(Брюссель) – під час зустрічі на вищому рівні 12 – 13 липня 2017 року, лідери ЄС мають закликати Україну виконувати свої зобов'язання щодо прав людини, заявляє Human Rights Watch. Зустріч у столиці України, м. Києві, проходить лише через кілька тижнів після того, як Україна отримала безвізовий режим із державами-членами ЄС, що його український уряд домагався протягом багатьох років. Водночас українським урядом було прийнято нові закони, які загрожують свободі вираження поглядів та свободі доступу до інформації. До порядку денного зустрічі на вищому рівні включено такі питання, як конфлікт на сході України, окупація Росією Криму та необхідність реформ в Україні.
«Попри нещодавній проґрес у вирішенні важливих політичних питань між ЄС та Україною, Київ відступає від певних зобов'язань щодо прав людини, а належної реакції з боку європейських партнерів при цьому немає, – зазначає Лотте Лейхт, директорка Європейського бюро Human Rights Watch. – ЄС, як один із чільних міжнародних союзників України, може і має вимагати від неї поважати права людини, зокрема свободу слова та свободу ЗМІ».
Як заявляє Human Rights Watch, лідери ЄС мають домагатися від України конкретних дій, зокрема, скасування обмеження свободи слова. Україна має забезпечити ефективне розслідування серйозних порушень міжнародного права в царині прав людини та міжнародного гуманітарного права і вжити заходів, аби притягнути винних у таких порушеннях до відповідальності.
У березні ЄС взяв на себе зобов'язання надати підтримку українському урядові для забезпечення стабільного, заможного та демократичного майбутнього для всіх громадян країни. ЄС зазначив, що найважливішими пріоритетами є ситуація в Криму, зокрема, ситуація з кримськими татарами, серйозні порушення у сфері прав людини, пов'язані зі збройним конфліктом на сході України, і вплив цього конфлікту на повсякденне життя людей.
Більшість із цих проблем було порушено ЄС під час Діалогу між ЄС та Україною із питань прав людини, що відбувся 13 червня. Проте, як зазначає Human Rights Watch, Діалог не має бути одиноким форумом, де обговорюються права людини. Стурбованість щодо необґрунтованих обмежень прав людини має також лунати на найвищому рівні приватно і публічно, аби посадовці ЄС могли донести думку про те, наскільки серйозну роль відіграють права людини та верховенство права у партнерстві ЄС із Україною.
В останні місяці урядом України було зроблено декілька кроків у напрямку обмеження свободи вираження поглядів та свободи ЗМI. Українська влада обґрунтовувала вжиті заходи необхідністю протистояти російській військовій аґресії на сході України та антиукраїнській пропаґанді.
У червні Вищий спеціалізований суд України скасував виправдальну ухвалу апеляційного суду 2016 року щодо Руслана Коцаби, журналіста та блоґера, якого раніше було звинувачено у державній зраді та засуджено за заклики до бойкоту мобілізації.
16 травня президент України Петро Порошенко підписав указ про заборону діяльності провідних російських інтернет-ресурсів та їхніх веб-сайтів в Україні, посилаючись на міркування національної безпеки та необхідність протистояти російській пропаґанді. Цю заборону було поширено на такі популярні російські соціальні мережі, як «ВКонтакте» (також відомий як «VK») та «Одноклассники», якими щодня користувалися мільйони українців; програмне забезпечення для обробки лінґвістичної інформації та бухгалтерське програмне забезпечення; веб-сайти багатьох російських телевізійних станцій та інших засобів масової інформації; а також на пошукову систему «Яндекс» та її численні сервіси.
Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд висловив стурбованість
з приводу повної заборони Україною російських інтернет-ресурсів і заявив, що це «йде врозріз із нашим загальним розумінням свободи вираження поглядів і свободи засобів масової інформації» та «не відповідає принципу пропорційності».
В Україні введено й інші обмеження, які впливають на свободу ЗМІ та безпеку журналістів.
У березні президент Порошенко підписав закон, згідно з яким активісти та журналісти, що займаються антикорупційними розслідуваннями, мають публічно декларувати свої особисті статки у відкритих для всіх електронних деклараціях, так само як це роблять державні чиновники. У липні президент запропонував зміни до закону, завдяки яким вимоги щодо онлайн-декларування буде скасовано, але натомість планується запровадити суворіші вимоги до звітування всіх неприбуткових організацій та осіб, що працюють на них.
У травні 2016 року проурядовий веб-сайт «Миротворець» оприлюднив імена та персональні дані сотень журналістів та інших осiб, яких було акредитовано прес-центром сепаратистської самопроголошеної Донецької Народної Республіки, звинувативши їх у «співпраці з бойовиками терористичної організації». Українська влада почала була розслідування, але державні високопосадовці схвалили публiкацiю. Кілька журналістів отримали погрози.
У липні 2016 року було вбито відомого журналіста Павла Шеремета. Минув рік, а вбивство залишається нерозкритим попри заяви Порошенка й інших високопосадовців про те, що розслідування є пріоритетним.
Президент Порошенко виступив з кількома заявами про необхідність поліпшення у країні клімату для свободи преси. Але ЄС має публічно наполягати на тому, що Україна має вжити невідкладних і конкретних заходів у цьому напрямку, зокрема, скасувати указ про заборону російських інтернет-ресурсів, переглянути антикорупційний закон і зняти звинувачення проти Руслана Коцаби.
Крім того, українському урядові слід докласти більших зусиль, аби притягнути до відповідальності осіб, винних у серйозних порушеннях, пов’язаних зі збройним конфліктом на сході України, зазначає Human Rights Watch.
2016 року Human Rights Watch спільно з Amnesty International виявили, що 18 осіб стали жертвами насильницьких зникнень та таємних утримань під вартою у Харківському управлiннi СБУ. Згодом усіх осіб було звільнено, але СБУ відкидає звинувачення у насильницьких зникненнях людей і таємних утриманнях їх під вартою. Військова прокуратура взяла на себе зобов’язання розслідувати ці випадки, але рік по тому так само бракує конкретних результатів розслідування, і жертвам, щодо яких порушувалися права та вчинялася наруга, не надано ефективних засобів правового захисту.
Інші пов'язані з конфліктом порушення прав, наприклад, незаконні напади на школи та медичні установи на сході України, також залишаються без уваги.
Влада досягла певного проґресу у справі притягнення до відповідальності правоохоронців, винних у серйозних порушеннях проти протестувальників під час акцій протесту 2014 року на Майдані. Але по трьох роках багато які з протиправних дій і далі лишаються непокараними. Було порушено кримінальні справи проти членів українських військових батальйонів, зокрема «Айдару», та розформованої роти патрульної служби міліції особливого призначення «Торнадо», але ці розслідування та суди затьмарили перешкоди та залякування з боку націоналістичних угруповань. Часто влада не притягає до відповідальності осіб, які зривають судові засідання, а в одному випадку декого з таких осіб було навіть запрошено свідчити проти обвинуваченого.
«Стосунки України з ЄС великою мірою визначатимуться тим, як Київ вирішить проблеми, пов’язані з порушеннями прав у минулому, та як дотримуватиметься прав людини сьогодні, – каже Лейхт. – ЄС повинен продемонструвати цілковиту політичну відданість справі заохочення українського уряду дотримуватися його зобов'язань у сфері прав людини та верховенства права».
