Коли на початку квітня 2022 року російські війська почали більш активний наступ на сході України, Аліна Коваленко зателефонувала своїй матері, 71-річній Тамарі, та попросила її виїхати з їхнього будинку в Краматорську. Попри серйозну небезпеку та заклики місцевої влади евакуюватися, Тамара не хотіла залишати місто, в якому прожила 40 років.
Нарешті, 7 квітня Тамара погодилася. «Сьогодні вже пізно, там [на залізничному вокзалі Краматорська] вже довжелезна черга», – сказала вона доньці. Вони домовилися, що наступного ранку вона поїде на Західну Україну, а звідти, можливо, до Польщі, де 48-річна Аліна живе з січня.
Тамара зібрала речі, плануючи виїхати якомога раніше, щоб уникнути довгих черг на евакуаційні поїзди. Аліна зателефонувала мамі до 7 ранку. Тамара йшла на вокзал, де вже збиралися сотні людей. Перший потяг мав прибути лише за кілька годин, тож Тамара чекала. Так само як і Аліна.
Занепокоєна Аліна знову зателефонувала мамі через кілька годин, щоб дізнатися, чи виїхала вона. Цього разу мати не відповіла.
Раптом на телефон Аліни одне за одним стали надходити повідомлення. «Я почала отримувати повідомлення в соціальних мережах, зокрема у Facebook, та дізналася про ракетний обстріл». Аліна несамовито переглядала новини. Потім вона побачила фотографії. «На першому ж фото на землі лежала моя мама. Я дивилася на фотографії та не могла в це повірити».
8 квітня о 10:28 ранку озброєна касетною боєголовкою балістична ракета розкидала 50 невеликих бомб, так званих уражаючих елементів касетного боєприпасу (суббоєприпасів), над залізничними коліями та вокзалом у Краматорську, де Тамара та кілька сотень інших людей з нетерпінням чекали на евакуаційні потяги, що мали відвезти їх з місця найзапекліших бойових дій у відносну безпеку. Щонайменше 58 людей загинули – наскільки нам відомо, всі вони були цивільними особами – та понад 100 отримали поранення. Після того, як українські офіційні особи повідомили про обстріл, російський уряд того ж дня заперечив причетність до нього, стверджуючи, що їхні військові не мали на озброєнні та не застосовували таку балістичну ракету, а потім звинуватив у обстрілі українські збройні сили. Цей обстріл досі залишається одним із найстрашніших окремих випадків загибелі цивільних осіб від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.
Дослідники Human Rights Watch перебували в Краматорську з 14 по 24 травня 2022 року з метою проведення розслідування обстрілу та його наслідків. SITU Research, компанія, яка займається візуальними розслідуваннями, та Human Rights Watch проаналізували понад 200 відеозаписів та фотографій, а також провели просторовий та часовий аналіз обстрілу. Ми також ознайомилися з супутниковими знімками та оглянули колишні російські військові позиції поблизу села Куньє в Харківській області, звідки вірогідно й було здійснено запуск ракети під час обстрілу.
Докази переконливо вказують на те, що ракета, яка вбила та поранила мирних жителів на залізничному вокзалі Краматорська, була випущена з підконтрольної Росії території на сході України. Цей обстріл був порушенням законів і звичаїв війни та безперечним воєнним злочином.
Далі ми розповімо про цей обстріл та про тих, для кого він став останнім у житті.
Евакуаційний хаб
У перші тижні війни російські збройні сили спробували штурмом захопити столицю України Київ, але їм це не вдалося. Наприкінці березня та на початку квітня 2022 року ці підрозділи відступили з Київської, Чернігівської та Сумської областей на північ та схід від столиці.1 Після цього посилилися наступальні дії росіян у східному регіоні України, відомому під назвою Донбас, що складається переважно Донецької та Луганської областей. Підтримувані Росією озброєні угруповання, інколи за безпосередньої допомоги російських збройних сил, захопили контроль над частинами цих регіонів у 2014 році, після чого Краматорськ став тимчасовим обласним центром для підконтрольної українському уряду частини Донецької області.2
Оскільки через російські обстріли підконтрольних уряду територій дедалі частіше страждали будинки, школи та інші об'єкти цивільної інфраструктури по всьому регіону, родини почали масово тікати звідти.
Залізничний вокзал Краматорська став основним вузловим пунктом проведення евакуації. Сюди люди з усього Донбасу приїжджали евакуаційними автобусами або на своїх автомобілях разом із домашніми тваринами та усім майном, яке вони змогли взяти з собою, щоб сісти на потяги, якими вони могли б дістатися до відносно безпечних регіонів на заході України.3
Десятки тисяч мирних жителів були евакуйовані зі залізничного вокзалу Краматорська до обстрілу 8 квітня.4Місцеві органи влади та волонтери повідомили, що до цього удару вони щодня евакуйовували потягами тисячі людей. Працівник вокзалу, який мав доступ до офіційних документів, розповів Human Rights Watch, що 6 та 7 квітня вони евакуювали відповідно 6500 та 8200 осіб. Як зазначив волонтер, який працює на вокзалі, більшість людей приходили туди щодня з 7 до 8 години ранку.5 Начальник патрульної поліції Краматорська Олександр Малиш заявив, що віддав наказ про розгортання підрозділу тактико-оперативного реагування, щоб допомогти впоратися з великим натовпом.6
Місцева влада закликала мирних жителів евакуюватися, оскільки загроза з боку російських збройних сил зростала.7 Краматорська міська рада публічно поширювала інформацію про евакуацію зі залізничного вокзалу Краматорська на своєму Telegram-каналі, зокрема щоденно оновлювала точний час прибуття поїздів, якими цивільні особи могли скористатися для евакуації.8 Фото та відео евакуації до 8 квітня широко поширювалися на сторінках Краматорської міської ради та інших сторінках у соціальних мережах, також кілька інформаційних агентств висвітлювали ситуацію за кілька днів до обстрілу.
У повідомленнях місцевих посадовців у соціальних мережах та на сторінках у Telegram лунали заклики до громадян евакуюватися. Краматорська міська рада публічно поширювала інформацію про евакуацію із залізничного вокзалу Краматорська на своєму Telegram-каналі, зокрема, про щоденний розклад руху поїздів.
Human Rights Watch та SITU Research проаналізували понад 100 фотографій і відео, зроблених за кілька днів до обстрілу та розміщених у соціальних мережах або переданих приватними особами, на яких видно тисячі людей, що зібралися на залізничних платформах, у головній будівлі вокзалу, а також у внутрішньому дворі та на стоянці, з західної сторони від головної будівлі, де знаходяться невеликі крамнички. На відео, знятому 5 квітня журналістом Крістіано Тінацці на вокзалі, можна побачити безліч цивільних осіб, зокрема літніх людей та дітей, які стоять з невеликими сумками та валізами у довжелезних чергах перед вокзалом і вишикуються на пероні в очікуванні евакуації.9 Гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» оприлюднила відео, на якому, за нашими підрахунками, 6 квітня на залізничній платформі зібралося понад 1000 людей. 10
7 квітня внаслідок обстрілу було пошкоджено залізничні колії приблизно за 40 км на північний захід від Краматорська у напрямку Барвінкового, що поставило під загрозу заплановану на наступний день евакуацію населення.11
За годину міський голова оголосив, що евакуацію буде відновлено, а в Telegram з'явився розклад руху дев'яти поїздів, які мали відправитися того дня.13 Першою була електричка до Лозової, це менш ніж за 100 кілометрів на захід від Краматорська. Вона мала вирушити об 11:50 ранку, і деякі пасажири вже сіли на неї на момент обстрілу. Великий потяг із 14 вагонів мав вирушити до Львова приблизно о 13:00.14
Попри ймовірність збоїв та затримок, 8 квітня розпочалося так само як і попередні дні. Чоловіки, жінки, діти, люди похилого віку та особи з обмеженими фізичними можливостями почали збиратися на вокзалі ще до 8-ї години ранку з багажем та домашніми улюбленцями. Вони намагалися врятуватися від російських артилерійських обстрілів та дістатися до Західної України або прямувати далі.15 Прибувши на місце, вони вишикувалися в чергу, яка починалася перед залізничним вокзалом біля головного входу, що виходить на захід. Волонтери допомогли їм розділитися на три групи. До групи 1 потрапили вагітні жінки та сім'ї з дітьми віком до 5 років. Цій групі було дозволено чекати на свій потяг у північному залі очікування головної будівлі. До групи 2 входили сім'ї з дітьми від 6 до 12 років, а також люди з обмеженими фізичними можливостями – вони чекали в південному крилі вокзалу. Решта евакуйованих утворили групу 3, яка здебільшого чекала на пероні або в головному залі вокзалу.
