- Російська окупаційна влада примушує українських дітей відвідувати навчальні заклади, де придушують українську ідентичність, поширюють антиукраїнську пропаганду, змушують учнів брати участь у військово-патріотичних програмах для молоді та незаконно зобов'язують юнаків ставати на військовий облік.
- Через обмеження доступу до інтернету в Росії та стеження, зокрема в навчальних закладах, отримувати українську онлайн-освіту стає складно та небезпечно.
- Уряди повинні чинити тиск на Росію з метою припинення розповсюдження пропаганди та мілітаризації в закладах освіти, а також забезпечення українським дітям можливості навчатися за українською навчальною програмою. Крім того, вони мають підтримати Україну в зусиллях спрямованих на реінтеграції дітей, які навчалися в підконтрольних російській окупаційній владі навчальних закладах.
(Київ, 16 липня 2026 року) – Російська влада на окупованих територіях України примушує українських дітей навчатися за освітньою програмою, яка порушує їхнє право на освіту та, вочевидь, спрямована на знищення їхньої української національної ідентичності, заявила сьогодні Human Rights Watch
Система освіти повністю відповідає російській державній освітній програмі та не передбачає навчання українською мовою. Представники окупаційної адміністрації стежать за дітьми та карають їх за дистанційне навчання в українських закладах освіти, вимагають від учнів отримуватиросійські паспорти для здобуття атестата, розповсюджують серед дітей антиукраїнську пропаганду та проводять заняття з військової підготовки, а також спонукають юнаків ставати на військовий облік та вступати до лав збройних сил Росії. На окупованих Росією територіях України залишається близько 1,6 мільйона дітей, 600 000 з них – шкільного віку.
«Росія використовує навчальні заклади, щоб виховувати в українських дітей лояльність до Кремля, прославляти вторгнення Росії та готувати їх до війни проти власного народу, – заявив асоційований директор відділу з прав дитини Human Rights Watch Білл Ван Есвельд. – Уряди повинні й надалі пріоритезувати ці порушення на порядку денному своїх відносин з Росією, а Україна та її партнери мають розширювати підтримку у сфері освіти та психічного здоров'я для дітей з окупованих територій».
Російська влада та її представники на окупованих територіях України систематично впроваджують російське законодавство, адміністративні структури та інституції, замінюючи українські закони, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, що регулюють окупацію. Вони змушують українців, зокрема дітей, отримувати російські паспорти для взаємодії з окупаційною владою та, зрештою, для того, щоб залишатися у власних домівках. Це порушує право дітей на збереження своєї ідентичності та громадянства, гарантоване нормами міжнародного права прав людини.
У жовтні та листопаді 2025 року Human Rights Watch провела інтерв'ю з п'ятьма дітьми віком від 11 до 17 років, які виїхали з окупованих територій; трьома молодими людьми, які навчалися в школі під час російської окупації; 26 вчителями, чиї учні перебувають на окупованій території; освітньою омбудсменкою України; трьома психологами; а також вісьмома співробітниками українських організацій громадянського суспільства, що допомагають з евакуацією та реінтеграцією, зокрема «Альменда», GenUkrainian, Save Ukraine, «Голоси дітей» та «Української мережі за права дитини». Також дослідники Human Rights Watch зустрілися з представниками української ініціативи Bring Kids Back.
Діти, батьки та психологи розповідали, як озброєні чоловіки приходили до їхніх домівок або влаштовували обшуки, вилучали комп’ютери та телефони у пошуках матеріалів для онлайн-навчання за українською програмою, а також погрожували відправити дітей до закладів інтернатного типу, якщо вони не будуть відвідувати російські навчальні заклади. Вчителька української мови розповіла, що в 2023 році в одній із шкіл, підконтрольних російській окупаційній владі, у дванадцятирічного хлопця в телефоні знайшли матеріали української онлайн-школи та відвели його до кабінету директора. Коли туди зайшли озброєні російські солдати, у юнака стався нервовий зрив – йому знадобилася медична допомога. Потім представники влади регулярно проводили обшуки у нього вдома.
