У минулому в Україні трансґендерні люди, які прагнули до юридичного визнання ґендеру, наштовхувалися на багаторічну, принизливу для людської гідності смугу перепон: психіатричне обстеження, стерилізацію й інші жахи. Але настають інші часи – уряд запроваджує нові положення, які зроблять неможливими деякі з найгірших порушень прав людини, притаманні старій системі.

Українські активісти дуже схвалюють істотні зміни в процедурі юридичного визнання ґендеру трансґендерних людей. І хоча нам ще далеко до Арґентини та Мальти з їх позитивними прикладами у цьому напрямку, але зміни, що відбуваються у нас, є значним кроком уперед порівняно з попередньою, воістину архаїчною системою, на яку скаржилася організація Human Rights Watch cпеціальному доповідачеві з тортур.

ЛҐБТ-активісти під час мітинґу перед будівлею парламенту. Київ, Україна, 10 листопада 2015 року.

© 2015 Reuters

Відповідно до попередніх положень, що їх викладено в наказі Міністерства охорони здоров’я України № 60, трансґендери повинні були проходити всебічне психіатричне обстеження та незворотну стерилізацію,  розлучатися і робити операцію зі зміни статі – усе виключно заради того, щоб отримати документи, які збігаються з їхнім ґендером. Невиконання цих процедур, а отже  неможливість отримати офіційне посвідчення особи, що узгоджується з ґендерною ідентичністю, означало життя, обмежене правовою ідентичністю всупереч ідентичності вродженій. Це також призводило до дискримінації та незліченних перешкод у задоволенні елементарних життєвих потреб, таких як відкриття банківського рахунку або винаймання квартири, якщо людина це робила як трансґендер з посвідченням, у якому стать не відповідала ґендерній ідентичності.

Нові положення передбачають скорочення кількості непотрібних процедур, а також зміни, що узгоджуються з останніми поступовими зрушеннями у напрямку визнання прав трансґендерів і захисту представників ЛҐБТ-спільноти від дискримінації на робочому місці. Але ці положення і далі лишаються дуже недосконалими. Вони поклали край обов’язковим стаціонарним психіатричним обстеженням в умовах психіатричної лікарні, примусовій стерилізації, а також  обов’язковому проходженню Комісії з питань зміни (корекції) статевої належності для підтвердження діаґнозу «транссексуалізм».

Однак, і далі трансґендерам в Україні для отримання офіційних документів, які відповідатимуть їхньому ґендеру, доведеться проходити через важкі випробування. Наприклад, вони змушені будуть проходити амбулаторне психіатричне обстеження, яке може легко перерости у госпіталізацію до стаціонару. Моторошну фразу про «незворотне медичне втручання» залишено, але активісти налаштовані оптимістично та сподіваються, що її буде вилучено з остаточної редакції.

Той факт, що навіть такі зміни є істотним поліпшенням, додатково підкреслює наскільки поганим був Наказ № 60. Юридичне визнання ґендеру має бути повністю відокремлено від медичних процедур. Уряди, у тому числі і український, повинні сприяти запровадженню простої адміністративної процедури, яка дозволить людям отримувати документи, що відповідають їхній ґендерній ідентичності, без будь-яких надмірних ускладнень і втрати почуття власної гідності.

Уточнення:

У повідомленні від 27 січня 2017 року помилково вказано, що відповідно до нового протоколу трансґендерні люди будуть зобов’язані розлучатися та перебувати під наглядом лікаря-сексопатолога протягом року для визначення рівня їх «соціальної адаптації».