Багато людей вирішили почекати на вулиці біля колій, незалежно від того, до якої групи вони належали. Дехто сидів на дерев'яних лавках біля платформи. Інші зібралися біля великого зеленого намету, встановленого місцевою владою для обігріву тих, хто чекав на вулиці. Волонтери роздавали людям чай, їжу, воду, інформацію про потяги та надавали доступ до розетки, щоб евакуйовані могли зарядити свої телефони.
Безліч свідків, зокрема директор вокзалу, начальник міліції та волонтери, які працювали на вокзалі, повідомили про велике скупчення людей вранці 8 квітня. Український журналіст Олексій Меркулов, який приїхав на вокзал близько 10 ранку та перебував там і проводив зйомку під час обстрілу, зробив багато відеозаписів перону, внутрішніх приміщень вокзалу та території біля західного входу. Спираючись на ці відеозаписи, інтерв'ю з іншими людьми, які перебували на вокзалі, та аналіз архітектурного плану вокзалу та прилеглої території, SITU Research та Human Rights Watch підрахували, що під час обстрілу на вокзалі та навколо нього перебувало понад 500 осіб.
8 квітня о 10:28 ранку на відеозаписі журналіста Меркулова видно, як сім'я розмовляє з волонтером коло головної будівлі залізничного вокзалу Краматорська біля південного виходу, коли лунає гучний вибух, від якого затремтіли вікна вокзалу, розбіглися собаки та здригнулися люди.
Волонтер Антон знаходився ближче до центру вокзалу, збоку від перону. Він розповів, що виводив групу людей з головної будівлі на перон, коли почув і відчув потужний вибух. Він сказав:
Декого вибуховою хвилею кинуло на землю. Дехто отримав травми від вибухової хвилі, наприклад, в них почалася кровотеча з носа. Люди почали панікувати. Я вирішив, що маю заспокоїти їх, оскільки вибухи вже сталися. Але тут зверху полетіли снаряди. Люди побігли в будівлю, щоб сховатися всередині. ... Мене збили з ніг. ... Після того, як [вибухи припинилися], я виліз з-під купи людей, а коли звівся на ноги, навколо скрізь були поранені. 16
Антон розповів, що обстріл застав його та інших людей на вокзалі зненацька: «Не було ніякого попередження. Не було сирени».
50-річна Юлія Давлятчина чекала на залізничній платформі на північ від станції з чотирма членами родини – донькою, чоловіком, його братом та матір'ю, – коли з неба посипалися снаряди. Вона розповіла:
Коли пролунали перші вибухи, ми не зрозуміли, що це було. Ми чули вибухи багато разів до того, але ці були так близько й тому здалися незвичними. Коли люди почали кричати, я усвідомила, що сталося щось жахливе.
Коли збагнули, що [вибух] поряд з нами, ми впали на землю. Але моя свекруха [72 роки] не зреагувала достатньо швидко та залишилася сидіти. Їй відірвало одну ногу, другу переламало. Вона померла.
Чоловік закрив доньку собою. [Після цього] він отримав важкі поранення. ... Його права лопатка була розсічена навпіл шматком металу. Цей шматок [металу] потім витягли. Він виглядає як маленький квадрат.
Чоловік у помаранчевому костюмі, мабуть це був якийсь робітник, загинув. Ми щойно розмовляли з ним, і ось він вже мертвий.17
27-річний Владислав Копичко також стояв на платформі з північного боку вокзалу, а його мати, 3-річний зведений брат Льовка та мачуха були в головній будівлі вокзалу. Вони чекали на потяг, який, як їм сказали, прибуде опівдні. Він розповів:
Після першого вибуху я обернувся, але нічого не почув. Почав уважно прислухатися та почув свист, ніби щось наближалося до мене. Я сидів на лавці спиною до міста, обличчям до залізничних колій – звук, який я почув, йшов ззаду. Я повернув голову праворуч і почув цей свист правим вухом.
Я стрибнув під лавку і ліг на бік. Якби я не почув звук, то не сховався б і міг би загинути. Лежачи під лавкою, я почув ще один вибух, а потім ще 10. Я закричав, щоб уникнути баротравми18 та відчув, як щось пронизало моє тіло.
Потім підняв голову та побачив мертвого чоловіка. Я бачив його мозок, відірвану ногу – ця людина лежала на мені обличчям до мене. Його кишки випали на мене. Я зрозумів, що він мертвий. Потім я помітив, що стікаю кров'ю і що моя спина, таз та сідниці були пробиті металевими предметами.
Як розповіла мати Владислава, 49-річна Олена Халімонова, після першого вибуху вона разом з іншими людьми, які були в приміщенні вокзалу, впала на підлогу та сховала малюка під лавку. Ніхто з них не отримав фізичних ушкоджень. Після цього Олена вибігла на вулицю шукати сина. Вона зробила імпровізовані джгути з ремінів, щоб зупинити кровотечу з його ніг. За її словами, вона дізналася про це в інтернеті.
46-річний Андрій Ковальов чекав на пероні, коли почалися вибухи. Він розповів, що бачив, як повз нього пробіг чоловік з дитиною на руках. З тіла дитини лилася кров, а чоловік кричав: «Чому не мене? Ноги відірвало!» 19
Не оминуло лихо й тих, хто вже встиг сісти на електричку до Лозової.20 46-річна Ганна Бреславець та двоє її дітей, 12-річна Лілія та 13-річний Артем, сіли на неї, щоб якомога швидше виїхати з Краматорська. За її словами, невдовзі після того, як вони сіли в потяг, почали падати бомби. В її сина Артема влучив шматок металу, який увійшов у стегно та застряг там. Пізніше пані Бреславець зрозуміла, що її також поранило в лоб шматком скла. 21
Як розповів чоловік, що побажав залишитися невідомим, він чекав біля свого автомобіля на стоянці перед вокзалом, а його дружина, діти та онуки знаходилися в приміщенні вокзалу. Коли почалися вибухи, він крикнув чоловікові поруч, щоб той лягав на землю, але той отримав поранення та впав. Ще один снаряд розірвався на машині, що стояла поруч, і цей чоловік, який чекав біля машини, втратив свідомість. Він розповів, що швидко прийшов до тями та побачив, як загорілася калюжа бензину з машини поруч. Полум'я перекинулося на постраждалого, який лежав поряд. Чоловік розповів, що потім зібрався з силами та пошкандибав у безпечне місце до приміщення залізничного вокзалу, щоб знайти свою родину. Пізніше він дізнався, що на парковці загорілися три автомобілі, згоріло також тіло вбитого чоловіка, який лежав поруч з його машиною.ext to him. He said he then gathered himself and stumbled to safety inside the train station to find his family. He later learned that three vehicles in the parking lot had caught fire, burning the body of the man killed next to his car.22
Хаос та кривава бійня
Об 11:17 голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко повідомив у своєму Telegram-каналі, що «В результаті ракетного обстрілу вокзалу Краматорська … більше 30 чоловік загинуло та більше 100 поранених». Він сказав, що це був «цілеспрямований удар по пасажирській інфраструктурі залізниці та жителях міста Краматорськ».
Одразу після обстрілу ті, хто залишився в живих біля вокзалу та на платформі, скупчилися в головній будівлі вокзалу в пошуках порятунку, а інші втекли з місця події. На відео, записаному Меркуловим о 10:33 ранку, видно, як люди біжать на захід від вокзалу в напрямку житлових та комерційних районів.