Через впроваджені російською владою заходи з контролю над доступом до інтернету стало ще складніше та небезпечніше навчатися в Україні дистанційно. З 2025 року влада заблокувала месенджери, зокрема WhatsApp, обмежила доступ до Youtube та Telegram, а також зобов’язала користуватися розробленими в Росії додатками. Батьки побоюються, що ці додатки можуть використовувати для стеження. За даними українського уряду, приблизно 12 000 учнів з окупованих територій припинили онлайн-навчання в українських закладах освіти в 2024–2025 та 2025–2026 навчальних роках.
Як зазначили правозахисні організації та доповідачі Організації Об’єднаних Націй, від освітян дедалі частіше вимагають поширювати офіційні російські наративи, а у разі відхилення від них вони наражаються на професійні ризики. У підконтрольних окупаційній російській владі школах дітей зобов’язують співати російський гімн, декламувати російські патріотичні вірші, писати листи та малювати малюнки для російських військових, а також відвідувати уроки «Розмови про важливе», на яких пропагують російську державну ідеологію.
Діти розповідали, що їхні вчителі стверджували, ніби української державності та ідентичності не існує, що в Україні «правлять нацисти», і виправдовували російське вторгнення. Ці заняття покликані сприяти вихованню відданості російській державі, довіри до російського державного керівництва та поваги до тих, хто воює у війні Росії проти України. Підручники з історії містять відверто антиукраїнські твердження.
Персонал російських закладів освіти чинив тиск на учнів або вимагав від них відвідувати військові табори та вступати до державних молодіжних організацій, де ідеологічна обробка поєднується з елементами військової підготовки. Дітей навчали користуватися автоматичною зброєю, дронами, наземними мінами та ручними гранатами. У деяких випадках школи на окупованих територіях слугують точкою входу до російської військової системи, сприяючи постановці на військовий облік і подальшому призову до армії.
Human Rights Watch раніше повідомляла про примусове встановлення Росією власної освітньої системи в українських навчальних закладах на окупованих частинах Харківської області, згодом звільнених українськими збройними силами на початку 2022–23 навчального року.
Згідно з нормами міжнародного права прав людини, дітям гарантоване право на освіту, яка ґрунтується на повазі до їхньої мови, культури та національних цінностей. Стаття 8 Конвенції про права дитини вимагає від держав поважати право дитини на її ідентичність, зокрема громадянство, та не втручатися в це право незаконним чином. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права забороняє пропаганду війни.
Норми міжнародного гуманітарного права забороняють окупаційній державі примушувати мешканців окупованої території проходити службу в її збройних силах або застосовувати тиск чи пропаганду для призову. Недотримання цих заборон є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права та може бути кваліфіковане як воєнний злочин. Міжнародне гуманітарне право також забороняє окупаційній владі змінювати законодавство на окупованій території, що російська влада зробила стосовно українського законодавства про освіту. Військова окупаційна адміністрація зобов'язана «сприяти належному функціонуванню» закладів освіти у співпраці з «державними та місцевими органами влади».
Психологи зазначають, що часто виявляють ознаки тривожних розладів і психологічної травми в дітей, які повертаються на підконтрольну Україні територію. Один із психологів розповів про хлопця, у якого під час окупації почалися судоми, оскільки він почувався «пригніченим». Вони з родиною виїхали з окупації після погроз окупантів покарати його за виконання українського гімну в навчальному закладі.
Уряд України надає дітям з окупованих Росією територій допомогу на переїзд, медичне забезпечення, оформлення офіційних документів та гарантує обстеження й лікування. Однак подальше медичне обслуговування залежить від місцевих органів влади, які мають обмежені фінансові можливості.
Громадські організації та вчителі закликали Міністерство освіти України посилити підтримку зусиль з реінтеграції, зокрема шляхом організації корекційного навчання, викладання української мови, надання психологічної допомоги учням і вчителям, а також підвищення кваліфікації вчителів з метою протидії російській пропаганді та запобігання цькуванню дітей з окупованих територій за використання російської мови або відтворення наративів, засвоєних у школах під російським управлінням. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликав активніше інформувати учнів на окупованих територіях про можливості вступу до вищих навчальних закладів України.
Уряди та організації, що підтримують Україну, повинні збільшити фінансову допомогу для зміцнення системи освіти та підтримки дітей і вчителів, які виїхали з окупованих територій.
