Активісти та прибічники Цивільного корпусу «Азов», «Свободи», українських націоналістичних партій і праворадикальної організації «Правий сектор» на мітингу до Дня захисника України. Київ, Україна, 14 жовтня 2017 року.

© REUTERS/Гліб Гараніч

(Київ) – Human Rights Watch повідомляє, що влада України не реагує належним чином на зростання кількості насильницьких нападів та погроз із боку схильних до насильства радикальних угруповань, що пропаґують ненависть і дискримінацію в Україні. У спільному листі до українського керівництва Human Rights Watch і ще три міжнародні правозахисні організації зазначили, що влада має терміново засудити напади, провести ефективне розслідування та притягнути винних до відповідальності.

Організації Human Rights Watch, Amnesty International, Front Line Defenders і Freedom House звернулися до Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України з листом, у якому йдеться про серію насильницьких нападів і переслідувань на ґрунті ненависті, що їх протягом останніх місяців було вчинено представниками радикальних угруповань проти ромів, ЛҐБТ-людей, феміністок і правозахисників. Human Rights Watch заявляє, що влада має вжити заходів для запобігання насильству та переслідуванням на ґрунті ненависті і зрештою покласти їм край.

«Протягом останніх місяців в Україні зросла кількість жорстоких нападів на ромів, ЛҐБТ-людей і правозахисників, – каже Таня Купер, дослідниця Human Rights Watch в Україні. –У відповідь на ці події влада майже не вжила заходів, що не може не заохочувати та  підбурювати нападників».

В Україні зростає кількість насильницьких нападів, вчинених радикальними силами

Влада України не реагує належним чином на зростання кількості насильницьких нападів та погроз із боку схильних до насильства радикальних угруповань, що пропаґують ненависть і дискримінацію в Україні.

Від початку 2018 року, представниками радикальних угруповань, таких як «С14», «Правий Сектор», «Традиції і порядок», «Карпатська січ» та інших, було здійснено принаймні два десятки нападів, актів погроз або залякувань у Києві, Вінниці, Ужгороді, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську та інших українських містах. Правоохоронні органи вкрай рідко відкривали провадження. У тих випадках, коли це було зроблено, годі знайти хоч якусь інформацію про ефективні слідчі заходи й ідентифікацію нападників, навіть у тих випадках, коли ті публічно в соціальних мережах брали на себе відповідальність за напади.

Занепокоєння викликають і повідомлення у медіях про те, що деякі міські адміністрації для «охорони громадського порядку» під час мирних демонстрацій винаймають членів угруповань, які пропаґують ненависть і дискримінацію.

І хоча громадська допомога правоохоронним органам не суперечить українському та міжнародному законодавству у сфері прав людини, проте повноважень чи привілеїв у таких добровільних помічників не більше, ніж у звичайних громадян України. Вони не мають повноваження застосовувати силу за будь-яких обставин та не можуть обмежувати дії людей, затримувати їх або ж конфіскувати будь що, приміром, прапори чи банери, які використовувалися під час акцій протесту.

Також представники радикальних угруповань регулярно намагалися, і часто успішно, зривати публічні заходи незалежних організацій, загрожували безпеці організаторів, учасниць і учасників таких заходів. Із останніх прикладів: зірваний у травні публічний захід українського офісу Amnesty International, у червні – погрози Freedom House через намір організації влаштувати у Києві дискусію про насильство з боку радикальних угруповань, які пропаґують ненависть і дискримінацію. (Дискусія пройшла без інцидентів).

«Представники радикальних угруповань, які вдаються до нападів і залякувань, поширюючи ненависть і дискримінацію, порушують українське законодавство і мають нести за це відповідальність, – каже Таня Купер. – Українські правоохоронні органи повинні захищати право українців на свободу мирних зібрань, яким не заважатиме страх перед перепонами та нападами».