Україна

Протягом 2017 року бойові дії на сході України супроводжувалися з боку всіх учасників збройного конфлікту систематичним іґноруванням Мінських угод 2015 року і загрозою цивільному населенню та інфраструктурі. Обидві сторони і далі діяли в атмосфері повної безкарності за пов'язані з конфліктом тортури та свавільні таємні затримання людей. Влада виявилася неспроможною притягнути до відповідальності винних у нападах на журналістів. Нові заходи уряду було спрямовано на подальше згортання плюралізму ЗМІ, нові правила обмежували свободу висловлювань і об'єднань, а нові законопроекти запроваджували додаткові обмеження. У Криму проукраїнські активісти і члени кримськотатарської громади піддавались переслідуванням з боку російської влади за їхній мирний опір російській окупації півострова.

Бойові дії на сході України

Збройний конфлікт на сході України між українськими урядовими силами та підтримуваними Росією збройними сепаратистськими угрупованнями триває вже четвертий рік. Наприкінці січня та на початку лютого всі сторони конфлікту масовано обстрілювали населені пункти, що призвело до серйозних пошкоджень важливих об'єктів цивільної інфраструктури та жертв серед цивільного населення.

За даними Спеціальної моніторинґової місії ОБСЄ в Україні (СММУ ОБСЄ), кількість поранених або загиблих мирних мешканців станом на середину листопада перевищила торішні показники і сягнула щонайменше 425 осіб.

У квітні місяці на східній Україні загинув парамедик місії ОБСЄ. Автівка, у якій він їхав, підірвалася на міні.

Українською владою вжито певних позитивних заходів, аби полегшити цивільному населенню процес перетину лінії зіткнення. Проте мирні мешканці і далі потерпають від надмірних труднощів через відсутність на контрольно-пропускних пунктах належних санітарно-гігієнічних й інших умов (особливо на непідконтрольній українській владі стороні), мінні поля й обстріли, а також довге очікування в умовах екстремальних температур.

Жорстоке та принизливе для гідності поводження і свавільні затримання

Підтримувана Росією де-факто влада самопроголошених Донецької та Луганської народних республік (ДНР і ЛНР) і далі піддавала людей свавільним затриманням і насильницьким зникненням, тижнями утримуючи цивільних осіб без доступу до адвокатів, без зв’язку з родичами та зовнішнім світом. Місцеві служби безпеки діють без жодних стримувань і противаг. У ситуаціїї повного правового вакууму на підконтрольних сепаратистам територіях затримані лишаються цілком беззахисними перед сваволею.

У лютому органи держбезпеки ДНР піддали насильницькому зникненню та утримували інкомунікадо двох російських активістів, яких за два тижні після затримання відпустили без жодних пояснень.

У травні військовий трибунал ДНР за сфальсифікованим звинуваченням у незаконному зберіганні зброї засудив до 2 років і 8 місяців позбавлення волі мешканця Донецька, академіка з проукраїнськими поглядами Ігоря Козловського. Обставини арешту Козловського, його тривале утримання інкомунікадо, а також використання явно сфабрикованих свідчень є ознаками того, що цей процес був політично вмотивованим.

У червні органи держбезпеки ДНР свавільно затримали та піддали насильницькому зникненню проукраїнського блоґера і позаштатного кореспондента Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода (РВЄ / РС) Станіслава Асєєва, який на час написання доповіді і далі залишався в ув’язненні.

До кінця 2016 року Службою безпеки України (СБУ) було звільнено всіх незаконно і таємно утримуваних у Харківському управлінні СБУ. Проте керівництво СБУ і далі відкидає свою причетність до таємних затримань і насильницьких зникнень. Розслідування цих випадків військовим прокурором вагомих результатів не дало.

У серпні співробтники СБУ у Дніпропетровській області незаконно затримали та піддали тортурам Дар'ю Мастикашеву, яку згодом оголосили російською аґенткою і висунули щодо неї звинувачення у державній зраді. На час написання доповіді, нікого не було визнано відповідальним за жорстоке поводження щодо Мастикашевої.

Верховенство права, відповідальність за здійснені у минулому порушення

Перспективи правосуддя щодо пов’язаних зі збройним конфліктом порушень, а також щодо злочинів, скоєних під час акцій протесту «Майдан-2014», які призвели до зміни українського уряду, і щодо масових заворушень в Одесі і далі є примарними.