Як розповів 45-річний Олександр Вовк, який перебував у своєму будинку через дорогу від вокзалу, він дозволив людям сховатися у підвалі. Сам він побіг до вокзалу, щоб дізнатися, чи можна чимось допомогти. Коли він прибіг туди, то побачив навколо поранених та мертвих людей. «Я бачив дитину, у якої була розтрощена голова», – сказав він. Потім він кинувся допомагати іншій дитині з тяжким пораненням ноги. Він відвіз до лікарні стільки людей, скільки зміг, зателефонувавши своїй дружині, яка працює медсестрою, та розповівши їй про безліч поранених навкруги.23
Волонтери й інші громадяни та добровольці, які перебували на місці події, відчайдушно намагалися надати допомогу пораненим, поки чекали на прибуття спеціалістів оперативного реагування.
Волонтер Віталій Ошмуха, який працював на залізничному вокзалі, описав жахливу сцену, коли він та інші люди знаходили серед тіл загиблих поранених та намагалися надати їм першу медичну допомогу на вокзалі, використовуючи для перев’язки ран будь-які підручні засоби, зокрема підгузки. У пана Ошмухи не було з собою бинтів, «але було багато підгузків». Тож він розповів, як за допомогою підгузків перев'язав рани одній жінці. Він також використав свій пояс як імпровізований джгут, коли побачив на платформі чоловіка, у якого рясно текла кров з ноги.
За словами пана Ошмухи, деякі важко поранені швидко померли. Більшість постраждалих, яких він бачив, мали поранення нижніх кінцівок та живота. «Вони стікали кров'ю, – сказав він. – Якби у нас було більше засобів для зупинки кровотечі, померло б менше людей».
Пан Ошмуха розповів, що коли він поспішав на допомогу людям, то побачив жінку, яка сиділа у вертикальному положенні біля зеленого намету на південній стороні вокзалу. Але коли він повернувся через деякий час, вона вже була мертва. Зелений намет завалився через вибух, і коли він розрізав тканину, то знайшов ще кілька тіл.
45-річна Альона Кобець під час обстрілу знаходилася в зеленому наметі разом з дев'ятьма членами своєї родини. Вона розповіла про вибух снаряда поряд. Її сім'я та 5-місячна дитина з іншої родини були єдиними, хто вижив. «Решта були мертві. ... Ми бігли, а перед нами лежали трупи, – розповіла вона, – У когось не було голови. У когось – ноги». 24
Пані Кобець також розповіла про поранення, отримані шістьма членами її родини:
В Ірини, 8 років, була рвана рана на правому стегні. Наприкінці травня Ірина все ще перебувала у лікарні.
У Мілани, 9 років, були металеві осколки в правій руці та кисті. Один з осколків біля мізинця витягли, дрібні металеві шматочки лишилися всередині.
У Олександри, 12 років, у гомілці лівої ноги був металевий осколок, його пізніше витягли.
У Ганни, 15 років, металевий осколок біля попереку. Лікарі у Дніпрі сказали, що видаляти його небезпечно. Лікарі у Львові повідомили, що осколок змістився на вісім сантиметрів вниз. Наприкінці травня родина все ще шукала спеціаліста, який би зміг видалити осколок. У Ганни також була пошкоджена права п'ятка, через що вона деякий час кульгала.
Георгій, 18 років, був поранений у лікоть. Згодом йому видалили два металеві осколки.
У Галини, 44 роки, через вибухову хвилю змістилися шийні хребці, в результаті чого було пошкоджено нерви.
Аварійно-рятувальні служби, зокрема військово-медичні підрозділи, прибули на залізничний вокзал через кілька хвилин після обстрілу. Як розповів водій швидкої допомоги, прикріплений до розташованої неподалік військової частини, йому сказали допомогти зібрати тіла загиблих. «Але мені довелося збирати не тільки тіла», – сказав він. Коли він бігав по платформі та допомагав, де міг, то також збирав частини тіл загиблих і поранених і відносив їх убік. «Всюди чути було, як люди кричать. Кричать від страшного болю. Я чув крики людей, яким залишалося жити 20-40 секунд. Я чув передсмертні крики. Я бачив кінцівки, кінцівки дітей на землі. Я бачив голови, що котилися по землі».
Начальник поліції Олександр Малиш приїхав на місці події, коли почув відчайдушні прохання про допомогу по рації від своїх підлеглих, які вже перебували там. Він побачив чоловіка, на руках він ніс молоду дівчину, у якої «не було половини черепа», як сказав він. «Я взяв дівчинку, поклав її в патрульну машину та повіз до лікарні... на великій швидкості з увімкненими мигалками. Я привіз її до міської лікарні №1. Судячи з вигляду медсестер, це була перша постраждала, яку вони бачили».25
Цивільні особи на автомобілях та рятувальники також доправляли тяжкопоранених до найближчих міських лікарень №1 та №3. Невдовзі лікарні були переповнені людьми, які боролися за життя, а лікарі намагалися зупинити сильну кровотечу та врятувати майже відірвані кінцівки. Один з лікарів лікарні №3 повідомив, що на місці працювало близько 50 медиків, але їм довелося викликати підмогу з лікарень усіх навколишніх міст. 26
Віктор Криклій, виконувач обов'язків головного лікаря міської лікарні № 1, так описав їхню боротьбу за життя людей в той день:
З 10:40 до 15:00 ми прийняли 56 осіб, а потім ще 7, тобто загалом 63 людини – 42 жінки та 21 чоловік. Вісім з них пізніше померли, зокрема 12-річна дівчинка. Ми допомогли 11 дітям. Поранення були переважно через травматичну ампутацію кінцівок. Деякі поранені мали важкі травми. Намагалися врятувати людину в коридорі, яка знаходилася у стані клінічної смерті з пораненнями потиличної частини голови та лівої частини грудної клітки. Але спроби проведення реанімаційних заходів не допомогли, людина померла. Одній жінці відірвало щелепу.27
Головна лікарка лікарні №3 Валентина Чубатенко повідомила, що загалом вони прийняли 60 пацієнтів: 26 чоловіків, 25 жінок та 9 дітей. Близько 50 пацієнтів мали більш серйозні травми, які потребували негайного втручання, зокрема переломи кісток, ампутації, кровотечі та травматичний шок. Інші мали незначні ушкодження, зокрема подряпини та гематоми.28
Хірург і виконувач обов'язки завідувача травматологічного відділення лікарні №3 Віталій Кириленко розповів, що почав приймати пацієнтів десь через 20 хвилин після обстрілу та робив це приблизно до 1-ї години ночі наступного дня. Травми були різними: спричинені вибухом відкриті переломи, травми та ампутації кінцівок, черепно-мозкові травми, а також спричинені вибухом травми, зокрема опіки шкіри. «У тілах людей були [металеві] осколки, – сказав він, – Ми видаляли їх за можливості, але дістати деякі з них не змогли».29
Як повідомив начальник відділу охорони здоров'я Краматорська Андрій Петриченко, попри зусилля лікарів, 16 пацієнтів померли після операції.30
Багато випадків були настільки важкими, що в місцевих лікарнях могли лише сподіватися на стабілізацію стану постраждалих. Лікарі та рятувальники швидко організували карети швидкої допомоги, щоб доправити найбільш ургентних пацієнтів до лікарень у Павлограді та Дніпрі, на захід від Краматорська. В.о. головного лікаря лікарні №1 пан Криклій розповів, що в ніч обстрілу з Дніпра приїхали 20 машин швидкої допомоги та забрали пацієнтів у найтяжчому стані, зокрема з ампутованими кінцівками, та дітей.
У Дніпрі представники Human Rights Watch поспілкувалися з шістьма лікарями, які надавали допомогу пацієнтам з Краматорська в Дніпропетровській обласній дитячій лікарні. Вони розповіли, що лікували 16 дітей – 10 дівчаток та 6 хлопчиків, а також 5 дорослих віком від 18 до 44 років. Перших п'ятеро дітей та двох дорослих привезли до лікарні в день обстрілу приблизно о 15-16 годині. У деяких дітей не було кінцівок. Наступного ранку, близько 6:30, привезли ще 11 дітей та трьох дорослих. Директор лікарні сказав, що у них у відділенні інтенсивної терапії 12 ліжок, але довелося додавати ще.31
Дослідники з Human Rights Watch переглянули 28 фотографій травм, яких зазнали пацієнти, що проходили лікування у Дніпрі: ампутовані кінцівки, переломи кісток та інші поранення.
