- Деякі положення українського законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність дозволяють притягати до кримінальної відповідальності українських цивільних осіб за законну діяльність, необхідну для забезпечення повсякденного життя цивільних на окупованих територіях.
- Через такі норми чимало українських цивільних зазнали несправедливого звинувачення.
- Влада України у тісній співпраці з громадянським суспільством має переглянути положення законодавства, аби забезпечити їх відповідність нормам міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Європейський Союз має внести це питання до переліку пріоритетних напрямків правових реформ у процесі вступу України до ЄС.
(Київ, 4 грудня 2024 р.) – Як йдеться в оприлюдненому Human Rights Watch звіті, окремі положення українського законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність дозволяють та уможливлюють переслідування українців за законну цивільну діяльність в умовах російської окупації. Деяких громадян України, зокрема волонтерів, працівників комунальних служб, медиків та вчителів було притягнуто до відповідальності за дії, які не мали кримінальної складової та не завдали шкоди суспільству.
У 45-сторінковому дослідженні «Все, що вона робила, це допомагала людям»: Недосконалість окремих положень українського законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність» проаналізовано вплив окремих положень українського законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність на низку прав людей та їх ширший вплив на громади, що пережили окупацію або є наразі окупованими.
Попри те, що ці положення були прийняті для запобігання співпраці з окупантами, за оцінками Human Rights Watch, їх практичний вплив є значно серйознішим. Деякі положення не розрізняють колабораціонізм з метою підриву державної безпеки та ситуації, коли громадяни України обіймають посади на публічній службі за окупаційної влади з метою забезпечення нормального життя цивільних або здійснення інших видів діяльності на благо мешканців громади.
«Через розв'язану Росією жорстоку війну життя мільйонів українців зруйновані. Вони змушені щодня жити в атмосфері жаху через російську окупацію та загрозу примусового виселення і відчайдушно боротися за виживання, – заявив Г’ю Вільямсон, Директор відділу Європи та Центральної Азії, Human Rights Watch. – Саме тому занепокоєння викликає той факт, що багато українців також ризикують зазнати обвинувачень й з боку власного уряду за те, що просто намагалися вижити в окупації».
Human Rights Watch поспілкувалися з українськими правниками, зокрема з діючими суддями, адвокатами та експертами з правових питань, а також з правозахисниками, представниками громадянського суспільства та міжнародних організацій, цивільними особами, які мають особистий досвід життя в окупації. Крім того, Human Rights Watch проаналізувала чинне законодавство та законопроєкти, а також судові рішення.
В одному із зафіксованих випадків до 5 років позбавлення волі засудили лідерку громади, яка допомагала розподіляти гуманітарну допомогу в умовах окупації. В іншому випадку вчительку позбавили волі на півтора роки за те, що вона протягом одного місяця обіймала посаду директора школи. До 10 років позбавлення волі заочно засудили лікарку ветеринарної медицини за перебування на адміністративній посаді в місцевій ветеринарній службі.
Як зазначає Human Rights Watch, деякі положення законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність та методи їхнього застосування не враховують достатньою мірою примус і тиск, з якими стикаються цивільні особи в умовах окупації. У звіті йдеться про те, як чинне законодавство дає можливість судам несправедливо карати цивільних осіб, змушених співпрацювати з російською окупаційною владою, щоб захистити себе та своїх близьких.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року призвело до руйнівних наслідків для мирного населення та спричинило величезні страждання. Російські збройні сили скоїли в Україні та на окупованих територіях безліч воєнних злочинів та злочинів проти людяності – тортури, насильницькі зникнення, вбивства цивільних тощо. В окупованих регіонах України російські військові створили атмосферу всепроникного страху, серйозно порушуючи фундаментальні права та застосовуючи репресії проти всіх, хто не підтримує російське вторгнення.
За кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Росії українська влада ухвалила закони для покарання тих, хто співпрацював з окупантами. На підставі цих статей було відкрито понад 8,400 кримінальних проваджень, українська влада притягнула до відповідальності сотні українських цивільних осіб, засудивши деяких до ув’язнення за звинуваченнями в колабораціонізмі.
Як зазначає Human Rights Watch, влада України має право ухвалювати та впроваджувати закони для покарання тих, хто становить загрозу національній безпеці в умовах окупації. Такі заходи можуть також запобігти виникненню в суспільстві відчуття безкарності. Проте деякі положення є надто розпливчатими та загальними і встановлюють кримінальну відповідальність за обіймання широкого кола посад у публічному секторі та за інші види діяльності, що мають важливе значення для повсякденного життя мирних громадян. Під дію цих норм підпадають не лише ті, хто безпосередньо завдають шкоди безпеці України, але й цивільні особи, які просто намагаються вижити або виконують звичайну роботу в окупації, необхідну для своїх співгромадян. Призначені покарання також надзвичайно суворі.
