(Київ)  –  Україна як сказано у сьогоднішній заяві Human Rights Watch, цивільні особи ризикують здоров'ям і наражаються на небезпеку, подеколи – смертельну, під час безмежно довгого очікування при перетині лінії зіткнення між підконтрольною владі територією на сході України й окремими районами Донецької та Луганської областей, що контролюються проросійськими сепаратистами.

Civilians waiting at the Novotroitske crossing point around 11 a.m. in the government-controlled Donetsk region, December 21, 2016.

© 2016 Tanya Cooper for Human Rights Watch

Як виявила Human Rights Watch, відсутність на контрольно-пропускних пунктах (КПП) належних санітарно-гігієнічних й інших умов, а також наявність мінних полів загрожують перетворити і так виснажливий для цивільних осіб перетин, з довгим очікуванням у мороз і спеку, на смертельно небезпечний. Бойові дії, що нещодавно спалахнули з новою силою вздовж лінії зіткнення, означають, що під час очікування на КПП, зокрема вночі, мирні жителі, можуть потрапити під артилерійський обстріл або під вогонь стрілецької зброї. Всі сторони конфлікту повинні дотримуватися своїх зобов’язань відповідно до міжнародного гуманітарного права та вживати необхідних заходів для захисту цивільного населення. Влада по обидва боки від лінії зіткнення має забезпечити умови, за яких цивільне населення не потерпатиме від надмірних труднощів і страждань.

«Мирні жителі на сході України мають багато зв’язків по обидва боки від лінії зіткнення: у когось родина, друзі, майно, а комусь потрібен доступ до державних послуг, – говорить Таня Купер, дослідник Human Rights Watch в Україні. – Сторони конфлікту визнають потребу цивільних осіб перетинати лінію зіткнення, тому вони повинні сприяти цьому процесу й уникати дій, за яких перетин стає небезпечним для здоров’я, чи навіть життя мирних людей».

У листопаді та грудні 2016 року дослідники Human Rights Watch опитали понад 80 цивільних осіб по обидва боки лінії зіткнення та відвідали усі чотири робочі КПП у підконтрольній владі частині Донецької області й у так званій «сірій» або нейтральній зоні. Ця зона пролягає вздовж 500-кілометрової лінії зіткнення між пропускними пунктами, які контролюються з одного боку українським урядом, а з іншого – де-факто владою самопроголошених Донецької народної республіки (ДНР) і Луганської народної республіки (ЛНР). У багатьох місцях вона сягає лише кількох сотень метрів у ширину. Дослідники Human Rights Watch також опитали людей, які користуються єдиним у Луганській області робочим пропускним пунктом, призначеним тільки для пішого перетину, і поговорили із працівниками кількох організацій, зайнятих допомогою постраждалим через конфлікт на сході України.

Усі опитані, які раніше вже проходили через КПП, розповіли, що під час перетину зазнавали чималих труднощів, а надто потерпали від довгого очікування, особливо важкого в зимові морози, під час дощу або в літню спеку. Довгий час очікування – це наслідок недостатньої кількості пропускних пунктів і браку персоналу, що забезпечує їхню роботу. Понад половина опитаних людей казали, що не раз стикалися із тривалими затримками, аж до вимушеної ночівлі на КПП, де часто відсутні елементарні зручності, такі як туалети та зони очікування.

Крім того опитані розповідали про неналежну поведінку військовиків з обох сторін, зокрема, про довільну відмову у наданні дозволу на перетин, грубість, образи та хабарництво.

Цивільні особи перетинають лінію зіткнення з цілої низки різноманітних причин. Люди, які мешкають на підконтрольній уряду території, казали про необхідність відвідати родичів, переконатися, що усе гаразд з їхнім майном, або ж після тижня роботи по інший бік лінії зіткнення поїхати додому на вихідні. Мешканці підконтрольних проросійським сепаратистам територій казали, що їм треба регулярно їздити на той бік, аби отримувати пенсії й інші соціальні виплати, відвідувати родичів, звертатися за медичною допомогою та вирішувати різноманітні важливі адміністративні питання, такі як стати на пенсійний облік чи отримати свідоцтво про народження дитини. Крім того, цивільні особи перетинають лінію зіткнення, щоб купувати продукти, господарські товари та ліки, які занадто дорогі або ж взагалі відсутні там, де вони живуть. Люди також їдуть відвідати кладовища, де поховані їх близькі.