У лікарні Human Rights Watch надали інформацію про вік кожного з 21 пацієнта, а також опис травм, яких вони зазнали:
4 роки Відкритий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням
2 роки Поранення передньої черевної стінки
26 років Осколкове поранення м'яких тканин клубово-поперекової області
17 років Відкрита рана м'яких тканин нижньо-середньої третини лівого стегна
11 років Черепно-мозкова травма. Відкрита рана правої тім'яної ділянки
13 років Відкрита рана верхньої третини правого стегна. Сторонній предмет у верхній третині правого стегна
44 роки Відкрита рана лоба
10 років Травматична ампутація нижньої третини правої гомілки. Травматична ампутація нижньої третини лівої гомілки на рівні гомілковостопного суглоба. СПО: Ампутація лівої гомілки. Резекція правої стопи. Вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин нижніх кінцівок. Фантомний біль. Гіповолемічний шок другої стадії
17 років Травматична ампутація лівої верхньої кінцівки
7 років Відкрита рана м'яких тканин правої нижньої кінцівки
15 років Відкрита рана м'яких тканин поперекової ділянки
9 років Відкрита рана м'яких тканин верхньої кінцівки
9 років Відкрита рана м'яких тканин лівого стегна та лівого плеча
9 років Відкрита рана стегна
37 років Відкрита рана стегна. Сторонній предмет у стегні
15 років Відкрита рана м'яких тканин нижньої кінцівки. Осколкове поранення
18 років Відкрита рана м'яких тканин лівого ліктя
12 років Відкрита рана м'яких тканин правої кисті
12 років Множинні переломи обох гомілок
7 років Відкрите осколкове поранення передньої черевної стінки зі стороннім предметом
43 роки Осколкове поранення правого стегна. Відкрита рана
Використана під час атаки на залізничний вокзал Краматорська балістична ракета 9М79К-1, або «Точка-У», може бути запущена на відстані до 120 кілометрів від запланованої цілі. Вона спроєктована таким чином, щоб завдавати максимального руйнівного ефекту. У Краматорську ракетний двигун впав приблизно за 50 метрів на південний захід від центрального входу до станції. Збоку сріблястою фарбою було написано російською мовою «За детей» («За дітей»). Це виглядало як послання помсти, судячи з неодноразових заяв російського уряду про те, що українські обстріли призводять до поранень та загибелі російських дітей на Донбасі відтоді, як у 2014 році підтримувані Росією угруповання взяли під свій контроль частину Донбасу.32
Для обстрілу було використано касетну модифікацію «Точки-У». Касетні боєприпаси спроектовані таким чином, що вибухають у повітрі та розкидають десятки, а то й сотні суббоєприпасів на великій території. При застосуванні цієї зброї деякі з суббоєприпасів часто не вибухають при падінні та залишають уламки, що діють як протипіхотні міни протягом років або навіть десятиліть.
Ця модифікація «Точки-У» несе 50 суббоєприпасів.
Коли 8 квітня ракета наблизилася до залізничного вокзалу, але все ще перебувала на висоті понад 2000 метрів над землею, її боєголовка (9N123K) розкидала 50 осколково-фугасних суббоєприпасів 9N24. Кожен з них є смертельним для людей, які перебувають на відкритій місцевості без захисту. Ці боєприпаси призначені для ураження та вбивства людей або знищення легкоброньованої техніки в зоні ураження.
Боєприпас 9N24 важить 7,4 кілограма та містить 1,45 кілограма вибухової речовини – приблизно стільки ж, скільки мінометна міна середнього калібру. Суббоєприпаси обладнані чотирилопатевими стабілізаторами з білими стрічками, які розгортаються, коли суббоєприпас викидається з боєголовки.
Стрічки стабілізують та сповільнюють падіння боєприпасу, що підвищує ймовірність того, що він виконає своє призначення. Кожен боєприпас 9N24 має підривник, який детонує при ударі об тверду поверхню під кутом від 25 до 90 градусів, або самопідривається протягом 32-60 секунд після скидання з боєголовки ракети.33
Основний корпус кожного суббоєприпасу має 18 частково попередньо поділених на осколки визначеної форми металевих кілець, які при детонації утворюють загалом приблизно 316 майже однакових металевих осколків середньою вагою 7 грамів кожен, що розлітаються з високою швидкістю в усіх напрямках. Це означає, що 50 суббоєприпасів, розкиданих під час одного обстрілу балістичною ракетою з боєголовкою 9N123K, можуть розлітатися на 15800 таких попередньо сформованих смертельно небезпечних металевих осколків. Крім того, ще уламки інших металевих частин, що утворюються під час детонації.
Саме ці металеві осколки потрапили в тіла чоловіків, жінок та дітей, які чекали на вокзалі, відриваючи їм кінцівки та спричиняючи смертельні поранення.
На записаному журналістом Меркуловим о 10:33 ранку 8 квітня відео видно, як приблизно за 50 метрів на південний захід від головного входу до залізничного вокзалу горять секція наведення та двигун ракети.34
На відеозаписі того самого місця, зробленому Меркуловим кількома хвилинами раніше, о 10:22 ранку, ракети немає. Представники Human Rights Watch переглянули загалом 21 фото та відео, на яких видно частину двигуна та системи наведення ракети невдовзі після її падіння, що дозволило ідентифікувати її тип. Дослідники Human Rights Watch відвідали місце події 14 травня та бачили порушений ґрунт у траві в тому місці, де на фото та відео видно залишки снаряда.
У період з 14 по 19 травня представники Human Rights Watch також знайшли 32 різних точки падіння та детонації суббоєприпасів 9N24, зокрема, на землі навколо залізничного вокзалу, на даху головної будівлі вокзалу, на залізничних платформах, біля магазинів поруч та на них, а також на автостоянці на схід від головного входу до вокзалу. У Human Rights Watch проаналізували характер розльоту осколків, а також залишки та фрагменти. Все свідчить про те, що то були суббоєприпаси 9N24.
Виявлені експертами Human Rights Watch 32 різні точки падіння суббоєприпасів розташовані на території площею приблизно 55000 квадратних метрів, що дорівнює розміру 10 футбольних полів. Хоча максимальний радіус ураження кожного суббоєприпасу невідомий, дослідники знайшли фрагменти суббоєприпасів, що застрягли в сталевих конструкціях за десятки метрів від відомих місць падіння. Це наочно свідчить про руйнівний вплив на велику територію, який може спричинити одна-єдина ракета «Точка-У», озброєна касетною боєголовкою.
У Human Rights Watch проаналізували два відео та фото, опубліковані в Telegram 8 квітня, на яких зафіксовано пуск двох ракет та подвійні димові сліди, що відповідають ракетам наземного базування. У підписах до двох відео стверджується, що вони були зняті в Шахтарську Донецької області. Це місто знаходиться приблизно в 100 кілометрах на південний схід від Краматорська. Деякі коментатори припустили, що на них, ймовірно, зафіксований початок обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську. Однак проведений у Human Rights Watch аналіз цих матеріалів не дав переконливих результатів щодо місця та дати фільмування.35
«За дітей» / «За детей»
«За дітей Донбасу» – це популярне в Росії та на окупованих Росією територіях гасло, яке взяли як лозунг російські та підтримувані Росією збройні угруповання на Донбасі після захоплення ними частиною регіону у 2014 році. Його також використовують різні групи та окремі особи після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Проросійські акаунти в соціальних мережах, зокрема в Telegram та TikTok, неодноразово писали це гасло поряд із зображеннями російських військових, які, вочевидь, стріляють з артилерії та інших видів зброї в Україні.36 З 24 лютого 2022 року російські ЗМІ також публікували фотографії, на яких підтримувані Росією бойовики пишуть це гасло на боєприпасах. На початку повномасштабного вторгнення проросійські Telegram-канали з великою кількістю підписників «Рыбарь» і «Сводки» поширювали дописи з закликами до російських та підтримуваних Росією підрозділів писати цей лозунг на своїй бронетехніці, щоб відрізняти її від української.37 Російські збройні сили та збройні формування так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», наразі окупованих Росією територій Донецької та Луганської областей, також розміщують це гасло на артилерійських снарядах та ракетах.38 У липні 2022 року цей лозунг з'явився на білбордах у Москві в рамках провійськової рекламної кампанії.39 Міністерство оборони Росії також використовувало цю фразу щонайменше у двох своїх повідомленнях у соціальних мережах в Instagram та Twitter.40
Зображення з літерою «Z» та написом «Zа дітей Донбасу», оприлюднене Міністерством оборони Росії в Instagram 5 березня 2022 року. Сторінка @mil_ru в Instagram
О 12:26 8 квітня Міністерство оборони Росії заперечило, що російські війська здійснили обстріл залізничного вокзалу міста Краматорськ, назвавши це твердження «провокацією, яка не відповідає дійсності» та додавши, що вони не планували та не виконували жодних «бойових завдань» у Краматорську в той день. Потім міністерство зробило неправдиву заяву про те, що «Точку-У» використовують лише українські збройні сили. 41
Пізніше того ж дня, не надавши жодних доказів, Міністерство оборони звинуватило українських військових в обстрілі залізничного вокзалу, метою якого нібито було перешкодити евакуації та використати цивільне населення в якості «живого щита». 42 Ця необґрунтована заява прямо суперечить вже згаданим вище наполегливим спробам української влади сприяти евакуації цивільного населення та заохочувати його до евакуації. Відповідно до міжнародного гуманітарного права та законів і звичаїв війни, сторони конфлікту зобов'язані сприяти евакуації цивільного населення з районів активних бойових дій.
