Skip to main content

Україна

Події 2020 року

Місцева жителька Катерина Ізвекова, 77 років, демонструє свій будинок, пошкоджений під час військового конфлікту між бойовиками самопроголошеної Донецької Народної Республіки та українськими збройними силами поблизу лінії розмежування в непідконтрольному українському урядові селі Веселе (Весёлое) в Донецькій області, Україна. 27 липня 2020 р.

© 2020 REUTERS/Олександр Єрмоченко

Протягом 2020 року збройний конфлікт на сході України і далі вкрай згубно впливав на всі аспекти життя мирного населення – від загрози фізичній безпеці до обмеженого доступу до їжі, ліків, гідного житла, навчання тощо.

Пандемія Covid-19 тільки погіршила ситуацію. Карантинні обмеження на свободу пересування, запроваджені на сході України проросійськими збройними формуваннями й українською владою у відповідь на пандемію, мали катастрофічні наслідки для економічних і соціальних прав, ще більше обтяживши життя мирного населення та поглибивши його зубожіння. Найбільше в цій ситуації постраждали літні люди, жінки, діти та люди з інвалідністю.

Збройні формування, які контролюють окремі райони Донецької та Луганської областей, і далі застосовували свавільні затримання й утримання під вартою інкомунікадо, а також піддавали людей катуванню та жорстокому поводженню у випадках, пов’язаних із збройним конфліктом, зокрема для отримання зізнань. Правосуддя залишалося примарним й у пов’язаних із збройним конфліктом епізодах порушення прав людини з боку урядових сил, з-поміж іншого, коли йшлося про свавільні затримання, катування або жорстоке поводження.

Представники угруповань, які пропаґують ненависть і дискримінацію, і далі становили загрозу для етнічних меншин, лесбійок, ґеїв, бісексуалів і трансґендерів (ЛҐБТ), а також для активістів-правозахисників і застосовували щодо них фізичне насильство та мову ворожнечі.

Уряд запропонував законопроєкт, який загрожував свободі вираження поглядів й інформації у медіях. Журналісти та працівники медій стикалися з переслідуваннями та погрозами у зв'язку із здійсненням своєї професійної діяльності.

Збройний конфлікт

Спалахи бойових дій, передусім у березні й травні, призвели до жертв серед цивільного населення. Згідно з даними Моніторингової місії ООН із прав людини за перші сім місяців 2020 року 18 цивільних осіб загинуло та 89 було поранено в результаті артилерійських обстрілів, вогню із стрілецької зброї та легких озброєнь, вибухів мін й ударів із безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Школи та навчальні заклади і далі зазнавали руйнувань через артилерійські обстріли, вогонь із стрілецької зброї та легких озброєнь. Найбільше випадків сталося на непідконтрольній Уряду території.

Збройні формування окремих районів Донецької та Луганської областей застосовували утримання під вартою інкомунікадо, піддавали людей катуванню та жорстокому поводженню, серед іншого побиттю, удушенню, ударам електричним струмом і сексуальному насильству.

У парламенті чекає на розгляд законопроєкт, яким передбачається відшкодування  мирним (цивільним) громадянам за втрату годувальника, ушкодження здоров'я та матеріальні збитки, якщо шкоду було заподіяно внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів.

У першій половині 2020 року право на отримання пенсії і далі пов’язувалося з наявністю статусу переміщеної особи. Ця дискримінаційна по відношенню до літніх людей із непідконтрольних yряду територій політика створювала для них труднощі, змушуючи регулярно їздити через лінію розмежування для отримання своїх пенсій. У лютому Верховна Рада не прийняла законопроєкт, який мав скасувати цю прив'язку, посилаючись на відсутність у державному бюджеті коштів на покриття заборгованості перед цими пенсіонерами.

Через пов’язані з Covid-19 жорсткі обмеження, запроваджені проросійськими збройними формуваннями й українською владою в окремих районах Донецької та Луганської областей, від березня поточного року щонайменше 1,2 мільйони людей із зони конфлікту не могли отримати пенсії або возз'єднатися з родинами.

Українська влада вимагає від людей при в’їзді з окремих районів Донецької та Луганської областей завантажувати на смартфон додаток для контролю за дотриманням карантинних самообмежень, попри те що багато хто смартфонів не має. За встановленими вимогами люди також повинні перебувати на 14-денній самоізоляції, що занадто дорого для пенсіонерів цих реґіонів. Із позитивних кроків – влада тимчасово на період карантину скасувала вимогу для внутрішньо переміщених осіб пенсійного віку регулярно проходити фізичну ідентифікацію. Обмежений доступ до пенсій загнав літніх людей у ще більші злидні, змусивши їх скоротити витрати на продукти харчування, засоби особистої гігієни та життєво важливі ліки.

