Протягом року, міжнародні та внутрішні політичні гравці боролися за закінчення збройного конфлікту в східній Україні, але ситуація лишається нестабільною. Частини Донецької та Луганської областей перебувають під фактичним контролем підтримуваних Росією бойовиків. Всі сторони конфлікту порушували міжнародне гуманітарне право. Обмеження свободи пересування, запроваджені урядом у січні 2015 року, стали причиною затримок у доставці гуманітарної допомоги, зокрема, медикаментів, до постраждалих від конфлікту районів, спричинивши важку гуманітарну ситуацію для цивільного населення.

Станом на осінь 2015 року, за оцінками гуманітарних організацій, більше 5 мільйонів людей у Східній Україні потребують гуманітарної допомоги,  більш ніж 3 мільйонів з них належать до найуразливіших верств населення. У серпні насильство спалахнуло в Києві — після того, як парламент проголосував за конституційну реформу, даючи більше автономії контрольованим ополченцями районам. Під час зіткнень між правими демонстрантами та поліцією протестувальник кинув гранату, від вибуху якої були поранені більше 100 осіб, у тому числі поліцейський, який пізніше помер від отриманих травм.

У жовтні на контрольованих урядом територіях України були проведені місцеві вибори. Ополченці відклали вибори на територіях, що знаходяться під їхнім контролем, до лютого 2016 року, вимагаючи від уряду надання цим територіям особливого автономного статусу.

Бойові дії на Сході Україні

Станом на осінь 2015 року понад 9000 осіб були вбиті і більш 20000 поранені в ході конфлікту. Станом на вересень в Україні  нараховується 1,4 мільйони внутрішньо переміщених осіб. Більш ніж 600 000 людей втекли за кордон, переважно до Росії.

Хоча режим припинення вогню почав діяти у вересні, спорадичні бойові дії продовжувалися. Обидві сторони порушували закони війни. Вони здійснювали невибіркові атаки, у тому числі із застосуванням касетних боєприпасів, унаслідок яких загинули та були поранені цивільні особи. Урядові війська та підтримувані Росією ополченці розміщувалися у густонаселених районах, або поблизу від них, що наражало на небезпеку мирних жителів та цивільні об'єкти, такі як школи, лікарні та житлові будинки. Існують переконливі докази використання у Східній Україні кількох типів протипіхотних мін, хоча на момент написання цього звіту не було можливості визначити відповідальну за це сторону або сторони.

Є достовірні свідчення про те, що обидві сторони були причетні до катувань та жорстоких і принизливих для гідності видів поводження із затриманими.

Тисячі мирних мешканців залишаються у контрольованих ополченцями районах Донецької та Луганської областей. Обмеження права на свободу пересування, запроваджені українським урядом у січні 2015 року, серйозно перешкоджають доступу цивільних осіб з контрольованих ополченцями територій до безпечного середовища та життєво-необхідних послуг, наявних на контрольованій Україною території. Обмеження також перешкоджають доставці гуманітарної допомоги, унаслідок чого наразі існує серйозна нестача ліків та медичного обладнання на контрольованих ополченцями територіях. Спричинена цим криза у галузі охорони здоров'я чинить руйнівний вплив на деякі з найбільш уразливих груп пацієнтів, зокрема, тих, хто отримує лікування від туберкульозу, ВІЛ-інфекції та наркотичної залежності.

Верховенство права, відповідальність за минулі порушення

Не був досягнутий значний прогрес у притягненні до відповідальності винних у порушеннях, скоєних під час протестів Майдану у 2014 році, унаслідок яких загинули більше 100 протестувальників, 13 співробітників правоохоронних органів, і ще багато людей отримали поранення. У своїй березневій доповіді Міжнародна консультативна група Ради Європи розкритикувала повільний прогрес та низьку якість розслідування, відзначивши «широко поширену впевненість у безкарності» певної частини правоохоронних органів.

Позитивним зрушенням було створення у грудні спеціального бюро розслідувань Генпрокуратури, якому було доручено провести розслідування,  пов'язані з Майданом. Прокуратура твердила, що вона визначила всіх головних урядовців, які брали участь у процесі прийняття рішень під час Майдану, але на момент написання було неясно, чи будуть комусь із них висунуті звинувачення. Влада затримала кількох офіцерів поліції, підозрюваних  у вбивствах демонстрантів, що сталися 18 - 20 лютого 2014 року. На момент написання цього звіту суд над двома офіцерами ще не був завершений. Є свідчення, що чимало підозрюваних у злочинах залишили Україну.

Принаймні, вісім осіб вважаються зниклими без вісті, і їхнє зникнення пов’язують з подіями Майдану.

Триває суд щодо насильства, котре сталося 2 травня 2014 року в Одесі — унаслідок нього загинули 48 людей і понад 200 отримали поранення. Однак, правоохоронні органи наразі неспроможні або не бажають притягати багатьох підозрюваних до відповідальності.

