Дискваліфікація українського скелетоніста Владислава Гераскевича з Зимових Олімпійських ігор 2026 року привертає сумнівну увагу до правила 50(2) Олімпійської хартії, яке забороняє політичну, расову або релігійну «пропаганду» на олімпійських об’єктах. Його було дискваліфіковано за носіння шолома з зображеннями українських спортсменів, які загинули через повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Ad Hoc Палата Міжнародного спортивного арбітражного суду, хоча й відхилила апеляцію Гераскевича, висловила розуміння його мотивації вшанувати пам’ять загиблих. Водночас суд дійшов висновку, що Керівні принципи щодо висловлювань спортсменів є розумно, пропорційно та належним чином застосовані в цьому випадку.
Під час Олімпійських ігор 2024 року в Парижі афганську спортсменку Маніжу Талаш було дискваліфіковано після того, як вона продемонструвала напис «Свободу афганським жінкам», привертаючи увагу до системного позбавлення прав мільйонів жінок і дівчат за правління Талібану.
Зацікавленість Міжнародного олімпійського комітету (МОК) у забезпеченні відсутності політичної пропаганди на спортивних аренах є виправдною метою, а свобода слова не є абсолютною. Водночас можна обґрунтовано стверджувати, що вшанування пам’яті загиблих — унаслідок війни, хвороб чи сексуального насильства — не є політичним висловлюванням, яке може бути правомірно заборонене.
Війна, безперечно, завдала нищівного удару по спортивній спільноті України, суттєво обмеживши можливості спортсменів тренуватися та брати участь у змаганнях, зокрема на олімпійському рівні. У лютому українська влада повідомила, що з початку повномасштабної війни загинуло понад 650 українських спортсменів і тренерів, а російські атаки зруйнували понад 800 спортивних об’єктів, зокрема тренувальні центри для олімпійців та паралімпійців. Нині багато спортсменів тренуються без стабільного доступу до електроенергії, опалення та води, часто під звуки повітряних тривог і обстрілів, оскільки атаки на їхні рідні міста відбуваються майже щодня.
Спортсмени не відмовляються від своїх прав людини під час змагань і не повинні зазнавати цензури за висловлювання щодо прав людини, соціальної справедливості, расизму чи дискримінації, ризикуючи втратити все, заради чого вони тренувалися роками. У 2022 році МОК вніс зміни до Олімпійської хартії, визнавши свою відповідальність за дотримання «поваги до міжнародно визнаних прав людини», а також ухвалив Стратегічну рамку з прав людини.
МОК та інші міжнародні спортивні організації повинні оцінювати вплив своїх правил на права людини й забезпечувати захист як чесності змагань, так і фундаментальних свобод. Правила, покликані захистити спорт від пропаганди, не повинні забороняти пам’ять про жертв або висловлювання щодо серйозних порушень прав людини.