У вересні суд у Чорноморську (Одеська область) виправдав усіх 19 звинувачених у злочинах, пов'язаних із масовими заворушеннями в Одесі 2 травня 2014 року, під час яких майданівців і антимайданівців було нацьковано одне на одного. В результаті цих подій 48 людей загинуло і понад 200 отримало тілесні ушкодження. Всі 19 фіґурантів кримінального провадження є активістами Антимайдану; п'ятеро з них перебували під вартою від 2014 року. Суд констатував, що обвинувачення «навіть не намагалося довести провину». Двоx фіґурантів справи, яким відразу після оголошення вироку прокуратура висунула звинувачення у сепаратизмі, було знову відправлено до СІЗО. Після оголошення виправдувального вердикту незгодні з ним активісти вчинили спробу штурму будівлі суду, застосували сльозогінний газ і кидали в поліціянтів каміння. Внаслідок сутичок постраждало приблизно 20 правоохоронців. Поліція провела розслідування, але на час написання доповіді нікого не було притягнуто до відповідальності. Один підозрюваний майданівець до судового розгляду залишається на волі.

Тривають судові процеси над колишніми бійцями підрозділу міліції особливого призначення «Беркут», яким інкримінують вбивство та заподіяння тілесних ушкоджень учасникам Майдану у лютому 2014 року. Фіґуранти двох процесів або перебували в бігах, або систематично не з’являлися на судові слухання. Ще один суд над п’ятьма екс-беркутівцями проходить у Києві. Під домашній арештом до завершення розслідування перебуває затриманий у липні екс-беркутівець Сергій Лобода.

7 квітня київський суд засудив сімох екс-бійців спецпідрозділу МВС України «Торнадо» до 8–10 років ув’язнення, а екс-командира «Торнадо», звинуваченого в тортурах і зґвалтуваннях цивільних осіб, – до 11 років в’язниці. Ще четверо екс-торнадівців отримали умовні терміни.

Свобода ЗМІ та висловлювань

Український уряд вжив певних заходів у напрямку обмеження свободи ЗМІ та висловлювань, обґрунтовуючи це необхідністю протистояти військовій аґресії Росії на сході України та антиукраїнській пропаґанді.

У березні президент Петро Порошенко підписав закон, яким активістів і журналістів, зайнятих розслідуванням корупції, зобов’язано публічно декларувати свої особисті статки. 10 липня президент запропонував зміни до закону, якими ці вимоги скасовувались, але натомість запроваджувались обтяжливі та необґрунтовані вимоги щодо звітності для всіх неприбуткових організацій і осіб, що з ними працюють.

15 травня Петро Порошенко, посилаючись на інтереси національної безпеки, підписав указ про заборону в Україні провідних російських компаній і їхніх веб-сайтів. Заборона стосувалася російських соціальних мереж, якими щодня користувалися мільйони українців; програмного забезпечення для бухгалтерського обліку та обробки лінгвістичної інформації; веб-сайтів багатьох російських телевізійних каналів та інших медій; пошукової системи «Яндекс» і її різноманітних сервісів.

У червні суд скасував виправдувальний вирок 2016 року журналісту Руслану Коцабі, якого було звинувачено у державній зраді за заклик бойкотувати мобілізацію. На час написання доповіді триває повторний розгляд його справи.

Українська влада не провела серйозного розслідування щодо проурядового сайту «Миротворець», який у 2016 та 2017 роках оприлюднив особисті дані сотень журналістів, що працюють у підконтрольних сепаратистам реґіонах. Дії «Миротворця» були офіційно підтримані деякими урядовцями.

У липні та серпні Служба безпеки України (СБУ) вжила заходів щодо трьох російських і двох іспанських журналістів: на підставі звинувачення в антиукраїнській «пропаґанді» кільком було заборонено в’їзд в Україну, а кількох вислали з країни з подальшою забороною в’їзду на різні терміни.

Дотепер лишаються нерозкритими злочини 2016 року,такі як вбивство відомого журналіста Павла Шеремета і напад на офіс «Інтера» – телеканалу, який має гучну репутацію проросійського.

Сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність

Україна зробила кілька важливих кроків у напрямку покращення захисту членів ЛҐБТ-спільноти і надання рівних можливостей лесбіянкам, ґеям, бісексуалам і трансґендерам країни. У лютому Міністерство охорони здоров’я запропонувало медичну форму документів для вільного вибору громадянами сімейного лікаря. У цій новій формі визнаються трансґендери і надається людям можливість самостійно вирішувати чи зазначати свій ґендер.

У червні та липні 2017 року правоохоронні органи забезпечили безпеку учасникам Маршу рівності у Києві й Одесі, але побутова гомофобія та трансфобія і далі залишаються дуже поширеними у суспільстві.

У травні 2017 року під час невеликої акції ЛҐБТ у Харкові приблизно 30 молодиків напали на кількох активістів ЛҐБТ-спільноти, спалили їхній веселковий прапор і побили одного активіста та двох поліцейських. Чотирьох нападників було затримано.

Паліативна допомога

Щороку десятки тисяч онкологічних хворих із пізніми стадіями захворювання страждають від нестерпного болю. Реформи нормативно-правової бази останніх років, покликані забезпечити пацієнтам доступ до перорального морфіну, не було реалізовано повною мірою. Медичні працівники не мають належної освіти та вишколу в галузі знеболювання або ж просто відмовляються змінювати встановлену практику.

