(Київ) – Проблема затримань цивільних осіб і порушення їх прав у зв’язку зі збройним конфліктом на сході України протягом 2016 року лишалася загалом невирішеною, – заявила сьогодні Human Rights Watch у Всесвітній доповіді 2017 року.
Українські владні структури та проросійські сепаратисти на сході України затримали за підозрою у співпраці з іншою стороною конфлікту десятки цивільних осіб та свавільно i тривалий час утримували їх під вартою, часто без зв’язку iз зовнiшнiм свiтом, не дозволяючи контактувати з адвокатами та родиною. У деяких випадках затримані стали жертвами насильницького зникнення, – влада не визнавала, що ці люди перебували в ув’язненні або ж відмовлялася надати інформацію про місце їхнього перебування. Більшість затриманих потерпала від тортур або інших форм жорстокого поводження, декого було позбавлено необхідної медичної допомоги.
«Насильницькі зникнення й тортури цивільних осіб, що їх практикують обидві сторони збройного конфлікту, підтримують атмосферу беззаконня та залишають людей на сході України вразливими до прояву порушень прав, – заявила Таня Купер, дослідниця Human Rights Watch в Україні. – Обидві сторони повинні негайно вжити заходи, які покладуть край цим порушенням і забезпечать відповідальність за тяжкі злочини, скоєні пiдпорядкованими їм силами».
Human Rights Watch спільно з Amnesty International виявили, що до кінця липня насильницьки зникли і таємно утримувалися під вартою на території харківського управління Служби безпеки України (СБУ) як мінімум 18 людей, одна людина перебувала там протягом аж 16-ти місяців. Через правовий вакуум, у якому діють місцеві служби безпеки самопроголошених Донецької та Луганської народних республік (ДНР і ЛНР), затриманих позбавлено прав і можливості домогтися правосуддя.
На 687 сторінкax 27-го видання Всесвітньої доповіді Human Rights Watch розглядає практику застосування прав людини в більш ніж 90 країнах світу. У вступному есеї виконавчий директор Кеннет Рот пише про прагнення нового покоління авторитарних популістів зруйнувати концепцію захисту прав людини, позаяк, на їх думку, права людини перешкоджають виявленню волі більшості. Для тих, хто відчуває себе полишеним за бортом світової економіки та чий страх перед насильницькими злочинами посилюється, групи громадянського суспільства, засоби масової інформації та громадськість мають відігравати засадничу роль у процесі потвердження цінностей демократії, яка ґрунтується на повазі до прав людини.
Українська влада домоглася певного прогресу у притягненні до відповідальності за пов’язані з конфліктом злочини, розпочавши судовне переслідування деяких членів військових і міліцейських батальйонів, які були причетними до тяжких порушень прав цивільного населення протягом 2014 та 2015 років.
Права журналістів, які висвітлюють збройний конфлікт, також порушувалися. Українська влада не реагувала належним чином на напади на журналістів з боку націоналістичних радикалів, а також на витік персональних даних сотень журналістів й інших осіб, яких було акредитовано прес-центром ДНР. Не було проведено ефективного розслідування, щоби виявити винних та притягнути їх до відповідальності.
У липні в результаті вибуху закладеного в автівку вибухового пристрою було вбито відомого журналіста-розслідувача Павла Шеремета. Розслідування триває.
Серед інших проблем 2016 року в Україні є проблема неґативних настроїв щодо лесбіянок, ґеїв, бісексуалів і трансґендерів (ЛҐБТ), що і далі лишалися сильними серед високоурядовців і громадськості. Хоча варто зазначити, що на відміну від попередніх років, кілька заходів на підтримку членiв спільноти ЛҐБТ загалом було убезпечено від насильства.
У Криму і далі переслідують кримських татар за їх мирний спротив російській окупації. Кілька лідерів і активістів, які не приховують своїх переконань, зазнало переслідувань, їх було затримано або ж звинувачено в сепаратизмі. У вересні Верховний суд Росії залишив у силі попереднє рішення суду про заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, виборного представницького органу кримських татар, ставлячи за провину причетність до «екстремістської» діяльності.
«В останні кілька років Україна має справу з глибокими кризами, але це не звільняє її уряд від зобов’язань у царині прав людини, – зазначила Купер. –Непохитна готовість обстоювати права всіх мешканців України, – це єдиний спосіб допомогти країні відновитися після руїни, що її спричинив конфлікт на сході».
