, це були крадені офісні меблі – дивани, стільці.

Нас викликали прибрати за ними цей безлад. Я прибирала за ними [у школі й у дитячому садку. Після них залишилося багато чого: їжа, в основному одяг, черевики, кросівки. На шкільному подвір'ї були вириті ями для військової техніки типу танків. Для великої кількості техніки. І після того, як вони пішли, ми повинні були засипати ці ями.

Через випадок із коктейлем Молотова все було покрито кіптявою. Ми самі скинулися та пофарбували стіни власними фарбами та матеріалами. Тепер там чисто. Нам подобається.[164]

Місцеві жителі також повідомили, що коли 10 вересня після відступу російських військ в Ізюм зайшли ЗСУ, українські військовослужбовці перебували у школі. 26 вересня український солдат, який стояв біля школи, повідомив Human Rights Watch, що він там дислокується.[165] 20 вересня представники Human Rights Watch бачили шістьох солдатів, які входили та виходили зі школи, та п'ять військових транспортних засобів біля неї, а також три одиниці військової техніки біля дитячого садочка.[166] Місцевий житель казав, що українські солдати перебувають у дитячому садку.[167] 6 жовтня представники Human Rights Watch помітили два військових транспортних засоби біля дитячого садка та декілька біля школи.

У листопаді 2022 року охоронниця школи повідомила, що українські військові перебували у школі протягом кількох тижнів і проводили розмінування, а в середині жовтня вона повернулася на свою посаду денної вахтерки.[168]

Школа №12 та дитячі садочки №2 та №14

Четверо жителів Ізюма стверджують, що з початку березня до липня 2022 року російські військові займали два головні корпуси школи №12 (перейменованої на школу №8), а також дитячі садки №2 та №14.[169] Солдати вирили 10 великих окопів для техніки та виставили біля школи багато військових транспортних засобів, зокрема бронетехніку з великими гарматами.[170] Російські солдати використовували будівлі школи №12 як офіс служби безпеки та військову базу, а в розташованих навпроти школи двох дитячих садках розмістили солдатів.[171]

Один з чоловіків розповів, що російські військові у квітні утримували його в школі №12, де погрожували йому та били.[172]

Вихователька дитячого садка повідомила, що російські військові поставили блокпост на дорозі між школою та дитячими садками. За її словами, коли наприкінці липня 2022 року вихователі повернулися до дитячих садків, щоб прибрати їх та підготувати до занять, російські солдати все ще перебували на території школи.[173] На початку серпня ЗСУ розпочали наступ на цю територію, завдавши удару по обох шкільних будівлях.[174] Дослідники Human Rights Watch відвідали школу в жовтні та бачили серйозні пошкодження внаслідок цих обстрілів.

Борова

Російські війська увійшли до села Борова близько 40 кілометрів на північний схід від Ізюма 13 квітня 2022 року і, за словами працівників школи, більше ніж тиждень займали школу №1. Один із вчителів розповів, у якому стані вони знайшли школу, коли змогли повернутися до неї на початку жовтня 2022 року після відходу російської армії з цього району:

Вони викинули всю україномовну літературу та понаписували всякого різного на дошках. Такий бруд тут був. Написали: «Путін – наш президент. Українці та росіяни – один народ». Ми прийшли, щоб спробувати врятувати меблі. Всі комп'ютери були розібрані. Забрали всі жорсткі диски. Розбили багато моніторів, зламали замки на дверях.

Поруч зі школою розірвалася ракета «Іскандер», пошкодивши дах. Зараз школа частково зруйнована через дощ і вологість.[175]

Вчитель показав дослідникам Human Rights Watch снайперську точку, облаштовану російськими військовими на горищі будівлі, звідки вони мали гарний огляд з даху. Він також розповів, що російські силовики три дні утримували та катували вчителя, який раніше працював міліціонером у прифронтових районах Донбасу після 2014 року.

