ukraine

IV. НЕОФІЦІЙНЕ ДЕРЖАВНЕ ЦЕНЗУРУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕМНИКІВ

3 вересня 2002 року голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Микола Томенко обнародував існування анонімного вказівного меморандуму, що нібито походив з Адміністрації Президента, в якому містилися детальні інструкції для керівників загальнодержавних телевізійних станції щодо зображення політичних подій у випусках новин. Томенко отримав документ від високопосадового керівника загальнодержавної телевізійної станції. Такі секретні приписи, відомі як темники, спочатку було надіслано кільком станціям, близько пов’язаним з СДПУ(о), восени 2001 року, у період передвиборної кампанії до парламенту у 2002 році. Редактори, журналісти та аналітики ЗМІ повідомляли, що до серпня 2002 року темники поширилися по всіх станціях, а дотримання інструкцій ще категоричніше впроваджувалося за допомогою телефонних дзвінків та залякування з боку членів Адміністрації Президента.

Редактори програм та журналісти звичайно отримують інструкції темників й інші зовнішні директиви від головних редакторів станцій. Вони повідомляли, що на власні очі бачили такі документи у руках своїх начальників. Однак лише найвищі керівники станцій і головні редактори отримують темники; від них очікується, що вони визначатимуть редакційну політику у відповідності до темників і прийматимуть необхідні міри, щоб забезпечити виконання їхніх директив. Журналісти з деяких станцій повідомляли, що головні редактори відкрито обговорюють з редакторами програм та ведучими новин існування директив та спрямований на них тиск для забезпечення поступливості. Редактори і журналісти бояться, що відмова поступатися може закінчитися потенційно спустошливими перевірками чи закриттям — для станцій або переведенням на нижчу посаду, зниженням зарплати чи втратою роботи — для окремих осіб.

Журналісти повідомили, що темники трансформували процес випуску новини на загальнодержавному телебаченні. Хоча Human Rights Watch не змогла довести, що темники впливали на представлення всього матеріалу випусків новин, наше дослідження підтвердило існування декількох чітких тенденцій у добиранні програм новин серед усіх телевізійних станцій, які виконували директиви темників. Як темники, які змогла отримати Human Rights Watch, так і заяви журналістів підтвердили, що інструкції темників вказують телевізійним редакторам і журналістам висвітлювати події таким чином, щоб сприятливо зображати Президента Кучму і СДПУ(о), а також щоб мінімізувати або усувати негативну чи суперечливу інформацію про пропрезидентських осіб. Крім того, директиви вказують репортерам представляти негативну чи оманливу інформацію про партії і політичних діячів опозиції або ігнорувати їх взагалі. Панування цих тенденцій у добиранні новин спричиняє те, що телевізійні редактори і журналісти змушені пристосовувати свої випуски новин до вузьких рамок вказівок темника. Ця редакційна політика не може бути приписана просто специфічним інтересам власників, керівників чи редакторів окремих станцій, а скоріше вона нав’язана офіційними колами та втілена шляхом тонкого, але ефективного примусу. Незважаючи на заперечення державними органами авторства чи самого існування темників, інструкції, які там містяться, явно сприяють схилянню повідомлень на користь Кучми й СДПУ(о).

Історія темників

Декілька газет і два телевізійних канали, найбільш контрольовані СДПУ(о), були першими, хто отримав директиви, які визначали зміст випусків новин наприкінці 2001 року під час наближення березневих парламентських виборів 2002 року. За свідченням редакторів і журналістів, у яких Human Rights Watch брала інтерв’ю, керівники цих станцій реагували формулюванням редакційної політики і контролюванням підлеглих відповідно до директив, представлених в темниках. Згідно зі свідченням особистості, причетної до новин, що працює на одну з цих станцій, інструкції від керівництва станції в цей період, «були… лаконічними та ясними, так, що ніхто не міг сказати: „Я не розумію, як треба представляти новини“»68. Репортери незабаром звикли до частих вказівок редакторів щодо політичних повідомлень, які [вказівки], як їм здавалося, «залежать <…> від настрою президента»69. Хоча очікувалося , що журналісти, виконуватимуть ці вказівки, багато з них повідомили Human Rights Watch, що вони все ж таки почували себе вільними включати деяку інформацію, заборонену директивами, і випускали зрівноважені політичні новини — без негативних наслідків для себе.

