9 листопада Служба безпеки України затримала члена старшого ешелону проросійських збройних формувань «ДНР» Дениса Куликовського. У період між 2015 і 2018 роками Куликовський був очільником незаконної в’язниці у Донецьку «Ізоляція», де Human Rights Watch та інші правозахисні організації задокументували катування й довготривале тримання під вартою інкомунікадо. Після затримання Куликовського, відомого за позивним «Палич», районний суд Маріуполя узяв його під варту терміном на два місяці за кількома звинуваченнями, зокрема за статтею 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни», яка рідко застосовується.
Це дуже важлива новина, яка також підкреслює, що президенту України Володимирові Зеленському слід нарешті підписати ухвалений у травні закон №2689, за допомогою якого влада зможе здійснювати переслідування за воєнні злочини та злочини проти людяності на національному рівні.
Численні колишні ув’язнені «Ізоляції» за очільництва Куликовського розповідали про жахливе поводження у цій тюрмі. Я інтерв’ювала людей, яких там утримували, й ознайомилась із більш ніж 30 свідченнями колишніх в’язнів, зібраними зокрема Медійною ініціативою за права людини (організацією, яка відслідковує утримання під вартою збройними формуваннями). За розповідями потерпілих, Куликовський особисто бив і катував їх та інших, зокрема електричним струмом, а також піддавав інсценуванню страти. Вони також говорили про розповсюджене сексуальне насильство у закладі.
У Міністерство внутрішніх справ України заявили, що під час розслідування поліція встановила й опитала 166 колишніх ув’язнених «Ізоляції» і Куликовський є одним із 45 названих ними катів.
Незабаром буде вісім років як іде війна на сході України. Human Rights Watch та інші організації задокументували тяжкі злочини, які було скоєно проросійськими збройними формуваннями на сході країни, і багато з яких належать до воєнних, зокрема насильницькі зникнення, катування та примусову працю. Я була присутньою на ексгумації масового поховання у Слов’янську періоду, коли місто контролювали проросійські збройні формування, які систематично били та катували мирних жителів.
Однак розслідування цих злочинів на національному рівні, так само як і злочинів, скоєних українськими урядовими силами, велося повільно та неефективно, принаймні почасти, через прогалини внутрішнього законодавства, а це означає, що деякі положення міжнародного права не було належним чином інкорпоровано. Закон №2689 приведе національне законодавство України у відповідність із міжнародним кримінальним та гуманітарним правом і включатиме ключові положення про відповідальність військових командирів і строк позовної давності для міжнародних злочинів.
Для розслідування тяжких злочинів, скоєних під час цього конфлікту, і встановлення винних, знадобляться, либонь, роки. Усунення прогалин у законодавстві та надання органам прокуратури можливості висувати конкретні звинувачення у воєнних злочинах може прискорити цей процес. Наявність відповідної правової бази є принциповим моментом у забезпеченні правосуддя для жертв і притягненні винних до відповідальності.