Розповідає заступник директора школи Людмила Вікторівна:

У кожному класі був телевізор, інтерактивна дошка та комп'ютер. У нас були добре обладнані фізичні та хімічні лабораторії. У 10 кабінетах були проєктори. Коли ми повернулися, нічого не залишилося. Частину підручників з української мови вони спалили, частину забрали, деякі залишили.[176]

Росіяни залишили сотні шкільних підручників російською мовою, українські вчителі зібрали їх та склали у вестибюлі гімназії. Коли представники Human Rights Watch приїхали до школи у листопаді 2022 року, там не було доступу до інтернету, але учні з доступом до мережі могли завантажити собі навчальні матеріали. Через обмежені можливості школи прийняти учнів, кожен з них міг відвідувати її лише два дні на тиждень. За словами Людмили Вікторівни, вчителі з власної ініціативи надавали допомогу у вигляді «безплатних консультацій, щоб допомогти учням надолужити пропущене».[177]

Школи у місті Балаклія та навколишніх селах

Балаклія – місто з населенням близько 28000 жителів, що знаходиться приблизно за 90 кілометрів на південний схід від Харкова. Воно перебувало під окупацією російської армії з перших днів війни до 8 вересня 2022 року, коли ЗСУ відновили контроль над містом. Начальник відділу освіти Балаклійської міської ради Світлана Швід та двоє місцевих вчителів розповіли, що 4 з 19 шкіл Балаклії були серйозно пошкоджені внаслідок російських авіаударів, переважно у перші дні війни. Пані Швід розповіла, що російські солдати отаборилися в балаклійській школі №3, розгорнули польовий госпіталь у школі №1 та використовували музичну школу як свій штаб. Вона також повідомила, що російські збройні сили використовували школи у навколишніх селах Волохів Яр, Борщівка, Вербівка та Нова Гусарівка.[178]  Російські війська завдали удару по Вербівському ліцею, коли відходили. За словами пані Швід, до війни у школах Балаклії навчалося 4200 учнів, а станом на листопад їх залишилося 2840. Кількість вихованців дитячих садків скоротилася з 1105 до 718.[179]

Школа у селі Василенкове

Село Василенкове з населенням 500 жителів було окуповане російськими військами 10 березня 2022 року.

Працівник школи розповів, що одразу після окупації села російські військові облаштували в школі військовий штаб. До вторгнення у побудованій у 1912 році школі навчалося 46 учнів 1-5 класів, працювало 12 вчителів і 5 працівників. Спочатку в селі, зокрема в школі, було близько 50-60 російських солдатів. Наприкінці квітня до них приєдналися російські військові техніки. Співробітник школи повідомив:

Вони поставили блокпост на перехресті перед школою та за школою. Уся територія була замінована. Замінована одразу. Ніхто не постраждав, але хтось помітив міни-пастки. Фермер пустив корів на мінне поле, деякі з них загинули від вибухів.  Ми були відрізані від зовнішнього світу. Не могли виїхати. Дві вулиці були захоплені, росіяни зайняли приватні будинки.

Російські солдати розграбували cело:

Українські військові змушені були обстрілювати та руйнувати ці будинки, щоб вбити [російських солдатів]. І вони [росіяни] почали мародерствувати, коли вони прийшли.... Забирали машини, виносили все з будинків. Була одна зміна солдатів, потім друга, потім третя, п'ять разів вони змінювалися, і кожного разу обходили село. Забирали м'ясо з магазинів, крали холодильники. Іноді стріляли навмання в кущі, якщо там хтось був.[180]

Працівник школи розповів, що російські солдати почали підвозити боєприпаси до школи 10 березня. 26 травня школа потрапила під український обстріл. Будівля загорілася та була повністю зруйнована, коли вибухнули боєприпаси, які зберігали там російські військові.

Дослідники Human Rights Watch відвідали село в листопаді 2022 року і переконалися, що сільська школа була повністю зруйнована.

Директор школи повідомив, що місцева влада закрила школу. Дітей, які залишилися приписаними до неї, перевели на дистанційне навчання до інших шкіл через постійні перебої зі зв'язком. Сільський дитячий садок не постраждав від обстрілу, але з міркувань безпеки місцева влада вирішила не проводити там очних занять.[181]

Вчителька розповіла, що її донька навчається у сьомому класі цієї школи, але не може відвідувати онлайн-заняття через відсутність стабільного інтернет-зв'язку. Вона зазначила, що працівники школи готові самотужки відновити школу, якщо їм нададуть необхідні матеріали.

«Ми готові власноруч тут усе прибрати, тільки щоб школу знову відкрили», – сказала вона.

