«Практика української влади звинувачувати журналістів в антиукраїнській позиції, а відтак висилати їх або ж закривати їм в’їзд до країни є серйозним порушенням міжнародних зобов’язань у сфері прав людини», – каже Таня Купер, дослідниця Human Rights Watch в Україні. – «Заборони щодо журналістів є недалекоглядними та мстивими заходами, які підривають обіцянки України проводити демократичні реформи та дотримуватися норм верховенства права».
30 серпня 2017 року співробітниками СБУ у Києві було затримано журналістку провідної російської телекомпанії «Первый канал» Анну Курбатову. Представник СБУ на свої сторінці у Facebook заявила, що журналістку видворяють із країни із забороною на в'їзд на три роки і що «так буде з кожним, хто дозволяє собі ганьбити Україну».
В одному з недавніх сюжетів із Києва Курбатова, з огляду на збройний конфлікт на Донбасі й економічну кризу, назвала День Незалежності України «сумним святом».
Затримання та видворення Курбатової з України – це не перший випадок неприпустимого поводження з журналістами з боку української влади.
25 серпня Служба безпеки не пустила в Україну двох іспанських журналістів – Антоніо Памплієґу та Мануеля Анхеля Састре – і заборонила їм в’їзд до країни на три роки. Памплієґа та Састре співпрацюють з кількома ЗМІ та писали про збройний конфлікт на сході України. СБУ звинуватила журналістів у «діяльності, яка суперечить національним інтересам України».
25 серпня Міністерство інформаційної політики України випустило заяву, в якій було висловлено занепокоєння щодо ситуації довкола іспанських журналістів і оголошено, що Міністерство «направило звернення у відповідні силові органи, включаючи СБУ, з проханням надати детальне роз’яснення». Самі журналісти написали у Twitter, що їх 20 годин протримали у київському аеропорту Бориспіль, ставились до них «як до злочинців», а відтак без пояснень вислали назад до Іспанії. Журналісти висвітлювали широке коло питань, пов’язаних зі збройним конфліктом на сході України, зокрема вони писали про становище мирного населення у зоні конфлікту та піддавали критиці українську владу за те, що та не докладає достатньо зусиль для захисту цих людей.
14 серпня СБУ затримала та вислала з країни кореспондентку Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії (ВДТРК) Тамару Нерсесьян, звинувативши її в тому, що вона «діяла на шкоду національним інтересам України». Нерсесьян заборонили в’їзд до країни на три роки. Іншій журналістці ВДТРК, Дар’ї Григоровій, депортованій у квітні з прикордонного контролю, заборонили в’їзд на п’ять років.
26 липня СБУ видворила кореспондентку російських телеканалів «Россия 1» і «Россия 24» Марію Князєву, якій закрили в'їзд до України на підставі «упередженого висвітлення ситуації» в країні.
Занепокоєння у зв'язку з затриманнями та видвореннями журналістів висловив представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір. Україна є членкою ОБСЄ та Ради Європи, а також учасницею Європейської конвенції з прав людини і має конкретні зобов'язання щодо дотримання та захисту свободи слова і сприяння свободі ЗМІ.
Більшість провідних ЗМІ в Росії, включно з телебаченням, друкованими й електронними виданнями, або належать державі або опосередковано нею контролюються, тобто вони фактично перетворилися на рупор держави. Та більше, деякі з них використовують витончені пропаґандистські технології, аж до відвертої дезінформації, аби змобілізувати патріотичну підтримку уряду та його політики, включаючи підтримку збройних формувань на сході України й окупацію Росією Криму.
«Україна має законні підстави для занепокоєння щодо тенденційності або фейковості повідомлень ЗМІ, надто коли йдеться про російську пропаґанду, але це не означає, що можна забороняти в’їзд журналістам, – каже Купер. – Владі слід перетворити Україну на країну, де засоби масової інформації можуть висловлювати різні думки без огляду на наслідки».
