Анатолію Матіосу, старшому раднику юстиції,
Головному військовому прокурору України,
заступнику Генерального прокурора України.
Генеральна прокуратура України
Вельмишановний пане старший раднику юстиції Анатолію Матіосе!
Звертаємося до Вас із проханням надати інформацію про розслідування (які можливо проводить Ваше відомство) низки артилерійських обстрілів у східній Україні, внаслiдок яких було пошкоджено два медичних заклади та підірвано налагоджену систему надання медичної допомоги. Зокрема, нас цiкавить інформація про те, чи розслідувалися ці інциденти, як проводилися розслідування та що вони виявили. Якщо ж розслідувань не було, ми закликаємо негайно їх розпочати, а по завершенні – оприлюднити висновки.
Як Вам відомо, Human Rights Watch є міжнародною неурядовою організацією, яка заохочує повагу до прав людини та міжнародного гуманітарного права, а також займається моніторинґом порушень як із боку державних, так і недержавних акторів. Ми працюємо у більш ніж у 90 країнах світу, зокрема і в багатьох зонах конфліктів. Нас давно непокоїть питання про наслідки збройних конфліктів і їх вплив на медичне обслуговування. Особливо ми стурбовані тим, що бойові дії часто призводять до пошкодження медичних закладів або руйнування системи медичної допомоги.
Як Ви, безумовно, знаєте, відповідно до Женевських конвенцій, додаткових протоколів до них і звичаєвого міжнародного гуманітарного права, під час збройних конфліктів лікарні й інші медичні заклади перебувають під особливим захистом. Сторони міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів повинні утримуватися від умисних нападів на ці заклади або від дій, що перешкоджають їх роботі. Вони мають вживати заходи безпеки, аби не заподіяти медичним закладам шкоди, навіть якщо поблизу є військова ціль. Звичаєве міжнародне право також забороняє використовувати медичні формування у військових цілях. «Керівництвом по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України» (2004) забороняються атаки і напади на медичні заклади та медичний персонал і визнається, що ті перебувають під захистом.
У травні 2016 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 2286, у якій одностайно висловила глибоку стурбованість із приводу зростання кількості порушень цих зобов’язань і закликала країни світу вжити заходи, аби запобігти таким інцидентам. Крім того, у резолюції рішуче засуджено таке явище, як «широко поширена безкарність за порушення та зловживання, вчинені під час збройних конфліктів проти медичних і гуманітарних працівників, зайнятих виключно медичною діяльністю, їх транспортних засобів і обладнання, а також лікарень та інших медичних закладів». Ця безкарність, відзначено в резолюції, може, своєю чергою, сприяти «повторенню таких дій». Резолюція настійливо закликає держави «з метою посилення запобіжних заходів, притягнення винних до відповідальності та задоволення скарг потерпілих проводити у межах своєї юрисдикції та на незалежній основі всебічні, оперативні, неупереджені й ефективні розслідування [відповідних] порушень міжнародного гуманітарного права … і, в належних випадках, вживати заходи щодо винних осіб відповідно до національного та міжнародного права».
У 2015 та 2016 роках Human Rights Watch і партнерські організації «Коаліції з захисту медичного персоналу і послуг в умовах збройного конфлікту» задокументували у більш ніж десяти збройних конфліктах та ситуаціях масових заворушень по всьому світу сотні випадків, коли медичні заклади потрапляли під удари або ж коли систему медичної допомоги було пошкоджено в інший спосіб. Human Rights Watch нині збирає детальну інформацію про низку таких інцидентів, щоб визначити, чи розслідували їх відповідні органи влади належним чином, і чи було вжито необхідні заходи, аби, за потреби, притягнути винних у порушеннях осіб до відповідальності.
У рамках нашого проекту ми збираємо інформацію про випадки обстрілів в Україні, в результаті яких було пошкоджено два медичні заклади.
Зокрема, ми звертаємося до Вас із проханням надати інформацію про розслідування, які можливо проводить Військова прокуратура України, щодо таких інцидентів, як:
- Обстріл 3 червня 2014 року залізничної лікарні у місті Красний Лиман (від 18 лютого 2016 року – м. Лиман) Донецької області. Зі слів медпрацівників, яких опитали співробітники Human Rights Watch, внаслідок мінометного обстрілу з боку української армії було пошкоджено дах закладу, аптеку, а також корпуси загальної терапії, хірургії та гінекології. Один медпрацівник помер від поранень, отриманих під час обстрілу. Свого часу організація Human Rights Watch звернулася до президента Петра Порошенка з листом (лист долучено), у якому закликала українську владу розпочати розслідування цього випадку, але й донині відповіді на листа не отримано.
