(Київ, 17 листопада 2020 року) – Надмірні, непослідовні та довільні обмеження на свободу пересування, запроваджені через пандемію Covid-19 проросійськими збройними формуваннями у підконтрольних їм реґіонах на сході України, перешкоджають належному забезпеченню невідкладних гуманітарних потреб та накладають невиправданий тягар на цивільне населення, заявляє Human Rights Watch. Часто ці обмеження блокують доступ до медичного обслуговування, доходу для підтримання мінімального рівня життя, а також можливість термінових відвідувань рідних саме тим людям, які і так через затяжний збройний конфлікт на сході України збідніли та стали соціально вразливішими.
Збройні формування самопроголошеної «Донецької народної республіки» («ДНР») забороняють особам із реєстрацією у «ДНР» виїзд на підконтрольну Уряду територію (ПУТ), а в'їзд дозволяють лише за наявності попередньо погоджених гуманітарних обставин. Процедура попереднього погодження є складною і може зайняти кілька тижнів. У кожному окремому випадку мешканці з реєстрацією на території «ДНР» можуть подати заяву про надання дозволу на виїзд/в’їзд на підставі виняткових гуманітарних обставин. Проте порядок та підстави для отримання таких дозволів чітко не прописано, тож іноді рішення про їх надання виглядають довільними. Крім того, виїзд із «ДНР» дозволяється за умови обов’язкового підписання сповіщення про неможливість повернення аж до покращення епідемічної ситуації.
«Обмеження на свободу пересування можуть бути законним інструментом захисту здоров'я населення, але вони не мають перешкоджати доступу до лікування або отримання пенсії, – каже Юлія Ґорбунова, старша дослідниця Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. – Самопроголошені “республіки” на сході України ускладнюють здійснення необхідних подорожей для людей, які перебувають у складних ситуаціях, замість того, щоб передбачити виважені винятки та забезпечити ефективні процедури, в рамках яких ними [винятками] можна було б скористатися».
На непідконтрольних Урядові територіях (НПУТ) Луганської та Донецької областей діє різний режим обмежень, про що детальніше йтиметься далі.
Human Rights Watch проінтерв’ювала 16 людей із НПУТ Донецької та Луганської областей і ті повідомили, що або мали труднощі з отриманням дозволу на перетин лінії розмежування, або ж через незрозумілість застосування правил перетину на практиці навіть не намагалися його здійснити. Декілька людей розповіли, що подавали заяву на отримання спеціального дозволу на виїзд із НПУТ Донецької області, але відповіді так і не отримали. Одна людина отримала дозвіл на підставі гуманітарних обставин. Десятеро сказали, що не мали іншого способу потрапити на підконтрольну Уряду територію (ПУТ) тільки як подорожувати через Росію. Одна людина повідомила про вербальні і фізичні знущання та погрози на пункті перетину на НПУТ Луганської області.
Контрольні пункти в'їзду-виїзду (КПВВ) для цивільного населення, встановлені на 427-кілометровій «лінії розмежування», яка на сході України розділяє НПУТ і ПУТ, було закрито у березні 2020 року через пандемію Covid-19. До закриття щомісяця здійснювалося понад мільйон перетинів; переважно люди їхали, аби зняти пенсію, зустрітися з родиною чи за медичною допомогою. У травні обидві сторони почали послаблювати запроваджені раніше обмеження, але у жовтні через зростання кількості випадків Covid-19 знову їх поновили.
КПВВ «Станиця Луганська» єдиний на Луганщині пункт в'їзду-виїзду було закрито 15 жовтня та знову відкрито на початку листопада. За інформацією гуманітарних організацій, після його раптового закриття майже 80 людей застрягли на ПУТ аж до кінця жовтня. Переважно це були літні люди, які поверталися додому після отримання пенсій або лікування.