«Міжнародна спільнота засуджує вчинені Росією порушення прав українських дітей. Проте діти, які досі залишаються на окупованих територіях, та ті, кому вдалося виїхати звідти, і досі потребують нагальної підтримки, - зазначив Білл Ван Есвельд. – Батьки, вчителі та громадські організації допомагають цим дітям гармонійно розвиватися, незважаючи на травми та втрати. Для досягнення успіху в цьому уряди, які підтримують Україну, мають збільшити обсяги допомоги».
Заборона української освіти та примусове відвідування російських навчальних закладів
Російська влада систематично утискає українську мову та освіту на окупованих територіях, використовуючи стеження, погрози та покарання для створення умов, за яких діти не можуть безпечно виражати свою українську ідентичність чи отримувати українську освіту.
Цей процес почався на окупованих територіях Донецької та Луганської областей у 2014 році й посилився після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року, яке створило атмосферу постійного страху.
Учні та вчителі розповідали про утиски та покарання за розмову українською мовою, постійні обшуки вдома, погрози та тиск з метою примусити дітей відвідувати навчальні заклади, підконтрольні російській окупаційній владі, а також про обмеження доступу до української онлайн-освіти. За мобільними телефонами учнів стежать, проводять обшуки в домівках і карають тих, у кого виявляють українські навчальні матеріали. Незважаючи на всі ці ризики, у деяких сім’ях продовжували потайки здобувати українську освіту.
Двадцятирічна студентка університету з Луганської області розповіла, що ще до 2022 року студенти уникали розмов українською «навіть у коридорах чи на вулиці», оскільки це «могло спричинити проблеми» та призвести до утисків з боку адміністрації навчального закладу. У 2019 році в її закладі освіти припинили викладання предметів українською мовою, зокрема, прибрали уроки мови та літератури. У 2025 році Росія вилучила українську мову з навчальних програм на окупованих територіях.
Сімнадцятирічна колишня учениця з Херсонської області розповіла, як директор перевів її до іншого навчального закладу в покарання за те, що вона розмовляла українською. Її тимчасово влаштували до підконтрольної російській окупаційній владі школи, де «не було ані підручників, ані вчителів».
Ще один учень віком 16 років у 2024–2025 роках навчався в підконтрольному Росії закладі освіти в Запорізькій області. Він розповів, що вчителі повідомляли правоохоронним органам про тих, хто «висловлював проукраїнські погляди на уроках», і що до них додому могла прийти поліція. Він казав, що військові, які чергували біля входів до школи, іноді «приходили посеред уроку й перевіряли мобільні телефони учнів». За його словами, протягом першого року повномасштабного вторгнення російські військові два-три рази на місяць проводили обшук у нього вдома.
Він розповів, що коли йому було 15 років, російські солдати розбудили його о четвертій ранку, осліпивши «яскравим світлом в обличчя», і побили його батька. Представники окупаційної влади чинили тиск на його батьків, щоб вони віддали його та його семирічну сестру до шкіл, підконтрольних російській окупаційній владі. Мати намагалася тягнути час. Але, як вона каже, у серпні 2024 року чиновники поставили їй ультиматум: до вересня записати дітей до школи, підконтрольної російській окупаційній владі, інакше їй доведеться шукати їх «у дитячому будинку в [російських] Ростові-на-Дону чи Сибіру». Врешті-решт вона поступилася і записала їх до школи.
Попри це, з 2022 по 2025 рік вони також мали змогу дистанційно відвідувати уроки в українській школі з телефону, який мати ховала під сидінням унітазу, а виконані домашні завдання спалювали після відправки.
Одна з викладачів розповіла, що батьки її учня п’ятого класу побоювалися, що той може проговоритися про відвідування української онлайн-школи, якщо почне розмовляти українською або висловиться проти окупації, тому дозволили йому лише двічі за півроку вийти на дитячий майданчик і заборонили розмовляти з іншими дітьми.
Інші учні використовували VPN, змінювали свої імена в інтернеті та долучалися до онлайн-уроків української мови зі схованок у своїх домівках, побоюючись викриття. Вчителька української розповіла, що деякі діти приєднувалися до її занять із комор, щоб не чули сусіди.
