14 червня 2018 р.
Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков
Міністерство внутрішніх справ України (МВС України)
вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна
Генеральний прокурор України Юрій Луценко
вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, Україна
Шановні пане Аваков і пане Луценко,
Ми пишемо від імені організацій «Amnesty International», «Front Line Defenders», «Human Rights Watch» та «Freedom House», щоб закликати українську владу вжити невідкладних заходів, щоб суворо засудити та ефективно вирішити проблему з нападами та залякуванням з боку радикальних груп, що поширюють ненависть та дискримінацію. В той час як українська влада в окремих випадках реагувала на такі напади, в більшості інцидентів за останні місяці такої реакції не було, що створює атмосферу майже повної безкарності, яка не може не заохочувати ці групи до подальших нападів. Не дивно, що кількість насильницьких нападів та погроз з боку таких груп зростає, а відсутність відповідної реакції з боку органів влади є сигналом того, що такі дії дозволені. Ми закликаємо вас вжити ефективних заходів, щоб запобігти діям, спрямованим на поширення ненависті та дискримінації, та зупинити їх, а також притягнути до відповідальності винних у вчиненні таких дій.
Прикриваючись маскою патріотизму та тим, що вони називають «традиційними цінностями», члени цих груп не приховують ані своєї зневаги, ані наміру завдати шкоди активістам та активісткам за права жінок, етнічних меншин, ЛГБТІ-людей та інших, чиї погляди відрізняються від їхніх власних. Ці дії обмежують мирне використання такими людьми власних прав людини й надалі зменшують простір у громадянському суспільстві для груп, які, на їхню думку, не мають права на те, щоб бути представленими або брати участь у суспільному житті.
Насильство з боку груп, які поширюють ненависть і дискримінацію
Протягом кількох останніх місяців наші чотири організації відзначили значне зростання фізичних нападів, погроз та залякування проти ЛГБТІ-активістів й активісток (лесбійок, геїв, бісексуальних людей, трансгендерних людей, інтерсекс-людей), активістів й активісток за права жінок, інших правозахисників і правозахисниць, а також журналістів і журналісток. У більшості випадків особи, відповідальні за вчинення нападів, не переслідувались у передбаченому законом порядку та не понесли покарання за свої дії. Національна поліція України, зокрема, не реагувала на такі погрози й напади послідовно і не вживала відповідних ситуації заходів щодо них. У принаймні двох описаних нижче випадках працівники Національної поліції, які були присутні, коли нападники погрожували активістам або нападали на них, не відреагували на ситуацію та не висловили жодного наміру боротися з такими злочинами.
З початку 2018 року члени радикальних груп, таких як «С14», «Правий сектор», «Традиції і порядок», «Карпатська січ» та інших здійснили принаймні два десятки нападів, погроз або залякувань у Києві, Вінниці, Ужгороді, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську та інших українських містах. Правоохоронні органи дуже рідко відкривали провадження щодо погроз і нападів, здійснених цими групами. У випадках, коли провадження було відкрите, немає жодної інформації, що було вжито ефективних слідчих заходів і нападників було ідентифіковано, попри те, що в деяких випадках вони публічно взяли на себе відповідальність за напади в соціальних мережах.
8 березня, у Міжнародний жіночий день, члени радикальних груп атакували учасниць Жіночого маршу в Києві, фізично напавши на них з використанням перцевого балончика. Поліцейські, присутні на місці події, лише спостерігали за нападами і нічого не робили, щоб зупинити чи затримати нападників. Поліція зареєструвала адміністративне правопорушення однієї з учасниць маршу, але, наскільки нам відомо, не відкрила провадження щодо нападників. Активістки за права жінок також зазнали жорстоких нападів у Львові та Ужгороді під час мирних протестів того самого дня.
20 квітня близько п'яти членів С14, радикальної групи, що поширює ненависть та дискримінацію, виступаючи в ролі муніципального патрулю Голосіївського району м. Києва, напали на ромське поселення. Відео, яке набуло значного розголосу, показує, як нападники в масках гналися за жінками та маленькими дітьми з каменями та перцевими балончиками після того, як спалили їхні намети. Було відкрито два кримінальні провадження, але нам зараз не відомо про жодні результати.
10 травня близько 30 членів інших груп, які використовують насильство та поширюють ідеї ненависті, зірвали захід, організований у Києві Amnesty International, де планували обговорювати порушення прав людини щодо ЛГБТІ-людей в Росії та в Україні. Нападники заблокували вхід до приміщення та вигукували погрози організаторам та учасникам. Поліцейські з Печерського районного відділку, які були присутні на місці проведення, відмовилися втручатися та робили гомофобні коментарі на адресу працівників Amnesty International. Лише після того, як організатори зв’язалися з поліцією за номером невідкладної гарячої лінії, і коли на місце проведення прибули працівники Патрульної поліції м. Києва, учасників евакуювали, однак того дня захід довелося скасувати. З того часу Amnesty International вже подала заяву до поліції щодо нездатності працівників поліції захистити учасників і учасниць заходу та організаторів від залякування та дискримінації. На момент написання листа ми не маємо жодної інформації про те, чи було відкрито провадження на основі заяви.