У липні 2023 року директор школи повідомив, що 12 вчителів вже можуть проводити уроки для 47 учнів з Василенкового.[182]

Яковлівський ліцей

В селі Яковлівка наприкінці лютого 2022 року українські військові почали використовувати будівлі місцевого ліцею та сільської ради як військову базу та казарми. 2 березня, приблизно о 22:30, імовірно, внаслідок масштабного російського обстрілу села загинули четверо мирних людей, ще щонайменше 10 отримали поранення.[183] За словами місцевого жителя, школа зазнала «незначних пошкоджень».[184] Станом на травень 2023 року в школі відновили дистанційне навчання.[185]

Школа №6 у місті Мерефа

До лютого 2022 року у школі №6 міста Мерефа навчалося близько 700 учнів. Школа перейшла на дистанційне навчання одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії.

17 березня 2022 року російська армія обстріляла місто Мерефа, що за 30 кілометрів на південний захід від Харкова. Снаряд влучив у школу приблизно о 3:30 ранку, спричинивши пожежу.

Місцевий житель повідомив, що на момент обстрілу знаходився приблизно за 100 метрів від школи. Вибуховою хвилею його підкинуло у повітря, але серйозних поранень він не отримав. Потім він зателефонував представникові місцевої влади та сказав: «Школи більше немає. У неї влучила ракета. Кличте всіх на допомогу».[186]

Внаслідок влучання і подальшої пожежі школа була вщент зруйнована. Працівник школи розповів: «Міністерство освіти надіслало комісію з Києва, яка разом з групою з місцевої ради працювала над оцінкою завданої шкоди. Вони сказали, що немає можливості відремонтувати будівлю».[187]

Рятувальні ДНС України повідомили, що через кілька хвилин після обстрілу школи росіяни завдали ще одного удару по селу Селекційне, лише за кілька кілометрів. Це свідчить про те, що обидва авіаудари наніс один і той самий літак. У Селекційному снаряд влучив у будинок культури, де знаходилися щонайменше 300 українських солдатів, тобто це була реальна військова ціль.[188]

Проте десятки опитаних Human Rights Watch людей стверджують, що на момент обстрілу в будівлі школи у Мерефі або поблизу неї не було українських військових, що робить цей напад незаконним.

Внаслідок обстрілу школи також було пошкоджено дитячий садок на її території. Адміністрація школи повідомила, що після відновлення очного навчання в школі учні зможуть використовувати для занять дитячий садок. Діти навчатимуться позмінно, оскільки дитячий садок не може вмістити всіх школярів одночасно.

Станом на травень 2023 року учні школи у 2022-2023 навчальному році продовжували навчатися дистанційно.[189]

Миколаївська область

Гімназія та школа №1 у місті Снігурівка

Снігурівка – місто у Миколаївській області приблизно за 55 кілометрів на північ від Херсона, яке перебувало під російською окупацією з 19 березня до 10 листопада 2022 року.

Вчителька школи №1 повідомила, що російські військові зайняли школу 19-20 березня. Вони залишили її 25 березня після того, як внаслідок влучання снаряда неподалік у школі вилетіли всі вікна.[190] Після цього російські солдати туди не повернулися, але, як стверджують вчителька та інший місцевий житель, російська окупаційна влада використовувала шкільний спортзал для адміністративної діяльності з червня або липня до жовтня 2022 року.[191]
 

 

Доступ до освіти

У відповідь на повномасштабне вторгнення Росії Міністерство освіти і науки України 15 березня 2022 року розробило «План-концепт щодо функціонування системи освіти, сфери наукової та інноваційної діяльності України під час воєнного стану та відбудовчого періоду, пов'язаного з російською агресією».[192]

У плані визначено декілька прогнозованих негативних наслідків, які матиме війна для освіти, зокрема: руйнування навчальних закладів; загроза життю, здоров'ю та безпеці учнів, вчителів і батьків; вимушене переміщення в середині Україні або до інших країн; загроза психічному здоров'ю дітей і дорослих; катастрофічне скорочення кількості учнів у навчальних закладах; обмеження можливостей для здобуття освіти; погіршення якості освіти в школах, що постраждали від конфлікту, та перевантаження освітньої системи в більш безпечних регіонах.[193]

План містить перелік першочергових заходів, спрямованих на вирішення кожної з цих проблем. Що стосується руйнування шкіл та іншої освітньої інфраструктури, то план Міністерства передбачає виділення частини наявного бюджету та коштів на освіту від міжнародних партнерів на відновлення, де це можливо, а також виділення додаткових бюджетних ресурсів і залучення нової міжнародної фінансової допомоги на відбудову.

