У 2013 р. Україна зрадила своєму давньому прагненню до більшої політичної і економічної інтеграції з Євросоюзом, призупинивши підготовку до підписання парафованої в березні 2012 р. Угоди про асоціацію з ЄС, що включає глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі. Це несподіване рішення Уряду викликало масові і, переважно, мирні протести в Києві та інших великих містах. Протести стали наростати після застосування владою надмірної сили проти їх учасників, в результаті чого десятки людей отримали поранення, і арештів кількох активістів за «масові заворушення».

У парламенті розглядалися дискримінаційні законопроекти, спрямовані на криміналізацію «пропаганди» гомосексуальності серед дітей, при цьому депутати не стали вносити до трудового кодексу в якості окремої захищеної групи лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів (ЛГБТ). У травні ЛГБТ-активісти взяли участь у марші за рівноправність ЛГБТ, проте напади на ЛГБТ-групи та окремих осіб залишаються серйозною проблемою. Порівняно з 2012 р. значно почастішали напади на журналістів. Президент Віктор Янукович помилував кількох політиків, позбавлених волі за політично мотивованими звинуваченнями, проте екс-прем'єр Юлія Тимошенко і ще кілька людей залишаються за ґратами. Зберігаються недоліки в системі надання притулку. Урядом вжито важливі кроки щодо підвищення доступності паліативної допомоги, проте нові правила поки не впроваджені, так само, як і не розширено доступ наркоспоживачів до замісної терапії.

Верховенство права

У жовтні 2013 виповнилося два роки відтоді, як екс-прем'єрку Юлію Тимошенко було засуджено за звинуваченнями у перевищенні повноважень. У квітні Європейський суд з прав людини визнав безпідставним досудове утримання Тимошенко під вартою, оскільки їй не дозволили переглянути затримання або звернутись за компенсацією у зв'язку з незаконним затриманням. Європейський суд відмовив Тимошенко в задоволенні скарг на умови досудового утримання під вартою і не побачив порушень у зв'язку із заявами про недозволене поводження при переведенні її з колонії в лікарню в квітні 2012 р. Суд виноситиме окрему постанову щодо законності кримінального засудження і вироку Тимошенко.

У вересневій доповіді за підсумками відвідування України в 2012 р. Комітет Ради Європи з попередження тортур підтвердив заяви Тимошенко про застосування надмірної сили під час її переведення в лікарню в квітні 2012 р.

У листопаді міліція ненадовго затримала адвоката Тимошенко Сергія Власенка за звинуваченнями у домашньому насильстві. Згодом його відпустили під заставу. Через десять днів після цього парламент не прийняв закон, який дозволив би Тимошенко виїхати на лікування до Німеччини, про що вона ставила питання у зв'язку з побоюваннями за свою безпеку в медичних установах України.

У квітні президент Віктор Янукович помилував кількох колишніх чиновників уряду Тимошенко, включаючи екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, позбавленого волі в 2010 р. за звинуваченнями в розкраданнях і зловживанні повноваженнями. Йому ще, щонайменше, на чотири роки заборонено балотуватися до виборних органів - до зняття судимості.

У березні Україна зробила запит на видачу Віктора Романюка, який балотувався від опозиційної партії «Батьківщина» на парламентських виборах жовтня 2012, за заявами про його спробу розкрадання державного майна в 2008 р. Італійська влада в березні заарештувала Романюка, проте, після того, як суд не знайшов підстав для кримінального переслідування, у його видачі Україні було відмовлено. Романюк лідирував у своєму окрузі, коли на вимогу кандидата від проурядової Партії регіонів у декількох округах були скасовані результати виборів. Справа проти Романюка виглядає спрямованою на те, щоб не допустити його участі в повторних виборах, терміни яких ще не визначені.

