Жінка стоїть перед протестуючими противниками київської влади біля будинку райради у Донецьку 4 травня 2014.

© 2014 Reuters

(Донецьк, 6 травня 2014 року) – Самопроголошена влада у східній Україні повинна негайно звільнити осіб, що утримуються в неволі, і покласти край викраданням з боку озброєних осіб, які діють від їх імені. Долі десятків полонених залишаються невідомими, а ті звільнені, яких вдалось опитати Хьюман Райтс Вотч, повідомили про жорстокі побиття у полоні.

«Озброєні люди, пов’язані з противниками Київської влади, захоплювали активістів, журналістів та місцевих чиновників», сказала Анна Нейстат, заступник директора програми Хьюман Райтс Вотч. «Ті із захоплених, які були звільнені, мають синці та поранення, а доля десятків інших невідома».

4 травня 2014 року противники київської влади викрали шістьох осіб, троє з яких є членами Новоградівської міської ради. Вони були звільнені наступного дня. Всі вони були жорстоко побиті, а деякі були серйозно поранені.

Хьюман Райтс Вотч також задокументувала викрадення 1 травня Артема Попика і викрадення 29 квітня Ярослава Маланчука, членів дільничної виборчої комісії в Костянтинівці. Їх доля і місцезнаходження залишаються невідомими.

За даними ЗМІ та активістів у східній Україні, противники київської влади в Донецькій області, як і раніше, утримують принаймні два десятки інших полонених.

3 травня противники Київської влади в Слов'янську звільнили цілими і неушкодженими сімох військових спостерігачів Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), а також їх українських супровідників.

Норми з прав людини повною мірою поширюються на всю територію України, в тому числі на райони, які знаходяться під військовим контролем самопроголошеної влади. Всі причетні несуть відповідальність за дотримання прав людини, і сили, які стверджують здійснення влади на певній території, повинні забезпечити, щоб силовики, які знаходяться під їх контролем, не порушували прав людини. Українська влада, включаючи міліцію, повинна здійснити усі можливі заходи для виконання своїх зобов'язань щодо захисту людей від порушень з боку всіх збройних груп і покарати тих, хто здійснює такі порушення.

«Противники київської влади повинні негайно звільнити всіх полонених і закликати до порядку озброєних людей, які перебувають під їх командуванням», - сказала Нейстат. «Іноземні уряди повинні використовувати свій вплив для забезпечення того, щоб неурядові сили у східній Україні зупинили знущання на людьми, і домогтися звільнення і дотримання безпеки полонених».

Викрадення у Новоградівці

4 травня велика група озброєних людей викрали шістьох мешканців міста Новоградівка, яке знаходиться за 40 кілометрів у північно-західному напрямку від Донецька: Олександр Вовк та Олександр Гуров - члени Незалежної профспілки гірників України; Костянтин Мусейко, Валерій Павлик, і Олег Бубіч - члени Новоградівської міської ради; і ще одну людину.

Вовк повідомив Хьюман Райтс Вотч, що 4 травня він був у будинку Мусейко, разом із Павликом, Бубічем, Гуровим і ще однією молодою людиною, чиє ім'я він не знав. Близько 3 дня, група з приблизно 10 осіб, озброєних автоматичною зброєю і у камуфляжній формі та чорних масках, увірвалася до двору і їх виволочили з будинку. Викрадення відбулося серед білого дня, в декількох кроках від міського відділку міліції. Вовк сказав:

Вони стріляли в повітря і вбили собаку Мусейко у дворі. Вони кричали: «На землю, виродки!», штовхнули нас на землю, а потім потягли у припаркований неподалік мікроавтобус Мусейко.

У той час, коли вони везли нас, Гурову і мені вдалося вискочити з машини, але вони зловили нас. Вони привезли нас в будівлю Донецької обласної ради (штаб-квартира самопроголошеної «Донецької республіки»), повели нас вгору по сходах, штовхнули на підлогу і почали бити. Я намагався закрити голову, але вони продовжували бити мене по голові та обличчю ногами. Вони були в масках, не представлялися і звинувачували мене в тому, що я «бандерівець» (ті, хто підтримує київську владу).

Вовк сказав, що всіх шістьох осіб було допитано окремо і що він чув звуки побиття і крики із сусідньої кімнати. Близько першої ночі 5 травня Вовк сказав, що викрадачі відпустили його, Павлика і Бубіча і сказали їм йти додому. Викрадачі взяли їх гроші і пенсійне посвідчення Вовка, хоча інші документи, які було спочатку конфісковано, вони повернули.

