Уже п'ятий рік на сході України триває збройний конфлікт між українськими урядовими військами та збройними угрупованнями проросійських сил. 2018 року зберігалася атмосфера повної безкарності за пов’язані з конфліктом порушення прав людини. Український уряд зробив наступні кроки у напрямку обмеження свободи вираження поглядів і об’єднань. Насильство з боку радикальних угруповань, які пропаґують ненависть, було спрямовано проти представників етнічних меншин, лесбійок, ґеїв, бісексуалів, трансґендерів (ЛҐБТ), активістів і журналістів. У Криму російська влада продовжувала переслідувати проукраїнських активістів і кримських татар за публічні виступи проти порушення Росією прав людини та окупації Криму.

Бойові дії на сході України

За даними Спеціальної моніторинґової місії ОБСЄ в Україні (СММУ), кількість поранених та загиблих мирних мешканців станом на жовтень сягнула щонайменше 212 осіб. Цивільне населення здебільшого стає жертвами перестрілок та артилерійських обстрілів.

Обстріли вздовж лінії зіткнення, яка розмежовує сторони конфлікту, продовжували руйнувати домівки мирних мешканців й інфраструктуру та загрожувати життю цивільного населення. Починаючи з 2014 року було пошкоджено понад 740 навчальних закладів, 16 – у період із січня по жовтень 2018 року. Обидві сторони здійснювали невибіркові або навмисні обстріли шкіл і використовували їх у військових цілях.

Органи влади і далі реалізовували дискримінаційну політику щодо пенсіонерів, які мешкають на підконтрольній збройним угрупованням частині східної України, позаяк для отримання пенсій люди змушені реєструватися на підконтрольній уряду території як внутрішньо переміщені особи (ВПО) та підтримувати статус проживання/перебування на ній. Правила забороняють пенсіонерам понад 60 днів поспіль безвиїзно перебувати у підконтрольних збройним угрупованням реґіонах, бо інакше вони ризикують втратити статус ВПО та пенсію.

У двох окремих справах, українські суди визнали, що деякі положення постанов, які реґламентують пенсійні виплати, є дискримінаційними, і зобов’язали органи влади покласти край обмеженням у доступі до пенсій. Однак, влада цих рішень не дотримується.

У літніх людей і людей із інвалідністю, які мають право на пріоритетний перетин лінії зіткнення і допомогу під час нього, виникають труднощі із отриманням цих пільг. Уповноважені особи на лінії перетину часто не виявляють таких людей і не забезпечують надання їм допомоги.

Елементарні вигоди та санітарно-гігієнічна інфраструктура на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ) є неналежними, зокрема на території Донецької та Луганської областей, підконтрольній проросійським збройним угрупованням. На всіх КПВВ через довгі очікування в екстремальних температурних умовах цивільні і далі потерпають від невиправданих труднощів.

Жорстоке та принизливе для гідності поводження і свавільні затримання

Служба безпеки України (СБУ) і далі заперечувала, що в період 2014–2016 років утримувала під вартою у секретному ізоляторі Харківського управління СБУ 18 цивільних осіб. До кінця 2016 року всіх затриманих було неофіційно звільнено, а фактів їхнього утримання керівництво СБУ дотепер не визнало.

У лютому, одному з колишніх в'язнів, Костянтину Безкоровайному, було поновлено статус потерпілого у справі, яку відкрили за його скаргою до прокуратури у червні 2016 року. У березні суд прийняв рішення про поновлення кримінального провадження за цією справою. За позовами чотирьох інших потерпілих розлідування не ведеться.

Проукраїнський блоґер та позаштатний кореспондент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РВЄ/РС) Станіслав Асєєв, який у червні 2017 року став жертвою насильницького зникнення, перебуває в руках проросійських збройних формувань за сумнівними звинуваченнями у шпигунстві.

Верховенство права, відповідальність за здійснені у минулому порушення

Досі, попри обіцянки української влади, не забезпечено правосуддя щодо пов’язаних зі збройним конфліктом порушень прав, а також щодо злочинів, скоєних під час акцій протесту «Майдан-2014» і масових заворушень в Одесі. Правоохоронці не зберегли докази та не завадили підозрюваним утекти з країни.

У квітні в апеляційному суді розпочалися слухання щодо виправдувального вироку 19-ти антимайданівцям, звинувачених у злочинах, пов’язаних із масовими заворушеннями в Одесі 2 травня 2014 року, під час яких майданівців й антимайданівців було нацьковано одне на одного. В результаті цих подій 48 людей загинуло і понад 200 отримало тілесні ушкодження. На момент написання цього матеріалу, проґресу в апеляційному провадженні досягнуто не було.

Тривало кримінальне переслідування колишніх бійців підрозділу міліції особливого призначення «Беркут», яким інкримінують вбивство та заподіяння тілесних ушкоджень учасникам Євромайдану у лютому 2014 року. У квітні з активіста Євромайдану Івана Бубенчика було знято звинувачення в убивстві двох командирів «Беркута» у лютому 2014 року. Це рішення було прийнято на підставі закону 2014 року про недопущення переслідування та покарання активістів за певні злочини, скоєні під час протестів Євромайдану. Проте слідство щодо Івана Бубенчика за незаконне поводження зі зброєю та посягання на життя правоохоронця триває.

