Анна Кірей

Це була коротка, і моторошна хода — всього 250 метрів, в оточенні ланцюга міліції та ОМОНу — в той час як розлючений натовп вигукував гомофобні образи і намагався, але безуспішно, прорватися крізь ряди правоохоронців.

Це відбувалося 25 травня 2013 року. Я була серед кількох десятків осіб, які взяли участь у першому українському Марші Рівності, що проходив у Києві на підтримку прав лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерних осіб. Для мене, як для українки, це був дуже емоційний момент.

Цього тижня український парламент проведе слухання щодо поширення на лесбійок, геїв та бісексуалів захисту від дискримінації у сфері зайнятості. Протягом останніх дев’яти місяців в Україні гаряче дебатували про доцільність внесення поправок до Трудового кодексу, згідно з якими сексуальна орієнтація має бути включена до переліку підстав для захисту від дискримінації, згідно з вимогами Європейського Союзу до проходження процесу лібералізації візового режиму. Проект доповнень був представлений у лютому 2013 року, але парламент зайшов у глухий кут і поправки так і не було ухвалено. Різні групи регулярно протестують проти захисту ЛГБТ від дискримінації та на підтримкуанти-ЛГБТ законопроектів щодо так званої «пропаганди гомосексуалізму», які досі перебувають на розгляді у парламенті. Слухання цього тижня будуть важливим етапом на шляху ухвалення антидискримінаційного законодавства.

Наразі проводиться організована, масова і публічна кампанія проти захисту прав ЛГБТ в Україні. Щонайменше дев'ять різних груп: від консервативних релігійних організацій до ультраправих партій, — публічно заявили, що вони будуть проводити протести проти правозахисних акцій і прайдів. Фотографії відомих ЛГБТ активістів та правозахисників, які підтримують права ЛГБТ, були розміщені в гомофобних та неонацистських групах соціальних мереж, ісупроводжувалися публічними закликами до насильства.

Торік організатори були змушені повністю скасувати марш через загрозу насильства. Крім того, вони були жорстоко побиті гомофобами після прес-конференції про скасування події.

За жодною зі справ, які були розпочаті з метою розслідування погроз фізичного насильства на обох заходах, не було винесено вироку, незважаючи на безліч публічних фото- і відеодоказів.

Зрозуміло, що дискримінація ЛГБТ-людей є проблемою в Україні. Чимало депутатів заперечують існування дискримінації — шістдесят один з них підписали петицію до Київської міської державної адміністрації з вимогою заборони Маршу Рівності.

У липні 2013 року, Комітет з прав людини Організації Об'єднаних Націй заявив, що Україна повинна «включити сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність до переліку ознак, за якими дискримінація заборонена». Нині для української влади настав час зробити комплексне антидискримінаційне законодавство реальністю.