20 квітня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повторив цю необґрунтовану заяву, стверджуючи, що атака на Краматорськ була здійснена українськими військовими після того, як «людей попросили прийти на залізничний вокзал».43 Схоже, пан Лавров припускає, що, хоча протягом попереднього тижня люди десятками тисяч приїжджали на машинах та автобусах на залізничний вокзал Краматорська після закликів місцевої влади рятуватися від російського наступу, масове скупчення цивільних осіб на вокзалі вранці 8 квітня було чимось іншим, або ж частиною українського плану з навмисного знищення українців.
Представники Human Rights Watch не знайшли жодних доказів на підтвердження цих заяв Росії. Навпаки, всі факти вказують на те, що російські військові здійснили запуск ракети «Точка-У» з касетними боєприпасами по залізничному вокзалу Краматорська.
3 лютого Human Rights Watch надіслала Міністерству оборони Росії низку запитань щодо застосування ракет «Точка» в Україні та доказів на підтвердження їхньої заяви про відповідальність України за цей обстріл. На момент написання звіту відповіді ми не отримали.
Застосування російськими збройними силами ракет «Точка» в Україні
З моменту прийняття на озброєння в 1989 році, ракетний комплекс «Точка» відігравала важливу роль у військовому арсеналі Росії, а до того й Радянського Союзу. Ця система також використовувалася і використовується збройними силами України.44 Російські військові давно планували замінити застарілу систему та у 2019 році оголосили, що повністю переозброїли всі ракетні бригади, які раніше використовували ракети «Точка», балістичними ракетними комплексами 9К720 «Іскандер».45 З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року російські офіційні особи неодноразово заявляли, зокрема в листах до Ради Безпеки ООН від 15 березня та Генеральної Асамблеї від 8 квітня, що їхні військові не використовують ракети «Точка». 46
Лист Василя Небензі, Постійного представника Росії при ООН, до Генерального секретаря ООН та Голови Ради Безпеки, в якому стверджується, що Росія не використовує ракети «Точка-У».
Попри це, з 24 лютого 2022 року у різних джерелах з'являлися повідомлення про використання Росією цієї ракетної системи. У липні 2022 року колишній російський військовий офіцер та проурядовий оглядач розкритикував російських військових за те, що вони не змогли приховати пускові установки «Точка-У», за деякими даними, знищені українськими військовими під Луганськом.47 У січні 2022 року довідкове видання Jane's Strategic Weapons Yearbook повідомило, що як російські, так і українські збройні сили мають на озброєнні ракетний комплекс «Точка».48 Різні незалежні експерти також підтвердили факти перебування російських балістичних ракет «Точка-У» в Україні та неподалік від її кордонів, переглянувши фотографії та відео в соціальних мережах.49
Дослідники Human Rights Watch також виявили декілька місць, де російські військові, судячи з усього, розмістили ракетні комплекси «Точка» в Україні після 24 лютого 2022 року.
У селі Куньє, що за 22 кілометри на північ від Ізюма Харківської області, представники Human Rights Watch знайшли численні докази розміщення ракет «Точка» поблизу об'єкту, який російські збройні сили використовували в той час, коли 8 квітня було здійснено обстріл. Залізничний вокзал у Краматорську знаходиться в межах 120-кілометрової дальності польоту ракети «Точка-У». Цей регіон перебував під окупацією російських військ близько шести місяців, від початку березня до початку вересня.
У Human Rights Watch проаналізували супутникові знімки дуже високої роздільної здатності, зроблені 15 квітня 2022 року, на яких видно кілька великих прямокутних контейнерів на бетонній плиті за межами об'єкта поблизу села Куньє, що у той час використовувався російськими підрозділами. Форма, розмір та колір контейнерів відповідають транспортувальним контейнерам 9Я234 для ракет «Точка». Щонайменше 12 таких транспортувальних контейнерів також видно на супутниковому знімку, зробленому 6 вересня. Ці ж контейнери також можна побачити на тому ж місці на двох відео, викладених на офіційній сторінці Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України у Facebook 29 та 30 червня.50 За словами представників Збройних сил України, на відеозаписах зафіксовано обстріл об'єкта, де було велике скупчення військової техніки. Проведений Human Rights Watch аналіз супутникових знімків підтвердив, що ця атака тривала з 11:04 28 червня до 11:07 29 червня.
Контейнери з ракетами "Точка" не видно на цьому місці на супутникових знімках, зроблених 11 квітня – найближча до 8 квітня дата, коли є супутникові знімки цього місця. Однак це не виключає можливості того, що ракети «Точка» були запущені з цієї території або що ракети зберігалися на території комплексу. Малоймовірно, що ці дорогі боєприпаси зберігалися б на відкритому місці без укриття або захисту. Мешканці села також розповіли представникам Human Rights Watch про активні дії російських військових у селі та поблизу нього на початку квітня, зокрема, про запуски ракет.
Представники Human Rights Watch відвідали об'єкт у селі Куньє 10-11 січня 2023 року, приблизно через чотири місяці після того, як українські збройні сили відновили контроль над цією територією. Дослідники опитали 16 місцевих жителів та знайшли на бетонних плитах за межами об'єкта залишки, що за виглядом відповідають контейнерам 9Я234 для ракет «Точка». Неушкоджених контейнерів на об'єкті вже не було. Місцевий житель та український посадовець повідомили Human Rights Watch, що український уряд провів інспекцію об'єкта та перемістив контейнери до державного об'єкта у регіоні.51 На супутникових знімках від 6 вересня 2022 року контейнери все ще можна побачити на цьому місці. На зроблених 7 січня 2023 року знімках їх більше не видно. 14 жовтня 2022 року фотограф агентства Getty Images Карл Корт сфотографував щонайменше сім контейнерів 9Я234 для ракет на тій самій бетонній плиті на об'єкті в Куньє, який відвідали представники Human Rights Watch.
Представники Human Rights Watch бачили щонайменше 11 контейнерів однакового розміру та кольору на складі українського державного об'єкта в Ізюмі, за 20 кілометрів звідси.
Також спостерігачі Human Rights Watch бачили секцію ракетного двигуна ракети «Точка» та кілька нерозірваних боєприпасів 9Н24 у селі Куньє, які, за словами двох мешканців, вони особисто перенесли місяць тому з місця падіння ракети приблизно за кілометр звідти. Аналіз залишків свідчить про те, що ракета «Точка» з касетною боєголовкою не спрацювала належним чином. Термічні пошкодження на окремих елементах боєприпасу свідчать про пошкодження вогнем, які не були наслідком належного спрацювання ракети. Ті ж самі двоє мешканців розповіли, що бачили п'ять вогнегасників на місці, де знайшли залишки.52 Представники Human Rights Watch не змогли з'ясувати, звідки було здійснено пуск цієї ракети.