У листопаді 2022 року Human Rights Watch отримала лист від Міністерства освіти і науки, в якому було підкреслено, що обласні державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідають за ремонт і реконструкцію шкіл. [194] Питання про те, чи виділяє Міністерство кошти на реконструкцію, залишилося без відповіді.

У плані уряду також згадані певні заходи щодо шкільних будівель, зокрема, використання їх як тимчасового притулку для внутрішньо переміщених осіб, що виходить за межі безпосередньої компетенції Міністерства освіти і науки України. У плані не зазначено та не визначено кроків щодо мінімізації небезпеки для вчителів та учнів, а також переривання освітнього процесу через використання шкіл у військових цілях.[195]

Право на освіту

Українське законодавство

Згідно з Конституцією України, «кожен має право на освіту».[196] У Конституції також зазначено, що «повна загальна середня освіта є обов'язковою», і що держава «забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах».[197] Закон України «Про освіту» зобов'язує державу гарантувати всім учням право «на безпечні та нешкідливі умови навчання».[198]

Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України 2004 року містить положення, в якому зазначено: «...Щодо дітей міжнародне гуманітарне право передбачає… забезпечення їм права на отримання освіти». [199]

Міжнародне законодавство з прав людини

Міжнародне законодавство з прав людини є завжди чинним, включаючи періоди збройних конфліктів. Чимало положень міжнародного права у сфері прав людини стосуються проблеми використання шкіл у військових цілях.

Міжнародне законодавство з прав людини гарантує кожному право на життя, особисту свободу та безпеку, зокрема це стосується й учнів, вчителів та персоналу навчальних закладів.[200] Держава також зобов'язана зробити все можливе, щоб зберегти дітям життя та забезпечити їхній розвиток. [201]

Як і діти, студенти віком до 18 років отримують особливий захист згідно з міжнародним  законодавством з прав людини. Відповідно до Конвенції про права дитини, в усіх діях, що стосуються дітей, незалежно від того, здійснюють їх державні чи приватні установи соціальної сфери, суди, адміністративні чи законодавчі органи, у першочерговому порядку мають бути враховані «найкращі інтереси дитини».[202]

Кожна людина має право на освіту.[203] Задля повного здійснення цього права держави роблять початкову освіту обов'язковою і безплатною для всіх; середню освіту загальнодоступною і відкритою для всіх; вищу освіту однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.[204] Матеріальні умови праці викладацького персоналу повинні постійно поліпшуватися.[205] Держави також вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і скороченню кількості учнів, які залишили школу.[206] Стосовно дітей держави вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.[207]

Конвенція про права дитини – одна з основних міжнародних угод, що гарантує право дітей на освіту. Вона не містить положень про можливість часткового скасування або призупинення її дії під час надзвичайного стану.[208]

Освітній процес з 23 лютого 2022 року

З моменту повномасштабного вторгнення Росії український уряд спочатку наказав школам по всій країні продовжити канікули ще на два тижні, після чого у багатьох школах було припинено очне навчання, залежно від ситуації з безпекою у відповідних регіонах.

У загальнонаціональному опитуванні батьків, проведеному українським аналітичним центром Cedos спільно з українськими фондами SavED та Міжнародним фондом «Відродження» з 20 грудня 2022 року по 24 січня 2023 року, 40% опитаних батьків зазначили, що від початку повномасштабного вторгнення їхні діти не відвідували школу до 14 днів, 29% дітей не відвідували школу від 14 до 30 днів, і 9% не відвідували школу від 30 до 60 днів.[209]

Згідно з результатами опитування, найчастіше діти пропускали школу на початку повномасштабного конфлікту через відсутність електроенергії (58%), повітряну тривогу (60%), поганий інтернет-зв'язок (50%), хворобу (39%) та вимушені канікули (14%).