10 січня, організація Human Rights Watch надіслала українським високопосадовцям листа, в якому висловила свою стурбованість із приводу обмеження на пересування з непідконтрольних українській владі територій і назад, а також закликала українську владу вжити термінових заходів для полегшення труднощів, від яких тисячі людей потерпають під час перетину лінії зіткнення на сході України.

За офіційними даними, які Державна прикордонна служба України надала Human Rights Watch, протягом грудня 2016 та січня 2017 років через кожний із пропускних пунктів в обидва боки проходило від 3 000 до 7 000 людей щодня. На зустрічі, яка відбулася 8 лютого, представники Державної прикордонної служби розповіли, що пік кількості перетинів припадає на дні між 15 і 25 числами кожного місяця, коли люди із непідконтрольної уряду території їдуть отримувати пенсії та інші соціальні виплати.

Human Rights Watch зазначає, що недавні важкі бої між українськими військами та підтримуваними Росією сепаратистами в районі Авдіївки (підконтрольного уряду міста в Донецькій області біля лінії зіткнення, в якому мешкає приблизно 22 000 людей), наочно продемонстрували наскільки беззахисними є люди, що живуть біля лінії зіткнення та перетинають її. Лише з 29 січня по 3 лютого на підконтрольній уряду території загинуло майже два десятки людей, серед яких щонайменше троє цивільних громадян. За повідомленнями муніципальної влади, в Авдіївці було пошкоджено 114 приватних і 8 багатоквартирних будинків. Пошкоджень зазнали й інші населені пункти поблизу лінії зіткнення. 2 лютого зазнав обстрілу контрольно-пропускний пункт біля підконтрольного урядові міста Мар’їнка. Того вечора там не було цивільних людей, що лишилися б на ніч очікувати на перетин, але від обстрілу постраждали деякі об’єкти, а сам пропускний пункт було знеструмлено.

Із 31 січня по 3 лютого українськими військами було обстріляно міста на непідконтрольній українській владі ДНР: Донецьк і сусідню Макіївку. Спеціальна моніторинґова місія ОБСЄ в Україні підтвердила, що з 29 січня по 9 лютого в Донецькій області по обидва боки від лінії зіткнення загинуло дев’ять цивільних осіб.

Український уряд має право контролювати пересування з підконтрольних проросійським сепаратистам районів і назад, але при цьому всі сторони конфлікту повинні не тільки надавати цивільним особам доступ на території, що лежать по обидва боки від лінії зіткнення, а й забезпечувати його без довільних і необґрунтованих затримок, заявляє Human Rights Watch. І хоча український уряд не має жодних зобов’язань щодо надання фінансової допомоги підконтрольним проросійським сепаратистам владним структурам, поточний стан збройного конфлікту не звільняє уряд від правових зобов’язань у галузі прав людини щодо цивільного населення.

«Захист цивільного населення та його добробут мають стати пріоритетами як для української влади, так і для проросійських сепаратистів у Донецькій та Луганській областях, – говорить Купер. – Мирні люди не повинні і далі нести на собі тягар збройного конфлікту на сході України».

Контрольно-пропускні пункти на сході України

Працівники Human Rights Watch провели дослідження вздовж лінії зіткнення у листопаді та грудні.

У листопаді двоє дослідників Human Rights Watch, для яких російська мова є рідною, опитали понад 50 мешканців населених пунктів по обидва боки від лінії зіткнення, зокрема жителів Донецька, Макіївки, Старобішева, Сєвєродонецька, Слов’янська, Краматорська, Мар’їнки та Красногорівки. Один дослідник опитував людей на підконтрольній уряду території, а саме – на контрольно-пропускному пункті біля Мар'їнки. Інший зайшов на пропускний пункт «Мар'їнка» з боку підконтрольної проросійським сепаратистам самопроголошеної Донецької народної республіки й інтерв’ював людей там, а також «на нічийній» землі між контрольно-пропускними пунктами, яку зазвичай називають «сірою» або нейтральною зоною. Попри те, що цю територію офіційно контролює український уряд, через збройний конфлікт там майже не залишилося державних установ, які працювали б.

20–22 грудня дослідник Human Rights Watch проінтерв’ював 32 людей на всіх чотирьох відкритих на підконтрольній урядові території пропускних пунктах: «Майорськ», «Мар’їнка», «Новотроїцьке» та «Гнутове» («Пищевик»). На КПП «Майорськ» дослідник побував вночі, коли його було зачинено. КПП «Новотроїцьке» та «Гнутове» («Пищевик») – відвідав протягом дня, а на пропускному пункті «Мар’їнка» дослідник був як уночі, так і вдень.