Свобода медій і вираження поглядів

Український уряд продовжував обмежувати свободу вираження поглядів, свободу інформації та свободу медій, обґрунтовуючи це необхідністю протистояти військовій аґресії Росії на сході України та антиукраїнській пропаґанді. За даними Інституту масової інформації, діяльність якого спрямовано на захист свободи слова, станом на жовтень 2018 року порушення свободи слова – від погроз до перешкод в отриманні інформації – мали місце у 23 реґіонах.

У травні обласний апеляційний суд залишив без зміни ухвалу районного суду і підтвердив повернення прокуратурі обвинувального акту щодо журналіста Руслана Коцаби, якого звинувачували у державній зраді за заклик до бойкоту мобілізації. Суд дійшов висновку, що обвинувачення не змогло належним чином скласти обвинувальний акт.

У травні СБУ видворила з України кореспондентку загальноросійського державного телеканалу «Первый канал» і кореспондентку телеканалу «Россия», стверджуючи, що вони планували поширювати про Україну дезінформацію. Також у травні українського редактора російського державного інформаційного аґентства «РИА Новости Украина» Кирила Вишинського заарештували за підозрою у державній зраді, привинюючи йому участь у «пропаґандистських кампаніях», спрямованих на леґітимізацію дій Росії у Криму. Співробітники СБУ вдерлися в офіс «РИА Новости Украина» у Києві.

У жовтні Європейський Суд із прав людини (ЄСПЛ) продовжив на невизначений термін дію свого ж рішення від 18 вересня 2018 року про заборону українській владі доступу до даних із телефону журналістки Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL) Наталі Седлецької за період тривалістю в 17 місяців. Влада просила доступу до цих даних, як доказу у кримінальному розслідуванні проти директора Національного антикорупційного бюро України, якого звинувачують у розголошенні державної таємниці журналістам.

Дотепер є чинним прийнятий у березні 2017 року закон, який вимагає від антикорупційних активістів і журналістів подавати публічні декларації про свої особисті статки. Щоправда, багато хто відмовився його виконувати і на момент написання цього матеріалу нікого не було притягнуто до відповідальності за це.

Влада не проводила ефективних розслідувань за фактами численних нападів на антикорупційних та інших громадських активістів. У листопаді 2018 року антикорупційна активістка Катерина Гандзюк померла від опікових ран, заподіяних під час липневого нападу на неї.

Паліативна допомога

Пацієнти з пізніми стадіями раку й іншими невиліковними хворобами стикаються з перешкодами на шляху до ефективного знеболення. Реформи нормативно-правової бази останніх років, які повинні забезпечити пацієнтам більший доступ до опіоїдних знеболювальних препаратів, ще не реалізовано повною мірою. Медичні працівники не мають належної освіти та навичок в галузі знеболювання або ж просто відмовляються змінювати заведену практику. Хворі на ВІЛ/СНІД та туберкульоз стикаються з перешкодами на шляху до знеболення почасти через стереотипи щодо наркозалежних.

Злочини на ґрунті ненависті

У кількох українських містах представники угруповань, які пропаґують ненависть і дискримінацію, здійснили принаймні два десятки насильницьких нападів, актів погроз або залякувань, спрямованих проти ромів, ЛҐБТ і правозахисників. У більшості випадків поліція не реагувала належним чином або ж не проводила ефективного розслідування.

У березні в Києві, Львові й Ужгороді групи ненависті напали на учасників і учасниць Маршу за права жінок. У Києві дійшло до фізичних нападів на очах у поліціянтів, які не втручалися.

У червні члени ультраправого угруповання напали на ромський табір на околиці Львова, вбили чоловіка та серйозно поранили кількох мешканців. У жовтні суд розпочав слухання справи щодо чотирьох із дев'яти підозрюваних, вісім із яких є неповнолітніми.

У квітні члени київського радикального угруповання, уповноважені місцевою держадміністрацією проводити патрулювання, напали на ромський табір. Вони підпалили намети і з камінням та газовими балончиками гналися за жінками та дітьми. Було відкрито дві кримінальні справи, але на момент написання цього матеріалу за жодною з них не було висунуто обвинувачення.

У травні групи ненависті зірвали Фестиваль Рівності у Чернівцях, і місцева поліція не змогла ефективно захистити учасників і учасниць. Також у травні в Києві групи ненависті зірвали дискусію про права ЛҐБТІ, зорганізовану Amnesty International в Україні. Поліціянти бездіяли та вдавалися до гомофобних коментарів.

Утім, у червні на короткий час було затримано десятки радикалів, які намагалися перешкодити маршу рівності КиївПрайд. Злагоджена робота присутньої на марші поліції убезпечила учасників і учасниць від нападу. ЛҐБТ-марші у Кривому Розі й Одесі теж пройшли без випадків серйозного насильства.

У березні з сайту Президента Порошенка було вилучено петицію про «припинення пропаґанди гомосексуалізму».