Політичний тиск поширився від каналів, контрольованих СДПУ(о), на інші телевізійні станції влітку 2002 року, невдовзі після призначення Віктора Медведчука главою Адміністрації Президента і створення в Адміністрації Президента відділу з питань інформаційної політики в середині 2002 року. Як повідомила Human Rights Watch знана особа з провідної телевізійної станції, причетна до новин, «у цей період з’явилася систематична цензура на всіх каналах»70. Крім того, що темники розсилались по всіх загальнодержавних станціях, редактори та журналісти відчували посилений тиск, що примушував виконувати директивні приписи. Редактор однієї з станцій підтвердив, що після повернення з літньої відпустки 2002 року, він «зразу ж відчув гостру різницю» в тиску, спрямованому на редагування новин згідно з зовнішніми директивами71.

У цей період вище керівництво станцій і редактори також отримували частіші телефонні дзвінки від осіб з Адміністрації Президента, які наполягали на виконанні приписів та погрожували негативними наслідками для станцій і осіб, які не підкорялись вказівкам. У результаті цього, головні редактори тепер не просто встановлювали редакційні межі, а й здійснювали більш строгий перегляд змісту новин і тиснули на журналістів, вимагаючи подавання однобічних новин, погрожуючи їм негативними наслідками за непослух. Вадим В., редактор провідної станції, повідомив, що до осені 2002 року темники використовувалися не лише керівництвом станції для визначення редакційної політики, але також іноді з’являлися у відділі новин, де журналісти і редактори програм працювали над визначенням матеріалів телепередачі72. Журналісти відзначли, що поширений вплив темників і збільшення зовнішнього тиску збіглося з підготовкою опозиційних партій до загальнонаціональних антикучмівських демонстрацій і спроб провідних політичних діячів закласти певні підвалини до президентських виборів 2004 року73.

Джерела темників

За свідченням редакторів і журналістів, темники, як правило, отримуються по факсу чи електронній пошті на чистому папері, а не на офіційному бланку і не мають ані підписів, ані офіційних печаток, по яких можна було б визначити їхнє походження чи авторство. Журналісти припускають, що особи з Адміністрації Президента пишуть темники під керівництвом фахівців з питань зв’язків із громадськістю і в деяких випадках — у співпраці з керівниками станцій чи головними редакторами. Анонімний характер темників дозволяє легко заперечувати їхнє існування як відповідальними за їх появу, так і органами, відповідальними за політику ЗМІ. Голова відділу Адміністрації Президента з питань інформаційної політики, Сергій Васильєв, повідомив: «Ми не казали… які питання засобам масової інформації дозволено розглядати»74. Чиновник Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення (виконавчий орган, відповідальний за регулювання ЗМІ і гарантування свободи слова) повідомив Human Rights Watch: «Не існує державної політики, яка б потурала цензурі»75. Він також заперечив існування темників.

Українська влада приписує наявність цензури в ЗМІ надмірному впливові власників і керівників або іноземних урядів, але не власної держави. Урядовці далі прагнуть перекладати вину, звинувачуючи тих журналістів чи політичних діячів, які відкрито обговорювали цензуру чи темники, у нігілістичній саморекламі чи політичному або фінансовому опортунізмі. На прес-конференції 13 вересня 2002 року Президент Кучма сказав, що негативне зображення України в її ставленні до свободи слова було значно перебільшене в політичних цілях76. На початку жовтня Віктор Медведчук заявив, що політичний діяч, який перший привселюдно підтвердив існування темників — опозиційний політик Микола Томенко — сам є автором темників77. Відкликаючись на слухання Верховної Ради про цензуру 5 грудня 2002 року, Сергій Васильєв сказав, що журналісти, які відкрито висловлювалися проти політичної цензури — усі «представники і директори тих засобів масової інформації, які фінансуються іноземними спонсорами… Таким чином, необхідно звернутися до керівників тих країн, що фінансують ці проєкти, з вимогами негайно припинити цензуру»78.

