(Донецьк, 25 травня 2014) – Озброєні повстанці у східній Україні продовжують розгул насильства перед президентськими виборами 25 травня 2014, тероризуючи співробітників районних виборчих комісій. Міліція, яка відповідно до закону зобов'язана забезпечити цілодобовий захист для виборчих комісій, не втручалась, а у деяких випадках допомагала нападникам.

“Насильство з боку повстанців на сході України вийшло з-під контролю”, - сказав Хью Вільямсон, директор по Європі і Центральній Азії Х’юман Райтс Вотч. “Озброєні угрупування вибрали мішенню співробітників виборчих комісій на сході України просто тому, що вони роблять свою роботу”.

Х’юман Райтс Вотч проінтерв’ювали 10 представників виборчих комісій та кандидатів у Донецькій і Луганській областях, які описали всі зростаючі перешкоди з якими вони стикнулись при підготовці до виборів. Озброєні бойовики вривалися і захоплювали офіси, нищили обладнання та документи. Вони викрали співробітників виборчих комісій і погрожували їм. Семеро політичних активістів, які моніторять ситуацію у Донецькій і Луганській областях, описали Х’юман Райтс Вотч й інші випадки нападів і залякування працівників виборчих комісій.

Більшість опитаних повідомили Х’юман Райтс Вотч, що міліція в основному була неозброєною і, здавалося, не мала можливості або бажання стримувати чи затримувати нападників. Одні говорили, що міліція дозволила повстанцям увійти до офісу виборчої комісії, стояли без втручання, а іноді що допомагали нападникам під час облав.

“Я відразу ж занепокоїлась, не тільки у зв’язку з наявністю озброєних людей”, - сказала Х’юман Райтс Вотч одна із представників виборчої комісії, - “а й тому, що двоє міліціонерів, замість того щоб вигнати їх, дружно та невимушено балакали із ними”.

Співробітник районної виборчої комісії міста Донецьк повідомив Х’юман Райтс Вотч, що співробітники міліції виглядали “безпорадними”, коли 22 травня озброєні повстанці увійшли до приміщення комісії, закували в наручники голову комісії, посадили його в машину і вивезли у невідомому напрямку. Він досі вважається зниклим без вісті. Голова районної виборчої комісії міста Луганськ повідомила Х’юман Райтс Вотч, що, коли вона подзвонила в міліцію, щоб повідомити про погрози, які вона отримала по телефону, міліція сказала їй “мовчати, якщо вона хоче жити”. Та сама чиновниця зазначила, що більшість членів виборчих комісії звільнились, тому що вони були занадто налякані, щоб вийти на роботу.

Починаючи з квітня, представники самопроголошених Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки видали “укази”, якими “заборонили” президентські вибори в Донецькій і Луганській областях і погрожували “стратити” будь-кого, хто візьме участь у виборах у цих регіонах. 23 квітня В'ячеслав Пономарьов, самопроголошений “мер” міста Слов'янськ у Донецькій області, повідомив ЗМІ, що його прихильники готові “катувати заручників” щоб забезпечити виборам провал. Денис Пушилін, співголова самопроголошеної Донецької Народної Республіки, зазначив, що українські президентські вибори не будуть проводитися на території Донецької Народної Республіки, тому що “Україна - це інша держава”.

24 травня високопоставлений представник МВС України сказав на брифінгу для ЗМІ, що 9 з 22 районних виборчих комісій у Донецькій області та 8 з 12 в Луганській області припинили функціонування через облави і напади озброєних бойовиків на співробітників комісій.

“Неспроможність або небажання міліції відповідати за ці страшні напади викликає тривогу”, - каже Вільямсон. “Організатори виборів є абсолютно безпорадними перед озброєними бандитами, які їх викрадають і переслідують”.

Луганська область

Облава на районну виборчу комісію № 110

57-річна Антоніна Мельник, голова 110 районної виборчої комісії в Луганську, сказала, що озброєні люди, які говорили, що вони “бійці Південно-Східної Армії”, увірвалися до приміщення комісії, яка обслуговує 160 тисяч виборців, і вилучили матеріали та комп'ютерне обладнання. Вони навели на неї пістолет і погрожували стратити її і двох інших членів комісії за допомогу в організації “незаконних виборів”.

