ukraine

Україна: Неофіційна політична цензура

(Нью-Йорк, 17 березня 2003 р.) — Адміністрація Президента України відверто порушує свободу висловлювань докладними інструкціями, як телевізійним станціям можна висвітлювати новини, свідчить організація «Human Rights Watch» у звіті, який опубліковано сьогодні. Звіт подає зразки таких директив.

«Директиви Адміністрації Президента — це підступна форма цензури». «Мільйони телеглядачів в Україні не можуть одержувати важливої інформації про політичні, економічні та соціальні події».
Елізабет Андерсен, виконавчий директор Європейського та центральноазіатського відділу «Human Rights Watch»

Сорокавосьмисторінковий звіт «Боротьба навколо новин: Неофіційна державна цензура на українському телебаченні» підтверджує вплив таємних інструктивних меморандумів, відомих як «темники» (від російського темы недели), на діяльність преси в Україні. Темники, які укладає Адміністрація Президента, розповсюджуються нею серед керівників і редакторів національних телевізійних станцій та окреслюють, які теми новин подавати та як представляти їх у передачах. Непідкорення викликає широкий спектр неофіційних санкцій, включаючи податкові перевірки, скасування ліцензій, свавільні позови про наклеп, звільнення або пониження в посадах та зменшення заробітної плати.

«Директиви Адміністрації Президента — це підступна форма цензури»,— заявила Елізабет Андерсен, виконавчий директор Європейського та центральноазіатського відділу «Human Rights Watch». «Мільйони телеглядачів в Україні не можуть одержувати важливої інформації про політичні, економічні та соціальні події», — сказала Андерсен.

Звіт з’являється напередодні річного (2003 р.) засідання Ради співпраці Європейського Союзу та України, однієї з найважливіших річних зустрічей між Україною та Європою.

Темники мають потужний примусовий вплив на подавання новин в Україні. Єдиний пропрезидентський напрямок домінує у програмах новин на телебаченні, найпоширенішому джерелу новин в Україні. Діяльність та погляди інших політичних постатей перекручуються або іґноруються. Яскравий приклад цього дали повідомлення про опозиційні демонстрації 16 вересня 2002 року, коли станції передавали разюче однакові повідомлення та з’йомки, з яких годі було зрозуміти, хто демонстрував, чого домагався та який шлях обрали демонстранти.

Загроза юридичних та адміністративних наслідків за непокору примушує редакторів та журналістів виконувати вказівки Адміністрації Президента. Ще до появи темників ті засоби масової інформації, що підтримували опозиційні партії або не підкорялися офіційним вимогам, зіштовхнулися з викликами до суду, довільними адміністративними перевірками та скасуванням ліцензій. Журналістів знижали у посадах, звільняли з роботи, зменшували їхню заробітну плату; також були й інші негативні наслідки. Деякі журналісти покинули працю на знак протесту проти зростаючої цензури, багато інших, натомість, продовжують працювати за фахом у нестерпних умовах, вдаваючись до самоцензури або попри постійний ризик подаючи безсторонню інформацію про події.

«Після того, як зникла радянська цензура, в Україні з’явився певний ступінь плюралізму засобів масової інформації, — сказала Андерсен.— Проте справді незалежні ЗМІ трапляються зовсім не часто».

Економічна нестабільність примусила більшість засобів масової інформації прийняти фінансування та захист від значних промислових кіл, які сформували політичні партії та придбали радіостанції та телестудії. Ці заступники часто використовують свою інформаційну власність як рупор особистих чи групових інтересів та думок. Фінансово-політичні кола, близькі до Президента Кучми, зараз панують над шістьма загальнодержавними телестанціями, і це, в поєднанні з появою темників, ще більше підірвало редакційний та журналістський плюралізм.

Неофіційна цензура та економічна залежність — це не єдина загроза свободі ЗМІ в Україні. «Зникнення» та вбивство опозиційного журналіста Георгія Ґонґадзе у вересні 2000 року викликало як в країні, так і на міжнародному рівні гнівний протест проти загрозливої для журналістів атмосфери. Справа Ґонґадзе та інші подібні справи все ще залишаються нерозв’язаними. Кучму та інших визначних державних урядовців запідозріли в причетності до вбивства Ґонґадзе на підставі магнітофонних записів розмови, під час якої президент неначе наказав службовцям безпеки «розібратися» з журналістом.

Щоб узятися до руйнівної ситуації зі ЗМІ в Україні, організація «Human Rights Watch» закликала українську владу:

  • негайно припинити поширення темників чи будь-яких інших форм примусових письмових чи усних інструкці від Адміністрації Президента до всіх засобів масової інформації;
  • ґарантувати, що цензура з боку державної влади чи приватних осіб у будь-якій формі не продовжиться — через впровадження в життя існуючих законів та зобов’язань, які забороняють цензуру;
  • проводити негайні та ретельні розслідування діяльності державних урядовців та інших осіб, причетних до цензури чи інших зловживань проти представників ЗМІ, та притягати винних до відповідальності;
  • розглянути можливість прийняття законів, які б ґарантували реалістичну мінімальну заробітну плату журналістів та регулюючу структуру для забезпечення юридичного захисту журналістів, що зіштовхнулися з покарами у формі знижень зарплати, пониження в посаді чи звільнення.

Організація «Human Rights Watch» закликала Європейський Союз зробити свободу преси вищим пріоритетом у його відносинах з Україною та поставити вимогу доказових поліпшень у сфері прав людини в Україні як частини чинних зобов’язань. «Human Rights Watch» також звернулася до міжнародного суспільства з проханням підтримати свободу ЗМІ в Україні, рекомендуючи таким міжнародним організаціям, як Рада Європи й Організація з безпеки та співробітництва в Європі, продовжити допомогу українському урядові та нагляд за ним у справі забезпечення свободи висловлювань.

Текст доклада см.: http://www.hrw.org/russian/reports/ukraine/2003/fight1/.