Форма темників

Стандартний темник — це документ на вісім-десять сторінок російською мовою, який висилається щотижня телевізійним станціям та деяким газетам і містить детальні інструкції, що стосуються політичних подій тижня. Також можуть надсилатися додаткові темники з подальшими інструкціями щодо певних політичних питань. Серед вказівних документів, доступних для Human Rights Watch, ті, які випущені в 2001 році, мали назву «Темник», тоді як ті, які були випущені в 2002 році, називалися «Прес-реліз» чи «Додатковий коментар», але неофіційно усі вони відомі як темники.

Кожен темник представляє виразні й детальні інструкції про те, які політичні теми повинні бути охоплені, як ці новини повинні інтерпретуватися і в якому порядку матеріал повинен бути представлений протягом передачі. Тон директив є прямим і коректним. Стандартна форма темника складається з кількох розділів, серед яких: «Тема тижня», «Основні теми тижня», «Пролонґовані теми», «Суперечності», «Додаткові теми» та «Потенційні теми». Розділ «Додаткові теми» включає інформацію відносно тих тем, які повинні бути охоплені чи іґноровані у визначені дні тижня. Під кожним з цих підзаголовків міститься певна тема, котра супроводжується однією з трьох фраз: «Інтерпретація», «Коментар» чи абревіатура «ДСВ» (для службового використання) — після якої йдуть чіткі інструкції про те, яким чином кожна тема, включена в підзаголовок, повинна інтерпретуватися. Для тем, прийнятних для передачі, підрозділ темника «Інтерпретація», «Коментар» або «ДСВ» включає додаткові директиви, які часто вимагають, щоб певні аспекти подій були висунуті на перший план або применшувались, щоб забезпечити створення прокучмівської та сприятливої для СДПУ(о) перспективи. Іноді в цих підрозділах повідомляється, що буде надано додаткову інформацію і стосовно певної теми будуть подальші роз’яснення. В темниках 2001 року іноді називались імена людей, відповідальних за надання додаткової інформації. Додаткова інформація надходить в окремому темнику або поступає через інші засоби, такі, як телефонні дзвінки. Інструкції можуть також включати директиви, специфічні для певних типів мас-медіа (газети або телевізійні станції) чи окремих станцій. Крім того, вони можуть звертати увагу читачів на додаткові тексти або прес-релізи, що іноді супроводжують темник.

Теми темників

Темники включають інструкції для ЗМІ сприятливо зображати Президента Кучму й уникати обговорення подій, що загрожують довірі до нього. Якщо потенційно спірний пункт новини вважається прийнятним для включення у випуск новин, директиви, як правило, включають інструкції уникати пов’язуванння з президентом. Дії СДПУ(о) також помітно фігурують в темниках. Багато з директив звертаються до тем новин, пов’язаних зі свободою слова. Інструкції темників часто ставлять «прохання проіґнорувати» при темах, пов’язаних з опозицією, чи вимагають перекручувати представлення опозиції, щоб підкреслити протиріччя, конфлікти і корупцію.

Зображення Кучми

Деякі «прохання» темників стосовно Кучми не пов’язуються зі специфічними політичними протиріччями, натомість зображують події так, щоб підтримати реноме президента в час, коли його репутацію в Україні та на міжнародній арені пошкоджено скандалами. Темник, названий «Додатковий коментар до подій тижня 36», випущений на перший тиждень вересня 2002 року, подає у розділі «Основні теми тижня» тему «Участие Президента Л. Кучмы во Всемирном саммите по вопросу устойчивого развития в Йоханнесбурге (ЮАР)»79. Інструкції вимагають, щоб у передачах новин було підкреслено співпрацю Кучми з впливовими європейськими лідерами і применшено його зв’язки з африканськими урядовими представниками. «При освещении двусторонних встреч просьба акцентировать внимание на общении Президента с представителями европейской политической элиты. Встречи с лидерами африканских государств просьба освещать во внешнеэкономическом контексте по дополнительному согласованию»80.