19 травня близько 50 членів інших груп – включно з тими, кого свідки ідентифікували як учасників нападів у Києві 8 березня та 10 травня – зірвали Фестиваль рівності у Чернівцях. Попри численні попередні зустрічі та запевнення від місцевої поліції, вона не змогла ефективно захистити захід і дозволила учасникам цих груп, яких легко ідентифікувати, потрапити у місце проведення заходу, наразивши на небезпеку учасників і учасниць. Потім поліція вивела організаторів та учасників заходу з приміщення, посилаючись на нібито ризик замінування, і зовні нападники атакували їх, кидаючи по них важкими предметами, включно з молотками. На момент написання невідомо, чи було відкрите кримінальне провадження щодо цього випадку.
Ми надзвичайно стурбовані бездіяльністю української влади щодо нападів та залякувань, описаних вище. Майже повна безкарність членів груп, що поширюють ненависть і дискримінацію у насильницький спосіб, створює враження, що українська влада толерує такі напади.
«Охорона порядку» з боку груп, що поширюють ненависть і дискримінацію
Ми також стурбовані через повідомлення у медіа, з яких випливає, що деякі міські адміністрації найняли осіб з груп, що поширюють ненависть і дискримінацію, для здійснення «охорони порядку», наприклад, патрулювання вулиць та «охорони громадського порядку» під час мирних демонстрацій чи пікетів. В той час як громадська допомога правоохоронним органам може відповідати українському та міжнародному законодавству в сфері прав людини, такі волонтери не мають більшої влади, ніж всі інші громадяни, і аналогічно не можуть бути звільнені від відповідальності. Вони не мають повноважень застосовувати силу в будь-яких випадках, а також не мають права обмежувати, затримувати людей або конфісковувати їхню власність, в тому числі, наприклад, прапори чи банери, що використовуються під час протесту.
Якщо добровільним охоронцям правопорядку надається будь-який офіційний статус та дозволяється використання будь-яких особливих повноважень, які зазвичай належать винятково підготовленим правоохоронцям, наприклад право на застосування сили або затримання осіб, ці добровольці повинні відповідати всім тим самим стандартам та механізмам регулювання, що й звичайні працівники поліції. Таким чином вони повинні пройти навчання щодо законів та застосовних стандартів. Також їх має бути легко ідентифікувати третім сторонам, щоб їх можна було притягнути до відповідальності у випадку перевищення повноважень.
Ми закликаємо Міністерство внутрішніх справ, Національну поліцію України, Генеральну прокуратуру України та українських політичних лідерів виконати свої зобов’язання захистити право на свободу мирних зібрань та свободу вираження, а також право на безпеку всіх людей в Україні. Особи, винні у вчиненні нападів, повинні бути притягнуті до відповідальності після незалежних та неупереджених розслідувань. Українська поліція повинна мати чіткі інструкції, як ефективно запобігати використанню насильства й залякувань з боку груп, що поширюють ненависть і дискримінацію, щодо певних етнічних груп, ЛГБТІ-людей, правозахисників та інших груп та осіб, що є їхніми мішенями, а також як зупиняти їх у випадку таких нападів або залякувань.
Ми закликаємо вас якнайшвидше відповісти на ці останні випадки насильства та залякувань однозначним публічним засудженням, а також невідкладно провести ретельне, незалежне, об’єктивне розслідування, щоб притягнути винних до відповідальності. Це стало б важливим першим кроком, щоб запобігти повторенню таких ситуацій у майбутньому.
Ми також закликаємо українські правоохоронні органи вжити ефективних заходів, щоб запобігти неправомірному використанню сили чи залякування членами груп, що поширюють ненависть і дискримінацію, та розслідувати будь-які заяви про їхні дії, щоб притягнути до відповідальності винних у вчиненні протизаконних дій. Ми також закликаємо правоохоронців негайно розпочати запобігання та боротьбу з дискримінацією та нетолерантністю в їхніх власних лавах, використовуючи відповідні дисциплінарні засоби щодо поліцейських, які використовують дискримінуючу або зневажливу риторику щодо людей, яких вони повинні захищати.
Українські лідери та правоохоронці повинні розробити ефективний набір заходів, який включає не лише реакцію на злочини, а й регулярний моніторинг та вжиття заходів задля визначення та вирішення проблем, перш ніж вони переростуть у більш серйозні порушення прав людини.
Зі щирою повагою,
Х'ю Вільямсон
Директор, відділ Європи та Центральної Азії
Х’юман Райтс Вотч
Мари Стразерс
Директорка, регионального офиса по Восточной Европе и Центральной Азии
Amnesty International
Ендрю Андерсон
виконавчий директор
Front Line Defenders
Марк Беренд
Директор, Європейських та Євразійських програм
Freedom House