Запроваджені Росією обмеження на використання месенджерів, VPN та інтернету ще більше ускладнили доступ до української освіти. Як розповіла одна викладачка, у 2025 році мати одного її з учнів припинила спілкуватися з українською онлайн-школою після того, як роботодавець зобов’язав її встановити на телефон російський месенджер MAX. Мати боялася, що представники влади можуть використовувати цей додаток для стеження за її телефоном з метою пошуку доказів того, що дитина навчається в українській школі. «Репортери без кордонів» та українські правозахисні організації повідомляють, що додаток MAX зберігає дані користувачів на російських серверах і може збирати інформацію з їхніх телефонів.
Українська освітня омбудсменка заявила про зменшення кількості учнів з окупованих територій на дистанційному навчанні з 56 000 у 2024–2025 до 44 000 у 2025–2026 навчальному році.
Ідеологічна обробка та пропаганда в навчальних закладах
Заклади освіти є основним механізмом поширення російської державної ідеології та формування в дітей уявлень про власну ідентичність та історію. Діти розповідали про систему освіти, засновану на націоналістичних і мілітаристських ідеях відповідно до російських державних наративів.
Учні розповідали, що їх зобовʼязували співати російський гімн, декламувати патріотичні вірші та відвідувати уроки «Розмови про важливе» до трьох разів на тиждень. Одна учениця розповідала, що в першому класі вони «писали листи солдатам зі словами подяки за те, що вони нас захищають… Ми дивилися відео про те, хто такі солдати, і чому вони є героями».
Інша дівчина казала, що в 9 класі «вони [вчителі та військові, які приходили до школи] розповідали про [так звану] спеціальну військову операцію, про те, як вони творять історію, і що ми маємо шанувати їхні вчинки», а учнів змушували підписуватися на «пропагандистські канали» окупантів у Telegram.
За словами колишнього учня, школярі однієї зі шкіл на окупованих територіях Луганської області піднімали російський прапор і співали гімн на кожній шкільній лінійці. Так тривало роками. У 2024 році Міністерство освіти Росії зробило обов’язковими лінійки з підняттям прапора на окупованих територіях України. Шкільні заходи, присвячені державним святам, «були просякнуті пропагандою», наголошуючи на тому, що учні повинні пишатися тим, що вони росіяни, і «любити нашу Батьківщину», — розповіла вона. У її школі проводилися уроки, присвячені російській державній ідеології та мілітаристським меседжам.
Як розповіла колишня учениця, яка в листопаді 2025 року виїхала з окупованого Маріуполя, її дев'ятирічний брат і семирічна сестра навчаються в підконтрольних Росії школах, де вчителі кажуть їм, що «Маріуполь – російський, і вони живуть у Росії». За її словами, у школі часто проходять патріотичні заходи, під час яких її брат і сестра змушені одягати військову форму, марширувати, співати російські патріотичні пісні, а також робити листівки та малюнки для російських солдатів. Вона каже, що пропаганда була настільки всюдисущою, що коли її молодшу сестру на уроці малювання попросили намалювати свою сім’ю, вона додала на задньому плані російські прапори.
Військово-патріотичне виховання та молодіжні організації
За словами колишніх учнів, на обов’язкових щотижневих заняттях з курсу «Основи безпеки та захисту Вітчизни» викладають елементи базової військової підготовки та прославляють війну Росії проти України.
У навчальних закладах також проводять заходи та реалізують молодіжні ініціативи, спрямовані на виховання лояльності до Кремля та готовності до військової служби. Адміністрація закладів освіти змушує учнів вступати до фінансованих Росією організацій, зокрема до «Юнармії» (молодіжної армії) та «Руху перших» (відродженої радянської патріотичної піонерської організації). Участь у цих організаціях є умовою отримання атестата про закінчення школи. Ці організації проводять зустрічі в школах та влаштовують заходи, на яких, зокрема, проводять заняття з військової підготовки.
Учнів 11 класу однієї зі шкіл у Луганську змусили взяти участь у зборах «Юнармії», де їх знімав оператор. Одна учениця зізналася, що «відчувала огиду» та приниження, проте у репортажі місцевого телебачення показали, що діти виявляли «патріотичне піднесення та безмежну любов до Батьківщини». Інші учні також розповіли, що вчителі або керівники молодіжних організацій знімали їх на відео без згоди та викладали ці записи в мережі.
