Інформація про примусове вивезення та депортацію українських дітей російськими органами влади потрапила до шпальт газет, а зустріч уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової, розшукуваної Міжнародним кримінальним судом за її ймовірну причетність до цих злочинів, з високопосадовцем ООН з питань захисту дітей під час збройних конфліктів, що відбулася минулого тижня, стала приводом для дискусій.
Завдяки результатам розслідування, проведеного Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), на початку місяця з'явилася більш детальна інформація про вивезення дітей.
Human Rights Watch має численні документальні підтвердження того, що російські посадовці та їхні поплічники застосовували заходи примусу для насильницького переміщення українських мирних громадян, зокрема й тих, хто рятувався від бойових дій, до Росії або окупованих Росією територій України. Ми також документально зафіксували примусове вивезення дітей та катастрофічні наслідки війни для дітей, які перебувають в інтернатах.
Хоча у новому звіті, оприлюдненому в рамках Московського механізму ОБСЄ, визнано неможливість назвати конкретні цифри, отримані висновки не викликають сумнівів: українських дітей примусово депортували до Росії або перевозили на підконтрольну Росії територію. Це є воєнним злочином. Також Місія дійшла до висновку, що примусово вивезені українські діти зазнали «численних та взаємопов'язаних порушень» їхніх прав.
У звіті відзначено, що примусово депортовані діти опинилися в незнайомому середовищі, далеко від української мови, культури, звичаїв і релігії. Також було встановлено, що чимало дітей проходили військовий вишкіл та «зазнавали впливу проросійських інформаційних кампаній, що часто було рівнозначно цілеспрямованому перевихованню».
У звіті також наголошується, що завдяки змінам у російському законодавстві органи влади можуть швидко надавати російське громадянство українським дітям, полегшуючи процедуру встановлення над ними опіки та їх усиновлення російськими сім'ями в Росії, попри те, що багато дітей можуть мати живих родичів, зокрема, в Україні.
У звіті зроблено висновок, що російська влада не сприяє поверненню українських дітей на батьківщину або возз'єднанню українських дітей зі своїми родинами. У звіті йдеться про те, що Росія, здається, створює перешкоди для возз'єднання. Росія не має єдиного реєстру вивезених дітей. До того ж їх неодноразово перевозять з місця на місце, а іноді називають російськими, а не українськими прізвищами. Навіть якщо українським сім'ям вдається знайти дитину, вони стикаються з численними логістичними та фінансовими труднощами, якщо хочуть повернути її в Україну.
Росія має дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань і забезпечити негайне повернення українських дітей до своєї країни та родин.