Позитивним зрушенням також є те, що у вересні Україна зробила заяву про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду (МКС) за злочини, вчинені в країні починаючи з 20 лютого 2014 року. Хоча Україна ще не приєдналася до МКС, ця декларація відкриває шлях до того, щоб прокурор МКС розглянув, чи повинен цей суд досліджувати зловживання, скоєні під час збройного конфлікту.

Лютнева заява Верховної Ради України,  котра стала поштовхом для відповідної декларації уряду, обмежує потенційне втручання МКС до  розслідування злочинів, скоєних Росією чи підтримуваними Росією збройних формувань, однак прокурор МКС розглядатиме дії всіх сторін конфлікту. Уряд також визнав юрисдикцію суду для періоду часу, що охоплює  акції протесту під час Майдану — з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. У листопаді прокурор МКС, виходячи з наявної інформації, повідомив, що зловживання, вчинені протягом цього періоду, не належать до злочинів проти людяності, але також вказав, що він може переглянути ці випадки у світлі будь-якої додаткової інформації.

Свобода слова та свобода засобів масової інформації

Позитивним кроком стало прийняття в квітні закону про доступ до публічної інформації,  котрий спонукає урядові установи відкрити свої дані і регулярно обмінюватися інформацією з громадськістю. У червні парламент також прийняв закон про надання публічного доступу до архівів КДБ радянської епохи.

З іншого боку, українська влада, посилаючись на «інформаційну війну» з Росією, здійснила ряд спірних кроків, що обмежують свободу висловлювання думок. У грудні 2014 року створення урядом Міністерства інформаційної політики збіглося у часі з незалежними повідомленнями про зловживання українських сил у Східній Україні. Українські блоґери та журналісти протестували проти нового міністерства, побоюючись, що його діяльність може призвести до запровадження цензури. У квітні Україна заборонила показ всіх фільмів, знятих в Росії після 2014 року, а в січні — всі фільми, зняті після 1991 року, у яких присутні позитивні образи російських військових. У серпні влада уклала список із 38 книг, переважно російських авторів, заборонених до ввезення в Україну, а також «чорний список» з кілька російських співаків та акторів — через їхні погляди на конфлікт. У вересні уряд розширив список персон нон-ґрата, яким заборонений в'їзд до України, до 382 осіб. Серед них 35 журналістів і блоґерів з різних країн, зокрема, з Росії, Ізраїлю і Великобританії.

У червні набув чинності пакет законів, який забороняє нацистську та комуністичну символіку, запроваджує кримінальну відповідальність за заперечення «злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму» і передбачає позбавлення волі строком до п'яти років у випадку порушення. Покарання за «пропаганду» такої ідеології — до 10 років позбавлення волі. Інший закон визнає «борцями за незалежність» націоналістичні групи, які воювали проти Німеччини під час Другої світової війни, але водночас співпрацювали з нацистами. Закон передбачає кримінальну відповідальність за порушення питання стосовно законності їхніх дій.

Збройний конфлікт та політична напруга, викликана інформаційною війною між Росією та Україною, поставили під загрозу безпеку журналістів. У квітні в Києві був застрелений відомий проросійський журналіст. На момент написання цього звіту триває суд над двома чоловіками, обвинуваченими у цьому вбивстві. Майже всі проукраїнські журналісти покинули східну Україну і Крим, і переїхали y контрольовані урядом райони України, побоюючись утисків з боку місцевої влади.  Влада ополченців у Східній Україні відмовляє в акредитації іноземним кореспондентам, котрі публікують критичні матеріали. У червні журналіст незалежної російської «Нової газети» був висланий владою ополченців з Донецької області та побитий бойовиками за його репортажі.

Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність

Влада України була більш прихильною до ЛГБТ-руху (лесбійки, геї, бісексуальні люди і трансгендери), ніж у попередні роки, але гомофобія і нетерпимість як і раніше широко розповсюджені.

У червні в Києві відбувся Марш рівності, і хоча міська адміністрація висловила стурбованість з приводу того, що вона не здатна забезпечити захист учасників, президент Петро Порошенко публічно підтримав ідею маршу. У день маршу кілька десятків ультраправих активістів напали на близько 300 учасників заходу, викрикуючи образи та жбурляючи димові шашки. Поліція спробувала блокувати нападників, унаслідок чого дев`ятеро поліцейських отримали травми під час зіткнень, а один був важко поранений.

У листопаді парламент прийняв поправку до Трудового кодексу, яка забороняє дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності та є передумовою для запровадження безвізового режиму з Європейським союзом (ЄС). ЛГБТ-активісти висловили стурбованість з приводу того, що нова версія Трудового кодексу, яка розробляється на момент написання цього звіту, не містить відповідне  антидискримінаційне положення.