- Обстріли Краснодонської центральної районної лікарні у селищі міського типу Новосвітлівка Луганської області між 13 і 26 серпням 2014 року. Протягом цього періоду українська армія дислокувала солдат, танки й іншу броньовану техніку безпосередньо біля лікарні. Саме тоді ополченці систематично обстрілювали лікарню, внаслідок чого будівля зазнала серйозних пошкоджень і лікарня припинила надання більшості послуг.
Детальніша інформація про кожний із цих інцидентів міститься у додатку до цього листа.
Натомість ми просимо Вас надати відповіді на такі питання:
- Наскільки нам відомо, Краснолиманська міжрайонна прокуратура розпочала розслідування обстрілу залізничної лікарні 2014 року. Який стан цього розслідування? Якщо його завершено, то що було виявлено? Чи встановили під час розслідування характер цього нападу: був він навмисним, чи ні?
- Які кроки у належному випадку було зроблено, щоб притягнути до відповідальності винних у обстрілах лікарні?
- Чи проводила Генеральна прокуратура України або будь-які інші українські слідчі органи розслідування обстрілів Краснодонської центральної районної лікарні у селищі Новосвітлівка? Якщо так, то що під час розслідування було виявлено щодо ролі сухопутних військ України? Чи результати розслідування було оприлюднено?
- Чи було у рамках цього розслідування встановлено слідчими, що явне розміщення військових транспортних засобів безпосередньо біля лікарні порушує міжнародне гуманітарне право? Якщо ці дії визнано як такі, що порушують міжнародне гуманітарне право, то чи було застосовано будь-які дисциплінарні заходи або в інший спосіб притягнуто винних до відповідальності?
- Ми також звертаємося з проханням надати копії матеріалів із висновками будь-яких розслідувань обох інцидентів, aби ми могли їх використати у своїй роботі про обстріли медичних закладів.
Дуже вдячні Вам за увагу до цієї проблеми. З нетерпінням чекатимемо на Вашу відповідь.
Зі щирою повагою,
Дидерик Ломан,
Директор відділу Human Rights Watch із питань охорони здоров’я та захисту прав людини
ДОДАТОК
Детальний опис відповідних інцидентів
Інцидент із залізничною лікарнею у м. Красний Лиман (нині – Лиманська міська лікарня) Донецької області, 3 червня 2014 року
GPS координати: 48°57'57.3"N 37°48'38.4"E; 48.965907, 37.810675
2 липня 2014 року фахівці Human Rights Watch відвідали Краснолиманську залізничну лікарню (Донецька область; географічні координати 48°57'57.3"N 37°48'38.4"E) та провели інтерв’ю з трьома медичними працівниками, зокрема з головним лікарем, а також з кількома мешканцями Красного Лиману.
Медики розповіли Human Rights Watch, що 3 червня 2014 року від 15:30 до 15:40 лікарню обстрілювали з мінометів і що загалом дев’ять снарядів влучило в будівлю лікарні та територію закладу. Головний лікар сказав Human Rights Watch, що на думку медпрацівників з мінометів стріляли українські війська, які саме тоді відновлювали контроль над цією територією і вибивали з неї проросійських сепаратистів.
Головний лікар і два молодших медпрацівника розповіли Human Rights Watch, що лікарню не було завчасно попереджено про напад і тому пацієнтів не евакуювали. Головний лікар повідомив, що єдиному у лікарні хірургові в голову влучив осколок. Від отриманого поранення той за кілька днів помер.
Головний лікар розповів Human Rights Watch, що вранці 4 червня до лікарні прибули українські військовики на бронетехніці та попросили, щоб їм показали всі палати. Зі слів головного лікаря, командир показав йому мапу і сказав: «Дивіться. Ось на мапі ваша лікарня. І позначена вона саме як лікарня бойовиків. Тому так і сталося». Оглянувши всі палати і споруди та визнавши, що в лікарні нема жодного бойовика, військові пішли геть. Двоє інших працівників, яких фахівці Human Rights Watch інтерв’ювали окремо, підтвердили розповідь головного лікаря. 9 червня ще одна група солдат вдруге оглянула лікарню.
