(Донецьк 26 травня 2014 року) – Українська влада повинна негайно звільнити журналіста, який, імовірно, був насильницьки зниклийдержавними збройними силами в Донецькій області на сході України 10 травня 2014 року. З моменту арешту Артема Ларіонова, відеооператора з Донецька, котрий працює на антиурядові сили, уряд не надав жодної інформації про його долю або місце перебування.

Влада повинна негайно надати Ларіонову доступ до адвоката і можливість зустрітися з членами родини. Також влада повинна доставити затриманого до суду, і або звільнити, або пред'явити звинувачення, надавши переконливі докази.

“Влада повинна терміново повідомити про те, де утримують Артема Ларіонова і на якій підставі”, - коментує Х`юВільямсон, директор Х`юманРайтс Вотч з Європи і Центральної Азії. “Немає жодного виправдання насильницьким зникненням — і антиурядові погляди тут не виключення. Європейський союз та зацікавлені уряди мають публічно підняти це питання”.

Вірогідно українські збройні сили взяли Ларіонова під варту 10 травня приблизно о 19:00 на офіційному пропускному пункті між містами Слов'янськ та Краматорськ — свідками цього стали двоє його друзів. Друзі раніше домовилися з Ларіоновим, що зустрінуть його біля КПП і відвезуть додому, в Донецьк. Вони чекали на журналіста, коли той викликав таксі, яке мало привезти його на місце зустрічі. По телефону вони почули шум і крики, і припустили, що в Ларіонова проблеми на блокпосту. Друзі поїхали до блокпоста, і там, за їх словами, побачили Ларіонова в оточенні кількох озброєних українських солдат в камуфляжі. Один з військовослужбовців тримав журналістське посвідчення Ларіонова, згідно з яким він є журналістом самопроголошеної “Донецької Народної Республіки” (ДНР). Військові обшукали двох друзів та їх авто, і під дулом пістолета наказали їм негайно їхати геть. Вони поїхали.

Ларіонов працював у ДНР на проект потокового ТВ, що знімає боротьбу з урядовими силами в регіоні. Мати Ларіонова, Таїсія Ларіонова, розповіла Х`юманРайтс Вотч, що 2 травня Ларіонов поїхав з Донецька для робочої поїздки до Слов`янська. Вона чекала, що він повернеться до Донецька увечері 10 травня, бо 11 травня він планував голосувати на референдумі про статус ДНР. Родина Ларіонова дізналася про його арешт з телевізійної програмі “LifeNews” увечері 10 травня, і отримала підтвердження наступного дня від одного з друзів.

Ларіонова розповіла Х`юман Райтс Вотч, що її син лишив своє посвідчення і деякі особисті речі в таксі, яке військові не обшукали. За кілька днів вона забрала їх у таксиста в Слов`янську, який розповів подібну історію про затримання її сина. 16 травня вона подала заяву про зникнення в Донецьку, і міліція почала офіційне розслідування. Вона також звернулася до адміністрації ДНР з проханням допомогти врятувати її сина. Вона двічі спілкувалася з міліцією наступного тижня, але слідство не дало жодних відчутних результатів.

З моменту насильницького зникнення Ларіонова, його сім'я помітила активність у його аккаунтах в соціальних мережах, до яких можна отримати доступ через його мобільний телефон без пароля. Родина повідомила міліції про використання мобільного телефону зниклого, щоб ті його відстежили.

“Ми знаємо, що Артема забрали військові. Вони мають десь його тримати”, каже Ларіонова. “Він не брав участі у бойових діях. Він просто виконує свою роботу як журналіст. Минуло два тижні, і я не знаю, що думати. Ми всі молилися, щоб він був ще живий. Я хочу, щоб мій син повернувся додому”.

Насильницькі зникненнями в рамках міжнародного права називають арешти або затримання осіб державними посадовцями або їх агентами із подальшою відмовою визнати факт позбавлення волі або повідомити про долю чи місце перебування людини. Насильницькі зникнення порушують цілий ряд основоположних прав людини, захищених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, який був підписаний Україною - зокрема, заборону довільних арештів і затримань; катувань та інші жорстоких, нелюдських або принизливих для гідності видів поводження, а також страт без суду і слідства.

За даними Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), з кінця листопада 2013 року, коли в Україні почалися заворушення, було отримано майже 300 повідомлень про випадки насильства проти журналістів, в тому числі про вбивства, фізичні напади, викрадення, погрози, залякування, затримання, позбавлення волі, пошкодження і конфіскацію обладнання. Українська влада була причетна до деяких з цих випадків . За кілька днів до президентських виборів, що відбулися 25 травня, українські військові і спецслужби затримали трьох журналістів з російських служб новин; всі троє були звільнені після протестів міжнародної спільноти.

“Справа Ларіонова є складовою небезпечної тенденції насильницьких зникнень журналістів в Україні”, - відзначає Вільямсон. “Цей випадок пов'язаний з трьома іншими, коли були затримані журналісти, і влада не змогла надати жодної інформації про їх долю і місце перебування”.