Збройні формування самопроголошеної «Донецької народної республіки» («ДНР») у відповідь на пандемію Covid-19 запровадили жорсткі обмеження на поїздки, фактично заборонивши особам із із реєстрацією у «ДНР» виїжджати під час пандемії на підконтрольну уряду територію. Від осіб із реєстрацією (пропискою) на підконтрольній уряду території при виїзді з «ДНР» вимагали підписати документ про неможливість повернення до кінця пандемії. Після поновлення роботи одного з чотирьох контрольних пунктів в'їзду-виїзду у Донецькій області, збройні формування дозволяли перетин тільки за попередньо затвердженими списками, а від тих, хто в'їжджав на підконтрольну їм територію, вимагали відбувати 14-денний карантин у медичних закладах. Збройні формування самопроголошеної «Луганської народної республіки» («ЛНР») пропускали на підконтрольну їм територію тільки осіб із місцевою реєстрацією, але не вводили обмежень на виїзд.

Верховенство права, відправлення правосуддя

Розпочатий у Нідерландах у березні судовий процес над чотирма обвинуваченими у збитті 2014 року малайзійського авіалайнера МН17 триває з перервами через карантинні обмеження, запроваджені у зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції Covid-19. Усіх обвинувачених судять заочно.

Нема проґресу у розслідуванні й у судових розглядах справ, пов’язаних із зіткненнями в Одесі 2014 року, під час яких загинуло 48 людей.

У грудні 2019 року апеляційний суд звільнив п’ятьох ексбійців «Беркуту», які перебували під слідством у справах про вбивство 48 та замах на вбивство 80 протестувальників на Майдані у Києві у лютому 2014 року. Згодом ексберкутівців було передано до «ДНР» і «ЛНР» у рамках обміну полоненими.

У лютому під домашній арешт помістили працівника внутрішніх військ МВС України за звинуваченням у вбивстві протестувальника в лютому 2014 року. Через два місяці правоохоронця звільнили під заставу. У березні ДБР затримало двох чоловіків, підозрюваних у викраденні та катуванні в січні 2014 року двох майданівців і вбивстві одного з них. Було відкрито щонайменше ще два кримінальних провадження щодо вбивств протестувальників. Одне з них – проти екс-президента Віктора Януковича.

У квітні Печерський районний суд Києва відправив під домашній арешт активістку Майдану у зв’язку з підпалом офісу Партії регіонів у лютому 2014 року, внаслідок якого загинула одна людина.

У серпні українські правозахисники висловили занепокоєння з приводу наклепницької кампанії, спрямованої проти заступника генерального прокурора, який відповідає за стан організації роботи з питань Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту.

У вересні парламент прийняв у першому читанні законопроєкт, яким передбачається імплементація у національне законодавство положень міжнародного кримінального і гуманітарного права щодо кримінально-правового переслідування за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини.

Права жінок

Через пандемію Covid-19 непропорційно постраждали жінки, частка яких серед медичних і соціальних працівників України становить понад 80%. Протиепідемічні обмеження призвели до спалаху домашнього насильства, кількість зареєстрованих випадків якого зросла на 30%. За даними відповідних служб, під час пандемії жертви часто не могли уникнути насильства через брак місць у притулках і неналежну реакцію поліції. У червні президент Зеленський пообіцяв подати на розгляд парламенту проєкт Закону України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (Стамбульську конвенцію) після подання профільними міністерствами відповідних пропозицій. Україна підписала Стамбульську Конвенцію 2011 року.

Свобода вираження поглядів

У грудні 2019 року поліція затримала трьох підозрюваних у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета 2016 року.

Того ж місяця в рамках обміну полоненими було звільнено журналістів Станіслава Асєєва й Олега Галазюка, яких 2017 року захопили та з того часу утримували проросійські збройні формування.

У січні уряд представив законопроєкт про протидію дезінформації, який, у разі його схвалення, поставив би під загрозу свободу вираження поглядів і незалежність медій. Законопроєкт не було подано до Верховної Ради.

У червні суд взяв під варту херсонського високопосадовця, підозрюваного у замовленні  2018 року нападу з кислотою на антикорупційну активістку Катерину Гандзюк, який призвів до її смерті.

У липні в інтернеті було викладено приватну інформацію однієї з журналісток. Це сталося після публікації у виданні, співзасновницею якого вона є, розслідування про можливі зв'язки між ультраправими організаціями й українським інтернет-проєктом. Через погрози вбивства й іншого насильства журналістка виїхала з України. У вересні було порушено кримінальну справу, де інцидент кваліфікувано як «порушення недоторканності приватного життя», а не як «перешкоджання законній професійній діяльності журналіста».

Злочини на ґрунті ненависті

Протягом року ультраправі угруповання й окремі особи піддавали нападам на ґрунті ненависті етнічні меншини та ЛҐБТ. Часто такі злочини на ґрунті ненависті влада не розслідувала.

У червні парламентський комітет рекомендував Верховній Раді відхилити законопроєкт, який передбачав посилення відповідальності за злочини на ґрунті ненависті, зокрема за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.

У серпні на Харківщині місцеві мешканці напали на будинок, де проживала ромська родина. Це сталося після закликів у соцмережах до насильства проти ромів.

Також у серпні в Одесі учасники маршу за «традиційні цінності» напали на мітингувальників Маршу рівності за права ЛҐБТ, закидали їх яйцями, розпорошили газ та поранили двох поліцейських. Поліція заарештувала 16 осіб за звинуваченням у хуліганстві, але звинувачень у вчиненні злочинів на ґрунті ненависті проти них  висунуто не було.