Крім того дослідники Human Rights Watch поспілкувалися із працівниками семи українських неурядових груп і міжнародних організацій, які надають допомогу внутрішньо переміщеним особам і цивільному населенню, що проживає біля лінії зіткнення.

8 лютого на зустрічі з Human Rights Watch представники Державної прикордонної служби України повідомили, що відомство вживає заходів, аби покращити ситуацію для цивільних осіб, які мешкають по обидва боки від лінії зіткнення. Зокрема збільшується кількість прикордонників на кожному КПП, притягаються до відповідальності службовці-хабарники (2016 року звинувачення було висунуто 59 таким службовцям), на усіх КПП встановлюються камери спостереження, які забезпечують пряму трансляцію до Антитерористичного центру в Краматорську та до штаб-квартири Державної прикордонної служби в Києві.

Державна прикордонна служба визнала наявність деяких серйозних недоліків і зазначила, що якісно покращити ситуацію для цивільних осіб, які перетинають лінію зіткнення, можливо тільки тоді, коли не лише українська влада, а всі сторони конфлікту докладатимуть спільних зусиль. 

Недостатня кількість пропускних пунктів

Уздовж 500-кілометрової лінії зіткнення, яка розділяє територію, підконтрольну українському уряду, і райони Донецької й Луганської областей, що контролюються проросійськими сепаратистами, працює п’ять контрольно-пропускних пунктів в’їзду-виїзду: «Майорськ», «Мар’їнка», «Новотроїцьке» та «Гнутове» («Пищевик») у Донецькій області й КПП тільки для пішого перетину «Станиця Луганська» – у Луганській. Контрольно-пропускні пункти відкрито з 6:00 до 20:00 влітку і з 8:00 до 17:00 взимку.

Якщо якась сторона із міркувань безпеки або ж із інших причин тимчасово закриває контрольно-пропускний пункт, то люди прямують до найближчих відкритих КПП, що призводить там до збільшення заторів та зменшує шанси людей перетнути лінію зіткнення до закриття контрольно-пропускного пункту. Багато з тих, хто не встиг пройти КПП, залишаються ночувати або на дорозі неподалік контрольно-пропускного пункту (зокрема й у нейтральній зоні), або в найближчому населеному пункті і сподіваються попитати щастя наступного дня.

За даними, які Державна прикордонна служба України надала Human Rights Watch, у грудні місяці від 15 000 до 27 000 людей перетинало лінію зіткнення щодня. 13 лютого через лінію зіткнення пройшло майже 18 000 людей.

Більшість опитаних Human Rights Watch мирних мешканців, які живуть по обидва боки від лінії зіткнення, говорили, що недостатня кількість контрольно-пропускних пунктів є серйозною проблемою. Зокрема, вони казали, що через те що у Луганській області є лише один пропускний пункт, то людям часто доводиться чекати цілий день, а то й довше. Ситуація погіршується взимку, коли сильно дошкуляє негода, а люди по кілька годин чекають просто неба, бо є тільки один або два маленьких прихистки на підконтрольному урядові КПП.

Ті, хто перетинає контрольно-пропускний пункт на приватному автотранспорті, знаходять притулок у своїх автівках, піші ж мусять знемагати від холоду, дощу та спеки. Наказом української влади від червня 2015 року було заборонено регулярні пасажирські перевезення на підконтрольні проросійським сепаратистам території, тож відтоді пасажири висаджуються на підконтрольному українському урядові пропускному пункті і стоять у черзі зі своїм багажем. Потім на іншому боці вони сідають в інший транспорт. Дехто платить так званим перевізникам, які доправляють пасажирів з однієї сторони на іншу у мікроавтобусах.

Декілька працівників українських і міжнародних гуманітарних організацій казали, що п'яти робочих контрольно-пропускних пунктів уздовж 500-кілометрової лінії зіткнення недостатньо, аби величезна кількість переміщених цивільних осіб і інших людей, постраждалих унаслідок збройного конфлікту, могли пересуватися без непотрібних обмежень.

Кілька людей розповіли, що аби не стояти годинами в чергах на єдиному пішому КПП «Станиця Луганська», вони спробували скористатися іншими пропускними пунктами в Донецькій області, але це значно збільшує час подорожі та дорожні витрати. Крім того, і місцеві жителі, і працівники гуманітарних організацій, які регулярно перетинають лінію зіткнення в Донецькій області, казали, що чотирьох КПП, відкритих для автотранспорту, замало, аби можна було їздити через лінію зіткнення без серйозних затримок і труднощів.

