(Берлін, 6 липня 2026 р.) – Мирні жителі окупованих Росією прифронтових регіонів Херсонської області на півдні України опинилися в жахливих гуманітарних умовах і не мають можливості безпечно виїхати звідти, – заявила сьогодні Human Rights Watch. Необхідно надати цивільним особам можливість безпечно евакуюватися, якщо вони цього бажають.
Люди, яким вдалося виїхали з міста Олешки на східному березі Дніпра, повідомили про гостру нестачу харчових продуктів і медичної допомоги, а також про повну відсутність життєво необхідних послуг. Під час пересування або спроб виїхати їм доводилося стикатися з непередбачуваними перевірками на російських блокпостах і ризиком загибелі або серйозного травмування через постійні бойові дії та наземні міни. Як російські, так і українські збройні сили застосовують під час конфлікту протипіхотні міни, які становлять особливо серйозну та тривалу небезпеку для цивільного населення.
«Мирні жителі, які опинилися в пастці в окупованих районах Херсонської області, змушені виживати в пекельних умовах, – заявила Юлія Горбунова, асоційована директорка Human Rights Watch в Україні. – Багатьом вдалося виїхати, і багато хто з тих, хто залишився, хотів би зробити так само, якби евакуація не була пов'язана з ризиком для життя».
Олешки перебувають під російською окупацією з лютого 2022 року і наразі знаходяться на лінії фронту між російськими та українськими збройними силами. Обстріли в цьому районі ведуть як російські, так і українські війська, і місто регулярно потерпає від ударів ЗСУ.
Дослідники Human Rights Watch провели інтерв'ю з шістьма мешканцями, які виїхали з Олешок між жовтнем 2025 року та травнем 2026 року, деякі з яких підтримували зв'язок із людьми, що залишилися в місті, а також із журналістом із Херсона. Також дослідники проаналізували повідомлення в ЗМІ та офіційні заяви.
Відомо, що умови для цивільного населення є вкрай важкими і в інших окупованих населених пунктах Херсонської області, зокрема в Голій Пристані, Старій Збур'ївці та Новій Збур'ївці.
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у 2025 та 2026 роках безпекова ситуація для місцевого населення в Олешках та Голій Пристані значно погіршилася. Лише у 2026 році місія зафіксувала повідомлення про щонайменше 29 загиблих і 54 поранених цивільних осіб в обох містах.
Колишні мешканці Олешок описали майже повний колапс комунальної інфраструктури. За їхніми словами, електро- та газопостачання відсутнє, і багато людей були змушені перейти на дров'яні печі, використовуючи дерева як паливо. Ті, хто мав дизельні генератори, стикалися з дедалі дорожчим і дефіцитним пальним. Деякі встановили сонячні панелі для подачі води та роботи холодильників.
До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Олешках проживало близько 24 000 мешканців, однак зараз, за оцінками українського уряду, там залишається близько 2 000 осіб. Серед них — люди похилого віку, ті, хто не може виїхати, та орієнтовно 200 дітей. Наскільки відомо Human Rights Watch, ані представники російської окупаційної влади, ні міжнародні гуманітарні організації, ні інші посередники наразі не здійснюють організованої евакуації людей похилого віку, осіб з інвалідністю, поранених або хворих цивільних чи інших осіб із груп ризику.
Колишні мешканці Олешків розповіли про майже повне припинення роботи комунальних служб. За їхніми словами, електро- та газопостачання відсутнє, і багато людей були змушені перейти на дров'яні печі, використовуючи дерева як паливо. Ті, хто мав дизельні генератори, стикалися з дедалі дорожчим і дефіцитним пальним. Деякі встановили сонячні панелі для подачі води та роботи холодильників.
Мешканці розповіли, що з початку 2026 року основні товари до деяких окупованих районів почали привозити рідко та нерегулярно, і що коли продавці діставалися до Олешок, натовп швидко розбирав геть усе. Як розповіла дочка 84-річної жінки, яка в травні виїхала з Олешок, літні мешканці «не в змозі тягатися з натовпом». «Коли ми з мамою зустрілися, вона була страшенно худа. Там нічого не було, люди голодували».
Як розповіла інша жінка, яка чотири місяці переховувалася в своєму будинку та в травні нарешті виїхала: «У нашій околиці все знищено, все згоріло. Ми боялися виходити на вулицю навіть по воду».
Мешканці казали, що місцева система охорони здоров’я практично не функціонує. Олешківська районна лікарня працює на резервному генераторі з обмеженою потужністю. Один чоловік був свідком загибелі свого 65-річного сусіда, який наступив на міну: «Йому перебило артерію. Коли ми намагалися накласти йому на ногу турнікет, росіяни [солдати] дали йому знеболювальне. Швидка не могла до нас дістатися. Нести його не було куди. Дрони [кружляли над головою]. Через дві години він помер від крововтрати».