21 травня, приблизно об 11 ранку, група чоловіків у камуфляжі, деякі з них озброєні, увійшли до будівлі Центру Дітей та Молоді, де на першому поверсі знаходиться 110-а районна виборча комісія. Мельник сказала Х’юман Райтс Вотч, що вона почула якийсь шум і вийшла у коридор, де вона побачила групу озброєних чоловіків які розмовляли з двома міліціонерами:

Я відразу ж занепокоїлась, але не тільки у зв’язку з наявністю озброєних людей в Центрі Дітей та Молоді, а й тому, що двоє міліціонерів, замість того щоб вигнати їх, дружно та невимушено балакали із ними. Я прийшла і запитала, що вони там роблять і підкреслила, що в приміщеннях знаходяться діти.

Мельник сказала, що коли вона не отримала ніякої відповіді ні від озброєних чоловіків ні від міліції, вона повернулася до свого кабінету і замкнула двері. Вона сказала, що підозрювала, що будуть проблеми і сказала співробітникам хапати усі документи, які вони могли схопити, і виходити через задні двері. Мельник і двоє співробітників залишились і почали збирати конфіденційні документи, щоб сховати їх у сейф, і в цей момент в кабінет увійшли чоловіки:

Разом їх було 12. Чотири зайшли всередину, а інші залишилися на вулиці. Вони зачинили двері. Один з міліціонерів був з ними, він мав показати куди йти, тому що ми зняли всі позначки і наші двері ніяк не відрізнялись від інших. Я сказала їм піти і сказала, що вони не мали права бути там. Одна людина з рушницею почала збирати речі - документи, офісну техніку, матеріали щодо виборів - потім кинув їх на підлогу і копав їх. Інший дістав листок паперу, сунув його мені в обличчя і сказав: “Ти вмієш читати? Цей документ говорить, що вибори заборонено”. Я сказала, що я є громадянкою України і слідую законодавству України. У відповідь один з них сказав, що вони будуть “страчувати” тих, хто не підкоряється забороні на проведення виборів. Він спрямував пістолет на мої груди і звів пістолет.

Мельник побігла в комп'ютерний зал, слідуючи за двома іншими співробітниками, що залишилися. Вони замкнули за собою двері і спробували втекти через задні двері, але вони були замкненими. Потім вони вилізли через вікно:

Офіс знаходиться на першому поверсі, але він досить високо. Ми схопили всі документи, які змогли, і вилізли через вікно. Ми бачили чоловіка в камуфляжі який біг за нами, кричачи: “Які документи ви взяли?”. Ми бачили, що у нього не було пістолета і бігли так швидко, як тільки могли. Ми побачили банк і забігли всередину. Ми сховалися там, поки не стало безпечно вийти.

Мельник сказала, що деякі із членів комісії, які пішли раніше і ховалися в парку через вулицю, бачили чоловіка, який, після втечі Мельник, вантажив папір, передвиборчі матеріали, комп'ютери та інше обладнання в автомобіль, припаркований поза цією будівлею. Вони також сказали, що бачили обох міліціонерів, які допомагали вантажити автомобіль.

Вона спробувала викликати міліцію, але всі лінії були зайняті. “Я не намагалась знову”, - сказала вона. - “Немає сенсу. Міліція безсила тут”.

Мельник сказала, що з початку травня представники Луганської Народної Республіки неодноразово переслідували, залякували і погрожували їй та іншим членам комісії. Озброєні люди прийшли до офісу комісії 10 травня, але пішли, коли ніхто не відчинив двері. Того дня, Мельник отримала телефонні дзвінки з метою залякування від людини, яка представилася як “представник референдуму” від Луганської Народної Республіки:

Якийсь чоловік зателефонував мені 10 травня, за день до «референдуму» [з питання про незалежність Луганській області] і запросив мене для бесіди про майбутні президентські вибори. Я сказала йому, що мені нема про що з ним говорити. Я сказала, що була призначена законною українською владою, яка мені доручила підготовку до президентських виборів 25 травня, і що я маю намір зробити саме це. Він відповів: “Ви смілива жінка. Але післязавтра ми зробимо все, щоб ви злякалися”. Він телефонував мені кілька разів і погрожував в подібній манері.

Мельник повідомила про телефонні дзвінки у місцеву міліцію, де їй сказали, вони не можуть нічого зробити, і що вони не мають ніякого контролю над повстанцями. Вона сказала:

“Коли я сказала міліціонерам, що відчуваю загрозу із-за цих телефонних дзвінків, він навіть не слухав мене. Він сказав, що не було нічого, що вони могли би зробити, і повідомив, що, якщо я хочу жити, я повинна зачаїтися до виборів. Він також порадив мені вимкнути свій телефон”.