Посадовці Державної прикордонної служби повідомили Human Right Watch, що у березні 2016 року в Луганській області було відкрито ще один контрольно-пропускний пункт (біля міста Золоте), який залишається закритим для цивільного населення, бо проросійські сепаратисти в Луганській області відмовляються забезпечувати його роботу зі свого боку.

Довге очікування

Дослідники Human Rights Watch опитали кількох мирних громадян і гуманітарних працівників, які реґулярно користуються пропускним пунктом «Станиця Луганська» в Луганській області. Всі вони говорили, що часто витрачають від двох до п’яти годин на кожному боці. Працівник однієї з гуманітарних організацій у підконтрольному урядові Сєвєродонецьку розповів, що у жовтні його мати та 80-річна бабуся чекали там перетину протягом шести годин.

П’ятеро з восьми людей, опитаних біля пропускного пункту в підконтрольній уряду Мар’їнці, розповіли, що через довгу чергу і незадовільний розклад роботи КПП, вони змушені були ночувати біля пропускного пункту по той чи інший бік. Один чоловік, який подорожував із Краматорська до Донецька через пропускний пункт біля Мар’їнки, казав, що принаймні в одному випадку йому знадобилося два повних дні, щоб перетнути лінію зіткнення. «Запитайте тут будь-кого, всі вам скажуть, що і з ними таке траплялося», – додав він. Із 25 людей, яких проінтерв’ювали дослідники Human Rights Watch у ДНР, 19 сказали, що принаймні один раз застрягали на КПП на ніч.

Працівник однієї з міжнародних гуманітарних організацій розповів, що контрольно-пропускний пункт «Майорськ» є найпроблематичнішим з обох боків лінії зіткнення. З його слів, на цьому КПП зазвичай довга черга, і люди часто й сплять тут, чекаючи на відкриття. 20 грудня досліднк Human Rights Watch потрапив на підконтрольний українському уряду КПП «Майорськ» приблизно о 18:00 годині і в одному з двох наметів, поставлених Державною службою України з надзвичайних ситуацій, побачила шістьох літніх жінок. Жінки розповіли, що сьогодні не встигли пройти через контрольно-пропускний пункт до його закриття, тож їм доведеться заночувати у наметі, щоб попитати щастя наступного дня. Більшість із цих жінок були віком понад шістдесят років. Двоє – з інвалідністю. Одна 76-річна літня жінка, яка приїхала з Горлівки (ДНР), розмовляючи з дослідником Human Rights Watch, плакала та приказувала: «За що мені таке? Все життя тільки те і робила, що працювала, сподівалась спокійно на пенсії пожити. Тепер вони [українські службовці на КПП «Майорськ»] називають мене терористкою. За що мені таке?»

Кілька місцевих жителів і членів міжнародних гуманітарних організацій, які працюють на підконтрольній уряду території Донецької області, стверджують, що за останні місяці в черзі під час очікування перетину померли щонайменше троє літніх мешканців. За повідомленнями ЗМІ, 22 січня неподалік від підконтрольного проросійським сепаратистам пропускного пункту «Мар’їнка» помер чоловік, який прямував із Донецька до Дніпра. Це сталося у «сірій» зоні, яка є неприступною для машин швидкої допомоги. За інформацією на веб-сайті Державної прикордонної служби України, того дня в’їзду та виїзду через підконтрольний урядові пропускний пункт очікувало приблизно 300 транспортних засобів. Цi повiдомлення не мають незалежного пiдтвердження Human Rights Watch.

Від початку збройного конфлікту 2014 року сотні людей отримали поранення та загинули від мін, залишків касетних боєприпасів та інших вибухонебезпечних залишків війни (ВЗВ). За оцінками ООН, наземними мінами й іншими ВЗВ «забруднено» щонайменше 30 000 гектарів (74 000 акрів) території на сході України. Минулого року HALO Trust, британська організація, яка займається очищенням територій від мін, лише за попередніми оцінками виявила в реґіоні 97 мінонебезпечних районів.

Дехто з тих, хто перетинав лінію зіткнення з боку підконтрольних проросійським сепаратистам районів Донецької області, говорив, що хоча до 5:00 ранку в реґіоні діє комендантська година, вони сідають у маршрутки о 2:30 – 4:00 ранку, аби зайняти місце в черзі до українського контрольно-пропускного пункту, який відкривається тільки о 8:00 годині (о 9:00 за донецьким зимовим часом).