Human Rights Watch не вдалося встановити, чи приїздили представники гуманітарних організацій регулярно до Олешок і навколишніх сіл. Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, обидві сторони конфлікту зобов’язані забезпечувати надання гуманітарної допомоги цивільному населенню.
Росія як окупаційна влада на цих територіях зобов’язана надавати мирним жителям на окупованій території можливість отримувати харчові продукти, медичну допомогу та інші життєво необхідні товари та послуги.
Усі опитані колишні мешканці Олешок казали, що загроза через обстріли та наземні міни стає дедалі більшою. Вони розповіли, що над ними «постійно кружляли» дрони, а по місту та вздовж доріг були розкидані міни.
Human Rights Watch не встановила, хто несе відповідальність за конкретні атаки дронів або за встановлення окремих мін в Олешках та в околицях міста. Дослідники Human Rights Watch отримали достовірні свідчення того, що українські військові могли застосовувати дрони та міни на дорогах в Олешках та прилеглих районах, однак не встановили масштабів цих дій, точних обставин інцидентів та відповідальності за конкретні обстріли чи міни. Під час війни як російські, так і українські військові використовували дрони та міни на цій території. Наземні міни, зокрема протипіхотні, становлять серйозну й тривалу загрозу для цивільного населення та можуть перетворити евакуаційні маршрути на смертельну пастку.
Колишні мешканці заявили, що організованого та безпечного маршруту евакуації цивільного населення не було. Як повідомили ті, хто виїхав з березня, для виїзду з Олешок потрібно було проходити російські блокпости, зокрема в Голій Пристані та Гладківці. Рішення про дозвіл на виїзд приймали на власний розсуд російські військові.
«Усе на власний ризик, твоє життя у твоїх руках [якщо хочеш виїхати]», – сказав мешканець, який залишив Олешки в березні.
Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, сторони конфлікту зобов’язані вживати всіх можливих заходів для надання мирним жителям можливості безпечно виїхати за бажанням.
Страх, проблеми зі зв'язком та відсутність електропостачання ускладнюють мешканцям доступ до інформації, зокрема щодо можливих маршрутів евакуації. Багато людей також бояться користуватися мобільними телефонами, оскільки російські військові регулярно перевіряють їх на блокпостах.
Щоб виїхати з окупованих регіонів, мешканцям часто доводиться проїжджати через Білорусь, перш ніж перетнути кордон з підконтрольною Україні територією. Українські цивільні особи з внутрішніми російськими паспортами можуть в’їжджати до Білорусі. Проте, згідно з отриманими свідченнями, для виїзду з Білорусі на підконтрольну Україні територію їм потрібні російські закордонні паспорти. Усі опитані зазначили, що під час поїздки їм доводилося ховати українські паспорти.
Чоловіки наражаються на ще більший ризик, оскільки після отримання російських документів їх можуть примусово призвати до лав російської армії. Примус цивільних осіб на окупованій території до служби у збройних силах ворожої держави є порушенням норм міжнародного гуманітарного права та воєнним злочином.
Один із мешканців, який у березні виїхав із Олешок, назвав подання заяви на отримання російського паспорта пасткою: «Вони одразу відправляють до військкомату. І тоді ти ризикуєш бути мобілізованим [до російської армії]».
Дехто з мешканців зазначав, що їхні родичі та сусіди залишилися, оскільки в них не було грошей на поїздку, вони боялися, що їм нікуди буде піти, або вважали, що державна допомога України для внутрішньо переміщених осіб буде недостатньою.
Росія та Україна ведуть переговори щодо можливого призупинення бойових дій, щоб дати можливість цивільному населенню виїхати. Обидві сторони конфлікту повинні дотримуватися своїх зобов’язань згідно з нормами міжнародного права та забезпечити безпечний і вільний проїзд мирним жителям, які бажають виїхати з зони бойових дій. Російська окупаційна влада не повинна свавільно перешкоджати евакуації мирних жителів, вимагати від них отримання російського паспорта чи інших документів як умови для виїзду, а також наражати українців на ризик примусового призову.
Як російські, так і українські збройні сили повинні негайно припинити застосування протипіхотних мін та інших вибухових пристроїв, що активуються жертвою, та вжити всіх можливих заходів для захисту цивільного населення від мін та вибухонебезпечних залишків війни, зокрема шляхом поширення ефективних попереджень, обміну інформацією про забруднені території та просвітницьких заходів щодо мінної небезпеки.
«Цивільним особам з окупованої території Херсонської області необхідно надати можливість безпечно виїхати, якщо вони цього бажають, – зазначила Юлія Горбунова. – Ті, хто залишається, повинні мати доступ до гуманітарної допомоги, зокрема до харчових продуктів, ліків та життєво необхідних послуг».