Опитування не пов'язувало ці фактори з військовими нападами на школи та використанням шкіл у військових цілях. Але деякі зі згаданих в опитуванні факторів, наприклад, поганий інтернет-зв'язок, можуть стосуватися учнів, змушених навчатися дистанційно через руйнування у їхніх школах. Коли школи знову відкрилися, вони працювали в різних форматах, поєднуючи дистанційне та очне навчання.

Станом на січень 2023 року в Україні функціонувало 12926 закладів загальної середньої освіти. З них 3955 проводили заняття в очному форматі, 4363 працювали виключно дистанційно, а 4608 використовували змішаний формат навчання.[210] На територіях, що перебувають під російською окупацією, працювало 905 шкіл.

Міністерство повідомило, що зараховані були понад 95% учнів, які мали на це право.[211] За даними Організації Об'єднаних Націй, в Україні налічується близько 1 мільйона внутрішньо переміщених дітей.[212] Станом на грудень 2022 року майже 163000 переміщених дітей шкільного віку були зараховані до шкіл у місцях їхнього тимчасового проживання.[213]

Станом на січень 2023 року 9689 дитячих садків були відкриті та надавали послуги 64% дітей, які мають на це право. Інші проводили заняття дистанційно або частково дистанційно.[214]

Формат навчання визначає директор закладу освіти та обласні військово-цивільні адміністрації за погодженням з батьками та вчителями, він може бути змінений протягом навчального року залежно від ситуації з безпекою.[215] У районах активних бойових дій, зокрема на територіях, що зазнають обстрілів та інших нападів, діти й надалі вчаться дистанційно.[216]

Згідно зі свідченнями директорів шкіл, які вони надали Human Rights Watch, діти, які до того відвідували серйозно пошкоджені або зруйновані школи, в деяких випадках мали можливість перевестися до іншої школи неподалік, яка не постраждала або була відремонтована. У деяких випадках, якщо навчання було очним, дітям доводилося навчатися за скороченим графіком або позмінно, щоб школа могла прийняти більшу кількість учнів. Багато учнів пошкоджених або зруйнованих шкіл продовжили навчатися дистанційно.

Наприклад, у Чернігівській області станом на вересень 2022 року було зруйновано шість і пошкоджено 47 шкіл.[217] Як розповіла директорка школи №19, що зазнала численних обстрілів та серйозних пошкоджень у березні 2022 року, «Діти просто позбавлені можливості відвідувати заняття у нашій школі. Десять класів, 1, 2 і 5, ходять до школи №1 і навчаються у другу зміну».[218]

Школа №13 у Чернігові знову відкрила свої двері для власних 380 учнів та понад 800 дітей, а також вчителів та інших працівників зі зруйнованих шкіл №18 та №21 у вересні 2022-2023 навчального року.[219]

Начальниця управління освіти Ніжинської міської ради Валентина Градобик каже:

«Дітей із зачинених шкіл переводили до шкіл, які працюють. У деяких випадках ми переводили цілі класи разом із класними керівниками. Всі вони навчаються дистанційно».[220]

Проблеми дистанційного навчання

Пані Ірина розповіла про програму дистанційного навчання, за якою навчаються її діти в місті Ізюм ще з листопаду 2022 року: «Вчителі дають завдання, і ми повинні намагатися виконати їх удома. Інтернету немає, тому немає відеоуроків».[221]

Вона каже, що з восьмирічним сином навчатися онлайн було досить легко – завдання відносно прості, вчителі можуть передати їх телефоном або текстовим повідомленням, а вона має більше можливостей допомогти йому. Але у 14-річного сина завдання складніші, для їх виконання потрібні відеопояснення. Ірина каже: «Старший не може робити це тільки за допомогою телефону, йому потрібен ноутбук. Він не може налаштувати віртуальний клас на телефоні». [222]

За даними проведеного Cedos/SaveED загальнонаціонального опитування, станом на 1 вересня 2022 року дистанційно навчалися 51% українських дітей з 10-11 класів, 47% – з 5-9 класів та 41% – з 1-4 класів.[223] 

Дистанційне навчання створює певні труднощі для українських учнів, вчителів та батьків. Наприклад, приголомшлива цифра: 72% опитаних Cedos батьків заявили, що їхні діти потребують додаткових заходів, щоб компенсувати прогалини в знаннях та навичках, які виникли через пандемію Covid-19 та повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році.[224]

Опитані під час дослідження вчителі вважають, що дистанційна освіта має значний негативний вплив на освітні результати учнів в Україні через «нерегулярне проведення та відвідування онлайн-уроків, несистематичне пояснення нового матеріалу вчителем, відсутність технічних ресурсів або недостатній рівень навичок користування цифровими освітніми інструментами».