На момент проведення інтерв'ю з Хьюман Райтс Вотч, обличчя Вовка, а особливо його очі, були покриті синцями, також він сказав, що і його голова, і тіло болять. Він пішов у місцеву лікарню, щоб отримати медичну допомогу і зафіксувати отримані травми. Він сказав, що в результаті побоїв, Бубічу було кілька зламаних ребер, а Павлику було нанесено серйозні травми голови.

Мусейко, якого було звільнено у другій половині 5 травня з Гуровим і третьою людиною, сказав, що різні групи чоловіків били його «кожні 15 хвилин», зламали йому ребра, і пошкодили вухо, око, ніс, також вони погрожували стріляти в нього і відрізати вуха. Він сказав, що Гуров також був сильно побитий: «У нього було татуювання на руці з українським прапором і слова «Слава Україні! Героям слава!». Отже, вони в основному били його по цій руці – вона була вся чорна і опухла майже в два рази».

Мусейко сказав, що викрадачі стріляли крізь стіни і вікна в його будинку, перевернули все з ніг на голову, взяли гроші і золоті прикраси.

 

Ярослав Маланчук та Артем Попик

29 квітня група людей у камуфляжній формі викрали 46-річного Ярослава Маланчука, члена націоналістичної політичної партії «Свобода» і представника у виборчій комісії міста Костянтинівка. Свідок повідомив Хьюман Райтс Вотч, що Маланчук розмовляв з нею по телефону о 7:00 вечора, прямуючи додому від автобусної зупинки:

«За його словами, хтось запросив його на зустріч, і він прямував туди перед від'їздом додому. Я занепокоїлася, оскільки він не знав хто були ці люди, які попросили про зустріч. Раптом я почула шум, а потім звук по телефону став приглушеним - він, напевне, поклав телефон в кишеню. Я чула, як він кричав і просив «Не бийте мене», і хтось відповів: «Повзи до багажника на колінах». Після цього зв'язок було втрачено.

Я знайшла кількох свідків, які підтвердили, що група людей в масках спочатку били його, а потім відвезли кудись в багажнику автомобіля, але вони не сказали мені нічого більше – все дуже бояться».

Свідок сказав, що після запитів від регіональних лідерів «Свободи», міліція порушила кримінальну справу за фактом викрадення і її допитали, але вона не знає чи досягли слідчі хоч якого прогресу. Неофіційні джерела сказали їй, що Маланчука тримали в офісі Української служби безпеки, СБУ, в Слов'янську, який знаходиться під контролем противників київської влади.

Наступного дня, невдовзі після опівночі, група озброєних людей прибула в будинку 26-річного Попика, який є головою Костянтинівського відділення «Свободи» і членом місцевої виборчої комісії.

Мати Попика повідомила Хьюман Райтс Вотч, що, коли вони почули що хтось стукав у двері, Попик подзвонив в міліцію. Його мати сказала, що міліція сказала Попику щоб той «спакував свої речі та тікав».

Але Попику нікуди було бігти, а замість цього, як тільки чоловіки зламали двері і увійшли, він сховався під ліжко у її спальні. Вона сказала, що троє чоловіків, які увійшли в будинок, були в камуфляжній формі, чорних масках і що один з них був з автоматичним пістолетом. Вони запитали де Попик і обшукали будинок. Вони витягли його з-під ліжка, використовуючи перцевий газ, щоб дезорієнтувати його, штовхнули його на підлогу і наділи на нього наручники. Вона сказала,

Його витягли, як собаку, і я бачила, як вони заштовхували його в багажник свого автомобіля. Я питала, куди і навіщо вони його забирають, але вони тільки сказали: «Просто потрібно зробити деяке промивання мізків». Вони забрали його босоніж, у футболці та спортивних штанях.

Мати Попика сказала, що міліція прийшла в будинок після того, як викрадачі виїхали. Вони ставили питання і написали заяву, яку мати Попика підписала. Наступного дня вона намагалася офіційно зареєструвати викрадення у місцевому відділку міліції та переконатися, що кримінальну справу порушено, але через святкові дні у відділку нікого не було, щоб її заяву зареєструвати.

Вона також цікавилася у відділах міської ради, який був під контролем противників Київської влади, але люди там сказали їй, що не було ніякої інформації про місцезнаходження Попика. Неофіційні джерела сказали їй, що Попика спочатку було доставлено в Краматорськ, а потім його утримували СБУ в Слов'янську.