Як повідомила родина із Запорізької області, у 2024 році працівники школи змушували їх записати доньку та сина до молодіжних об’єднань «Орлята Росії» та «Південь молодий» – державних молодіжних організацій, які проводили у їхніх школах збори після уроків. «Інструктори проводили перекличку та фотографували [учнів], а потім надсилали їхні [особисті] дані до ювенальної поліції окупантів, яка розслідувала випадки прогулів», – розповів син.
«Українська мережа за права дитини» повідомила про отриману від дітей з Херсонської області інформацію про те, що в їхніх школах учнів, які відмовлялися співати російський гімн, зобов’язували приєднуватися до молодіжних рухів «Центр “Воїн”» та «Юнармія». Як зазначила кейс-менеджерка організації Save Ukraine, вивезені у 2024–2025 роках з Бердянська, Мелітополя та Криму діти розповідали, що в підконтрольних російській окупаційній владі середніх школах називали участь у молодіжних організаціях важливою умовою для отримання атестата про середню освіту.
Як Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), так і український центр громадянської просвіти «Альменда», який займається питаннями захисту прав дітей в окупації, зафіксували масові випадки примусового залучення школярів до молодіжних об’єднань, що готують дітей до служби в державних установах та збройних силах Росії. Команди школярів з окупованих територій України беруть участь у грі «Зарниця 2.0» – змаганні з тактичних військових ігор, яке проводять організації «Рух перших» та «Юнармія». У ньому могли брати участь діти віком від 7 років.
Військова підготовка та табори
Згідно зі звітами організацій «Альменда», Save Ukraine та Єльської лабораторії гуманітарних досліджень, російська влада поширила шкільне патріотичне виховання на примусову участь у таборах і навчальних програмах, які залучають дітей до військової підготовки та нормалізують участь у збройному конфлікті. Регіональний центр прав людини повідомив про розширення мережі закладів по всій Росії та на окупованих територіях, де патріотична пропаганда поєднується з ознайомленням із зброєю, тактичними вправами та навчанням керуванню дронами. У звіті за березень 2025 року УВКПЛ встановило, що на окупованій території Росія запровадила систему «військово-патріотичного виховання».
Студентка університету з Луганська розповіла, що у 2024 році під час навчання в випускному класі її однокласники-юнаки кілька разів на тиждень проходили на території школи базову військову підготовку в межах навчальної програми «Основи безпеки та захисту Вітчизни», зокрема вчилися стріляти та користуватися зброєю.
Діти із Запорізької області розповідали співробітникам організації Save Ukraine, що з 2023 року керівництво шкіл змушувало юнаків віком 15–17 років відвідувати табори, де вони протягом тижня проходили навчання з користування автоматичною зброєю та дронами.
В останній навчальний рік для учениці з Херсонщини персонал школи закликав учнів записатися до «того, що ми думали, буде літнім табором», — розповіла вона. «Ми думали про море, про відпочинок». У липні 2024 року дівчина разом із двома своїми братами, яким було 16 і 17 років, поїхала до «Центру "Воїн Авангард"» у Генічеську. Персонал видав учням форму у стилі військових кадетів, розділив хлопців і дівчат та відвіз дітей до Волгограда — приблизно за 1 000 кілометрів. «Ми їхали два дні автобусом без зупинок, а потім поїздом». У волгоградському закладі вона побачила сотні хлопців і дівчат з окупованої територій України та з Росії.
Дівчина розповіла про сувору дисципліну та тренування на кшталт військових. Діти щодня співали «гімн центру “Воїн” та російський гімн». У програму навчання входили курси з екстреної медичної допомоги, заняття з тактики, керування дронами, саперної підготовки, радіозв’язку та риття окопів. На одному з занять учні «одягали великі захисні костюми та протигази, а інструктора вимірювали, скільки часу нам знадобилося, щоб одягнути ці костюми. Нас фотографували», - розповіла дівчина.