Міграція та притулок

У системі надання притулку в Україні зберігаються істотні недоліки. Незважаючи на зміну закону про біженців в 2011 р., особи, що шукають притулку, нерідко стикаються з бар'єрами у доступі до відповідних процедур, піддаються тривалому адміністративному затриманню і зазнають труднощів з оскарженням затримання або судових рішень про видворення. Відсоток задоволення клопотань про визнання біженцем в Україні продовжує йти на спад. Через недоліки системи надання притулку відсутні ефективні гарантії неповернення осіб, які претендують на притулок в країну, де вони можуть піддаватися небезпеці, хоча в 2013 р. інформація про нові випадки такого характеру не надходила.

У лютому в аеропорту Києва, в порушення національного законодавства на підставі політично мотивованого запиту Таджикистану про видачу, був затриманий прибулий з США екс-прем'єр Таджикистану Абдумалік Абдулладжанов, що має в США статус біженця. Після обуреної реакції правозахисних груп і міжнародних організацій влада відмовила в його екстрадиції, і в квітні його було звільнено.

Українська влада не забезпечила належного розслідування примусового повернення російського політичного активіста Леоніда Развозжаєва, зниклого в жовтні 2012 р., в процесі звернення про отримання притулку в Україні, і, через кілька днів, знайденого під вартою в Росії. Развозжаєв заявляв про неналежне поводження з ним після його примусового повернення до Росії, включаючи ізольоване утримання під вартою і примус до визнання.

Здоров'я

Уряд вжив важливі кроки щодо поліпшення догляду за десятками тисяч пацієнтів, які страждають від гострого болю, схваливши запуск виробництва в країні перорального морфіну і ухваливши нове наркорегулювання, яке значно спрощує призначення сильних знеболюючих засобів. Однак, станом на вересень Міністерством Охорони Здоров'я ще не запроваджено нові норми в дію, що обмежувало пацієнтам доступ до життєво необхідних ліків. Значно сповільнилося розповсюдження лікування опіоїдної наркозалежності. Замісну терапію в 2013 р. отримували всього 7, 5 тис. пацієнтів - набагато менше цільової чисельності в 20 тис. чоловік, встановленої національною програмою профілактики і боротьби з ВІЛ / СНІДом. Замісна терапія як і раніше відсутня в місцях позбавлення волі, де знаходиться значна кількість споживачів ін'єкційних наркотиків.

Сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність

У парламенті розглядаються два дискримінаційні законопроекти, які передбачають великі штрафи або позбавлення волі до шести років за виробництво, видання чи розповсюдження матеріалів, спрямованих на «пропаганду» гомосексуальності серед дітей. У лютому Кабінет Міністрів запропонував поправки в Трудовий кодекс, що вводять сексуальну орієнтацію в якості однієї із ознак, за якими забороняється дискримінація, однак, парламент двічі відкладав їх розгляд. Євросоюз вимагає від України прийняття всеосяжного антидискримінаційного законодавства в якості умови завершення процесу лібералізації візового режиму між двома сторонами.

Неонацистські та націоналістичні групи організовували кампанії в соціальних мережах і мітинги в різних регіонах, погрожуючи ЛГБТ насильством і закликаючи до скасування травневого Маршу рівності. Після того як київський суд заборонив всі публічні заходи в центрі міста в день маршу, він був проведений на околиці Києва при масованій присутності міліції, яка охороняла учасників від контрдемонстрантів. Міліцейські розслідування за фактами погроз в інтернеті на адресу ЛГБТ-активістів ніяких результатів не принесли.

Кілька ЛГБТ-активістів зазнали нападів. У травні члени ультраправої політичної партії «Свобода» кинули сметану в ЛГБТ-активістку Олену Шевченко біля одного з київських клубів. Вона написала заяву в міліцію, проте жодної відповіді не отримала. У тому ж місяці невідомі напали на ЛГБТ-активіста в Миколаєві, на півдні країни, і побили його кулаками і ногами, супроводжуючи це гомофобним образами. Міліція почала розслідування, яке на даний час триває.

За законом процедура офіційного визнання гендерної ідентичності для трансгендерів включає примусову стерилізацію і 45-денне перебування у психіатричному закладі.

У березні, входірозгляду ситуаціївУкраїні Радою ООН з прав людини, в рамках універсального періодичного огляду українська сторона відкинула рекомендації про прийняття антидискримінаційного законодавства і відкликання гомофобних законопроектів.