Як повідомила Human Rights Watch заступниця директора однієї зі шкіл у Бучі: «У вересні ми намагалися організувати для дітей [молодшого віку] очні заняття в менш пошкодженій частині будівлі школи. Але через постійні повітряні тривоги та зростання кількості обстрілів у Київській області нам довелося перейти на дистанційне навчання».[225]

Уряд України надає можливість дітям з окупованих Росією регіонів продовжувати навчання у школах на підконтрольній Україні території, зокрема, дистанційно або вдома. Російська окупаційна влада заборонила онлайн-навчання в українських школах і вимагає від учнів відвідувати очні заняття за російською навчальною програмою.[226] Однак, згідно з даними Міністерства освіти і науки, понад 94000 дітей, які опинилися на окупованих територіях, продовжують здобувати освіту в 1230 школах на підконтрольній уряду території України.[227] Українські діти можуть навчатися самостійно і щорічно складати іспити в будь-якій школі, щоб отримати атестати про освіту.[228]

Наприклад, у Бородянському ліцеї, який зазнав серйозних пошкоджень від ракетно-бомбових ударів, вандалізму та мародерства російських військових, у 2022-2023 навчальному році дистанційно навчалися 16 дітей з окупованих районів Херсонської області.[229]

Процес дистанційного навчання на підконтрольних уряду територіях регулярно переривається через перебої з електрикою та інтернетом внаслідок російських атак на об'єкти критичної інфраструктури.[230]

Крім того, багато батьків виїхали з місця постійного проживання яку в них було до 24 лютого 2022 року, і не всі мають або встигли взяти з собою власні гаджети чи обладнання, коли виїжджали. А дехто втратив свої пристрої через активні бойові дії або окупацію: багато людей з окупованих територій стверджують, що російські військові викрадають майно мирних мешканців, зокрема мобільні телефони та ноутбуки. Інші зазначають, що учням часто доводиться ділитися необхідними для навчання пристроями, наприклад, ноутбуками, з іншими членами сім'ї.[231]

У звіті за грудень 2022 року Міністерство освіти і науки України заявило, що отримало понад 64000 ноутбуків для вчителів і шкіл від технологічних компаній та агенцій ООН.[232]

Станом на 13 лютого 2023 року міжнародні та благодійні організації надали вчителям майже 79000 пристроїв (що покриває 44% заявлених потреб шкіл). Очікується, що протягом 2023 року вчителі отримають ще 16000 пристроїв.[233]

У деяких школах Чернігівської та Київської областей за підтримки благодійних організацій, зокрема SavED та Save the Children, були створені цифрові освітні центри. Ці центри надають учням можливість відвідувати заняття, навіть якщо їхня звичайна школа не працює через пошкодження або ремонт. За спостереженнями вчителів, діти відвідують ці центри кілька разів на тиждень, беруть участь в організованих вчителями додаткових заняттях, займаються позакласною роботою та відвідують просвітницькі заходи.[234]
 

Проблеми з транспортом

Станом на січень 2023 року, 1874 шкільні автобуси були знищені, пошкоджені, втрачені під час окупації, передані для евакуації або для використання українськими збройними силами, викрадені або вивезені до Росії чи окупованих нею територій.

Наприклад, у вересні 2022 року школа в селі Дорогинка Чернігівської області, яка зазнала серйозних пошкоджень внаслідок обстрілу в березні 2022 року, знову розпочала свою роботу. Тут навчаються 114 учнів та працюють 25 вчителів. Але немає шкільних автобусів, які б підвозили дітей до школи – вочевидь, з фінансових причин. Станом на 19 вересня 2022 року діти, чиї батьки могли привезти їх до школи, відвідували школу з ранку до 13:10. Учні, які не мали транспорту, були змушені навчатися дистанційно у другій половині дня.[235]

