Таня живе на вулиці Нижній в місті Олешки, що на лівому березі Дніпра, яке перебуває під російською окупацією з квітня 2022 року. Дев'яносто відсотків міста було затоплено, а деякі райони практично зникли під водою.
Таня — одна з 16 жителів Олешків та сусідніх районів, а також волонтерів з правого берега, що намагалися надати допомогу, з якими я мала телефонні розмови протягом останніх днів. Вони повідомили, що вже пізно ввечері 6 червня російська окупаційна влада заборонила в'їзд та виїзд з міста, тому люди фактично були там заблоковані. На блокпостах розвертали тих, хто намагався втекти на автомобілях, поки це ще було можливо, зі словами на кшталт «Ви ж сиділи, чекали, що Україна повернеться? Повертайтеся та чекайте далі». Російські солдати також не пускали у місто волонтерів та інших людей, які хотіли допомогти. Як розповів мені волонтер, який намагався заїхати в Олешки 8 червня: «Ми сказали їм, що веземо їжу і воду для людей і що у нас немає зброї. Вони [російські солдати] сказали нам розвертатися, їхати звідси та не озиратися. Ще й потім вистрілили [з автоматів] наздогін».
Волонтери та місцеві жителі не раз казали мені, що в перші години та дні після катастрофи з греблею російська влада не попереджувала людей про небезпеку, що насувалася, і не проводила своєчасної евакуації. Російські мобільні мережі не працювали, тож мешканці отримували інформацію лише з українських телеграм-каналів, оперативно створених місцевими жителями та волонтерами, а також з українських ЗМІ.
Незабаром в Олешках зникли вода, газ та електроенергія. Батареї телефонів розрядилися, і ті, хто залишився у пастці, не мали зв'язку із зовнішнім світом. Мешканці, які мали човни, почали рятувати людей, які благали про допомогу з дахів своїх затоплених будинків. Вони казали мені, що російських рятувальників ніде не було.
Місто Олешки станом на 3 червня 2023: © 2023 Planet Labs PBC Місто Олешки станом на 6 червня 2023: © 2023 Planet Labs PBC
Якщо порівняти супутникові знімки за 3 та 9 червня 2023 року, можна побачити масштаби затоплення українського міста Олешки після руйнування дамби в Новій Каховці 6 червня. Зображення © 2023 Planet Labs PBC
Люди розповідали, що за відсутності офіційної інформації або повідомлень від окупаційної влади їм було важко одразу зрозуміти масштаби загрози. Тому багато людей опинилися у скрутному становищі.
Як і багато хто, Таня спочатку думала, що зможе перечекати. Але вдень 6 червня виглянула у вікно і побачила, що рівень води на її вулиці швидко зростає. Вона вискочила на вулицю в домашньому одязі та капцях з двома маленькими собаками та побігла до будинку сина. Дорогою вона бачила російських солдатів на джипі з маркуванням російської служби з надзвичайних ситуацій. Вона благала їх про допомогу, але вони проігнорували її та поїхали, запитавши, де можна знайти представника місцевої влади. Кілька місцевих жителів повідомили, що неодноразово намагалися зателефонувати на номер російської служби порятунку в Олешках, але ніхто не відповідав.
Таня дісталася до будинку сина. Шість годин вони з сусідкою переховувалися на горищі, але вода продовжувала стрімко підійматися. Коли нарешті їх приїхав рятувати знайомий на гумовому човні, Таня випливла до нього через вікно горища. Врятувати своїх собак їй не вдалося.
Місяць тому чоловіка Тані вбило осколком снаряда в їхньому садку. Тепер повінь зруйнувала її будинок, будинок її сина і ще один будинок її чоловіка в Олешках, місті, в якому вона прожила все життя. «Для мене це була втрата за втратою, втрата за втратою. Більше я не витримаю», — каже вона.
Як повідомив мені представник української влади, станом на 16 червня від повені в Олешках загинуло щонайменше дев'ятеро людей, але точна кількість загиблих не відома.
Вочевидь, російська окупаційна влада почала здійснювати нерегулярну евакуацію з Олешків майже через тиждень, 13 червня. Більшість місцевих жителів, з якими я розмовляла, хотіли виїхати, але не знали про це. Один чоловік повідомив мені, що виїхав би на підконтрольну Україні територію, якби міг, але не може уявити собі переїзд до Росії чи іншої окупованої Росією території та боїться залишати свій будинок.
Рівень води зараз зменшується, але люди в Олешках конче потребують гуманітарної допомоги. 60-річна Галина розповіла мені, що їй довелося пройти шість кілометрів до незатопленого центру міста і чекати кілька годин, щоб отримати допомогу, але запаси закінчилися раніше, ніж їй зателефонували. Потім вона пішла до подруги закип'ятити воду і шість кілометрів несла цю воду додому, щоб приготувати чай для своєї 83-річної матері. Дві інші літні жінки казали, що не змогли отримати гуманітарну допомогу, тому що пункт видачі знаходився занадто далеко, а вони не мали можливості туди дістатися.
У більшості районів Олешок досі немає електропостачання, газу та води. А тих, у кого у кранах є вода, непокоїть її забруднення та інфікування через затоплені кладовища та фільтрувальні станції.
Найближчими днями та тижнями потреба у гуманітарній допомозі лише зростатиме. Найбільше потерпатимуть люди похилого віку та люди з обмеженими можливостями, які отримують допомогу вдома, та ті, хто за ними доглядає.
Міжнародний комітет Червоного Хреста та Управління ООН з координації гуманітарних питань оприлюднили заяви про готовність допомогти постраждалим від повені жителям правобережних і лівобережних районів, зокрема й Олешків, за умови отримання гарантій безпеки від російської влади, яких вони поки що не мають.
Чим довше російська влада залишатиметься бездіяльною, тим більше ризиків для людей у таких населених пунктах, як Олешки.
За нормами міжнародного права, що регулюють режим окупації, російська влада зобов'язана забезпечувати задоволення гуманітарних потреб населення на контрольованих нею територіях. В Олешках та інших окупованих Росією населених пунктах влада не виконує це зобов'язання. За це вкотре доводиться розплачуватися мирним українцям.