У листопаді 2016 року дослідник Human Rights Watch, перетнув лінію зіткнення між підконтрольним проросійським сепаратистам Донецьком і підконтрольною уряду Мар’їнкою, скориставшись мікроавтобусом, який перевізник використовував як «маршрутку». 

Водій призначив відправлення на 3:00, оскільки він почне забирати пасажирів із різних районів Донецька і його околиць, з якими вже домовився за телефоном о 2:00 годині ночі, аби встигнути перетнути контрольно-пропускний пункт ДНР і зайняти місце в черзі на українському КПП біля Мар’їнки. Він пояснив, що якщо приїде на контрольно-пропускний пункт до 3:30 ранку, то хоч і не буде першим, бо там уже чекатимуть люди, які не пройшли КПП минулого дня та залишилися ночувати, він усе ж таки опиниться доволі близько до початку черги, аби встигнути перетнути контрольно-пропускний пункт між 9:00 та 10:00 годинами ранку, «якщо все піде добре».
Дехто з пасажирів підтвердив Human Rights Watch, що й інші водії маршруток щодня працюють за таким самим розкладом: забирають пасажирів посеред ночі, займають чергу до 3:30 ранку та проводять решту ночі у нейтральній зоні. Рух під час комендантської години заборонено владою ДНР, але, за словами водія та кількох пасажирів, справа тільки за тим, щоб «заплатити правильним людям» і маршрутка проїде всюди без перешкод.
На шосту ранку, через годину після закінчення комендантської години, нейтральну зону заповнили транспортні засоби та піші подорожні, серед яких і люди похилого віку та маленькі діти. До підконтрольного урядові пропускного пункту маршрутка дісталася через п’ять із половиною годин, десь о 9:00 за українським часом (о 10:00 за донецьким). Таким чином, дорога зайняла понад шість годин. До введення пропускного режиму поїздка з Донецька до Мар’їнки займала приблизно 30 хвилин.

Всі опитані наголошували, що процес перетину лінії зіткнення створює надмірні труднощі для літніх людей, маленьких дітей, вагітних жінок і людей із обмеженими можливостями, які можуть потребувати додаткової допомоги, або для яких довге очікування на холоді, в умовах скупченості та без жодного туалету в нейтральній зоні є занадто важким.

І хоча українською владою передбачено пільги на позачерговий перетин для жінок на пізніх термінах вагітності, жінок із грудними дітьми та людей із інвалідністю, багато хто з пільговиків не знає про це через відсутність інформації. Крім того, прикордонники та цивільні особи розповідали, що часто спроби пільговиків скористатися своїм правом викликають у людей із черги аґресію або навіть силовий опір і їм не дають пройти.

Відсутність елементарних зручностей

Через задовгі черги на контрольно-пропускних пунктах, існує нагальна потреба обладнати й облаштувати там елементарні зручності, аби полегшити для цивільного населення важкі умови під час перетину лінії зіткнення, особливо взимку та влітку. На підконтрольних проросійським сепаратистам пропускних пунктах елементарні зручності, приміром, питна вода чи прихистки, часто взагалі відсутні. У нейтральній зоні, де витрачається найбільше часу в очікуванні на перетин, елементарні зручності відсутні як такі.

І хоча завдяки істотній підтримці міжнародних гуманітарних організацій на підконтрольному урядові боці ситуація краща, але і там дотепер на всіх контрольно-пропускних пунктах бракує достатньо охайних туалетів, місць із питною водою, прихистків, де влітку можна сховатися від дощу та сонця, а взимку – від холоду та снігу. З українського боку відповідальність за підтримку цих елементарних зручностей у належному стані лягає на місцеві адміністрації підконтрольних урядові районів Луганської та Донецької областей. Брак елементарних зручностей або ж антисанітарія в місцях загального користування створюють серйозні труднощі для цивільних осіб із захворюваннями й обмеженими можливостями, а також для тих, хто подорожує з маленькими дітьми.

У Луганській області працівники гуманітарних організацій і місцеві мешканці розповіли, що хоча українська сторона має пункт обігріву та намет, де люди можуть зігрітися та попити чогось гарячого, на контрольно-пропускному пункті по інший бік лінії зіткнення такі елементарні зручності відсутні.

