Розв’язана Росією війна проти України спричинила величезні страждання мирного населення. Від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року російські військові вчинили численні воєнні злочини та інші правопорушення, та продовжують тримати в атмосфері страху населення на окупованих Росією територіях України. У 2024 році, в результаті спланованих Росією масштабних обстрілів української енергосистеми, істотно зменшилося виробництво електроенергії в Україні, що призвело до тривалих знеструмлень по всій країні. Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав чотири ордери на арешт російських високопосадовців за причетність до цих атак.
За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, з лютого 2022 року по листопад 2024 року загинули 12 162 українських цивільних, 26 919 дістали поранень. Щонайменше 6,7 мільйона українців виїхали за кордон і досі залишаються там. Ще мільйони громадян є внутрішньо переміщеними особами. У 2024 році десятки тисяч людей були змушені виїжджати з прифронтових міст Харківської та Донецької областей в інші регіони країни через триваючий військовий наступ Росії.
У червні Європейський Союз розпочав переговорний процес з Україною про вступ до ЄС і надав їй переговорні рамки, що стосуються таких сфер як верховенство права, дотримання фундаментальних прав та розвиток демократичних інститутів.
У серпні Україна зробила кроки до набуття повноправного членства в Міжнародному кримінальному суді, що є важливою віхою у розвитку системи міжнародного правосуддя.
У червні Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення про задоволення міждержавної скарги України проти Росії, визнавши Росію відповідальною за численні порушення прав людини в Криму. Суд визнав, що російська влада застосовує практику «карального переслідування» щодо осіб, які виступають проти окупації Криму Росією у 2014 році.
У квітні Рада ООН з прав людини продовжила на рік дію мандату Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, що була створена у 2022 році.
У серпні Україна розпочала військове вторгнення в Курську область Росії. За наявними на момент написання цього звіту даними, українські збройні сили контролювали приблизно 800 кв. км території, зокрема місто Суджа, де вони створили військову комендатуру.
Застосування вибухової зброї в населених пунктах
У 2024 році російські військові неодноразово завдавали ударів по густонаселених районах, спричиняючи руйнування та завдаючи страждань людям по всій території України. Більшість мирних жителів загинули від зброї вибухової дії з широкою зоною ураження, яка також завдавала пошкоджень житловим будинкам, лікарням, школам, об'єктам культурної спадщини та іншій цивільній інфраструктурі.
Щонайменше 219 цивільних осіб загинули і 1 018 дістали поранень у липні. Через значну кількість постраждалих осіб серед мирного населення цей місяць став найбільш смертоносним за останні два роки. Внаслідок російських ударів по кількох містах 8 липня загинуло щонайменше 43 мирних жителя, зокрема п'ятеро дітей, і щонайменше 190 зазнали поранень. Внаслідок обстрілів також серйозно постраждала життєво важлива цивільна інфраструктура, зокрема найбільша в країні дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит», що знаходиться в Києві. За даними української влади, внаслідок удару по «Охматдиту» та іншому медичному закладу в Києві загинуло дев'ять пацієнтів і медичних працівників, 16 пацієнтів, у тому числі діти, дістали поранень. Human Rights Watch та інші організації закликали розслідувати удар по «Охматдиту» як воєнний злочин.
За даними місцевої влади, внаслідок завданих 4 березня Росією ударів по Одесі загинуло 12 людей, серед них 5 дітей, і 20 дістали поранень.
Після просування російських збройних сил у Харківській області посилилися обстріли Харкова та його околиць. У травні внаслідок ударів із застосуванням авіабомб і ракет багато мирних мешканців загинули, зазнали поранень і були змушені покинути свої домівки. Також було пошкоджено об'єкти цивільної інфраструктури. За даними української влади, 25 травня внаслідок удару по людному торговому центру загинули 19 людей і 54 дістали поранень. За офіційними даними, внаслідок обстрілу, що стався 30 серпня, загинуло шестеро цивільних осіб, 97 зазнали поранень. Також було пошкоджено або зруйновано 82 житлових будинки в п'яти різних районах Харкова.
4 вересня Росія завдала авіаудару по історичному центру Львова. Внаслідок обстрілу загинуло семеро місцевих жителів, зокрема четверо членів однієї родини, і 66 дістали поранень. Також через атаку зазнали руйнувань сім навчальних закладів, зокрема початкова та три середні школи, внаслідок чого було перервано навчання 1 456 дітей.
У вересні під час обстрілу пункту видачі допомоги у селищі Віролюбівка на Донеччині загинули троє працівників МКЧХ, двоє дістали поранень. З січня по жовтень було вбито 9 гуманітарних працівників.