Станом на 13 листопада у Донецькій області єдиний КПВВ відкрито для цивільного населення лише двічі на тиждень (у понеділок і п'ятницю). КПВВ у Луганській області працює щодня. 10 листопада відкрито два нових КПВВ у Луганській області в Золотому і Щасті, але тільки з підконтрольної уряду сторони.
Жорсткі обмеження у поєднанні з відсутністю чіткості щодо отримання дозволу на перетин за гуманітарними обставинами особливо неґативно вплинули на людей, які мають возз'єднатися з родиною, доглядати своїх близьких, отримувати пенсії та соціальні виплати, а також потребують невідкладного лікування.
Наприклад, у 61-річного чоловіка з Донецька в середині жовтня діагностували пневмонію. Лікар, який його оглядав, повідомив родині про критичний стан хворого та необхідність негайно почати прийом ліків, яких, однак, у «ДНР» нема. Через обмеження, запроваджені де-факто владою, родичі не змогли поїхати по ці медикаменти до найближчого міста на ПУТ. Натомість вони мусили заплатити стороннім людям, аби ті привезли ліки із Росії, що і обійшлося їм удвічі дорожче, і часу зайняло удвічі більше.
Аби уникнути клопітних та непослідовних обмежень на пересування, люди, за потреби потрапити на ПУТ, дедалі частіше обирають поїздки через Росію. Однак ці поїздки для багатьох є довгими і непомірно дорогими (від 2000 до 4000 гривень). Такі перетини порушують українське законодавство і караються штрафом.
Хоча свобода пересування не є абсолютною і її може бути обмежено, зокрема в інтересах охорони здоров'я населення, всі обмеження повинні бути необхідними та пропорційними (домірними) з урахуванням їх впливу на інші права та будь-які дискримінаційні чи непропорційні наслідки. Влада та структури, відповідальні за реґулювання перетину між ПУТ і НПУТ, мають подбати, аби обмеження не сягали за рамки необхідних для охорони здоров'я населення, та повинні врахувати можливість прийняття інших, менш інтрузивних заходів для запобігання поширенню вірусу. Слід також подбати, щоб обмеження та винятки з них було чітко сформульовано, аби вони були зрозумілими та не застосовувалися довільно. Замість жорстких тотальних обмежень, що можуть спричинити непропорційні наслідки для вразливих верств населення і не враховують індивідуальних обставин і прав, влада та відповідальні структури повинні передбачити процедуру для винятків за гуманітарними обставинами, яка належним чином зважала б на права конкретної людини та була б чіткою і юридично визначеною.
Усі відповідальні суб'єкти мають забезпечити людям із гуманітарними потребами можливість перетинати лінію розмежування, а також прозорість, чіткість і узгодженість критеріїв і процедур перетину. Де-факто влада «ДНР» має негайно скасувати постанову про заборону людям із місцевою пропискою залишати територію НПУТ.
«За останні шість років на долю цивільного населення на сході України випало чимало випробувань, і людям не потрібні додаткові проблеми, яких можна було б уникнути, – каже Юлія Ґорбунова. – Всі сторони повинні забезпечити, аби протиепідемічні заходи не були аж настільки жорсткими і довільними, що наслідком їх запровадження стане порушення прав людей на здоров'я і позбавлення їх засобів існування».
Докладніше про обмеження та постраждалих через їх запровадження: дивіться нижче.
Обмеження на пересування у самопроголошеній «Донецькій народній республіці» («ДНР»)
Виїзд із «ДНР» тим, хто не має реєстрації (прописки) на підконтрольній Україні території, можливий тільки як виняток у разі отримання ними дозволу на підставах, приміром, лікування або возз’єднання з родиною. Проте, як нам розповів у телефонному інтерв’ю один із керівників гуманітарної організації, що працює у Донецьку, на практиці такі дозволи видаються «вкрай рідко».