Цивільні особи, з якими розмовляли на пропускному пункті «Мар’їнка», скаржилися на стан туалетів. Ті туалети було встановлено за сприяння міжнародних гуманітарних організацій, але нині місцева влада не дбає про їх обслуговування та прибирання. Всі опитані цивільні особи наголошували, що ситуація є найважчою у нейтральній зоні, де, через відсутність туалетів, люди змушені справляти потребу в чистому полі, що не тільки принизливо, але, з огляду на наземні міни, може бути і небезпечно для життя.

Чекаючи в нейтральній зоні на відкриття українського контрольно-пропускного пункту, дослідник Human Rights Watch бачив , як, через відсутність туалетів, чоловіки справляли малу потребу на узбіччі, повернувшись спиною до натовпу. Жінкам, зокрема і кільком літнім, яким було важко ходити, довелося спускатися з дороги в поле і там присідати, перед очима натовпу, бо на полі нема ані кущів, ні дерев, аби за ними сховатися. Дехто з жінок описував цей досвід як «принизливий». Вони також казали, що боялися наступити на міну, але довге очікування і відсутність санвузлів не лишили їм вибору.

Електронні дозволи

У січні 2015 року український уряд почав запроваджувати правила пересування, за якими цивільні особи мають оформлювати спеціальний дозвіл для проїзду між підконтрольними та непідконтрольними уряду територіями. Цивільні особи можуть подати заяву на дозвіл онлайн. Електронний дозвіл є чинним протягом року. Передбачено також можливість подати заяву за телефоном, або особисто в кількох підконтрольних уряду містах: Краматорську, Великій Новосілці, Маріуполі, Бахмуті та Старобільську.

Українські прикордонники не пропускають людей в обидва напрямки, якщо є найменша розбіжність між інформацією у електронному дозволі та паспорті (приміром, розбіжність в одній літері в імені чи цифрі у номері паспорта), або ж якщо вийшов термін дії дозволу.

Ті, кого не пропустили, повинні внести виправлення онлайн або особисто, і можуть подорожувати знову лише коли будуть зроблені виправлення. Якщо у прикордонників виникає підозра щодо персональної інформації людини, її зовнішнього вигляду або ж багажу, то цю людину передають працівникам Служби безпеки України (СБУ), які  присутні на контрольно-пропускних пунктах.

Заповнити електронну заяву на отримання дозволу можна за кілька хвилин, але її розгляд триває до 10 робочих днів. Процес доволі простий, якщо людина має комп’ютер, вміє ним користуватися, має електрику й інтернет. В іншому випадку, процес може бути обтяжливим. Крім того, не існує затвердженої процедури, за якою можна було б подавати заяву на термінове оформлення електронного дозволу за станом здоров’я чи у випадках інших надзвичайних ситуацій.

Рекомендації для всіх сторін конфлікту: уряду України, де-факто влади самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, уряду Росії:

  • Збільшити кількість контрольно-пропускних пунктів в’їзду-виїзду вздовж лінії зіткнення, надто в Луганській області, де наразі функціонує лише один контрольно-пропускний пункт, до того ж тільки піший;
  • Збільшити штат і покращити технічні можливості й інші інфраструктури контрольно-пропускних пунктів в’їзду-виїзду, аби полегшити транзит, особливо протягом зимового періоду;
  • Забезпечити всі контрольно-пропускні пункти належними місцями загального користування, прихистками від непогоди, пунктами обігріву та місцями з питною водою;
  • Проводити розслідування та вживати заходів реагування за заявами про факти корупції та здирства з боку прикордонників й інших посадовців на контрольно-пропускних пунктах; у рамках боротьби з корупцією, офіційно формалізувати процедуру перетину та широко оповістити про неї цивільне населення;
  • Забезпечити з обох боків режим пільгового перетину вразливим категоріям населення: людям похилого віку, людям із інвалідністю, маленьким дітям, вагітним жінкам та іншим. Довести інформацію про пільги до загального відома та забезпечити її наочність на контрольно-пропускних пунктах.

Службі безпеки України:

Удосконалити систему надання електронних дозволів, аби прискорити процес; забезпечити людям, які не мають доступу до електрики, комп’ютерів або інтернету, а також людям похилого віку та людям із інвалідністю можливість отримувати електронні дозволи без невиправданих труднощів, зокрема, збільшити кількість місць, де заяву на отримання електронного дозволу можна подати особисто; забезпечити тим, хто перетинає лінію зіткнення з гуманітарними місіями або за невідкладними медичними обставинами, можливість безперешкодного перетину незалежно від наявності чинного дозволу.