Учні навчилися розбирати та тримати в руках автоматичну зброю, а також «бити прикладом, якщо закінчилися набої». Якось інструктор «кинув справжню гранату і дав нам дві секунди, щоб впасти на підлогу». У «найважчий день» інструктори вивели дітей на вулицю без сніданку та обіду й «вчили правильно пересуватися з автоматичною зброєю... а якщо ми робили це неправильно, то не розходились, доки не навчимося». Дівчину направили на підготовку з мінної справи: «Нас вчили, як правильно мінувати, розміновувати та… встановлювати розтяжки», - розповіла вона. По закінченню курсу керівник видав їм «сертифікати про проходження військової підготовки».
Заклади освіти сприяють призову на військову службу
Співробітники організації Save Ukraine повідомили, що юнаків віком від 16 років на автобусах доправляли зі школи до пунктів призову, де їх заздалегідь ставили на військовий облік для призову у 18 років. У професійних училищах «влада просто забирає документи [хлопців] і заочно ставить їх на військовий облік». За словами одного зі співробітників, після постановки на облік дитина не може виїхати з окупованої території.
Колишні учні та активісти громадянського суспільства заявили, що юнаків призивають до російської армії, а відстрочку надають лише тим, хто вступив до університету. Студент університету зазначив: «Практично всіх хлопців з мого класу призвали до армії після досягнення 18-річного віку».
Після закінчення 11 класу 17-річна учениця з Херсонської області вступила до коледжу, підпорядкованого окупаційній владі. Її друга заарештувала військова поліція і відправила на фронт за те, що він вигукнув у гуртожитку: «Слава Україні!». Вона каже, що ще одного її друга також силоміць відправили на фронт, де він «зник безвісти». Коли її братові було майже 18 років, представники військових органів попередили, що прийдуть по нього, якщо він не з’явиться до призовного пункту. У травні 2025 року брат і сестра виїхали на підконтрольну Україні територію.
Вимога мати російський паспорт для отримання атестата
Вимоги до документів, які встановлює окупаційна влада, змушують учнів погоджуватися на отримання російського громадянства, щоб продовжувати та завершувати навчання.
Згідно з російськими нормами в галузі освіти на окупованих територіях, школи зобов’язані зберігати документи, що посвідчують особу учнів. Діти старше 14 років більше не можуть користуватися свідоцтвом про народження та повинні надати паспорт. Учні також мають пред’явити посвідчення особи для реєстрації на випускні іспити та внутрішні шкільні іспити, необхідні для отримання атестата про середню освіту. Оскільки діти на окупованих територіях часто не мають українських паспортів, багато учнів змушені отримувати російські паспорти, щоб завершити навчання.
У 2025 році класна керівничка повідомила учневі із Запорізької області, що без російського паспорта він не зможе отримати атестат про закінчення 9 класу та перейти до наступного класу. Він розповів, що йому також сказали, що він має стати на військовий облік, оскільки йому вже виповнилося 17 років. «За кілька тижнів вони [представники влади] сказали, що він має збиратися [на військову службу], – розповіла його мати. – Я зрозуміла, що його відправлять на війну». Родина втекла на підконтрольну Україні територію.
Батьки, які відмовляються оформити російські паспорти для своїх дітей, згідно з російським законодавством також можуть зіткнутися з юридичними наслідками під приводом того, що вони перешкоджають дитині в реалізації її прав.
Психологічний вплив на дітей
Описані політики та практики мають глибокі психологічні наслідки для дітей на окупованих територіях. Психологи розповіли про поширені психологічні травми, зокрема про тривогу, страх стеження та стресові розлади.
Як зазначила психологиня з організації Save Ukraine, у більшості дітей з окупованих територій, з якими вона працювала, «спостерігається глибоко вкорінена тривога», зокрема страх, що за ними стежить російська влада.
Психологиня з «Української мережі з прав дитини» розповіла про хлопця, який був настільки «пригнічений» пропагандою та обмеженнями в окупації, що у нього почалися м’язові спазми. Юнак заспівав український гімн у навчальному закладі на знак протесту проти окупації, тому його родина була змушена виїхати через погрози з боку окупаційної влади. Діти також відчували себе відповідальними за покарання, яких зазнали їхні батьки за те, що дозволили їм відвідувати українську онлайн-школу, а деякі «бажали, щоб постраждали або загинули вони самі, а не їхні батьки», – зазначила психологиня.