Крим

Від початку російської окупації Криму 2014 року на півострові триває криза в галузі прав людини. Російська влада цілком придушила публічну критику дій Росії в Криму та вдавалась до кримінального переслідування тих, хто виступав проти окупації. Більшість незалежних ЗМІ та правозахисників змушені були покинути півострів. Щодо тих небагатьох, хто залишився, тиск з боку влади постійно посилюється.

Через свою проукраїнську позицію об'єктом репресій з боку російської влади стали кримські татари, які піддаються кримінальному переслідуванню за безпідставними звинуваченнями у сепаратизмі та тероризмі. Кримських татар – учасників мирних одиночних пікетів, що проводилися на знак протесту проти арештів і переслідування людей, було піддано затриманням і штрафам.

11 вересня, по завершенні несправедливого судового розгляду, підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму, визнав чільного кримськотатарського лідера Ахтема Чийгоза винним в організації «масових заворушень» і засудив його до восьми років ув’язнення. У серпні суд у Сімферополі присудив 76-річному Серверу Караметову 10 діб арешту за «опір співробітникам поліції» під час проведення мирного одиночного пікету на знак протесту проти судового процесу над Ахтемом Чийгозом. Ахтем Чийгоз є заступником голови Меджлісу – виборного представницького органу кримськотатарського народу. У вересні за обвинуваченнями в сепаратизмі було засуджено Ільмі Умерова, ще одного заступника голови Меджлісу. Підставою для обвинувачення стало інтерв’ю Умерова ЗМІ, в якому він висловив думку, що Крим належить повернути Україні. 2016 року Верховний суд РФ оголосив Меджліс «екстремістською організацією» та заборонив його діяльність. 25 жовтня після перемовин між Росією та Туреччиною російська влада передала Чийгоза й Умерова Туреччині. 27 жовтня вони прибули до Києва.

У січні 2017 року російськими органами влади було затримано Миколу Полозова та Еміля Курбедінова – адвокатів Чийгоза й Умерова. Курбедіновa визнали винним у публічному розповсюдженні екстремістських матеріалів і засудили до 10 днів ув’язнення, а Полозова УФСБ відпустила за кілька годин після затримання.

22 вересня Залізничний районний суд Сімферополя засудив журналіста Миколу Семену та призначив йому покарання у вигляді двох із половиною років умовно за його статті з критикою російської окупації Криму.

За повідомленнями неурядової організації «Кримська правозахисна група» у Криму кількість учнів у класах із українською мовою навчання скоротилася з 13 589 учнів 2013 року до 371 учня 2016 року. Місцеві правоохоронні органи вдавалися до залякувань проукраїнських активістів, таким чином примушуючи їх скасовувати мирні культурні та політичні акції. Леонід Кузьмін, один із небагатьох активістів, який залишався у Криму, покинув півострів у серпні.

Основні діячі міжнародних відносин

У вересні Голова Спеціальної моніторинґової місії ОБСЄ в Україні (СММУ ОБСЄ) посол Ертугрул Апакан закликав сторони конфлікту «звернути першочергову увагу на захист цивільного населення» і «відмовитися від практики розміщення особового складу та військової техніки у житлових районах і поблизу них, а також припинити застосування неприцільного озброєння та озброєння непрямого наведення […] у районах проживання цивільного населення».

У тематичному вересневому звіті в Україні Верховний комісар Організації Об’єднаних Націй із прав людини засудив численні випадки порушення режиму припинення вогню на сході України та їхні наслідки для цивільного населення. У іншій своїй вересневій тематичній доповіді, організация зазначила, що ситуація з правами людини «у Криму після його окупації Російською Федерацією значно погіршилася».

У червні Рада ЄС запровадила безвізовий режим для українців, а у липні ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. ЄС незмінно рішуче засуджує порушення і зловживання у царині прав людини з боку Російської Федерації у Криму та з боку підтримуваних Росією збройних угруповань на територіях Донецької та Луганської областей. Занепокоєння Європейського Союзу щодо питань свободи ЗМІ, запобігання тортурам та з приводу інших проблем пролунало під час діалогу Україна – ЄС.

На липневому саміті Україна – ЄС Європейський Союз наголосив на необхідності проведення Україною радикальніших антикорупційних реформ. Але готовність ЄС чинити тиск на український уряд з приводу проблем в царині прав людини не завжди відповідає рівню його зобов'язань щодо розширення та поглиблення стосунків загалом. За винятком жорсткої реакції на заходи українського уряду, спрямовані на боротьбу з антикорупційними активістами, ЄС виявився неспроможним застосовувати свій вплив на урядову політику в питаннях обмеження свободи висловлювань та об'єднань.

Під час свого липневого візиту до Києва держсекретар США Рекс Тіллерсон підкреслив важливість антикорупційної та судової реформ як «ключових для успіху України».