З січня по грудень було зафіксовано щонайменше 459 обстрілів об'єктів медичної інфраструктури та медичних працівників, зокрема 349 атак на медичні заклади, внаслідок яких зазнали поранень 119 працівників і 50 пацієнтів. З 24 лютого 2022 року по грудень 2024 року Всесвітня організація охорони здоров'я задокументувала 2 195 атак на медичні заклади в Україні, внаслідок яких загинули або зазнали поранень щонайменше 900 медпрацівників та пацієнтів.
З березня по серпень російські війська щонайменше 101 раз завдали ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури України у 17 областях. Внаслідок обстрілів було суттєво обмежено постачання електроенергії для цивільного населення. Через щоденні знеструмлення, що можуть тривати до 14 годин, на небезпеку наражаються мільйони українців, зокрема люди з особливими потребами та серйозними захворюваннями, а також особи похилого віку, життя яких залежить від послуг та допоміжних технологій, що потребують живлення від електромереж.
Протипіхотні міни та касетні боєприпаси
З 2022 року російські збройні сили неодноразово застосовували касетні боєприпаси, внаслідок чого загинули та були поранені сотні українських цивільних осіб. Внаслідок обстрілу Одеси 29 квітня загинуло семеро мирних жителів, ще десятки дістали поранень. За даними представників української влади, 26 серпня російська армія застосувала касетні боєприпаси під час обстрілів об'єктів енергетичної інфраструктури. Українські збройні сили також застосовують касетні боєприпаси – з липня 2023 року по вересень 2024 року було отримано шість партій цієї зброї від США.
Російські військові також масово застосовують наземні міни, завдаючи шкоди цивільному населенню та забруднюючи сільськогосподарські угіддя. У червні Україна повідомила про початок досудового розслідування за фактом «застосування протипіхотних мін невстановленими представниками особового складу збройних сил» після оприлюднення звіту Human Rights Watch про застосування українськими збройними силами протипіхотних мін, розкиданих із застосуванням ракетних установок, в Ізюмі та його околицях у 2022 році, коли місто було окуповане Росією.
Злочини на окупованих Росією територіях
На окупованих територіях України російська влада продовжувала запроваджувати російське законодавство, формувати адміністративні структури та чинити правосуддя, зокрема, призначаючи федеральних суддів, що є порушенням міжнародного гуманітарного права. Російська окупаційна влада також примушувала місцевих жителів отримувати російські паспорти через переслідування, залякування, свавільні затримання та обмеження доступу до соціальних послуг, необхідних з огляду на додержання прав людини, зокрема можливості отримати медичну допомогу.
Представники російської влади на окупованих територіях України і надалі вживають заходів для витіснення української мови та навчальної програми і нав'язування російської системи освіти та російської мови викладання у навчальних закладах.
Протягом року російські чиновники на окупованих територіях жорстоко порушували основні права людини, зокрема право на свободу слова, об'єднань, зібрань та віросповідання. Вони свавільно затримували журналістів, волонтерів, представників громадськості та духовенства, які відмовлялися співпрацювати з окупаційною владою.
Російська влада на окупованих територіях продовжує призов українських громадян до лав російської армії, що є воєнним злочином. Мобілізація також відбувається шляхом примусу, зокрема і щодо тих українців, які перебувають в ув’язненні.
У березні де-факто влада окупованих Росією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей запровадила нові заходи, що дозволяють конфіскувати «безгосподарне» майно в цих регіонах. Підстави для визнання майна «безгосподарним» є розпливчастими та дозволяють владі свавільно привласнювати приватні будинки та квартири. Ці заходи в першу чергу позначаються на місцевих жителях, які перемістилися з цих територій і яким складно захистити своє право на власність на відстані.
Крим
У Криму російська окупаційна влада продовжувала переслідувати та свавільно затримувати членів кримськотатарської громади, журналістів та інших осіб з політично активною позицією, які критично ставляться до дій Росії в Криму. З грудня 2023 року по вересень 2024 року суди в Криму винесли 254 вироки за «дискредитацію російських збройних сил».
Російська окупаційна влада чинила тиск на адвокатів, які ведуть політичні справи. У липні адвоката Олексія Ладіна, який представляє інтереси кримських татар та інших осіб у політичних справах, позбавили адвокатської ліцензії через ймовірні порушення адвокатської етики. Це вже четвертий такий випадок у Криму від початку окупації півострова Росією у 2014 році.
