Збройний конфлікт на сході України і далі становив серйозну загрозу безпеці цивільного населення та перешкоджав доступу до продуктів харчування, гідного житла й навчання. Карантинні обмеження на поїздки, запроваджені українським урядом та підтримуваними Росією збройними формуваннями у відповідь на пандемію COVID-19, перекрили доступ до медичного обслуговування та пенсій, ще більше обтяживши життя і так збіднілого населення постраждалого від конфлікту Донбасу.
Збройні формування практикували насильницькі зникнення, катування та свавільні затримання мирних (цивільних) громадян і систематично відмовляли частині з них у доступі до невідкладної медичної допомоги.
Попри занепокоєння з приводу загрози правам людини, парламент проголосував у першому читанні законопроєкт про реформу горезвісної зловживаннями української служби безпеки.
Представники організацій, які пропаґують ненависть і дискримінацію, і далі становили загрозу для етнічних меншин, лесбійок, ґеїв, бісексуалів і трансґендерів (ЛҐБТ), а також для активістів/ок-правозахисників/ць, застосовуючи щодо них фізичне насильство та мову ворожнечі.
Збройний конфлікт
Сплеск бойових дій, попри дію режиму припинення вогню, призвів до жертв серед цивільного населення. Згідно зі звітами Моніторингової місії Організації Об’єднаних Націй, за перші шість місяців 2021 року 56 цивільних осіб загинули або отримали поранення внаслідок артилерійських обстрілів, вогню зі стрілецької зброї та легких озброєнь, вибухів мін й ударів із безпілотних літальних апаратів.
Підтримувані Росією збройні формування окремих районів Донецької та Луганської областей і далі практикували катування, свавільні затримання та насильницькі зникнення мирних (цивільних) громадян та відмовляли їм у доступі до медичної допомоги. Станом на липень ці збройні формування тримали під вартою приблизно 300-400 осіб, затриманих у зв'язку з конфліктом.
Повідомлень про тривале свавільне тримання під вартою українською владою у 2021 році не надходило. Розслідування інкримінованих серйозних порушень прав у неофіційних місцях тримання під вартою з боку спецслужб України у 2016 році наразі не принесло результатів і лишається відкритим.
Надмірні та довільні обмеження, запроваджені збройними формуваннями окремих районів Донецької та Луганської областей і далі невиправдано обтяжують цивільне населення. У червні уряд України скасував більшість обмежень, пов’язаних із COVID-19. Давноочікуваним кроком стало те, що у серпні влада тимчасово призупинила дію вимоги до пенсіонерів, які проживають на непідконтрольних урядові територіях, регулярно підтверджувати реєстрацію внутрішньо переміщеної особи, а у вересні оголосила про плани запровадити процес дистанційної ідентифікації особи. У разі запровадження, цей процес допоможе подолати дискримінацію пенсіонерів, що проживають на непідконтрольних урядові територіях, зокрема він сприятиме усуненню перешкод для тих пенсіонерів, які через обмежену мобільність не можуть виїжджати і від 2014 року стикаються з проблемою отримання своїх пенсій.
Відсутність доступу до якісної медичної допомоги залишалася головною проблемою для постраждалих від конфлікту районів східної України, де приблизно 1,3 мільйони людей і далі мали труднощі з доступом до основних медичних послуг. Непропорційно сильно постраждали жінки, почасти через обмежені у цих регіонах можливості для охорони здоров'я матері та інших видів репродуктивного та статевого здоров'я, низьку якість таких медичних послуг і традиційні ґендерні ролі, які лишали жінкам мало часу та ресурсів, аби зробити власне здоров’я пріоритетом і приділяти йому увагу.
Верховенство права, відправлення правосуддя
У жовтні 2020 року Конституційний Суд України позбавив Національне агентство з питань запобігання корупції основних повноважень, фактично зруйнувавши систему відкритих для загального доступу декларацій майна та доходів. Після цього рішення президент Зеленський вніс законопроєкт про припинення повноважень складу Конституційного Суду України. У січні Зеленський відкликав цей законопроєкт.
Суд над чотирма підозрюваними у причетності до збиття 2014 року літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17 перейшов до дослідження доказів.
У жовтні 2020 року законопроєкт про реформу Служби безпеки України було подано до Верховної Ради, попри те що він наділяв відомство занадто широкими повноваженнями без достатніх гарантій дотримання прав людини.
Кримінальна справа по факту викрадення та катування у 2014 році двох майданівців, внаслідок чого один із них загинув, значно просунулася у квітні – двох чоловіків було затримано і їм висунули обвинувачення. Також у квітні районний суд засудив до дев’яти років позбавлення волі лідера відповідальної за злочин групи. До цієї групи, відомої як «тітушки», входили антимайданівці, найняті правоохоронними органами для нападів на протестувальників під час Революції гідності. У грудні 2020 року Державне бюро розслідувань висунуло обвинувачення активістці Майдану в умисному вбивстві під час підпалу офісу «Партії регіонів» у лютому 2014 року.