Проблеми з реінтеграцією в Україні
Діти, які потрапляють на підконтрольну Україні територію, часто стикаються зі значними труднощами в процесі відновлення та реінтеграції в українську систему освіти через пережиту під час окупації травму, відсутність достатніх послуг для задоволення відповідних потреб, булінг і бюрократичні перешкоди.
Згідно із законодавством України, діти, які переїжджають з окупованих територій, отримують від уряду допомогу на переселення у розмірі 50 000 гривень (1 160 доларів США) та безкоштовне медичне обслуговування. Вони також мають право на допомогу у забезпеченні житлом, навчальні матеріали та психологічну підтримку й допомогу в реінтеграції протягом 18 місяців. Ці послуги фінансуються місцевими органами влади, яким і без того бракує коштів через війну.
Як зазначають представники українських громадських організацій, діти з окупованих територій часто потребують корекційного навчання, допомоги у вивченні української мови та психологічної підтримки. Співробітники розповіли про дев'ятирічного хлопчика з нелікованим порушенням мовлення, який ніколи не ходив до школи. Про дівчинку, яка втратила батьків і пропустила чотири роки навчання, а також про чотирнадцятирічного юнака, який за час окупації ніколи не розмовляв українською. Як зазначила кейс-менеджерка, одному хлопчику знадобилося три місяці терапії, щоб почати говорити, після того як російська влада відібрала його в матері в п'ятирічному віці та помістила в дитячий будинок більш ніж на рік.
Громадські організації надають психологічну допомогу, корекційні освітні послуги та сприяють отриманню державної підтримки. Проте не завжди є можливість надати учням саме ті послуги, що відповідають їхнім потребам на даний момент, а перелік доступних послуг може суттєво відрізнятися.
Хоча деякі українські заклади освіти пропонують індивідуальні плани онлайн-навчання для дітей на окупованих територіях та можуть розробляти індивідуальні плани очного навчання для переміщених учнів, інші заклади можуть виявитися до цього не готовими. «Українська мережа за права дитини» допомогла одному хлопцю долучитися до спеціальної навчальної програми, започаткованої Інклюзивно-ресурсним центром за підтримки ЮНЕСКО та Міністерства освіти України, а потім співпрацювала з його школою з метою її впровадження.
Проте керівниця організації GenUkrainian, що допомагає постраждалим від війни дітям, навела інший приклад, коли школа відмовилася допомогти жінці. Вона звернулася з проханням про психологічну підтримку та індивідуальні заняття для своєї дитини: «Вони й гадки не мали, що робити». Оскільки в державному бюджеті не передбачено фінансування таких програм, неможливо прогнозувати, що саме заклади освіти вважатимуть за можливе реалізувати. «Це залежить від навчального закладу. У більшості випадків вони допомагають», – зазначила освітня омбудсменка.
Співробітники центру «Альменда» також розповіли про «численні» випадки цькування в українських школах дітей, які приїхали з окупованих територій, краще володіли російською, ніж українською мовою, та відтворювали російські наративи, засвоєні під час окупації. В одному з випадків учителька, яка не мала підготовки для роботи з новим учнем, розкритикувала 12-річного хлопчика, який відмовився одягнути традиційну вишиванку — подарунок від класу. Після цього інші учні почали його цькувати та ображати. Деякі діти через булінг перейшли до інших шкіл або повернулися до дистанційного навчання.
Міністерство освіти переглянуло нормативну базу таким чином, щоб навчальні досягнення дітей, здобуті в умовах окупації, визнавалися. Міністерство визнає результати навчання у середній школі з більшості предметів для вступу до університету. Україна також визнає професійну, фахову та вищу освіту, здобуту на окупованих територіях.
Організації громадянського суспільства визначили подальші кроки, які Міністерство освіти може зробити для підтримки учнів на окупованих територіях, зокрема шляхом збору даних про доступ цих дітей до онлайн-навчання окремо від даних про дітей з інших регіонів.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначив, що Міністерство освіти повинно вжити більш рішучих заходів для інформування учнів на окупованих територіях про можливості здобуття вищої освіти, з метою протидії зниженню кількості вступників з окупованих територій до університетів на підконтрольній українському урядові території України — з 11 325 осіб у 2024 році до 9 418 у 2025 році.
