Моряки ВМФ Росії беруть участь в урочистій церемонії, присвяченій першій річниці підписання кримської угоди в Севастополі (Крим), 18 березня 2015 року.

© 2015 Reuters
 
(Берлін) - Протягом двох років окупації півострова російська влада повсюдно створила в Криму атмосферу страху та репресій, повідомила сьогодні організація "Human Rights Watch". Украй важливо, аби основні міжнародні організації розглядали ситуацію з різким погіршенням становища в сфері прав людини в Криму як пріоритетну в їхньому порядку денному.

"Ізоляція Криму значно ускладнила задачу здійснення там всебічного моніторингу прав людини, - сказав Г'ю Вільямсон, директор "Human Rights Watch" по Європі та Центральній Азії, - Але серйозні порушення прав людини в Криму не повинні втрачати актуальність для міжнародного співтовариства".

З того моменту, як російські війська почали окупацію Криму на початку 2014 року, простір свободи слова, свободи об'єднань і засобів масової інформації в Криму різко скоротився. Протягом двох років органи влади не змогли провести результативне розслідування дій озброєних воєнізованих угруповань, причетних до катувань, позасудових страт, насильницьких зникнень, нападів і побиття кримських татар і проукраїнських активістів і журналістів.

 

Parents holding photograph of Seiran Zinedinov, Crimean Tatar activist, who disappeared on May 30, 2014. 

© 2014 Lucy Ash / BBC

Влада вимагає, щоб кримчани стали громадянами Росії або, якщо вони відмовляються, вони вважатимуться в Криму іноземцями. Ці два роки показали, що жителі, які не прийняли російське громадянство, стикаються з дискримінацією при наймі на роботу й отриманні соціальних послуг.

Під приводом боротьби з екстремізмом або тероризмом влада переслідує, залякує кримських татар та вживає до них довільні правові заходи - до етнічної меншини, яка відкрито виступила проти окупації Росією.

"Протягом останніх двох років багато кримських татар послідовно, відкрито та мирно виступали проти дій Росії в Криму, - сказав Вільямсон. - Росія змушує кримських татар платити велику ціну просто за свою принципову позицію".

Місцева влада оголосила двох кримськотатарських лідерів персонами нон-грата та заборонила їм в'їзд до Криму; зазнають обшуків та погроз чи закриваються кримськотатарські ЗМІ, забороняють мирні зібрання на вшанування таких історичних подій, як річниця депортації кримських татар.

Влада також переслідує та залякує кримськотатарських активістів; проводить (іноді без ордерів) інтрузивні обшуки в мечетях, ісламських школах і десятках будинків кримських татар під приводом пошуку наркотиків, зброї та забороненої релігійної літератури; ініціювала адміністративні та кримінальні провадження в відношенні десятків кримських татар за сфабрикованими звинуваченнями, серед яких "масові заворушення" і "тероризм". Кримських татар, які свідомо вирішили не отримувати російське громадянство, регулярно викликають на допити, а поліція іноді довільно обшукує їхні будинки.

Прокурор Криму звернулася до суду з вимогою визнати дії Меджлісу, обраного представницького органу кримських татар, екстремістськими. У лютому 2016 року почався судовий розгляд питання, чи слід його закрити.

A man and children look at Russian tanks on freight cars after their arrival in the settlement of Gvardeiskoye near the Crimean city of Simferopol on March 31, 2014. 

© 2014 Reuters

Російська влада також переслідує в Росії людей, які висловлюють свою думку щодо Криму, он-лайн. У червні 2015 року російська влада заблокувала сайт групи із захисту прав споживачів, що знаходиться в Москві, яка назвала Крим "окупованою територією". Ця група, "Громадський контроль", стала об'єктом кримінального розслідування після того, як генеральний прокурор заявив, що вона прагне підірвати територіальну цілісність Росії та порушує законодавство з боротьби з екстремізмом.

У серпні російський військовий суд засудив українського кінорежисера з Криму Олега Сенцова до 20 років позбавлення волі за нібито керівництво "терористичною організацією". Справі проти Сенцова бракувало обґрунтування, й вона була вмотивована політично.

Росія почала дії з метою набуття контролю над українським півостровом Крим наприкінці лютого 2014 року, коли озброєні люди, яких усе частіше ідентифікували як військових сил безпеки Російської Федерації, почали впроваджувати свою владу в Криму.

 

Військовослужбовці Росії беруть участь в урочистій церемонії, присвяченій першій річниці підписання кримської угоди в Севастополі (Крим), 18 березня 2015 року.

© 2015 Reuters

Озброєні російські військові та проросійські ополченці в Криму не давали українським збройним силам вийти зі своїх баз, взяли під свій контроль стратегічно важливі об'єкти та адміністративний кордон між Кримом і рештою території України. 16 березня 2014 року місцева влада Криму провела референдум про те, чи слід Крим відокремитися від України та приєднатися до Російської Федерації. Український уряд виступив проти референдуму, заявивши, що він був проведений незаконно.

Після того, як місцева влада 17 березня оголосила, що 97 відсотків населення проголосували за приєднання до Росії, Путін підписав указ про визнання Криму незалежною державою. 18 березня Путін і керівництво Криму підписали угоди, згідно яким Крим і місто Севастополь ставали частинами Російської Федерації. Путін попросив парламент Росії прийняти закон, що визнавав нові регіони складовими Російської Федерації під приводом того, що жителі Криму запросили підтримку Росії задля захисту їх від української влади та націоналістів.

Згідно міжнародного права Російська Федерація є окупаційною владою в Криму, адже вона фактично здійснює контроль у Криму без згоди уряду України, ніякої юридично визнаної передачі суверенітету Росії не відбулося. Референдум, що проводився без дозволу українського уряду або будь-якого широкого схвалення з боку міжнародного співтовариства, а також односторонні дії Росії після нього не можуть розглядатися як такі, що задовольняють критеріям міжнародного законодавства щодо передачі суверенітету, що б поклав край стану військової окупації.

"Росія несе пряму відповідальність за сплеск порушень прав у Криму, - сказав Вільямсом, - Міжнародні партнери Росії повинні постійно здійснювати тиск на Росію, щоб зупинити порушення прав людини на півострові".