Психосоціальний вплив

Війна справді може справити серйозний соціально-психологічний вплив на дітей, і психосоціальна підтримка грає важливу роль у допомозі їм подолати стрес, пережити втрату, горе та скорботу. Український уряд заявляє, що вони залучають шкільних психологів, вчителів суспільних дисциплін та методистів до надання цієї психосоціальної підтримки дітям, щоб допомогти їм впоратися з емоційними викликами, що виникають у зв'язку із воєнними подіями. Також надають психотерапевтичну допомогу дітям, які втратили батьків або домівки, мають проблеми зі здоров'ям, були поранені або пережили обстріли, стали внутрішньо переміщеними особами чи біженцями.[236]

За результатами проведеного Cedos у грудні 2022 – січні 2023 року опитування, більшість батьків зазначили, що помітили у своїх дітей симптоми стресу, зокрема, погіршення якості та тривалості сну, проблеми з концентрацією уваги, труднощі у спілкуванні тощо. 42% батьків спостерігали високий рівень тривожності у своїх дітей, ще 14% вважають, що їхні діти були тривожними часто або постійно. Через необхідність навчатися дистанційно діти відчувають себе самотніми: 24% батьків назвали брак спілкування однією з основних проблем, з якими стикаються їхні діти.

Вчителі також відчувають сильний стрес і погіршення психоемоційного стану, особливо в тих регіонах, де відбуваються або відбувалися активні бойові дії, а також в окупованих або колись окупованих районах. Через те, що російська армія пошкодила або зруйнувала їхні школи, цей стрес посилився. Вчителі описували пережиті ними почуття як стан депресії та постійного відчуття втрати.[237]

До того ж вчителі по всій країні скаржаться на труднощі під час повітряних тривог і перебоїв з електропостачанням, а також на те, що їм доводиться заміщати відсутніх колег, що посилює стрес і знижує якість наданих ними освітніх послуг. Вочевидь, особливо складні умови склалися поблизу лінії фронту. Наприклад, з Харківської області виїхало набагато більше вчителів та учнів, ніж з Київської та Чернігівської областей, що пов'язано з довшим періодом окупації Харківської області та тривалішими бойовими діями на цій території.[238]

Як показало ще одне загальнонаціональне опитування, проведене українською групою GoGlobal, українські вчителі зараз мають надмірне робоче навантаження. Вісімдесят відсотків опитаних заявили, що в них зараз набагато більше посадових обов'язків і відповідальності. 54% вчителів зазначили, що потребують психологічної допомоги.[239]

 

Декларація про безпеку шкіл

Декларація про безпеку шкіл, прийнята у травні 2015 року в Осло, Норвегія, є політичним зобов'язанням урядів вжити конкретних заходів для забезпечення безпеки учнів, вчителів і шкіл та безперервності освітнього процесу під час збройних конфліктів, зокрема, домовившись утримуватися від використання шкіл у військових цілях. Станом на жовтень 2023 року Декларацію схвалили 118 країн, серед них і Україна. Росія до неї не приєдналася.[240]

Серед зобов'язань, взятих на себе урядами під час підписання декларації, є дотримання «Вказівок щодо захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройних конфліктів». «Вказівки» ґрунтуються на чинних зобов'язаннях як за міжнародним правом збройних конфліктів, так і за міжнародним правом прав людини. У них зазначено: «Сторонам збройного конфлікту наполегливо рекомендується не використовувати школи та університети у будь-яких цілях, спрямованих на підтримку військової діяльності. Попри те, що певні способи використання не суперечать законам збройного конфлікту, всі сторони повинні докладати зусиль для уникнення загрози безпеці учнів та студентів, та власне освітньому процесу». [241]

Вказівка 1 передбачає, що школи та університети, що працюють, у жодному разі не повинні використовуватися військовими силами сторін збройного конфлікту з метою підтримки їхньої військової діяльності. У Вказівці 2 зазначено, що сторони збройного конфлікту не повинні використовувати школи та університети, «які були покинуті або евакуйовані через небезпеку, спричинену збройним конфліктом… за винятком випадків, коли відсутня будь-яка життєздатна альтернатива, і тільки доти, поки не з’явиться інший спосіб», а також перераховані інші умови, яких повинні дотримуватися збройні сили щодо використання навчальних закладів та ліквідації наслідків використання. [242]