Влада продовжувала відмовляти в адекватних медичних послугах кримським татарам та іншим затриманим за політичними звинуваченнями особам. Ірина Данилович перебуває в ув'язненні у виправній колонії на півдні Росії без можливості отримати належну медичну допомогу. У вересні 2024 року представники влади позбавили волі Олександра Сізікова, який має інвалідність, незважаючи на передбачений російським законодавством правовий захист для таких осіб. Сізіков перебував під домашнім арештом з 2020 року за сфабрикованими звинуваченнями в тероризмі, нібито через його приналежність до релігійної організації «Хізб ут-Тахрір». Вона не заборонена в Україні, але є забороненою в Росії. У 2023 році Сізікова та двох інших кримських татар засудили до ув'язнення на 12 і 17 років відповідно. У вересні 2024 року апеляційний суд залишив ці вироки у силі.
У 2024 році українська влада домоглася звільнення з російської в'язниці двох кримськотатарських активістів в результаті обміну полоненими: заарештованого у Криму в 2021 році за сфабрикованими звинуваченнями у диверсії та звільненого в червні заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла та затриману у 2022 році в Росії за фальшивими звинуваченнями у шпигунстві активістку «Кримської солідарності» Леніє Умерову, звільнену у вересні.
Військовополонені
За даними російської влади, в російському полоні залишаються понад шість тисяч українських військовополонених.
Ймовірно, що з грудня 2023 року по лютий 2024 року російські військові без суду і слідства стратили при спробі здатися в полон щонайменше 15 українських військовослужбовців, і ймовірно ще шістьох. Станом на листопад українська влада відкрила 53 кримінальних проваджень за фактом позасудової страти 177 українських військовополонених з 2022 року. З грудня 2023 року по серпень 2024 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) задокументувала страту 34 українців, які втратили бойову спроможність (hors de combat).
Російські військові продовжують катувати та жорстоко поводитися з українськими військовополоненими та цивільними особами, ув'язненими в Росії. Більшість в'язнів утримують у поганих умовах, без належного харчування та медичної допомоги. У жовтні Незалежна міжнародна слідча комісія ООН дійшла висновку, що «російська влада застосовувала катування українських цивільних осіб та військовополонених, що класифікується як злочин проти людяності». Близько 80% колишніх військовополонених повідомляли про сексуальне насильство під час перебування в російському полоні.
ММПЛУ зафіксувала випадки тортур і жорстокого поводження з російськими військовополоненими на початкових етапах полону. За кількома винятками, такого не траплялося після переміщення військовополонених до офіційних місць розміщення інтернованих осіб. Умови утримання російських військовополонених в українських слідчих ізоляторах і трьох спеціальних таборах «загалом відповідають міжнародним стандартам». Військовополонені мають можливість підтримувати зв'язок зі своїми сім'ями, користуватися послугами адвокатів та регулярно зустрічатися з незалежними спостерігачами.
Станом на грудень українська влада повідомляла про щонайменше 169 українських військовополонених та 15 цивільних осіб, які померли в російському полоні з лютого 2022 року. Українські організації вважають, що фактична кількість померлих в ув'язненні є вищою.
У порушення законів і звичаїв війни, з грудня 2023 по грудень 2024 року, російська влада засудила щонайменше 120 українських військовополонених за участь у бойових діях, використовуючи як привід звинувачення в тероризмі та екстремізмі. Їм були винесені вироки від 12 років позбавлення волі до довічного ув'язнення.
З 2022 року відбулося 59 обмінів полоненими між Україною та Росією, завдяки чому до України повернулися 3 956 українських військовослужбовців та цивільних.
Цивільні ув’язнені внаслідок конфлікту
За оцінками української влади, станом на липень Росія незаконно утримувала понад 14 000 українських цивільних осіб.
В оприлюдненому у квітні звіті, підготовленому відповідно до механізму Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), детально задокументовано факти скоєних Росією злочинів щодо мирних жителів України, свавільно позбавлених свободи російською владою з 2022 року. У звіті наведено дані про позасудові страти, тортури, сексуальне насильство та відмову в дотриманні права на справедливий суд. У висновку зазначено, що існують «достовірні докази того, що деякі з цих правопорушень, у разі встановлення відповідальних осіб, можуть становити воєнні злочини і злочини проти людяності».
У доповіді, яка була опублікована у жовтні, ММПЛУ заявила, що окупаційна влада продовжує затримувати людей за «те, що вочевидь є легітимною реалізацією» права на свободу віросповідання. У період з грудня 2023 року по травень 2024 року вона зафіксувала 81 випадок свавільного затримання цивільних осіб. Також було задокументовано смерть у місці позбавлення волі священика Православної Церкви України, чиє тіло було знайдено в місцевому морзі в лютому. Востаннє його бачили за два дні до цього під час затримання трьома озброєними чоловіками у військовій формі на окупованій Росією території Херсонської області.