Подальшого прогресу у розслідуваннях і судових розглядах справ, пов’язаних із зіткненнями в Одесі 2014 року, не спостерігається.
Січневим рішенням Європейський суд з прав людини визнав, що під час протестів на Майдані українська влада, проводячи заходи з охорони громадського порядку, здійснила численні порушення Європейської конвенції з прав людини, зокрема було порушено статті про право на життя, заборону катування і право на свободу та особисту недоторканність.
У травні парламент ухвалив давно назрілий закон, який приводить національне законодавство України у відповідність із міжнародним правом, аби забезпечити у країні ефективне кримінально-правове переслідування за вчинення тяжких міжнародних злочинів, зокрема на Донбасі та в Криму. На момент написання цього звіту закон не набув чинності через те, що Зеленський ще не підписав його. Імовірно, знадобиться внесення додаткових змін до Кримінально-процесуального кодексу, аби забезпечити ефективне розслідування та кримінально-правове переслідування.
Наприкінці червня Генеральна прокурорка України усунула Гюндуза Мамедова з керівництва Департаментом нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Правозахисні та громадські організації розкритикували це рішення як необґрунтоване та політично мотивоване.
Свобода вираження поглядів, напади на журналістів
Фізичні напади й онлайн-погрози, здійснені проти правозахисників, антикорупційних та екологічних активістів/ок, а також незалежних журналістів/ок, були численними, тоді як розслідування цих інцидентів велося повільно, а іноді неефективно. Станом на вересень громадською організацією «Інститут масової інформації» було зафіксовано 73 випадки перешкоджання професійній діяльності журналістів, 17 побиттів, 12 погроз і 11 обмежень доступу до інформації.
У квітні підозрюваного у вбивстві журналіста Павла Шеремета у 2016 році було звільнено з-під варти під домашній арешт до судового розгляду. Ще одна підозрювана залишається під домашнім арештом, а третю у травні 2020 року відпустили під заставу.
Наслідком розслідування вбивства активістки Катерини Гандзюк у 2018 році стало ув'язнення п'ятьох чоловіків. Однак робота з притягнення до відповідальності осіб, імовірно причетних до замовлення нападу, йшла повільно.
Лютневий указ Зеленського призвів до позасудової заборони трьох проросійських телеканалів і поставив під загрозу плюралізм медій в Україні. Указ видано відповідно до закону, який надає урядові повноваження застосовувати санкції проти іноземних фізичних та юридичних осіб, чия діяльність, на думку влади, може створювати загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.
Злочини на ґрунті ненависті
У першій половині 2021 року організації громадянського суспільства повідомили про різкий стрибок кількості нападів на ЛҐБТ- та антикорупційних активістів/ок, а також на захисників/ць прав жінок, зокрема з боку ультраправих організацій і окремих осіб.
У травні парламентські комітети отримали на розгляд законопроєкт про посилення відповідальність за дискримінацію та нетерпимість. У квітні Міністерство охорони здоров’я зняло обмеження на донорство крові геїв.
У травні ЛГБТ-активісти/ки провели у Києві під охороною поліції прайд на підтримку трансґендерів. Представники ультраправої організації влаштували акцію контрпротесту, але на прайд не нападали.
Поліція попередила спроби нападів на прайди, що відбулися у серпні в Одесі, а у вересні – в Харкові. В Одесі за спроби нападів на учасників/ць прайду поліція затримала понад 50 осіб. Під час сутичок постраждали двадцять дев'ять працівників правоохоронних органів.
У березні члени ультраправої організації напали на шістьох учасників і учасниць Маршу жінок у Києві. Четверо чоловіків було заарештовано.
29 травня у Києві й Одесі представники ультраправої організації зірвали заходи громадської організації ЛГБТКІ «Інсайт».
Також у травні у Києві під час показу фільму про українську ЛГБТ-спільноту ультраправі радикали застосували сльозогінний газ. Двадцять людей отримали легкі опіки очей.
Асоціація ЛҐБТ «ЛІГА» зіткнулася з погрозами, онлайн-булінгом і нападами в Одесі та Миколаєві. У травні в Одесі чоловіки в масках закидали офіс асоціації ЛҐБТ «ЛІГА» камінням і розбили вікна.
Роми і далі були об’єктами мови ворожнечі в інтернеті та спорадичного фізичного насильства. У квітні місцеві медії оприлюднили відео зустрічі міського голови Івано-Франківська з місцевими правоохоронцями, де він наказував їм вивезти ромів на Закарпаття.
