17 жовтня 2011 року

Шановному п.Володимиру Литвину,
Спікеру Верховної Ради України
вул. М. Грушевського5
Київ,01008
Україна

Шановнийп. Литвин,

Я звертаюся до вас від імені Х’юман Райтс Вотч з метою висловити глибоку стурбованість щодо змісту законопроекту, який наразі розглядається Верховною Радою України. Х’юман Райтс Вотч є незалежною неурядовою організацією, чия діяльність присвячена захисту та відстоюванню прав людини. Ми розслідуємо і розголошуємо випадки порушень прав людини та притягаємо порушників до відповідальності.

22 червня на розгляд Верховної Ради України було подано законопроект щодо заборони «пропаганди гомосексуалізму». Назва законопроекту «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)». Законопроект є ініціативою п’яти депутатів Верховної Ради Ради України, які представляють Комуністичну Партію України, Блок «Наша Україна – Народна Самооборона», Блок Юлії Тимошенко, Блок Партії Регіонів, та Блок «Реформи заради майбутнього». Законопроект було включено до порядку денного для обговорення цієї осені.

Х’ман Райтс Вотч закликає вас відхилити цей законопроект на підставі його несумісності з цілим рядом прав людини, закріпленими в міжнародних угодах, якіпідписала Україна. Положення запропонованого законопроекту порушуватимуть захист вільного волевиявлення та зібрань, а також створюватиме неприйнятне середовище, в якому стане можливою  дискримінації з боку держави по відношенню до осіб, які належать до ЛГБТ-спільноти (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери), у тому числі до неповнолітніх. Цей законопроект може поставити під загрозу права правозахисників у сприянні забезпечення прав та вільного обговорення принципів прав. Він загрожуватиме здоров’ю та добробуту українців, у тому числі дітей, обмежуючи їхній доступ до інформації, необхідної для прийняття критично важливих рішень щодо їхнього життя, а також може потенційно створювати небезпечні наслідки шляхом цензурування належної інформації щодо ВІЛ та СНІД.

У пояснювальній записці до законопроекту народні депутати стверджують, що «поширення гомосексуалізму складає загрозу національній безпеці, оскільки приводить до епідемії ВІЛ/СНІД, а також руйнує інститут сім'ї та може призвести до демографічної кризи». У цій записці вони додають, що законопроект потрібен для «встановлення відповідальності за дії, які пропагують стосунки сексуального характеру осіб однієї статі, зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації чи використання телерадіоорганізацій для пропаганди гомосексуалізму».

Запропонований законопроект передбачає зміни до Кримінального Кодексу України з метою «підвищити відповідальність за порушення проти громадського порядку і моралі» та внесення змін до Законів України «Про захист суспільної моралі», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу» для «забезпечення нормативної бази для регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації, використання телерадіоорганізації щодо протидії пропаганди гомосексуалізму через засоби масової інформації». Окрім того, законопроект встановлює відповідальність за розповсюдження творів, що пропагують «гомосексуалізм».

Як член Ради Європи у 1997 році Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Стаття 10 Конвенції стверджує, що «Кожен  має  право на свободу вираження поглядів.  Це правовключає  свободу  дотримуватися  своїх  поглядів,   одержувати   і передавати  інформацію  та  ідеї  без  втручання органів державної влади і незалежно від кордонів…».

Стаття 14 Конвенції забороняє дискримінацію щодо користування правами та свободами, визнаними у цій Конвенції. З 2006 року Україна також є підписантом протоколу №12 Конвенції, який передбачає окрему заборону дискримінації на будь якому ґрунті, у тому числі сексуальної орієнтації, як це роз’яснюється у пояснювальній записці до цього Протоколу.

Європейський суд з прав людини, який має повноваження інтерпретувати та забезпечувати виконання Конвенції у декількох випадках після справи 1999 року Салгуейро да Сільва Моута проти Португалії, неодноразово зазначав, що сексуальна орієнтація включена в статтю 14 Європейської конвенції з прав людини.