Human Rights Watch зафіксувала випадки, коли місцеві можновладці після повернення на звільнені території іноді переслідували місцевих жителів навіть після того, як ті пройшли обов'язкову перевірку на благонадійність («фільтрацію»), і з них були зняті всі підозри в порушенні норм законодавства про відповідальність за колабораційну діяльність. Посадовці публічно давали зрозуміти таким громадянам, що вони більше не зможуть влаштуватися на роботу, оскільки не виїхали та продовжували працювати під час окупації.
Четверта Женевська конвенція містить норми про охорону життя цивільного населення в умовах окупації та захист цивільних осіб від протиправних дій окупаційних сил. У ній наведені правові рамки, відповідно до яких повнолітніх цивільних осіб можуть примушувати працювати в окупації заради забезпечення надання життєво важливих для мирного населення послуг. При цьому особливу увагу приділено необхідності організації подальшого надання послуг у сфері освіти та охорони здоров'я. Цивільні особи, які виконують роботу або співпрацюють з окупаційними силами за обставин, передбачених у Конвенції, на користь своєї громади, не повинні бути покарані за це своїм же власним урядом.
Міжнародне право прав людини вимагає, щоб нормативно-правові акти, зокрема кримінальне законодавство, відповідали критерію «законності», тобто не містили надто загальних або розпливчастих формулювань. Згідно зі своїми міжнародно-правовими зобов'язаннями, Україна також має забезпечити належну правову процедуру та право на справедливий суд, з огляду на наявність застосування тиску або примусу щодо обвинуваченого, рівноправне застосування закону та співмірне покарання. Як зазначає Human Rights Watch, деякі положення українського законодавства в сфері відповідальності за колабораційну діяльність не відповідають цим критеріям.
Майже 100% винесених обвинувальних вироків у справах про колаборацію, разом із розповсюдженою практикою укладання угод про визнання винуватості, незначною кількістю апеляцій та нестачею адвокатів, готових брати участь у справах про колабораціонізм, викликають у Human Rights Watch занепокоєння щодо того, чи можуть звинувачені у колаборації розраховувати на справедливий суд. Заочний судовий розгляд у багатьох справах про колабораційну діяльність не відповідає нормам про забезпечення належних процесуальних гарантій, дотримання яких є необхідною умовою для визнання таких судових рішень справедливими та легітимними відповідно до міжнародного права.
Багато українських експертів з правових питань та інші опитані особи вважають, що законодавство є несправедливим. Дехто вважає, що воно фактично спонукає українців виїхати з окупованих територій, а тих, хто залишився, змушує радше боятися, аніж вітати повернення української влади. На думку експертів, це може ускладнити відновлення територіальної цілісності України та процес реінтеграції звільненого населення.
У травні 2024 року Генеральна прокуратура України направила керівникам обласних прокуратур лист-орієнтування, яким зобов'язала їх дотримуватися норм міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права під час організації досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях за фактами колабораційної діяльності.
Лист вкотре підтвердив превалювання міжнародного права прав людини та гуманітарного права над національним. Також у ньому визнається, що норми українського законодавства щодо відповідальності за вчинення колабораційної діяльності не містять чіткого розмежування між злочинною колаборацією та «необхідною взаємодією» з окупаційною владою.
На думку Human Rights Watch, цей лист є важливим і позитивним кроком. Після нього мають бути вчинені конкретні дії для усунення проблемних моментів у законі. Прокурори та суди під час розгляду кожної справи повинні ретельно вивчати та враховувати конкретні обставини, зокрема, факти залякування, тиску чи погроз насильством.
Human Rights Watch зазначає, що провадження у справах про колабораційну діяльність має здійснюватися у чіткій відповідності до міжнародного права прав людини та гуманітарного права із дотриманням балансу між нагальними вимогами безпеки України, гуманітарними потребами мирного населення та інтересами України у відновленні та реінтеграції окупованих Росією територій у довготривалій перспективі.
«Через такі закони багато українських цивільних осіб опинилися в скрутному становищі, оскільки їх можуть притягнути до відповідальності за надання звичайних публічних послуг своїм співгромадянам. Але це вони і мали робити в окупації, – зазначив пан Вільямсон. – Захист державної безпеки України має пріоритетне значення, але заради цього не обов’язково потрібно нехтувати міжнародним правом і правами людини своїх громадян».