Крим

Із 2014 року Крим перебуває під окупацією Росії, яка продовжує грубо порушувати права тих, хто відкрито висловлює свої проукраїнські погляди.

6 жовтня ув'язнений український кінорежисер Олег Сенцов припинив 145-денне голодування, щоб уникнути насильницького годування. 2014 року Сенцова було заарештовано у Криму за сфабрикованим звинуваченням у тероризмі і тепер він відбуває покарання у вигляді 20 років позбавлення волі (див. розділ «Росія»). 14 травня Сенцов розпочав голодування з вимогою звільнити 64 українців, ув'язнених у Росії та Криму за політично мотивованими обвинуваченнями.

Через критику окупації Криму об'єктом репресій з боку російської влади були кримські татари, яким висували безпідставні звинувачення у тероризмі та кримінально караному підбурюванні. Російська влада піддавала кримських татар переслідуванням і затриманням, проводила в їхніх домівках обшуки.

У січні кримського татарина Ісмаїла Рамазанова заарештували за висловлювання в інтернеті, які нібито розпалюють ненависть і ворожнечу. Наступного дня після арешту в залі суду він заявив, що співробітники ФСБ його побили. Влада відмовилася розслідувати цю заяву. У липні Ісмаїла Рамазанова до суду було звільнено із СІЗО.

У травні російською владою Криму за звинуваченням у причетності до ісламського руху «Хізб ут-Тахрір» було заарештовано Сервера Мустафаєва й Едема Смаїлова. У Росії «Хізб ут-Тахрір» заборонено як терористичну організацію, але в Україні вона є леґальною. Донині перебуває у СІЗО 21 особа з тих, кого 2016 та 2017 року на підставі тверджень про причетність до руху «Хізб ут-Тахрір» було арештовано за звинуваченнями у злочинах, пов'язаних із тероризмом.

Також у травні суд залишив у силі вирок кримськотатарському активістові Сулейману Кадирову, якого через коментар у Facebook було засуджено на два роки позбавлення волі умовно за звинуваченням у закликах до сепаратизму.

У червні Еліну Мамедову звинуватили у розпалюванні ненависті й ворожнечі за перепост записів із проукраїнської сторінки в соціальній мережі 2014 та 2015 років. У жовтні Верховний суд Криму підтримав рішення суду нижчої інстанції, який не прийняв скаргу адвоката Мамедової на дії слідчого з приводу його відмови надати інформацію про кваліфікацію експерта, запрошеного для вивчення матеріалів справи. Мамедова перебуває на волі, оскільки розслідування триває.

У березні суд відхилив скаргу на бездіяльність Слідчого комітету у справі про зникнення Ервіна Ібрагімова, кримськотатарського активіста, який пропав у травні 2016 року.

За даними Організації Об'єднаних Націй, у Криму кількість учнів в україномовних класах  стрімко скоротилася із 12 694 дитини 2014 року до 318 дітей 2018 року.

Головні суб’єкти міжнародних відносин

У січні Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, яка закликає Україну сприяти «наданню гуманітарної допомоги на територіях, що постраждали від війни». Вона також закликала російську окупаційну владу поважати права людини в Криму .

Після травневих відвідин зони конфлікту на сході України, спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер висловив занепокоєння з приводу впливу конфлікту на сектор охорони здоров’я, інфраструктуру та безпеку цивільного населення, яке живе поблизу лінії зіткнення.

У червні комісарка Ради Європи з прав людини закликала українську владу активізувати зусилля, спрямовані на припинення нападів на ромів і правозахисників та на судове переслідування відповідальних осіб. У липні група експертів ООН закликала уряд захистити ромів від нападів і забезпечити потерпілих належною компенсацією.

У червні робочі візити в Україну здійснили Робоча група ООН із насильницьких або недобровільних зникнень та спеціальний доповідач ООН із питань катувань. Найбільше занепокоєння у них викликала безкарність за випадки катувань і насильницьких зникнень, які тривають і далі.

Під час липневого саміту Україна-ЄС Президент Європейської Ради Дональд Туск високо оцінив зусилля України у напрямку створення Вищого антикорупційного суду та закликав країну прийняти необхідні поправки для забезпечення його ефективності. Туск також закликав до негайного звільнення «всіх незаконно затриманих та ув'язнених громадян України на Кримському півострові та в Росії». Та чиновники ЄС рідко відкрито звертаються до уряду щодо проблем, не пов'язаних із конфліктом, як от проблем зі свободою медій і громадянським суспільством.

Незважаючи на те, що Україна не є членом Міжнародного кримінального суду (МКС), вона визнала його юрисдикцію щодо ймовірних злочинів, скоєних на своїй території від листопада 2013 року. Прокурор МКС і далі провадить попереднє вивчення матеріалів щодо порушень під час збройного конфлікту, аби вирішити, чи варто розпочинати їх розслідування. МКС також розглядає нову отриману інформацію, пов’язану з подіями на Майдані, хоча раніше й було застановлено, що злочини, ймовірно пов’язані з подіями на Майдані, під мандат МКС не підпадають.