В’їзд до «ДНР» дозволено особам, які можуть довести наявність місцевої прописки і тільки у разі попереднього узгодження й отримання дозволу з гуманітарних обставин. Після в’їзду можна пройти експрес-тест на Covid-19 безпосередньо на КПВВ. Проте, навіть за неґативного тесту, усі повинні відбути двотижневу ізоляцію. Чоловік, який в'їхав на територію «ДНР» 16 жовтня, розповів Human Rights Watch, що тест коштує 1750 рублів (приблизно 21 долар США), а заплатити такі гроші він не може (проте, як і багато інших мешканців). Людей без тесту або з позитивним результатом відправляють на двотижневий карантин у медичний заклад.
Більшість із тих, кому треба в’їхати в НПУТ Донецької області або виїхати звідти, розповідали, що не знають як отримати попередній дозвіл на перетин та до кого звертатися за допомогою. Експерти благодійного фонду «Право на захист» (української правозахисної організації, яка надає юридичну допомогу з питань, пов’язаних із внутрішнім переміщенням, а також моніторить умови на урядових КПВВ) розповіли Human Rights Watch, що люди часто дізнаються про те чи є вони у попередньо затверджених списках, чи ні, вже на КПВВ.
Жінка із Донецька так підсумувала ситуацію:
Це так складно, що збожеволіти можна. З місцевою пропискою не виїхати. Якщо маєш прописку на іншому боці – виїхати можна, але можна потім не вернутися назад. Мої батьки старі, їм треба ліки, яких тут немає, не кажучи вже про те, що пенсію з лютого не отримують. І от що нам робити?
Обмеження на пересування у самопроголошеній «Луганській народній республіці» («ЛНР»)
З Луганської області можна потрапити на ПУТ без обмежень, але повернутись або в’їхати на НПУТ дозволено тільки тим, хто має місцеву реєстрацію. Після в’їзду в «ЛНР» є обов’язковою двотижнева самоізоляція. У жовтні збройні формування, які контролюють ці реґіони, обмежили кількість перетинів для людей із місцевою пропискою до одного разу на місяць, але пізніше дозволили частіше перетинати лінію розмежування за наявності дозволу від профільних медичних установ.
Поїздки між «ЛНР» і «ДНР» також обмежено за винятком осіб, які прямують до місця своєї реєстрації.
Розповіді людей, які постраждали через обмеження
Олена, Горлівка
У телефонному інтерв’ю син 82-річної «Олени» розповів, що у вересні їй треба було виїхати на підконтрольну Уряду територію (ПУТ) на похорони невістки. Він із матір’ю не бачився понад рік. Обмеження на пересування змусили Олену їхати через Росію. Це була важка подорож, яка зайняла більш ніж добу і обійшлася в 1300 грн (приблизно 45 доларів США). «Ми поняття не мали як це працює, ніхто до пуття не розуміє, – відповів він на питання про те, чи намагалася мати оформити дозвіл на виїзд через гуманітарні обставини. – Хтось їй казав, що треба звернутися за дозволом на поїздку до військового командування, але оформлення зайняло б тижні».
«Я не знаю, навіщо всі ці складнощі. Їй треба було лише побачити родину та потрапити на похорони», – сказав він.
Зі слів Олениної адвокатки, на російсько-українському кордоні українські прикордонники оштрафували Олену, чия пенсія становить 2600 грн (90 доларів США), на 1700 грн (60 доларів США) за порушення порядку перетину лінії розмежування. Адвокатка зазначила, що після запровадження обмежень це є звичною практикою і від неї особливо потерпають літні люди, які часто живуть лише на невелику пенсію і не мають можливості сплачувати такі штрафи. Розмір штрафів може становити від 1700 грн до 5100 грн (60–180 доларів США).
Зі слів адвокатки такі штрафи можна успішно оскаржити в українському суді:
«Люди порушують [правила перетину], але їх свобода пересування порушена, їм просто нічого більше не залишається. Таких людей дуже багато. Прикордонники лякають, що якщо вони не заплатять штраф на місці, то їх назад не випустять. Вони не мають права цього робити, але люди ж цього не знають. Її штраф змусили заплатити - а це половина її пенсії».