Під час відвідування об’єкту співробітники Human Rights Watch відзначили серйозні пошкодження даху, стін та вікон будівлі (див. Ілюстрації 1–3). Через обстріл значно постраждали лікарняна аптека, корпуси загальної терапії, хірургії та гінекології. Співробітники Human Rights Watch переглянули численні світлини, зроблені персоналом лікарні відразу після обстрілів, дослідили дев’ять вирв від снарядів і кілька уламків, які вказують на те, що це був обстріл 120-мм мінометами. Вони також оглянули сусідні будівлі та відзначили, що ті не зазнали жодних руйнувань, крім незначних пошкоджень кількох стін осколками снарядів, з чого можна припустити, що саме будівля лікарні могла бути ціллю.
Головний лікар повідомив Human Rights Watch, що він відразу подав скаргу до районної прокуратури, долучивши всі осколки й уламки. Він сказав, що працівники прокуратури записали його свідчення й оглянули територію лікарні. У липні 2014 року організація Human Rights Watch звернулася до президента Петра Порошенка з листом (лист долучено), у якому закликала до подальшого розслідування цього випадку, але донині відповіді на листа не отримано1. На час першого листа Human Rights Watch до президента Порошенка (липень 2014 року) розслідування районної прокуратури ще тривало.
Той факт, що внаслідок обстрілів лікарня, як виявили співробітники Human Rights Watch, отримала непропорційні порівняно з навколишньою зоною пошкодження, а також свідчення про те, що український командир дав зрозуміти, що медичний заклад обстріляли, бо там буцімто перебували бойовики, дозволяють припустити, що лікарню могли обстрілювати умисно, Це викликає занепокоєння Human Rights Watch. Відповідно до міжнародного гуманітарного права умисно спрямований напад на медичний заклад, зайнятий виключно медичною діяльністю, – це воєнний злочин. Таким чином, українська влада зобов’язана розслідувати цей інцидент.
Human Rights Watch збирає таку інформацію про розслідування нападу на Краснолиманську залізничну лікарню:
- Наскільки нам відомо, Краснолиманська міжрайонна прокуратура розпочала розслідування обстрілу залізничної лікарні 2014 року. Який стан цього розслідування? Якщо його завершено, то що було виявлено? Чи встановили під час розслідування характер цього нападу: був він навмисним, чи ні?
- Які кроки у належному випадку було зроблено, щоб притягнути до відповідальності винних у обстрілах лікарні?
- Ми також звертаємося з проханням надати копії матеріалів із висновками будь-яких розслідувань обох інцидентів, аби ми могли їх використати у своїй роботі про обстріли медичних закладів.
Інцидент із Краснодонською центральною районною лікарнею у селищі міського типу Новосвітлівка Луганської області, 13–28 серпня 2014 року
GPS координати: 48°29'04.1"N 39°30'52.2"E; 48.484472, 39.514500
Із 13 по 28 серпня 2014 року селище Новосвітлівка Луганської області було полем запеклих боїв між українськими урядовими силами та ополченцями. Під час цих боїв лікарня зазнала багаторазових обстрілів. Місцеві жителі розповіли співробітникам Правозахисного центру «Меморіал», що з 19 по 28 серпня, коли проросійські сепаратисти намагалися вибити українські війська із Новосвітлівки, селище обстрілювали обидві сторони.2 Зі слів мешканців, селище обстрілювали з мінометів, «Градів» і гаубиць, а лікарню – з мінометів і «Градів». Ці свідчення узгоджуються із спостереженнями Human Rights Watch на місці.
14 листопада 2014 року співробітники Human Rights Watch відвідали Краснодонську центральну районну лікарню у Новосвітлівці (географічні координати: 48°29'04.1"N 39°30'52.2"E) і зібрали свідчення медичного персоналу та місцевих мешканців.
Троє працівників швидкої допомоги повідомили Human Rights Watch, що 13 серпня українські війська (Національна гвардія та батальйон «Айдар») увійшли в селище та розмістили солдат, три танки та кілька інших бронеавтомобілів безпосередньо біля лікарні. Протягом наступних двох тижнів лікарню систематично обстрілювали. 26 серпня українські війська відвели свої позиції від лікарні, а 28 серпня покинули Новосвітлівку.