ММПЛУ продовжувала документувати випадки катувань і жорстокого поводження з ув’язненими цивільними на окупованих територіях і в місцях позбавлення волі в Росії, причому багато з цих випадків мали місце в 2022 і 2023 роках.
Майже 55 000 українців внесені до єдиного державного реєстру зниклих безвісти. Щонайменше 16 000 з них зареєстровані як цивільні особи, а 1 700 вважаються зниклими безвісти з 2014 року.
Сексуальне та гендерно зумовлене насильство
Станом на грудень українські прокурори відкрили 335 справ про сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом (СНПК), скоєне російськими військовослужбовцями в місцях позбавлення волі та на окупованих територіях з лютого 2022 року. Більшість постраждалих – це жінки та дівчата. Реальна кількість випадків сексуального насильства може бути більшою, адже постраждалі можуть не звертатися по допомогу через стигматизацію, побоювання відплати, відсутність інформації щодо безпечних механізмів повідомлення про випадки насильства, а також доступу до них.
Правоохоронні органи розкрили 88 фактів СНПК, що були скоєні російськими військовослужбовцями, та скерували до суду 28 обвинувальних актів щодо 40 осіб. Трьох осіб засуджено до 12 років позбавлення волі, ще двох – до 11 і 10 років. Усі вироки були винесені заочно. На момент написання цього звіту розгляд інших справ тривав. Прокуратура України створила координаційний центр підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів. У центрі надають психологічну, соціальну та юридичну допомогу учасникам кримінального процесу, зокрема і постраждалим від СНПК.
Постраждалі від сексуального насильства стикаються зі значними перешкодами в процесі отримання медичних, психосоціальних та юридичних послуг. Для покриття нагальних потреб вони можуть звернутися за отриманням одноразової допомоги в розмірі до 3 000 євро в межах реалізації розпочатого у 2024 році пілотного проєкту виплати проміжних невідкладних репарацій. Згідно з даними урядової уповноваженої з питань гендерної політики, станом на листопад фінансову допомогу отримали 308 постраждалих.
Хоча сексуальне насильство, що застосовується в російському полоні проти українців, диспропорційно впливає на ув’язнених жінок, потерпають від нього і в'язні-чоловіки, зокрема військовополонені.
Колишні військовополонені по поверненню в Україну мають право на реабілітацію протягом чотирьох-восьми тижнів перед поверненням на військову службу. На думку представників українських організацій, їм необхідно більше часу на відновлення та більше можливостей отримати спеціалізовану допомогу.
У листопаді Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, яким в національному законодавстві закріплюється визначення СНПК та запроваджується державна система проміжних невідкладних репарацій постраждалим від СНПК.
Попри адвокаційні зусилля громадянського суспільства, Верховна Рада досі не ухвалила зміни до законодавства щодо розслідування та судового розгляду справ за фактами СНПК. Законопроєкт, який уповноважує поліцію розслідувати такі злочини та має на меті забезпечити конфіденційність даних потерпілих на всіх етапах кримінального процесу на момент написання цього звіту залишався без розгляду.
Окрім СНПК, через війну зросли ризики насильства з боку партнерів у близьких стосунках, зокрема чоловіків, які повертаються з фронту. У 2024 році кількість випадків домашнього насильства зросла на 36%, і близько 60% правопорушників – це чоловіки, які повернулися з війни. Як стверджують представники організацій із захисту прав жінок, суди неохоче притягують до відповідальності військовослужбовців, які служать своїй країні.
Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність
У першій половині 2024 року правозахисні групи зафіксували 39 випадків насильства на ґрунті гомофобії та трансфобії на підконтрольних Україні територіях та один випадок на окупованій Росією території. Ймовірно, реальна кількість таких випадків на окупованих територіях є більшою; їх документування ускладнюється через обмежений доступ до окупованих територій та створені там вкрай репресивні умови.
Два законопроєкти, один з яких передбачає внесення змін до кримінального законодавства щодо боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті чи дискримінації, а другий – запровадження одностатевих партнерств, залишаються без розгляду Верховною Радою України. Як свідчать соціологічні опитування, громадська підтримка змін, що пропонуються законопроєктами, зросла, незважаючи на опір з боку церковних громад. Згідно з результатами проведеного у червні опитування, більше половини українців підтримують реєстрові цивільні партнерства, а понад 70% вважають, що лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери мають мати ті ж самі права, що і решта громадян.
