(Берлін) – Збройний конфлікт у Східній Україні спричинив жахливі втрати серед цивільних осіб, - відзначила Х’юман Райтс Вотч у своєму «Всесвітньому звіті – 2016».

Перемир’я, яке розпочалося у вересні 2015 року, значно зменшило кількість бойових дій, під час яких порушення міжнародного гуманітарного права завдавали серйозної шкоди мирним жителям, але безпека і права тих мешканців, котрі лишилися у зоні конфлікту, і досі під загрозою.

Чоловік тримає фотографію своєї доньки і зятя, які загинули 16 січня 2015 року, коли снаряд влучив у їхній гараж в Олександрівці.

© 2015 Human Rights Watch

«Активний конфлікт може перетворитися на заморожений, але захист мирних мешканців та гарантії дотримання їхніх прав мають лишатися пріоритетами для усіх сторін у Східній Україні», відзначає Юлія Горбунова, дослідниця Х’юман Райтс Вотч з Європи та Центральної Азії. «Органи влади України та ополченців не мають ігнорувати – або, ще гірше – зневажати права людини під час своїх операцій у Східній Україні».

У 659-сторінковому Всесвітньому звіті від 2016 року (26-е видання) Х’юман Райтс Вотч розглядає ситуацію із дотриманням прав людини в більш ніж 90 країнах світу. У своєму вступному есе, виконавчий директор Кеннет Рот пише, що поширення терористичних актів за межами Близького Сходу і величезні потоки біженців, котрі тікають від репресій і конфліктів, спонукали низку урядів вдатися до сумнівних заходів з посилення безпеки. Водночас, авторитарні уряди у всьому світі, остерігаючись розповсюдження інакодумства, котре часто посилюється соціальними медіа, останнім часом почали чинити потужний тиск для придушення незалежних груп.

Від мін та вибухонебезпечних уламків гинуть та отримують поранення мирні жителі, включаючи дітей. Урядові обмеження пересування між територіями, що перебувають під контролем ополченців, та рештою України перешкоджають мирним жителям у отриманні доступу до соціальних сервісів, державної допомоги та медицини. Сили ополченців забороняють, або втручаються в роботу гуманітарних ініціатив  у Донецькій та Луганській областях, перешкоджаючи доступу цивільних осіб до гуманітарної допомоги. 

І українська армія, і сили ополченців здійснювали невибіркові атаки, що призводили до загибелі та поранень мирних мешканців. Також існують переконливі свідчення про те, що обидві сторони вдавалися до тортур і жорстокого та принизливого для гідності поводження з полоненими. Розслідування щодо цих зловживань проводяться дуже рідко.

Протягом 2015 року український уряд здійснив спірні кроки, спрямовані на обмеження свободи вираження поглядів, зокрема, прийнявши закон про заборону комуністичної символіки та криміналізувавши пропаганду комуністичної ідеології.  Позиція влади щодо ЛГБТ-руху була суперечливою, гомофобія і нетолерантність лишаються широко розповсюдженими.

Ситуація з правами людини у Криму під Російською окупацією лишається репресивною, будь-яка критика послідовно придушується. Люди, що відмовилися від російського громадянства і лишили українське, стикаються з ускладненнями та дискримінацією у доступі до освіти, роботи та державної допомоги.