Два лікаря й одна медсестра розповіли Human Rights Watch, що протягом обстрілу вони перебували у підвалі лікарні та продовжували надавати медичну допомогу пораненим цивільним особам і українським військовим. Крім того, вони доглядали чотирьох хворих на хронічні недуги, переведених до підвалу: двох паралізованих пацієнтів і одного – у інвалідному возику.
Перебуваючи у Новосвітлівці, дослідники Human Rights Watch бачили дві одиниці серйозно пошкодженої бронетехніки безпосередньо біля лікарні, а через дорогу від лікарні – один пошкоджений танк і два пошкоджені бронeавтомобілі (див. Ілюстрації 11–14). Фотодокументи Правозахисного центру «Меморіал» і Human Rights Watch свідчать: ті пошкоджені бронеавтомобілі, що через дорогу від лікарні, стоять ближче ніж за 100 метрів від головної будівлі лікарні.3 Свідки розповіли, що цю військову техніку було підбито під час обстрілу у серпні 2014 року й українські війська залишили її там, де її підбили.
Протягом обстрілу персонал лікарні продовжував надавати допомогу пораненим у підвалі. Після того, як українські війська залишили селище, медпрацівники відкрили неушкоджений корпус лікарні, щоб заклад функціонував і далі хоча б частково. Зі слів медиків, обстріл пошкодив корпуси хірургії, загальної терапії, інфекційних хвороб і неврології; в робочому стані залишилися тільки поліклініка та станція швидкої допомоги. Human Rights Watch ознайомились із фотодокументами, які свідчать про масштабні серйозні пошкодження об’єкту (див. Ілюстрації 4–10).
Дислокація військової техніки безпосередньо біля медичного закладу наражає цивільний об’єкт, який перебуває під захистом, на більший ризик зазнати пошкоджень у результаті військових дій. Міжнародне гуманітарне право наполягає на тому, що лікарні та об’єкти, призначені для прихистку поранених і хворих від наслідків конфлікту, не вільно втягувати у військові операції. Тому всі сторони конфлікту мають забезпечити такі умови проведення операцій, за яких медичні заклади не буде поставлено під удар, а також зробити істотні кроки, аби уникнути військової окупації лікарень. Сторони військового конфлікту повинні вжити максимально можливі запобіжні заходи для захисту цивільного населення й об’єктів від небезпечних наслідків військових операцій та забезпечити таке розташування медичних закладів і формувань, аби уникнути їх пошкодження під час дій проти військових об’єктів. Треба також зазначити, що відповідно до «Керівництва по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України» (2004) командири мають «вжити всі можливі заходи безпеки аби уникнути побічної шкоди цивільному населенню та цивільним об’єктам, або, принаймні, звести її до мінімуму»4.
Human Rights Watch звертається з проханням надати таку інформацію:
- Чи проводила Генеральна прокуратура України або будь-які інші українські слідчі органи розслідування обстрілів Краснодонської центральної районної лікарні у селищі Новосвітлівка? Якщо так, то що під час розслідування було виявлено щодо ролі сухопутних військ України? Чи результати розслідування було оприлюднено?
- Чи було у рамках цього розслідування встановлено слідчими, що явне розміщення військових транспортних засобів безпосередньо біля лікарні порушує міжнародне гуманітарне право? Якщо ці дії визнано як такі, що порушують міжнародне гуманітарне право, то чи було застосовано будь-які дисциплінарні заходи або в інший спосіб притягнуто винних до відповідальності?
- Ми також звертаємося з проханням надати копії матеріалів із висновками будь-яких розслідувань обох інцидентів, аби ми могли їх використати у своїй роботі про обстріли медичних закладів.
1 Див.: Human Rights Watch. «Україна: Лист до президента Порошенка щодо військових операцій в Луганську та Донецьку», 18 липня 2014 року, https://www.hrw.org/news/2014/07/18/ukraine-letter-president-poroshenko-military-operations-luhansk-and-donetsk.
2 Правозахисний центр «Меморіал». «Between the Ceasefire and the War», Лютий, 2015, http://memohrc.org/sites/all/themes/memo/templates/pdf.php?pdf=/sites/default/files/between_the_ceasefire_and_the_war.pdf (accessed January 12, 2017), с. 25-26.
3 Там само.
4 «Practice Relating to Rule 15. The Principle of Precautions in Attack,» ICRC, Customary IHL, https://ihl-databases.icrc.org/customary-ihl/eng/docs/v2_rul_rule15 (станом на 24 січня 2017 року).