У квітні у Житомирі пограбували, жорстоко побили та зґвалтували 19-річну трансґендерну людину. Спочатку поліція зареєструвала інцидент як «грабіж», але у липні під тиском правозахисників напад було додатково кваліфіковано як зґвалтування та злочин, вчинений на ґрунті ненависті.

У вересні поліція успішно запобігла спробам ультраправих угруповань зірвати Марші рівності у Запоріжжі та Харкові.

Крим

Російська влада продовжувала переслідування кримськотатарських активістів в окупованому Криму, використовуючи необґрунтовані звинувачення у тероризмі.

У вересні військовий окружний суд РФ засудив сімох активістів «Кримської солідарністі» (громадський рух, який надає фінансову та правову допомогу кримськотатарським родинам) до позбавлення волі на терміни від 13 до 19 років за нібито причетність до руху «Хізб ут-Тахрір», забороненого в Росії як терористична організація, проте леґального в Україні. Одного фіґуранта було виправдано.

В окупованому Криму російська влада і далі проводила призов чоловіків на строкову службу до російських збройних сил, що є порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Влада запровадила кримінальні покарання для тих, хто ухиляється від призову. Крім того, російська влада проводить у Криму рекламну кампанію військової служби та веде військову пропаґанду серед кримських школярів.

У січні російська влада не пустила у Крим українського журналіста Тараса Ібрагімова та заборонила йому в'їзд до Росії до 2054 року. Влада не надала змістовного пояснення, натомість послалася на загальне занепокоєння з приводу національної безпеки та громадського порядку.

Головні суб’єкти міжнародних відносин

У квітні у своїх заключних зауваженнях Комітет ООН із економічних, соціальних і культурних прав (КЕСКП) висловив занепокоєння щодо впливу законопроєкту про внесення змін до закону про профспілки на права людини. Комітет закликав Україну переглянути законопроєкт з метою забезпечення ефективності колективних переговорів та права на профспілкове представництво.

У червні кілька аґентств ООН привітали прийняття постанови про підтвердження права внутрішньо переміщених осіб (ВПО) брати участь у місцевих виборах. За словами Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), ця процедура підтверджує «права внутрішньо переміщених осіб на недискримінацію та рівну участь у державних справах».

У червні, під час щорічного Діалогу з прав людини, Європейський Союз (ЄС) та Україна погодилися щодо необхідності сприяти виплаті пенсій мешканцям непідконтрольних Уряду територій, відокремити виплати пенсій від статусу ВПО та продемонструвати проґрес у розслідуванні злочинів, вчинених 2014 року, і вбивств Катерини Гандзюк і Павла Шеремета.

У липні Верховна комісарка ООН з прав людини (УВКПЛ) зазначила на Раді ООН з прав людини (РПЛ), що «у Криму продовжуються порушення прав людини, пов'язані з застосуванням правоохоронними органами катувань та інших видів жорстокого поводження». Верховна комісарка нагадала Україні про її обов'язок «використовувати всі можливі засоби, аби забезпечити дотримання прав людини в Криму», а також прав кримських переселенців.

У вересні Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) закликав Україну «посилити захист шкіл» на сході України, пришвидшивши впровадження Декларації про безпеку шкіл, і заявив, що діти та вчителі у 3500 закладах освіти «майже щодня стикаються з небезпеками [на сході України], які загрожують їхньому життю і добробуту».

У грудні Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) повідомив, що критерії, необхідні для відкриття розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених сторонами під час збройного конфлікту в Україні, було дотримано. Хоча Україна не є членкинею МКС, вона визнала його юрисдикцію щодо ймовірних злочинів, скоєних на своїй території від листопада 2013 року.

Covid-19

Про перший випадок захворювання на Covid-19 в Україні повідомили 3 березня. 17 листопада у країні нараховувалося вже 557 657 підтверджених випадків.

У березні уряд запровадив 30-денний загальнонаціональний карантин, який згодом було продовжено у квітні. Влада заборонила повітряні та залізничні перевезення і наклала заборону на будь-які туристичні поїздки. У червні уряд дозволив відновити внутрішні та міжнародні авіаперевезення, але наприкінці серпня знову закрив кордони через різке збільшення кількості випадків захворювання на Covid-19. Через нестачу тестів та засобів індивідуального захисту медичні працівники піддаються підвищенному ризику захворіти на Covid-19 та померти від нього.

Пандемія погіршила економічне становище цивільного населення спустошених збройним конфліктом реґіонів на сході України. Найбільше постраждали літні люди, жінки, діти та люди з інвалідністю. Під час карантину понад половину дітей, які живуть поблизу лінії розмежування, було позбавлено належного доступу до освіти через відсутність необхідного для дистанційного навчання обладнання або доступу до інтернету.

Через пов’язані з Covid-19 жорсткі обмеження на пересування, запроваджені проросійськими збройними формуваннями й українською владою в окремих районах Донецької та Луганської областей, від березня поточного року щонайменше тисячі людей із зони конфлікту не могли отримати пенсії або возз'єднатися з родинами.