Кілька десятків місцевих жителів повідомили Human Rights Watch, що російські війська перебували в районі села Куньє з перших днів вторгнення наприкінці лютого. На початку березня вони зайняли об'єкт, де були знайдені залишки контейнерів. Мешканці також розповіли про постійну російську військову активність у цьому районі, зокрема, про пересування та ремонт техніки, а також про пуски ракет с території села та його околиць. Один з місцевих жителів розповів, що пуски з цього району стали більш інтенсивними у квітні.53 Двоє інших мешканців повідомили, що росіяни стріляли з навколишніх полів, а потім поверталися на територію об'єкта.54 «Звідси вони нікуди не стріляли, вони жили тут, а стріляли з полів в околицях», – сказав чоловік, який побажав залишитися невідомим.55
Троє мешканців розповіли, що бачили російські транспортні засоби, подібні до використовуваних в ракетному комплексі «Точка», зокрема іноді ті, що використовувалися для запуску та заряджання ракети, а також довгі зелені прямокутні контейнери.56 Чоловік, який раніше працював на об'єкті, де представники Human Rights Watch знайшли залишки контейнерів, розповів, що із розташованої поруч школи йому було видно російських військових. «Вони не дозволяли людям заходити сюди, – сказав він, – Вони заряджали та перезаряджали тут «Точки-У». … Вони перезаряджали їх [на об'єкті], а потім їхали в поля й ліси поблизу та вели вогонь звідти. Я чув численні пуски, коли вони виїздили звідси, потім стріляли, потім поверталися назад». 57
Разом усі ці докази переконливо свідчать про те, що російські збройні сили мали пускові установки «Точка», транспортні засоби для перевезення ракет та ракети «Точка» поблизу села Куньє під час обстрілу Краматорська, а також про те, що російські військові регулярно здійснювали обстріли з позицій навколо села Куньє протягом цього періоду.
Крім того, представники Human Rights Watch перевірили два відео, записані в Гомельській області у Білорусі та поширені в соціальних мережах 30 березня 2022 року, що також свідчать про наявність у російських збройних сил ракетних комплексів «Точка». На одному з відео видно шість пускових установок 9П129-1М «Точка». На іншому відео в кузовах п'яти транспортних автомобілів «Камаз», що їдуть колоною, видно дев'ять ящиків, схожих на контейнери для транспортування ракет «Точка».58 У Human Rights Watch не змогли самостійно визначити, коли саме були зроблені ці відеозаписи. На обох відео на транспортних засобах намальована літера V – один із символів, що з 24 лютого 2022 року використовують російські військові для позначення техніки для операцій в Україні.59
Порушення законів війни та безсумнівний воєнний злочин
На збройний конфлікт між Росією та Україною поширюється дія міжнародного гуманітарного права, відомого як «Закони та звичаї війни», які закріплені в Женевських конвенціях 1949 року, Першому додатковому протоколі до Женевських конвенцій (Протокол І) та звичаєвому міжнародному праві. Законами війни заборонено вчиняти навмисні насильницькі дії проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, здійснювати напади, під час яких неможливо розрізнити комбатантів та мирне населення, а також напади, які можуть завдати несумірної шкоди цивільним особам порівняно з будь-якими військовими здобутками.
Здійснений російськими збройними силами обстріл багатолюдного залізничного вокзалу в Краматорську був незаконним та невибірковим. Залізничні колії та вокзали використовуються збройними силами для військових потреб і тому можуть бути законними військовими цілями. Однак представники Human Rights Watch не знайшли жодних доказів того, що під час обстрілу вокзал у Краматорську використовувався для військових потреб або що в цьому районі перебували українські війська. Нанесення авіаударів або ведення артилерійських обстрілів по об'єктах, де немає військових цілей, є невибірковими.
У Human Rights Watch переглянули 26 відеозаписів та фотографій, зроблених напередодні та під час обстрілу, та не побачили жодної людини у військовій формі, а також жодного військового транспортного засобу або військової техніки на вокзалі чи на захід від колій. Волонтер, який до обстрілу кілька тижнів перебував на станції, розповів, що щодня він бачив максимум два десятки військових, які приходили, щоб евакуювати членів своїх родин.60 Він та інші працівники станції повідомили, що за кілька днів до обстрілу декілька членів сил територіальної оборони України допомагали керівництву станції та поліції координувати тисячі людей, які щодня намагалися виїхати.61
У Human Rights Watch знайшли певні докази можливого використання вокзалу та прилеглої залізничної мережі у військових цілях в той час, коли було здійснено обстріл. Двоє людей повідомили, що вранці 8 квітня вони бачили на станції потяг з металоломом. За словами одного з них, це було «те, що залишилося від військової техніки».62 Поїзд прибув на станцію о 8 ранку та поїхав ще до обстрілу, прямуючи на північ.63 Інший чоловік розповів, що до 10 ранку бачив потяг з близько 10 вагонів-платформ, який перевозив «розбиту та пошкоджену військову техніку», зокрема транспортні засоби без коліс та гусениць, які виглядали як металолом.64 Представники Human Rights Watch переглянули відео Олексія Меркулова, яке той зняв на початку одинадцятої години ранку. Цього потяга на відео не видно, натомість видно потяг з вантажними контейнерами.65 Вдалині можна побачити інший вантажний потяг, але на ньому не видно металолому або пошкодженої військової техніки.
Навіть якби вокзал та інфраструктуру залізниці в Краматорську було використано у військових цілях, все одно обстріл 8 квітня був би неспівмірним з точки зору закону. Війська, що наступають, зобов'язані вжити всіх можливих запобіжних заходів для завдання мінімальної шкоди мирним людям. Бомбардування залізничного вокзалу вранці, коли там було багато цивільних, родин з дітьми та працівників вокзалу, а не пізно вночі, коли там було б не так багатолюдно, свідчить про зневажливе ставлення до життя мирних людей. Вбити десятки людей на залізничній станції, щоб поцілити в пошкоджену військову техніку – так, це дійсно можна вважати несумірними втратами серед цивільного населення та пошкодженням майна порівняно з будь-якими очікуваними військовими здобутками.
Врешті-решт, обстріл вокзалу в Краматорську був невибірковим через застосовану зброю. Хоча ані Росія, ані Україна не є учасниками Конвенції про касетні боєприпаси 2008 року, яка забороняє цю зброю, багато хто вважає її застосування порушенням міжнародного гуманітарного права, оскільки вона не може розрізняти комбатантів та мирних жителів, а також через небезпеку для цивільного населення протягом тривалого часу через суббоєприпаси, що не розірвалися.66
Серйозні порушення законів та звичаїв війни, вчинені особами зі злочинним наміром, тобто навмисно або з необережності, є воєнними злочинами. Окремі особи також можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за спробу вчинення воєнного злочину та за допомогу, сприяння, пособництво або підбурювання до вчинення воєнного злочину. Військові командири та цивільні посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності за воєнні злочини в межах службових обов'язків, якщо вони знали або мали знати про вчинення воєнних злочинів та не вжили достатніх заходів, щоб запобігти цьому або покарати винних.
Вести вогонь по мирному населенню чи цивільним об'єктам або розпочинати обстріл, знаючи, що випадкові втрати серед цивільного населення будуть явно надмірними порівняно з конкретною та безпосередньою військовою перевагою – це серйозне порушення Протоколу I67 та воєнний злочин відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.68 Невибірковий обстріл, зокрема застосування касетних боєприпасів у населених районах, є воєнним злочином згідно зі звичаєвим міжнародним гуманітарним правом.69
Протягом кількох днів до удару касетної бомби місцева влада неодноразово публічно оголошувала про евакуацію цивільного населення із залізничного вокзалу Краматорська. Використання засобів аеророзвідки також дозволило б виявити скупчення людей на вокзалі. Відповідальне за обстріл російське командування та військова частина, що брала участь у ньому, мали б знати, що під час обстрілу 8 квітня на вокзалі напевне перебуватиме дуже багато мирних людей.
Коли представники Human Rights Watch відвідували залізничний вокзал та прилеглі території з 14 по 24 травня, вони помітили українську військову базу приблизно за 350 метрів на південний схід від вокзалу та ще одну військову базу приблизно за кілометр на північ від вокзалу. Невідомо, чи були там ці військові позиції 8 квітня. Російський уряд, який взагалі заперечує здійснення обстрілів Краматорська 8 квітня, не заявляв, що атакував ці бази та випадково влучив у залізничний вокзал.