Альона, Донецьк
«Альона», якій близько 30 років, живе у Донецьку. Через донецьку прописку вона не має можливості після запровадження пов’язаних із пандемією обмежень їздити на ПУТ. Альона сама виховує дворічну дитину, доглядає хвору на діабет 75-річну свекруху та своїх літніх батьків, які теж мають проблеми зі здоров’ям. Альона розповіла, що для їхньої родини запровадження обмежень мало катастрофічні наслідки.
«Свекруха не може отримати ліки і тест-смужки для глюкометра [для людей з діабетом], їй їх видає Червоний Хрест на урядовій стороні, але отримати їх вона не може. Я не можу допомогу на дитину отримати з лютого. Моїм батькам ліки теж потрібні, у тата сильний біль в спині, щось неврологічне. Єдиний спосіб - це їхати 30 годин через Росію, але це для нас просто нереально».
На наше питання, чи відомо їй про процедуру виїзду за гуманітарними обставинами, Альона відповіла, що вона їй здається складною та заплутаною.
«Кажуть, що потрібно мати попередній дозвіл на поїздку. У нас тут є штаб Пушиліна [глава «ДНР»], я бачила, як люди шикуються в чергу мало не з ночі. Незрозуміло як потрапити в ці списки. Можуть сказати, що потрапив в списки, а потім виявиться, що не потрапив. Я не можу тягнути з собою дворічну дитину, щоб нас в підсумку не пропустили».
Андрій, Куп’янськ
17-річному «Андрію», який хотів відвідати хвору бабусю в «ЛНР», відмовили у в’їзді. На КПВВ Андрій пред’явив ID паспорт із вказаним місцем народження у Луганську, проте після більш ніж години очікування отримав відмову. На КПВВ представники «ЛНР» через Андрієву зачіску називали його «нациком» і «скінхедом», змусили зняти футболку, щоб подивитися наявність татуювань, ображали його і неодноразово погрожували насильством.
Українська сторона пропустили Андрія назад на ПУТ, але йому довелося відбути двотижневу самоізоляцію у батьків, дарма що він так і не потрапив на НПУТ.
Анастасія, Донецька область
«Анастасія», мешкає на підконтрольній Уряду території (ПУТ) Донецької області. У серпні її мати, яка живе в «ДНР», захворіла після падіння і її треба було перевозити лікуватися на ПУТ. Анастасія звернулася до де-факто влади «ДНР» за відповідним дозволом. Через два тижні їй дозволили в'їзд, але з обов'язковою двотижневою самоізоляцією. Відбувши самоізоляцію, Анастасія почала оформляти дозвіл на виїзд із «ДНР» для себе і матері. Отримати дозвіл зайняло п'ять днів, однак потім з’ясувалося, що у дозвіл треба внести доповнення, позаяк у ньому не було вказано, що хвору матір необхідно перевозити на машині швидкої допомоги. Новий дозвіл надали через місяць – 29 жовтня.
Микола, Макіївка
У березні «Микола» виїхав із дому в Макіїївці (НПУТ Донецької області), аби отримати пенсію, але через закриття КПВВ на кілька місяців застряг на ПУТ. Він повернувся до «ДНР» у серпні, але не може знову виїхати, бо не має реєстрації на ПУТ. Аби отримати пенсію та вирішити деякі пов’язані з роботою питання він змушений їхати через Росію, що коштує йому 3500 грн (приблизно 120 доларів США). Його дружина має реєстрацію на ПУТ, проте, за вимогою влади «ДНР», вона може виїхати туди тільки за умови підписання сповіщення про неможливість повернення в «ДНР» до покращення ситуації з Covid-19.