У справі 2007 року Бачковскі та ін. проти Польші Європейський Суд з прав людини прийняв рішення проти намагань польських урядових структур заборонити мирні публічні демонстрації ЛГБТ-спільноти, та визначив, що зобов’язання держави забезпечувати ефективне використання свобод зібрань та асоціацій «є надзвичайно важливим для осіб, які дотримуються непопулярних поглядів або належать до меншин, оскільки вони є більш уразливими до віктимізації»(абзац64).

Україна з власної волі погодилася взяти на себе зобов’язання поважати, захищати та сприяти вільному волевиявленню усіх людей, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації.

Законопроект також порушуватиме Конвенцію про права дитини, ратифіковану Україною у 1991 році. Стаття 13, параграф 1 Конвенції про права дитини стверджує, що дитина має право на свободу волевиявлення: «це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду».

Комітет ООН з прав дитини у двох власних коментарях, які він видав щодо обсягу зобов’язань в рамках Конвенції (№3 та №4) порадив державам, що права відповідно до Конвенції повинні реалізовуватися вільно без дискримінації, у тому числі на підставі сексуальної орієнтації.

Відповідно до зобов’язань України сприяти та надавати захист законній діяльності правозахисників, стаття 7 Декларації ООН про правозахисників передбачає, що «кожен має право, особисто чи в асоціації з іншими розвивати та обговорювати нові правозахисні ідеї та принципи, а також відстоювати їх прийняття». Звіт 2007 року Спеціального доповідача ООН з питань правозахисників згадує захисників прав лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів, та наводить статті 2 та 12 Декларації з метою нагадати Державам про їхню відповідальність захищати правозахисників.

31 березня 2010 року Комітет Міністрів Ради Європи одностайно схвалив пакет рекомендацій (CM/Rec (2010)5)з метою нагадати державам-членам (у тому числі Україні) щодо заходів, спрямованих на боротьбу з дискримінацією на ґрунті сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. Релевантними  статтями є:

Стаття8:
Слід заохочувати державних чиновників та інших представників держави сприяти толерантному ставленню та повазі до прав людини лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів у всіх випадках, коли вони беруть участь у діалозі з ключовими представниками громадянського суспільства, у тому числі із засобами масової інформації, спортивними організаціями, політичними організаціями та релігійними спільнотами.

Стаття16:
Країни-члени повинні вжити належних заходів аби запобігти обмеженням ефективного використання прав на вільне волевиявлення та мирні зібрання у випадку, коли ці обмеження є наслідками порушень правових чи адміністративних положень, наприклад, на підставі охорони громадського здоров’я, суспільноїморалі та громадського порядку.

Запропонований законопроект очевидно суперечить діям, які рекомендовані Комітетом Міністрів для держав-членів. 

Україна є також членом Ради ООН з прав людини і вона голосувала за Резолюцію Ради 15 червня 2011 року, яка звертається з проханням до Верховного Комісара ООН з прав людини доручити проведення дослідження з метою задокументувати дискримінаційні закони та практики, спрямовані проти осіб на підставі їхньої сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Україна також була серед тих 85 країн, які перед тим підписали спільну заяву «про припинення актів насильства та пов’язаних з цим порушень прав людини на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності», яку було схвалено у березні 2011 року.

Якщо Верховна Рада України серйозно розглядатиме цей законопроект, не кажучи вже про голосування щодо його схвалення, Україна виявиться винною у впровадженні дискримінаційного та стигматизуючого законодавства. Українці, у тому числі діти, не зможуть отримати доступ до інформації, потрібної для захисту їхнього здоров’я. Правозахисникам, які працюють з  чутливими питаннями, що пов’язані з сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю, може бути заборонено публічно обговорювати ці питання.

Я звертаюся до Вас як до спікера Парламенту використати свої повноваження, щоб забезпечити дотримання українськими законами фундаментальних засад захисту прав людини та безпосередньо стосовно даного законопроекту, аби парламент підтримав права усіх громадян України, у тому числі дітей, на повне задоволення права на свободу волевиявлення, включаючи право на свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду, без будь-якої дискримінації.. 

З повагою,

Борис О. Дітріх
Директор з адвокаційної діяльності
Програма прав лесбійок, геїв, бісексуальних та транс гендерних осіб