Протиправний характер обстрілу Краматорська, докази присутності великої кількості цивільних осіб за відсутності важливої військової цілі, а також використання зброї невибіркової дії вказують на те, що російське військове командування та військові, які віддали наказ та здійснили обстріл, скоїли воєнний злочин.
Оплакуємо загиблих та чекаємо на правосуддя
14 квітня 2022 року Міністерство оборони України заявило, що в результаті обстрілу залізничного вокзалу у Краматорську загинуло 59 людей, зокрема 7 дітей. 70 Пізніше влада скоригувала цю цифру до 61 загиблого.71 Виходячи з інтерв'ю з офіційними особами лікарні, працівниками моргу, родичами та друзями жертв, а також співробітниками української прокуратури та служб безпеки, у Human Rights Watch вважають, що загинуло щонайменше 58 мирних людей. Представники української влади, які займаються розслідуванням обстрілу, повідомили Human Rights Watch, що реальна кількість жертв може бути більшою, зважаючи на труднощі з ідентифікацією часткових останків. Наскільки відомо Human Rights Watch, усі загиблі були цивільними особами. Дослідники відвідали місця поховання чотирьох жертв обстрілу.
Також представники Human Rights Watch перевірили й проаналізували 99 фотографій і відеозаписів, зроблених одразу після обстрілу, та порівняли місця розташування загиблих і поранених на цих знімках з п'ятьма локаціями, де були знайдені місця падіння суббоєприпасів та сліди від розльоту осколків.72
Більшість тіл загиблих були відвезені до головного міського моргу при лікарні №3. Двоє співробітників моргу розповіли представникам Human Rights Watch, що спочатку до них надійшло 40 тіл, які згодом відвезли військовою вантажівкою-рефрижератором до Дніпра. Потім до моргу з Дніпра через 10-15 днів після обстрілу привезли 8 тіл.73 Усі вони були поховані на кладовищах Краматорська. Як повідомляється, ще 10 тіл було вивезено до міст і селищ, звідки по них приїхали люди, щоб поховати.
Військовий, який працює водієм швидкої допомоги, розповів, що після обстрілу допомагав перевозити тіла до моргу лікарні №3 та особисто бачив у морзі 18 тіл, які були повернуті з Дніпра.74Одне з тіл належало молодій жінці, з батьками якої він познайомився, коли віз її тіло до моргу. Військовий сказав, що батьки були невтішні. Вони казали, що їхнім єдиним бажанням було поховати доньку у весільній сукні – такий місцевий звичай для незаміжніх дівчат. Мати дівчини попросила його зателефонувати до крамниці весільних суконь та замовити сукню. Він так і зробив, а власник магазину відповів: «Ви що, жартуєте? У нас же війна!» Але коли водій пояснив йому ситуацію, продавець все зрозумів, і батьки таки змогли придбати сукню.75
Працівник моргу розповів про труднощі, з якими він зіткнувся, намагаючись підготувати тіло дівчини до поховання: «[У неї] не було кінцівок, весь живіт у ранах. Її тіло було розділене на три частини та розкладене по двох мішках... Я припудрив їй щоки та поклав зверху сукню. Тіло було з трьох частин, неможливо було нормально одягнути на неї сукню».76
Мати Аліни Коваленко Тамара також була серед тих, кого привезли до моргу лікарні №3. Про матір Аліна розповіла, що вона була інженером-електриком на пенсії, отримала нагороди за сумлінну працю та більшу частину свого життя прожила в Краматорську. Аліна казала, що з весни до осені її мати проводила багато часу у своєму садку: «Вона любила вирощувати квіти. У неї було дуже багато троянд найрізноманітніших кольорів».
Як і багато членів сімей загиблих під час обстрілу 8 квітня, Аліна не змогла приїхати додому, щоб поховати свою матір. Вона попросила подругу допомогти. 19 квітня Тамару поховали поруч із батьком Аліни. Її могила, разом з тисячами виритих на кладовищах по всій Україні з початку війни нових могил, вирізняється від інших свіжою землею та нещодавно зробленою табличкою.
Як і багато тих, хто втратив рідних, Аліна прагне правосуддя. За її словами, це не поверне її матір, але вона хоче, щоб винні у цьому жахливому злочині були притягнуті до відповідальності.
2 Російський уряд заперечує присутність російських військ у цих регіонах до 24 лютого 2022 року.
3 Інтерв'ю Human Rights Watch з працівником залізничного вокзалу, 18 травня 2022 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Андрієм Ковальовим, Київ, 31 травня 2022 р.
4 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з працівником залізничного вокзалу, 18 травня 2022 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Віталієм Осьмухою, 29 квітня 2022 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Тетяною Тюріною, Краматорськ, 18 травня 2022 р.
5 Інтерв'ю Human Rights Watch з Антоном Малюским, Краматорськ, 24 травня 2022 р. Працівник залізничного вокзалу повідомив, що з 26 лютого до 8 квітня з міста через залізничний вокзал Краматорська виїхало 110620 осіб. Інший міський чиновник повідомив, що в дні, що передували обстрілу, щодня евакуювалися в середньому від 4000 до 5000 людей. Волонтер, який на момент обстрілу працював на залізничному вокзалі близько місяця, розповів, що за тиждень до обстрілу щодня евакуювалися від 2000 до 6000 людей.
6 Інтерв'ю Human Rights Watch з Олександром Малишем, Краматорськ, 14 травня 2022 р.
8 Краматорська міська рада, 5 квітня 2022 р., допис на Telegram-каналі, https://t.me/kramatorsk_rada/1430 (accessed September 1, 2022); (станом на 1 вересня 2022 р.); Краматорська міська рада, 7 квітня 2022 р., допис на Telegram-каналі, https://t.me/kramatorsk_rada/1461 (accessed September 1, 2022); (станом на 1 вересня 2022 р.); Краматорська міська рада, 8 квітня 2022 р., допис на Telegram-каналі, https://t.me/kramatorsk_rada/1489 (станом на 1 вересня 2022 р.).
9 Крістіано Тінацці, відеорепортаж, 7 квітня 2022 р.
10 «Лікарі без кордонів»/ Médecins Sans Frontières (MSF) Україна, допис у Twitter, 8 квітня 2022 р., https://twitter.com/MSF_Ukraine/status/1512379287126646792?s=20&t=pBQPj4yaCR1Me1OBQaRcRg (станом на 8 серпня 2022 р.); MSF Україна, допис у Twitter, 8 квітня 2022 р., https://twitter.com/MSF_Ukraine/status/1512530331647283202?s=20&t=pBQPj4yaCR1Me1OBQaRcRg (станом на: 8 серпня 2022 р.). Урозміщеному на сайті MSF Україна відео д-р Жан-Клеман Каброль, який працював від MSF у Краматорську 6 квітня, казав, що серед натовпу людей були «цілі родини: матері з немовлятами, діти, люди похилого віку, а також домашні собаки та коти. Тут, на цих вокзалах, були тисячі людей». Відео було оприлюднене MSF 8 квітня, але на ньому показано залізничний вокзал станом на 6 квітня.
11 8 квітня о 10:13 Міністерство оборони Росії заявило: «Високоточними ракетами повітряного базування в Донецькій області на залізничних станціях Покровськ, Слов'янськ та Барвінкове знищено озброєння і військову техніку українських резервних підрозділів, які прибувають на Донбас». Міністерство оборони Російської Федерації, 8 квітня 2022 р., повідомлення в Telegram-каналі, https://t.me/mod_russia_en/754 (станом на 9 серпня 2022 р.). За словами губернатора Луганської області, снаряд влучив у залізничні колії на шляхопроводі біля станції Барвінкове. Луганська ОВА/Сергій Гайдай, 7 квітня 2022 р., допис у Tlegram-каналі, https://t.me/luhanskaVTSA/1328 ( станом на 9 серпня 2022 р.); Укрзалізниця, 7 квітня 2022 року, допис у Telegram-каналі, https://t.me/UkrzalInfo/1919(станом на 9 серпня 2022 р.); «Евакуація з Донеччини заблокована: РФ вдарила з авіації по залізниці у Барвінковому», Суспільне, 7 квітня 2022 р., https://suspilne.media/226314-evakuacia-z-donbasu-zablokovana-rf-vdarila-z-aviacii-po-zaliznici-u-barvinkovomu/ (станом на 9 серпня 2022 р.).