Напад на співробітників районної виборчої комісії № 105

Валентин Ткалич, голова районної виборчої комісії № 105 в місті Луганськ, повідомив Х’юман Райтс Вотч, що близько 7 вечора 15 травня група озброєних людей увірвалися до приміщення комісії та вилучили всі пов'язані з виборами матеріали, комп'ютерні сервери, що містять особисті дані всіх членів комісії, та іншу конфіденційну інформацію. Нікого із працівників не було в офісі в той час, але свідок пізніше сказав Ткаличу, що співробітники міліції, які охороняли приміщення, не зупинили нападників.

Ткалич сказав, що цього ж вечора, приблизно о 21:30, восьмеро чоловіків, озброєних автоматами Калашнікова, під’їхали до його будинку. Коли його дружина відкрила двері щоб погодувати собаку у дворі, вона побачила групу озброєних людей, які стояли ззовні. П'ятеро чоловіків увірвалися всередину, а інші залишилися на вулиці. Нападники вивернули їй руки за спиною, навели на неї пістолет і сказали їй, що вони шукають її чоловіка. Вони наказали їй подзвонити чоловікові, але його мобільний телефон був вимкнений. Потім двоє з нападників обшукали будинок і взяли його комп'ютер і деякі пов'язані з виборами матеріали. За словами Ткалича, його дружина сказала йому, що двоє чоловіків, які проводили пошук, діяли як професіонали і “точно знали, що вони шукали”. Вони також ставили питання дружині про діяльність Ткалича під час зимових акції протесту на Майдані, де він провів два місяці. Вони натякали, що Ткалич був від правого українського націоналістичного руху Правий Сектор і запитали її: “Чи добре він стріляє?” і “Скількох людей він убив на Майдані?”.

Після того, як нападники пішли, дружина Ткалича подзвонила на його другий мобільний телефон і сказала йому, щоб він не приходив додому. Ткалич провів ніч у друга, а вранці він поїхав в інше місто

Донецька область

Викрадення Руслана Кудрявцева, голови районної виборчої комісії № 43

22 травня велика група озброєних людей увірвалась в приміщення районної виборчої комісії № 43 у Донецьку і викрали її голову, 45-річного Руслана Кудрявцева. Доля і місцезнаходження Кудрявцева залишаються невідомими.

Одна із співробітниць комісії, "Анна", яка була свідком облави і викрадення, повідомила Х’юман Райтс Вотч, що 22 травня відразу після 9 ранку, вона отримала телефонний дзвінок від колеги. Колега сказав, що двоє чоловіків, які представилися як представники Донецької Народної Республіки, прийшли в офіс і вимагають, щоб вона здала печатку районної виборчої комісії та документацію. Коли Анна прибула в офіс 15 хвилин по тому, вона побачила 12 чоловіків у камуфляжі та масках з кийками які вистрибують з фургона і забігають в будівлю. Вона сказала, що чотири неозброєних міліціонера, які виконували службовий обов'язок із захисту комісії, впустили чоловіків.

Анна сказала, що Кудрявцев прибув незабаром і почав переговори з нападниками. Ще десять людей в камуфляжі і масках, деякі із них озброєні військовими гвинтівками, прибули 10 хвилин по тому, і увійшли до офісу. Нападники, які говорили що вони з Донецької Народної Республіки, забрали з сейфу всю документацію пов'язану з виборами. Вони також взяли комп'ютер і печатку районної виборчої комісію і пішли.

Група озброєних людей знову приїхала до приміщення комісії пізніше цього ж дня. Анна сказала Х’юман Райтс Вотч,

Це було приблизно 15:00, коли я почула як Руслан [Кудрявцев] кричав з коридору, "Дами, захопіть ваші речі, у нас багато відвідувачів!". Я визирнула і побачила, що зал кишів від чоловіків з автоматами. Всі вони були в масках, тому я не можу сказати, чи були вони одні й ті ж із людьми, які робили облаву на нас в того ранку.