Зі слів Миколи, він опинився у вкрай важкій фінансовій ситуації та не бачить перспектив. «Я продав би свою квартиру тут і переїхав би на ту [урядову] сторону. Але через війну за цю квартиру тепер дають третину від її справжньої ціни, а на такі гроші нічого не купиш. Все, що мені залишається, – це витрачати гроші і їздити туди-сюди через Росію, аби на щось жити».
Тамара, Дебальцеве
«Тамара» живе в «ДНР» із 11-річним сином і 67-річною матір’ю. Вона розповіла, що до пандемії регулярно їздила у Київ на заробітки, але після запровадження обмеження мусила це припинити: «Якщо я не заробляю, ми не маємо нічого… Отримувала допомогу на дитину [від «ДНР»] і город у нас, от і все». 2 жовтня Тамара виїхала на ПУТ через Росію. Каже, що не знала, як отримати дозвіл за гуманітарними обставинами, але чула, що людям доводиться довго чекати і що часто є відмови, тож вона навіть і не намагалася. Тамара не збирається повертатися в Дебальцеве, поки не заробить грошей. Нині вона працює швачкою.
Наслідки закриття КПВВ «Станиця Луганська» 15 жовтня
Український уряд дозволяє людям переходити на ПУТ за умови 14-денної самоізоляції та з обов'язковим завантаженням застосунку «Дій вдома», призначеного для контролю за дотриманням карантину. Повідомлялося про збої в роботі цього застосунку, через які люди застрягали на лінії розмежування або були змушені відбувати двотижневий карантин у медичному закладі.
Human Rights Watch було задокументовано факти, коли через вимоги завантажувати застосунок та проходити самоізоляцію багато літніх людей із НПУТ не змогли отримати на урядовій території належні їм пенсії, оскільки не мали чи то коштів на період самоізоляції, чи смартфонів для завантаження застосунку. Від людей, які в’їжджають із Росії, Україна не вимагає проходити карантин або самоізоляцію.
Після повторного закриття КПВВ «Станиця Луганська» 15 жовтня, українська сторона в окремих випадках дозволяла людям перетнути лінію розмежування на підставі важливих обставин соціально-гуманітарного характеру, однак Human Rights Watch було задокументовано випадки відмови у в’їзді навіть за їх наявності. Через такий, як виглядає, довільний порядок прийняття рішень виникають зайві труднощі. Українська влада має забезпечити зрозумілу та послідовну процедуру видачі дозволів за гуманітарними обставинами, яка належним чином враховувала б наслідки обмежень на права громадян й унеможливлювала б надмірні ускладнення для вразливих груп населення.
Микола, Біловодськ
«Микола», йому понад 60 років, постійно живе у Біловодську на території «ЛНР». Він єдиний опікун 9-річного онука, чия мати загинула в ДТП. 12 жовтня Микола їздив у Київ на судове засідання з приводу цього ДТП представляти інтереси внука. Коли 15 жовтня він повернувся на КПВВ, той виявився закритим. Микола розповів нам, що його постійні прохання дозволити перетин відхилялися українськими відповідальними особами на КПВВ, дарма що удома лишився дев’ятирічний онук, до якого Миколі конче треба було повернутися. Чоловік також звернувся з двома офіційними заявами до української влади з проханням надати йому дозвіл на перетин, однак обидва рази отримав відмову. Тож він застряг на КПВВ на 11 днів і лише 25 жовтня його нарешті пропустили.
Тетяна
«Тетяна», жінка з інвалідністю, їхала на НПУТ разом із незрячим сином, якому у Києві зробили операцію на очах. Вони прибули на закритий КПВВ «Станиця Луганська» 23 жовтня. Тетяна розповіла, що їх не пропустили, грошей на нічліг вони не мали, тож змушені були заночувати у далеких родичів за кілька кілометрів від КПВВ. Їм дозволили перетнути лінію розмежування наступного дня після втручання гуманітарних організацій.