У червні київський суд визнав незаконною відмову Комісії МОЗ зі зміни (корекції) статевої належності видати трансгендерному чоловіку дозвіл на зміну запису про стать у документах, що посвідчують особу, постановивши, що заявник не повинен підтверджувати проходження стерилізації для отримання можливості змінити документи. Це рішення є вагомою перемогою у боротьбі проти існуючої процедури юридичного визнання гендеру, котра  порушує права трансгендерних людей, включаючи право на здоров’я, а також право не зазнавати негуманного та принизливого для гідності поводження чи покарання.

Крим

Ситуація з правами людини в окупованому Росією Криму лишається репресивною. Люди, які відмовляються від російського громадянства і зберігають українське, стикаються із серйозними труднощами у доступі до освіти, працевлаштування та соціальної допомоги. Влада не проводить ефективні розслідування  насильницьких зникнень кримськотатарських та проукраїнських активістів, які сталися у 2014 році.

 Крім того, влада, як і раніше, змушує мовчати критиків і  продовжує чинити тиск на кримських татар — етнічну меншину, яка відкрито критикує дії Росії в Криму. ATR-ТВ, кримськотатарський телеканал,  відомий своїми критичними репортажами про окупацію Криму Росією, у квітні був змушений припинити свою діяльність через неможливість перереєструватися відповідно до російського законодавства у термін, встановлений владою. Радіостанція «Мейдан»  та дитячий телеканал «Лалі», які є частиною того ж медіахолдингу, що і ATR-ТВ, також були закриті. У травні кримські влада знов відмовила у дозволі на проведення громадських заходів з нагоди річниці депортації кримських татар (1944) у Сімферополі.

З вересня до часу написання цього звіту кримськотатарські активісти, підтримані Міністерством внутрішніх справ, прикордонниками і ультраправою групою «Правий сектор», на знак протесту проти окупації Криму Росією блокували дорогу, що з'єднує Крим з материковою Україною, щоб запобігти поставкам продовольства з України.

Ключові міжнародні гравці

Москва продовжує заперечувати свою пряму причетність до конфлікту у східній Україні, незважаючи на зростаючу кількість доказів, таких як кількість російських солдатів, затриманих в Україні та свідчення спостерігачів спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (Організації з безпеки та співробітництва в Європі).

Міжнародні союзники України часто виступають проти російської агресії в Україні, але рідко публічно критикують зловживання української влади. Як і раніше, ключові міжнародні суб'єкти, зокрема, Організація Об'єднаних Націй, Рада Європи, ОБСЄ, США та ЄС неодноразово закликали всі сторони конфлікту дотримуватися режиму припинення вогню, закріпленого у Мінських угодах. Деякі європейські лідери застерігають уряд України від спроб  повернути територію військовим шляхом, побоюючись збільшення військової присутності Росії та подальшої ескалації конфлікту.

У березні, в рамках спільної ініціативи з українським урядом, Рада Європи  запустила дворічний план дій для підтримки виконання Україною її зобов'язань у галузі прав людини.

Протягом 2015 року кілька доповідачів Парламентської асамблеї Ради Європи здійснили ознайомчі візити до України. Комісар Ради Європи з прав людини провів численні візити до східної України, щоб з’ясувати наслідки конфлікту у сфері прав людини, і випустив докладні звіти про свої висновки, неодноразово закликаючи обидві сторони дотримуватися міжнародного гуманітарного права. У червні Парламентська Асамблея прийняла звіт про зниклих  безвісті осіб, закликаючи обидві сторони конфлікту об'єднати зусилля для вирішення проблеми зникнення людей.

Місія спостерігачів ООН з прав людини та Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ продовжують здійснювати моніторинг і регулярно доповідати про ситуацію з правами людини в Україні. У травні Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ  опублікувала звіт, у якому висловила занепокоєння щодо захисту прав та свобод цивільних осіб, а також свободи пересування в Донецькій та Луганській областях, та рекомендувала українському уряду перевірити, чи справді запроваджена ним пропускна система та негативний вплив, який вона чинить на цивільне населення, відповідають нагальним потребам у заходах безпеки.

У січні  Рада міністрів закордонних справ ЄС прийняла висновки щодо ситуації в Україні, засудивши ескалацію бойових дій і закликавши Росію використовувати свій вплив на ополченців, щоб зупинити їхні ворожі дії. Рада також закликала Україну прийняти повну юрисдикцію Міжнародного кримінального суду за порушення, вчинені у 2014 і 2015 роках.

У січні 2015 року, Європейський парламент прийняв резолюцію, яка засуджує «агресивну та експансіоністську політику» Росії в Україні та закликав уряд України продовжити докладати зусиль до викорінення корупції.

У липні Рада ООН з прав людини ухвалила резолюцію, котра схвалювала технічну допомогу Україні, надану Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, визнаючи і  надалі потребу в такій допомозі та зобов’язавши Верховного комісара регулярно інформувати Раду у форматі інтерактивного діалогу про кожен звіт місії спостерігачів. Перший такий брифінг відбувся на вересневому засіданні Ради.