Не досягнуто прогресу у справі притягнення до відповідальності за вбивство у 2017 році лідера ромської громади Харківської області Миколи Каспіцького. У січні справу було закрито вчетверте. Протягом року активісти висловлювали занепокоєння щодо ймовірного саботажу з боку поліції.
У січні під приводом карантинних обмежень у зв'язку з COVID-19 поліція розігнала дві акції протесту проти ультраправих організацій, тоді як іншим акціям протесту було дозволено проходити без обмежень.
У червні Україна репатріювала матір та семеро її дітей, яких тримали на північному сході Сирії у жахливих умовах у таборі для підозрюваних у причетності до «Ісламської держави» (ІДІЛ) і їхніх родин. 2020 року влада України репатріювала ще двох українок і семеро дітей.
Крим
Російська влада в Криму продовжувала переслідувати кримських татар, зокрема ототожнюючи релігійні або політичні переконання із приналежністю до руху «Хізб ут-Тахрір», забороненого в Росії як «терористична» організація, проте леґального в Україні. Десятки кримських татар і далі відбували покарання за свавільними звинуваченнями у реальній або уявній приналежності до руху – багато хто з них є членами «Кримської солідарності», громадського руху, створеного для підтримки кримських татар, заарештованих за політично мотивованими обвинуваченнями. У лютому та серпні за аналогічними сфальсифікованими звинуваченнями було заарештовано загалом 11 людей.
У вересні за сфальсифікованими звинуваченнями у «пособництві диверсії» влада заарештувала Нарімана Джеляла, одного з кількох лідерів кримських татар, які залишилися в Криму. У зв'язку з цією справою було затримано ще чотирьох кримських татар.
Нова хвиля обшуків помешкань у березні призвела до затримання чотирьох чоловіків і однієї жінки, які належать до релігійної організації «Свідки Єгови», забороненої в Росії як «екстремістська». У березні суд засудив Віктора Сташевського до 6,5 років позбавлення волі за «організацію діяльності екстремістської організації», що стало найдовшим на даний момент терміном ув’язнення для вірян/ок «Свідків Єгови».
В окупованому Криму російська влада і далі проводила призов чоловіків на строкову службу до російських збройних сил, що є порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Призов проходив у Криму паралельно з рекламною кампанією військової служби та військовою пропаґандою серед школярів.
Головні суб’єкти міжнародних відносин
У січні Європейський суд із прав людини прийняв рішення вважати український міждержавний позов проти Росії частково прийнятним. Цим Суд визнав, що Росія ще від 2014 року «здійснювала ефективний контроль» над півостровом і підготував підґрунтя для притягнення до відповідальності за порушення Росією Європейської конвенції з прав людини під час окупації півострова.
У квітні Європейський Союз оприлюднив заяву, в якій офіційно звинуватив російську владу в Криму у проведенні призовної кампанії, класифікуючи це як «порушення міжнародного гуманітарного права». У червні ЄС закликав звільнити українських громадян, утримуваних у Криму, а у вересні засудив затримання кримськотатарських лідерів.
У травні, під час щорічного засідання Діалогу з прав людини, Європейський Союз привітав нещодавнє прийняття Національної стратегії у сфері прав людини та плану дій з її реалізації, а також закликав до подальшого прогресу в реформуванні багатьох секторів і результативного розслідування злочинів, скоєних під час протестів на Майдані та подій в Одесі. Під час жовтневого саміту Україна-ЄС обидві сторони підтвердили відданість подальшому зміцненню політичної асоціації та економічної інтеґрації України до ЄС, не наголошуючи при цьому на питаннях прав людини та верховенства права.
Під час своєї першої зустрічі у Білому домі в серпні президент США Джозеф Байден і президент України Володимир Зеленський домовилися про просування прав людини в Україні, зокрема в таких напрямках, як реформування судової системи, боротьба з корупцією та боротьба з дискримінацією спільноти ЛГБТКІ+. Президенти висловили свій намір і далі притягати Росію до відповідальності за системні порушення на територіях України, що контролюються чи окуповані Росією, а також домагатися звільнення політичних в’язнів, які утримуються на цих територіях.
У липневій доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні засуджено свавільні затримання та катування, які практикували обидві сторони конфлікту на сході України.
Уряд не подав Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (Стамбульська конвенція) на ратифікацію до парламенту. Україна підписала конвенцію у 2011 році і не раз зобов'язувалася ратифікувати її.
Не було зроблено жодних публічних кроків у напрямку офіційного розслідування після того, як у грудні 2020 року Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) повідомив, що ситуація в Україні заслуговує дій МКС.