Виявляється, міграційна служба України, вважає Росію безпечною та демократичною країною. З огляду на те, як зараз розвиваються відносини між Києвом і Москвою, це твердження виглядає щонайменше дивно - особливо для тих, хто уважно стежить за подіями в Росії.
Українська міграційна служба дала таку напрочуд позитивну оцінку Росії, коли торік відмовила у наданні притулку російському опозиційному активісту Олексію Вєтрову. Він поки що лишається в Україні, очікуючи на рішення за касаційною скаргою, але вагомих приводів для оптимізму у нього немає.
За словами свідків, які були з Вєтровим в суді, журналістів, які пишуть про цю історію, і самого Вєтрова, обгрунтовуючи відмову у наданні притулку, яку апеляційна інстанція лишила в силі, міграційна служба посилалася на те, що Росія є демократичною країною, де за критику влади люди не зазнають переслідувань. Ця оцінка не врахуовує широкомасштабний тиск на громадянське суспільство, який здійснюється в Росії протягом останніх років.
Вєтров виїхав з Росії навесні 2014 року, побоюючись переслідувань за участь у протестних акціях, що відбулися у великих російських містах у грудні 2011 та на початку 2012 року. Він брав активну участь у мітингах в Нижньому Новгороді, звідки він родом, протестуючи проти корупції та несправедливих виборів. Дізнавшись про те, що місцева влада оголосила його розшук, Вєтров перебрався до України і попросив там притулку.
У грудні 2014 року, після того як міграційна служба відмовила Вєтрову у наданні притулку, суд зобов'язав його залишити країну. Він оскаржив відмову в суді, який лишив рішення міграційної служби в силі. Тепер він чекає рішення за останньою, касаційною скаргою.
Протягом останніх трьох років притулку в Україні просило чимало російських громадян, серед яких є і активісти опозиції. За словами експертів, більшості шукачів притулку, міграційна служба відмовляє.
Зокрема, рік тому міграційна служба відмовила у наданні притулку російському опозиціонеру Петру Любченкову. За його словами, відмову чиновники мотивували тим, що у нього немає підстав боятися переслідувань в Росії, і що російське законодавство забороняє тортури. У листопаді 2015 року учасник протестних акцій у Росії Павло Шехтман на своїй сторінці в Facebook послався на документ, підписаний чиновником міграційної служби, у якому, серед іншого, зазначалося, що йому відмовлено у наданні притулку в Україні через те, що свобода зібрань гарантована російською конституцією.
Після повернення президента Володимира Путіна до Кремля у 2012 році російська влада вдавалася до різноманітних заходів та способів тиску на незгодних. Відбувалися жорстокі розгони мітингів поліцією, масові довільні затримання, утиски і залякування активістів, нерідко, через їхніх родичів, та наклепницькі кампанії в ЗМІ. Потім швидкими темпами були запроваджені нові, жорсткі обмеження свободи зібрань, асоціації та вираження думок.
Прикладів того, як саме можна поплатитися за участь у мітингу або просто публічну критику влади - більш ніж достатньо. Можна згадати і про кричуще невідповідні за тяжкістю звинувачення учасників подій на Болотній площі, і про справу геолога Євгена Вітішко, який провів два роки життя в колонії через критичний напис на паркані на адресу місцевого губернатора. Зовсім недавно до двох років колонії-поселення за опозиційні висловлювання в інтернеті була засуджена Дар'я Полюдова.
В Україні, як і в інших країнах, процедура отримання статусу біженця повинна у повному обсязі забезпечувати повагу до прав людей, які шукають притулку і включати справедливу оцінку заяв про ризик переслідувань у разі повернення. Міжнародне право забороняє повертати біженців туди, де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека.
Якщо подивитися на події останніх трьох років в Росії, то навряд чи знайдеться уряд, який зможе серйозно стверджувати, що люди, котрі критикують владу в цій країні, можуть не боятися переслідувань.