12 Краматорська міська рада, 8 квітня 2022 року, повідомлення в Telegram-каналі, https://t.me/kramatorsk_rada/1488 (станом на 1 вересня 2022 р.).
13 Краматорська міська рада, 8 квітня 2022 року, повідомлення в Telegram-каналі, https://t.me/kramatorsk_rada/1489 (станом на 1 вересня 2022 р.).
14 Інтерв'ю Human Rights Watch з працівником залізничного вокзалу, 18 травня 2022 р., Краматорська міська рада, 8 квітня 2022 р., допис у Telegram-каналі, https://t.me/kramatorsk_rada/1489 (станом на 1 вересня 2022 р.). Волонтер, який працював на вокзалі Краматорська, розповів Human Rights Watch, що протягом багатьох днів до обстрілу 8 квітня працівники вокзалу мали лише приблизне уявлення про розклад руху поїздів, і їм доводилося чекати телефонних дзвінків зі Слов'янська, щоб дізнатися, коли поїзди вирушать у бік Краматорська. Він також додав, що напрямки та зупинки поїздів, окрім розкладу, можуть змінюватися залежно від ситуації з безпекою та бойовими діями у навколишніх районах. 8 квітня перший оголошений евакуаційний потяг мав вирушити до Львова. На момент обстрілу жоден евакуаційний потяг не поїхав. Електричка була готова вирушити до Лозової, після чого мав відправитися потяг до Львова. Пасажирські поїзди з інших регіонів вранці 8 квітня на станцію не прибували. Волонтер повідомив, що вони також очікували на евакуаційний потяг з Краматорська до Хмельницького о 15:00 8 квітня, і що евакуйовані до Хмельницького вже почали збиратися біля намету на південь від головної будівлі вокзалу.
15 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з Альоною Кобець, 1 червня 2022 р.
16 Інтерв'ю Human Rights Watch з Антоном Малюским, Краматорськ, 24 травня 2022 р.
17 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з Юлією Давлятчиною, 26 травня 2022 р.
18 Баротравма - це травма, спричинена зміною тиску повітря (атмосферного) або води.
19 Інтерв'ю Human Rights Watch з Андрієм Ковальовим, Київ, 31 травня 2022 р.
20 Патрульна поліція повідомила, що багато людей загинули в електричці та поряд з нею. На відео видно нерухоме тіло на платформі біля електрички, люди проходять повз нього.
21 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з Ганною Бреславець, 31 травня 2022 р.
22 Інтерв'ю Human Rights Watch, Краматорськ, 24 травня 2022 р.
23 Інтерв'ю Human Rights Watch з Олександром Вовком, Краматорськ, 24 травня 2022 р.
24 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з Альоною Кобець, 1 червня 2022 р.
25 Інтерв'ю Human Rights Watch з Олександром Малишем, Краматорськ, 15 травня 2022 р.
26 Інтерв'ю Human Rights Watch з Віталієм Ярославовичем, Краматорськ, 17 травня 2022 р.
27 Інтерв'ю Human Rights Watch з Віктором Криклієм, Краматорськ, 17 травня 2022 р.
28 Інтерв'ю Human Rights Watch з Валентиною Чубатенко, Краматорськ, 17 травня 2022 р.; телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з Валентиною Чубатенко, 29 липня 2022 р.
29 Інтерв'ю Human Rights Watch з Кириленком Віталієм Павловичем, Краматорськ, 17 травня 2022 року; інтерв'ю Human Rights Watch з Віталієм Ярославовичем, 41 рік, начальником медичної частини 81-ї аеромобільної бригади госпітального округу, який здійснював дзвінки з метою координації.
30 Інтерв'ю Human Rights Watch з Андрієм Петриченком, Краматорськ, 16 травня 2022 р.
31 Інтерв'ю Human Rights Watch з шістьма лікарями у Дніпрі, Дніпро, 25 травня 2022 р. Лікарня Дніпропетровського обласного перинатального центру.
41 Міністерство оборони Російської Федерації, 8 квітня 2022 року, допис у Telegram-каналі, https://t.me/mod_russia_en/760 (станом на 1 вересня 2022 р.).
42 В опублікованому в Telegram дописі Міністерство оборони Росії заявило: «За уточненою інформацією, удар по залізничному вокзалу Краматорська був нанесений ракетним дивізіоном Збройних сил України з району населеного пункту Добропілля, що за 45 кілометрів на південний захід від міста». Міністерство оборони Російської Федерації, 8 квітня 2022 р., допис у Telegram-каналі, https://t.me/mod_russia_en/761 (станом на 1 вересня 2022 р.).
43 «Интервью Министра иностранных дел Российской Федерации С.В.Лаврова индийскому телеканалу «Индия Тудэй», Москва, 19 апреля 2022 года», Посольство Російської Федерації у Великій Британії та Північній Ірландії, 20 квітня 2022 року, https://rus.rusemb.org.uk/article/658 (станом на 1 вересня 2022 р.).
51 Інтерв'ю Human Rights Watch з Сергієм Мовганом, Куньє, 10 січня 2023 р.; інтерв'ю Human Rights Watch, Київ, 10 лютого 2023 р.
52 Інтерв'ю Human Rights Watch з Женею, 33 роки, Куньє, 11 січня 2023 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Сергієм, 42 роки, Куньє, 11 січня 2023 р.
53 Інтерв'ю Human Rights Watch з Наталією Іванівною, 62 роки, 11 січня 2023 р.
54 Інтерв'ю Human Rights Watch, Kуньє, 10 січня 2023 р.
55 Інтерв'ю Human Rights Watch, Kуньє, 10 січня 2023 р.
56 Інтерв'ю Human Rights Watch з Анатолієм Білецьким, 10 січня 2023 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Катериною Стефанишиною, 11 січня 2023 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Миколою Матвієнком, 11 січня 2023 р.
57 Інтерв'ю Human Rights Watch з Миколою Матвієнком, Куньє, 11 січня 2023 р.
59 На розміщених у соціальних мережах у липні 2022 року відео видно машини 9П129-М у Запорізькій та Луганській областях, https://t.me/riamelitopol/61349 (accessed February 15, 2023); (станом на 15 лютого 2023 р.); (@Hajun_BY), розміщене у Twitter 11 липня 2022 року, https://twitter.com/Hajun_BY/status/1546462058400604160 (станом на 15 лютого 2023 р.).
60 Інтерв'ю Human Rights Watch з Віталієм Ошмухою, Дніпро, 29 квітня 2022 р..
61 Інтерв'ю Human Rights Watch з Віталієм Ошмухою, Дніпро, 29 квітня 2022 р.; телефонне інтерв'ю Human Rights Watch з працівником залізничного вокзалу міста Краматорськ, 18 травня 2022 р.
62 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch, Київ, 1 червня 2022 р.; інтерв'ю Human Rights Watch, Київ, 31 травня 2022 р.
63 Телефонне інтерв'ю Human Rights Watch, Київ, 1 червня 2022 р.
64 Інтерв'ю Human Rights Watch, Київ, 31 травня 2022 р.
72 Human Rights Watch також отримала фотографії від медійних організацій, які перебували на місці події після обстрілу, зокрема від Washington Post та AFP.
73 Інтерв'ю Human Rights Watch, Краматорськ, 18 травня 2022 р.; інтерв'ю Human Rights Watch, Краматорськ, 18 травня 2022 р.
74 Інтерв'ю Human Rights Watch з Іриною Ждамаровою, 51 рік, Краматорськ, 18 травня 2022 р.; інтерв'ю Human Rights Watch з Веронікою Житниковою, 50 років, Краматорськ, 18 травня 2022 р.
75 Інтерв'ю Human Rights Watch, Краматорськ, 17 травня 2022 р.
76 Інтерв'ю Human Rights Watch, Краматорськ, 18 травня 2022 р.