Громадянське суспільство та ЗМІ

За перші шість місяців 2013 року 35 журналістів зазнали нападів, що більш ніж удвічі перевищує цифру за аналогічний період 2012 р. Два журналіста, які висвітлювали травневий мітинг опозиції в Києві, отримали множинні травми від жорстокого побиття групою націоналістичної молоді. Повідомлялося, що це відбувалося на очах у міліції, яка не втручалася. У вересні суд призначив трьом з нападників умовні терміни за хуліганство і перешкоджання діяльності журналістів.

У липні невідомі напали на журналіста Сергія Остапенко у його квартирі в Луганську, заподіявши йому множинні удари. У тому ж місяці біля свого будинку в Донецьку двома невідомими був побитий журналіст інтернет-видання «Дорожній контроль» Олег Богданов, якому зламали ніс і щелепу. Обидва журналіста писали про корупцію в міліції. Кримінальні розслідування за обома фактами тривають, але поки не привели ні до яких результатів.

У січні на закритому процесі в Києві колишній начальник Головного управління кримінального розшуку МВС Олексій Пукач був засуджений до довічного ув'язнення за умисне вбивство у 2000 р. журналіста Георгія Гонгадзе. У 2005 р. троє колишніх співробітників міліції були засуджені як виконавці. Незважаючи на свідчення Пукача, який стверджував, що наказ про вбивство Гонгадзе виходив від декількох високопоставлених чиновників, включаючи екс-президента Леоніда Кучму, звинувачень більше нікому не пред'являлося.

У липні районний суд виніс рішення про переміщення в психіатричний заклад 70-річної Раїси Радченко із Запоріжжя, яка піддавала гласності факти корупції і свавілля міліції. Суд вказав, що її поведінка «становить загрозу суспільству». Лікарі діагностували у Радченко, яка до того ніколи не перебувала на обліку, розлад особистості і параною, їй примусово давали сильні седативні препарати. Також, їй було відмовлено в доступі до адвоката і у міліції, і у психіатричному закладі. Через два тижні Радченко випустили після обуреної реакції правозахисних груп та українського Уповноваженої з прав людини.

Ключові міжнародні актори

Протягом усього року Євросоюз наполегливо закликав український уряд до виконання цільових показників в сфері прав людини, встановлених ЄС, з метою забезпечити можливість підписання Угоди про асоціацію з Україною на саміті «Східного партнерства» у листопаді 2013. Ці умови включали досягнення відчутного прогресу в таких сферах, як: припинення політично вмотивованих судових переслідувань, справедливі і прозорі вибори, судова реформа. За тиждень до саміту уряд України раптово оголосив про рішення призупинити підготовку до підписання угоди з ЄС, посилаючись, серед іншого, на необхідність «відновлення товарообігу з Росією».

Раніше в 2013 р. Росія чинила тиск на Україну, заявляючи, що Угода про асоціацію з Євросоюзом, включаючи зону вільної торгівлі, зашкодить відносинам з Москвою і виключить можливість участі України в регіональному Митному союзі, який просувається Росією. У серпні Росія посилила митний режим щодо українських товарів і погрожувала, у разі підписання угоди з ЄС, припинити постачання газу і закріпити посилений митний режим на постійній основі. У вересні єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Штефан Фюле назвав російський тиск неприйнятним. Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон назвала рішення українського уряду не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, «розчаруванням не лише для Євросоюзу, але й для українського народу».

У квітні Ештон і Фюле вітали помилування президентом Януковичем кількох чиновників, засуджених до позбавлення волі за політично вмотивованими звинуваченнями, і наполегливо закликали владу продовжувати займатися випадкам вибіркового правосуддя.

У липні представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ засудила напади на журналістів в Україні і закликала владу забезпечити їх безпеку.

У липневій доповіді Управління верховного комісара ООН у справах біженців зазначалося, що система надання притулку в Україні все ще потребує кардинального поліпшення, включаючи посилення гарантій неповернення в небезпечні умови.