Кілька жінок, що супроводжують особу, яка проводить моніторинг від Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), і перекладач, який опинився там, намагались піти, але нападники не пропускати їх. Анна каже:

Людина від ОБСЄ - француз. Він не зміг нічого зрозуміти, і вони почали кричати на нього і не дозволити йому піти .... Я намагалась заступитися за нього, пояснюючи, що він з міжнародної організації, але вони тільки розлючувались і почали кричати і на мене також. Нарешті вони випустили його із холу. Нас також випустили протягом короткого часу, але вони [озброєні люди] забрали наші особисті секретарські ноутбуки, перевірили наші сумки.... Ми вийшли у двір і там був невеликий білий автобус, поряд з кількома іншими транспортними засобами. На боці автобуса, там був цей знак “Східний Батальйон”. Я бачила, що кілька озброєних людей вивели Руслана з будівлі. Руслан був у наручниках. Вони заштовхали його в той автобус і поїхали.

Анна подзвонила в міліцію, щоб повідомити про викрадення. Співробітники міліції допитали свідків, оглянули місце злочину, і порушили кримінальну справу.

Дружина Кудрявцева, Аліна, повідомила Х’юман Райтс Вотч, що напередодні викрадення її чоловіка, у нього відбулася зустріч з двома “представниками Донецької Народної Республіки”, які сказали йому “зупинити роботу комісії або інше. Відповідно до слів Аліни, яка подала заяву в міліцію наступного дня після викрадення, вона отримує суперечливу інформацію про ситуацію її чоловіка. 22 травня знайомий пов'язаний з керівництвом Донецької Народної Республіки сказав їй, що Кудрявцев тримається на 5-му поверсі будівлі обласної адміністрації, з кількома іншими полоненими з виборчих комісій. 23 травня, він сказав, що перевірив і що Кудрявцев насправді утримується в будівлі служби безпеки (СБУ), яке займають повстанці. Того дня, начальник районного відділу міліції, який працює по цій справі, сказав їй, що Кудрявцев “швидше за все” знаходиться в будівлі обласної адміністрації. Аліна каже, що незважаючи на її прохання він не пояснив як міліція буде розслідувати цю справу і чи є у них які-небудь план для порятунку її чоловіка.

Напад на членів районної виборчої комісії № 42

“Анатолій” - регіональний менеджер кампанії одного з кандидатів у президенти, описав Х’юман Райтс Вотч напад 6 травня на голову районної виборчої комісії № 42 і на водія.

Анатолій сказав, що двоє чоловіків зазнали нападу в другій половині дня біля гаража, який використовувався для зберігання виборчих матеріалів, розташованого біля приміщень комісії. Двоє чоловіків пізніше сказали Анатолію, що, коли вони прибули в гараж щоб покласти на зберігання деякі передвиборчі матеріали, четверо озброєних людей чекали на них. Вони стріляли в повітря і наказали їм впасти на землю обличчям вниз. Двоє міліціонерів у формі підійшли туди і покликали нападників: "Не стріляйте, ми з вами". Міліціонери затрималась на мить, а потім пішли.

Нападники втягли двох чоловіків у гараж, зв'язали їх, одягли мішки їм на голови, і почали їх бити, не задаючи жодних питань. Через годину вони витягли обох чоловіків на вулицю, випустили водія, змусили голову комісії сісти в машину і відвезли його на другий поверх будівлі Донецької обласної адміністрації. Вони також захопили всі пов'язані з виборами матеріали, що зберігались у гаражі. Викрадачі утримували голову комісії протягом більше чотирьох годин, побили його і погрожували вбити його

Анатолій сказав Х’юман Райтс Вотч, що протягом цих чотирьох годин він телефонував за номером телефону голови кілька разів. Кілька разів відповідав чоловік якого він не знав. Анатолій міг чути звуки побиття у фоновому режимі. Він просив того чоловіка випустити голову комісії, пояснюючи, що він просто робить свою роботу:

Я говорив їм: “Він просто звичайний співробітник, він не хтось важливий, він нічого не контролює”. ... У відповідь вони говорили щось на кшталт: "Приходь і приєднуйся до нас, і ми вб'ємо вас обох”, і сказав, що я із Правого Сектора. Коли вони, нарешті, ввечері випустили його він був у дуже поганому стані. Він до цих пір має проблеми з нирками і потребує лікування.

Анатолій сказав, що з тих пір обидва чоловіки вимкнули свої телефони і пішли в підпілля. Він також сказав, що жодна з двох жертв не подали офіційну скаргу в міліцію, побоюючись відплати: "Вони бачили що міліціонери в основному співпрацюють зі злочинцями. Звичайно, вони не збираються нічого повідомляти” .