Верховенство права
Влада продовжувала активно застосовувати прийняті у 2022 році закони про відповідальність за колабораційну діяльність, які українські та міжнародні групи критикують за надто загальні та розпливчасті формулювання. Влада суворо та неправомірно карала волонтерів, працівників комунальних служб, медиків та вчителів за роботу на підконтрольних російським окупантам територіях, незважаючи на відсутність доказів вчинення ними будь-яких ворожих дій, та нехтувала нормами міжнародного гуманітарного права щодо захисту цивільного населення, що проживає в окупації.
Протягом першої половини 2024 року кількість кримінальних проваджень неухильно зростала на тлі занепокоєння щодо упередженості обвинувачення та порушення права обвинувачених на захист. За наявними даними, у другій половині року кількість нових проваджень зменшилася після інструкції Генеральної прокуратури України щодо дотримання норм міжнародного права. Відсоток обвинувальних вироків у справах про колабораціонізм залишається близьким до 100%.
Влада вживала заходів для запровадження додаткових обмежень на публічне розголошення інформації з міркувань безпеки. У травні Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт, який у разі його прийняття обмежить доступ до судових рішень у справах, що становлять «особливий суспільний інтерес», зокрема пов'язаних із національною безпекою, на період дії воєнного стану та протягом одного року після його завершення. Понад 30 українських правозахисних організацій закликали Верховну Раду не ухвалювати цей закон.
У серпні Верховна Рада прийняла закон, що регулює діяльність релігійних організацій. Він є надто загальним і може мати далекосяжні наслідки для права українців на свободу совісті та віросповідання. Закон забороняє діяльність Російської Православної Церкви та усіх пов'язаних з нею релігійних організацій в Україні. Він може фактично ввести заборону на діяльність Української Православної Церкви (УПЦ), однієї з найбільших релігійних організацій в Україні, що призведе до серйозних практичних наслідків для парафій УПЦ та мільйонів віруючих: від заборони на володіння та експлуатацію об'єктів релігійного призначення до ускладнення доступу до місць відправлення релігійних обрядів та високого ризику стеження і переслідування з боку служб безпеки.
Свобода ЗМІ
Незалежні журналісти та критично налаштовані до влади ЗМІ зазнавали переслідувань. У січні невідомі зловмисники намагалися вдертися до квартири журналіста-антикорупціонера Юрія Ніколова. На кількох пропрезидентських телеграм-каналах проти Ніколова було розгорнуто наклепницьку кампанію: його називали російським агентом, звинувачували в ухилянні від призову до армії та спробах дискредитувати Президента України Володимира Зеленського.
Також у січні відоме своїми розслідуваннями діяльності правоохоронців видання Bihus.info повідомило, що за його співробітниками місяцями здійснювали відеоспостереження та прослуховували телефонні розмови. На момент написання цього звіту тривало розпочате Службою безпеки України розслідування за фактом незаконного стеження за журналістами.
На початку 2024 року звільнилися десятки працівників єдиного державного національного інформаційного агентства України «Укрінформ», пояснюючи своє рішення посиленням тиску щодо необхідності дотримуватися урядових інструкцій в процесі висвітлення подій. Після звільнення директора «Укрінформу» Президент Зеленський у травні підписав указ, згідно з яким віднині посаду генерального директора агентства обійматиме військовий. Інститут масової інформації, незалежна організація, що займається моніторингом ЗМІ в Україні, розкритикував це рішення як загрозу свободі преси.
У жовтні видання «Українська правда» звинуватило Офіс Президента у здійсненні «тривалого та системного тиску» на редакцію та журналістів видання, зокрема блокування спікерів від влади щодо спілкування з журналістами УП та тиск на бізнес з метою зупинити рекламну співпрацю.
Міжнародне правосуддя
Завдяки зусиллям, яких протягом багатьох років докладали українські та міжнародні правозахисні організації, Україна зробила важливі кроки для ратифікації Римського статуту – договору про заснування МКС. Верховна Рада ухвалила закон про ратифікацію, але він містить певні обмеження, які в разі застосування можуть дозволити воєнним злочинцям уникнути правосуддя. Для набуття статусу повноправного члена МКС Україні необхідно прийняти закони про інтеграцію положень Римського статуту в національне законодавство та офіційно повідомити про це Організацію Об'єднаних Націй.
Групи постраждалих та неурядові організації продовжують подавати позови до судів універсальної юрисдикції інших країн щодо розслідування скоєних російськими збройними силами злочинів в Україні. Зокрема, йдеться про розгляд справи про сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, в Австрії та справи про катування в Аргентині.