(Київ, 22 грудня) – У травні 2022 року російські військові застосували насильницьке зникнення до мешканки українського Херсона Ірини Горобцової та незаконно перемістили її до окупованого Росією Криму, де її утримують без зв’язку із зовнішнім світом, повідомила сьогодні Human Rights Watch.
37-річна Горобцова є ІТ-фахівчинею. За словами її родини, вона була затримана 13 травня російськими військовими, і російська влада відтоді відмовляється надавати офіційну інформацію щодо її місцеперебування чи долі. Наприкінці червня російські спецслужби в листі до адвоката в Криму визнали факт затримання Горобцової, але не надали інформації про те, де вона утримується. Про її можливе місцезнаходження стало відомо лише в листопаді, коли одна жінка розповіла родині, що вона перебувала в одній камері з Горобцовою протягом вересня та жовтня в ізоляторі тимчасового тримання в Сімферополі, Крим.
«Російська окупація Херсона завершилася, але цей жах для Ірини Горобцової та її сім’ї триває», – сказала Юлія Горбунова, старша дослідниця Human Rights Watch в Україні. «Обурливо, що російська влада піддає Горобцову насильницькому зникненню вже сім місяців і, можливо, утримує її в Криму без зв’язку із зовнішнім світом. Російська влада повинна негайно звільнити Горобцову та інших українців, яких вони незаконно утримують, і дозволити їм повернутися додому».
Російські війська окупували Херсон з 2 березня до 11 листопада, після чого українські війська відновили контроль над містом. Насильницьке зникнення Горобцової, скоєне російськими військовими, є складовою загальної тенденції шодо насильства, включно з іншими насильницькими зникненнями, яке вони коїли під час окупації. У липні Human Rights Watch задокументувала 42 випадки, коли російські окупаційні війська в Херсонській і Запорізькій областях або піддавали насильницьким зникненням цивільних осіб, або іншим чином утримували їх свавільно, у деяких випадках без зв’язку із зовнішнім світом, а багатьох із них катували.
Російські війська здійснювали такі види насильства, зокрема, щодо державних службовців, проукраїнських активістів і журналістів, а також інших цивільних осіб, які, як вони вважали, виступали проти окупації.
Російська влада має терміново надати родині Горобцової інформацію про її місцезнаходження, заявили в Human Rights Watch. Росія повинна звільнити її, а тим часом повністю поважати захист, наданий їй як цивільній особі, включаючи надання їй доступу до адвоката за її вибором.
Дослідниця Human Rights Watch поспілкувалася з родиною та адвокатом Горобцової, який сказав, що з лютого Горобцова активно виступала в соціальних мережах проти війни Росії в Україні та окупації Херсона, брала участь у проукраїнських акціях протесту в Херсоні в березні та допомагала збирати кошти на медичну допомогу та транспорт для херсонців.
За словами одного з членів сім’ї, 13 травня одинадцять чоловіків у російській військовій формі (деякі в масках) прийшли до квартири в Херсоні, де вона проживала з батьками, пенсіонерами-вчителями фізики. Горобцова була вдома з 75-річною матір’ю. Невдовзі її батько повернувся додому.
Шестеро чоловіків, які не представилися, обшукали квартиру, а інші п’ятеро чекали на вулиці біля двох автомобілів, позначених «Z» – пропагандистським символом російської влади на підтримку війни в Україні.
За словами її родини, російські військові конфіскували три ноутбуки та мобільний телефон Горобцової та повідомили її сім’ї, що її затримали для допиту, але вона повернеться додому пізніше ввечері. Горобцова вийшла з квартири в світлих піжамних штанях і капцях.
Коли вона не повернулася додому наступного дня, її батьки поїхали до російської військової комендатури в Херсоні. Військові відмовилися підтвердити або спростувати, чи Горобцова перебуває у них під вартою, і не прийняли пакет з речима, який батьки привезли для неї. Після цього родина тижнями багаторазово зверталася до комендатури в Херсоні, але офіційних повідомлень не отримувала. Вони також найняли кількох адвокатів у різних областях України для пошуку доньки.
Кримський адвокат Еміль Курбедінов розповів Human Rights Watch, що почав шукати Горобцову після того, як її родина попросила його представляти її інтереси. За цей час він подав інформаційні запити до ФСБ, МВС і Федеральної служби виконання покарань Росії (ФСВП).
28 червня Курбедінов отримав відповідь з управління ФСБ у Криму, в якому Горобцову визнали затриманою нібито за «опір спецоперації». У листі зазначалося, що «рішення щодо неї» буде прийнято «після завершення спеціальної військової операції на території Донецької та Луганської народних республік та України». У листі не вказано ані орган, який здійснював тримання під вартою, ані її місцезнаходження.