Спираючись на наявні приклади сумлінної поведінки деяких сторін збройного конфлікту, «Вказівки» відображають практично досяжні цілі та визнають, що сторони збройного конфлікту незмінно стикаються зі складними дилемами, які потребують прагматичних рішень. Крім того, збройні сили деяких країн і низка недержавних збройних формувань розробили військові накази або доктрини, в яких чітко прописані заходи для захисту шкіл від використання у військових цілях, зокрема й прямі заборони на використання шкіл у військових цілях.[243]

У 2011 році Рада Безпеки ООН одностайно проголосувала за те, щоб закликати всі сторони збройних конфліктів утримуватися від дій, які перешкоджають можливості отримання дітьми освіти, та звернулася до Генерального секретаря ООН з проханням здійснювати контроль і доповідати Раді Безпеки щодо використання шкіл у військових цілях.[244]

У червні 2015 року Рада Безпеки висловила «глибоку стурбованість тим, що використання шкіл у військових цілях всупереч чинному міжнародному праву може перетворити школи на законні об'єкти нападу, що загрожує безпеці дітей, і у зв'язку з цим закликає держави-члени вжити конкретних заходів для запобігання такому використанню шкіл збройними силами та озброєними групами».[245]

29 жовтня 2021 року Рада Безпеки одноголосно ухвалила Резолюцію 2601 про захист освіти під час конфліктів, де засудила напади на заклади освіти, дітей та вчителів і закликала сторони конфлікту негайно забезпечити реалізацію права на освіту. Резолюція посилається на Декларацію про безпеку шкіл і чітко вказує на зв'язок між освітою, миром і безпекою.[246]

У листопаді 2019 року Україна підписала Декларацію про безпеку шкіл, а Міністерство освіти за підтримки Save the Children, ЮНІСЕФ та Освітнього кластера ООН в Україні розпочало розробку плану заходів з її впровадження. За даними «Глобальної коаліції на захист закладів освіти від нападів», у серпні 2021 року Україна ухвалила план дій з імплементації Декларації. Також стало відомо, що громадськість підтримує ініціативу уряду з навчання офіцерів Збройних Сил щодо Декларації про безпеку шкіл та «Вказівок». Станом на січень 2022 року в Україні пройшли навчання щонайменше 1000 представників ЗСУ.[247]

Європейський Союз – провідний партнер України – у своїй Стратегії з прав дитини на 2021 рік зазначив, що одним з пріоритетних напрямків діяльності Європейської Комісії буде «надалі виділяти 10% фонду гуманітарної допомоги на освіту в умовах надзвичайних ситуацій і затяжних криз, а також сприяти схваленню Декларації про безпеку шкіл». [248]

 

Подяка

Звіт підготувала консультант Human Rights Watch Джейн Б'юкенен. Співавтори: старша дослідниця по Україні Юлія Горбунова та заступниця директора відділу Європи та Центральної Азії Рейчел Денбер. Дослідження для цього звіту провели дослідники Human Rights Watch: молодша дослідниця по Україні Ксенія Квітка, заступник директора відділу Європи та Центральної Азії Георгій Гогія, старша дослідниця по Україні Юлія Горбунова, заступниця директора відділу криз і конфліктів Белкіс Віллє, старший дослідник відділу криз і конфліктів Річард Вейр, заступник директора відділу захисту прав дітей Білл Ван Есвельд, заступниця директора відділу Європи та Центральної Азії Таня Локшина та консультант відділу криз і конфліктів Алекс Перепьолов. Додаткові дослідження провела стажистка відділу Європи та Центральної Азії Олександра Асташева.

Редактор: Рейчел Денбер. Юридичний аналіз: директор юридичного відділу Джеймс Росс. Програмний контроль: заступник директора програмного відділу Джозеф Сандерс. Це дослідження переглядали наступні спеціалізовані фахівці: управляючий директор лабораторії цифрових досліджень Сем Дабберлі, заступник директора відділу озброєння Марк Хізні, Білл Ван Есвельд, Річард Вейр та Белкіс Віллє. Зауваження щодо розділу «Рекомендації» надали молодша дослідниця відділу прав людей з інвалідністю Кароліна Козік та керівниця напряму адвокації відділу Європи та Центральної Азії Іскра Кірова.

Звіт до публікації готували: фахівчиня відділу Європи та Центральної Азії Еллен Блаєр, старший координатор з публікацій Тревіс Карр, старший адміністратор Фіцрой Гепкінс.