У відповідях від ФСВП та Міноборони, які Курбедінов також отримав у червні, стверджувалося, що в їхніх системах такої особи немає.
У листопаді жінка, яка розповіла, що перебувала в камері в Криму з Горобцовою, зв’язалася з родиною Горобцової. Вона повідомила їм, що невдовзі після затримання Горобцової російська влада перевела її до СІЗО в Сімферополі, де вона, ймовірно, перебуває з того часу, причому проти неї не висувають обвинувачень і вона не має доступу до адвоката чи будь-якого зв’язку із зовнішнім світом.
Жінка розповіла дослідниці Human Rights Watch, що російські спецслужби затримали її під час втечі з окупованого Росією Херсона 14 вересня і утримували до 13 жовтня.
Жінка розповіла, що їхала на автомобілі з чоловіком і дітьми, плануючи дістатися до Грузії через Крим. Російські силовики зупинили їх в Армянську на адмінкордоні з Кримом і затримали її. Вони сказали чоловікові, що везуть її на допит і перевірку на детекторі брехні, і він може забрати її вранці.
Натомість жінку доставили до СІЗО №1 у Сімферополі. Там жінку протримали місяць у камері з Горобцовою, без зв’язку із зовнішнім світом та без доступу до адвоката. Проти неї не висунули обвинувачень, але неодноразово допитували про її нібито співпрацю зі СБУ. Її чоловік три тижні не мав інформації про її місцеперебування, поки російські спецслужби не підтвердили, що вона у них і «її перевіряють». Отримавши це підтвердження, він пішов до слідчого ізолятора з пакетом з продуктами та одягом для дружини, але йому сказали, що такої особи там немає.
Жінка розповіла, що до того, як Горобцова опинилась в одній камері з нею, вона перебувала в одиночній камері більше трьох місяців. Вона сказала, що під час їх першої зустрічі та протягом усього спільного перебування в камері Горобцова виглядала дуже пригніченою та тривожною, і що вона «весь час сиділа і плакала».
Горобцова розповіла їй, що після затримання в Херсоні їй зав’язали очі та перевезли до Криму, де її двічі допитували щодо її проукраїнської позиції. Горобцова також сказала їй, що слідчі поклали на стіл перед нею автомат АК і повісили на стіну в приміщенні для допитів праску, погрожуючи застосувати її, якщо вона «[їм] усе не розповість».
Адвокат Курбедінов розповів Human Rights Watch, що відвідував СІЗО двічі, але співробітники СІЗО заперечували перебування Горобцової там.
«Спецслужби використовують таку тактику, щоб зламати її... змусити її думати, що вона залишилась на самоті і що про неї ніхто не думає і не працює над її справою, – сказав Курбедінов, – Моя головна мета зараз – переконатися, що їй дозволили зателефонувати батькам і зустрітися з адвокатом».
У період з лютого до липня Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні задокументувала 407 випадків насильницького зникнення та свавільного затримання цивільних осіб російськими військовими у зв’язку з конфліктом. Місія ООН виявила 76 місць, які використовувалися російськими військовими або Російською Федерацією для утримання цивільних осіб під вартою у зв’язку з конфліктом, у тому числі чотири об’єкти в Криму.
Закони війни дозволяють воюючій стороні в міжнародному збройному конфлікті затримувати комбатантів як військовополонених і інтернувати цивільних осіб у некримінальні місця ув’язнення, якщо їхня діяльність становить серйозну загрозу безпеці влади, яка здійснює затримання. Однак влада має звільнити їх, щойно причини, які вимагали інтернування цивільної особи, припиняють існувати.
Насильницьке зникнення має місце, коли особу позбавляють волі, а влада відмовляється визнати факт затримання або розкрити долю чи місцезнаходження затриманої особи, ставлячи її поза захистом закону. Під час збройного конфлікту це може становити або включати численні воєнні злочини, і коли насильницьке зникнення відбувається з наміром усунути затриману особу з-під захисту закону на тривалий період часу, воно переслідується як злочин проти людяності відповідно до статуту Міжнародного кримінального суду.
Міжнародне гуманітарне право забороняє індивідуальне або масове примусове переміщення цивільного населення з окупованої території на територію окупаційної держави, що може бути кваліфіковано як воєнний злочин. Воно також забороняє взяття заручників. Затримання цивільних осіб з метою використання їх у майбутніх обмінах полоненими становить воєнний злочин у вигляді захоплення заручників.