Деякі темники прагнуть роз’яснювати позицію Кучми по суперечливих питаннях, а інші явно намагаються захистити президента від критики. Темник під назвою «Прес-реліз», датований 13 вересня, був випущений незабаром після звернення Кучми до народу по телебаченню в День незалежності. Промова викликала негативну реакцію суспільства, тому що багато хто зробив висновок, що Кучма має намір змінити конституцію, щоб спробувати залишитися на третій термін або створити умови для передачи президентства обраному ним наступникові81. Документ починається з вимоги «в сегодняшних вечерних выпусках новостей выдержать следупорядок освещения событий дня» і ставить другий пункт: «Состоялась интернет-конференция Президента Л. Кучмы» з «Коментарем»:

На интернет-конференции Президент сделал ряд важных заявлений. Их основные тезисы:

  • Л. Кучма оставит президентский пост в 2004г.;
  • Л. Кучма убежден, что Украине, а также всему миру, диктатура не нужна;
  • Л. Кучма считает, что власть готова к диалогу с общественностью, но к этому не готово общество. „Открытость власти — это дорога сдвусторонним движением“82

Подібним чином «Додатковий коментар до подій тижня 36» констатує в розділі «Додаткові теми» на 3 вересня: «В 15.00 начнется „круглый стол“, посвященный обсуждению политической реформы в Украине… Просьба исключить освещение любых тезисов, ставящих под сомнение серьезность инициатив Президента»83. За іронією долі, саме 3 вересня при обговоренні за круглим столом політичної реформи Микола Томенко вперше викрив існування темників і використав як доказ темник «Додатковий коментар до подій тижня 36».

«Додатковий коментар до подій тижня 36» містив директиви вилучати інформацію про інші справи, причетність Кучми до яких могла скласти провину. Наприкінці липня 2002 року вісімдесят три особи загинули та понад сто було поранено, коли військовий літак врізався в юрбу глядачів на авіаційному шоу на Скнилівському летовищі у Львові. Кучма і військові посадові особи зазнали критики за відсутність безпеки, яка могла бути однією з причин трагедії84. Стосовно цього заключний пункт «Додаткових тем» на 3 вересня констатує: «Исполняется 40 дней со дня авиакатастрофы на аэродроме Скнылив… Просьба проигнорировать попытки ряда политических партий превратить 40 дней трагедии в политическое шоу»85.

Хоча Human Rights Watch не відома жодна інструкція темників щодо початкового висвітлення кримінального розслідування проти Кучми, оголошеного в жовтні 2002 року, телевізійні новини, коли про цю історію стало відомо, представляли її за певною схемою, що вказувала на зовнішній тиск. День, який один журналіст назвав «днем ганьби українського телебачення», був 15 жовтня, коли канали або взагалі іґнорували, або повідомляли тільки в нічних випусках про рішення судді Київського апеляційного суду порушити кримінальну справу проти Президента Кучми за обвинуваченнями у корупції та зловживанні владою. У відповідь на цю важливу подію «Студія 1+1» в кращий ефірний час своєї програми вечірніх новин «просто мовчала. Жодного слова. Жодної реакції»86. Станція передала трохи інформації наприкінці нічного показу, що починається майже опівночі. Так само і канал СТБ, і «Новий канал» включили порушення кримінальної справи проти президента як новину тільки в пізні нічні випуски; про це зовсім не згадувалось у вечірніх головних передачах. Державний канал УТ­1 не коментував порушення справи у головному вечірньому випуску новин о 21:00. Коли ж все-таки УТ­1 повідомив про ці події в нічному випуску, текст зосереджувався на несправедливості справи. В кращий ефірний час програми новин каналу «Інтер» ця тема з’явилася восьмою по рахунку, набагато пізніше іншого матеріалу, такого, як прибуття естонського президента до Одеси. ІCTV виявилася єдиною станцією, яка висвітлила кримінальну справу у своєму нормальному вечірньому випуску новин, але лише п’ятим пунктом87. В протилежність цьому, дана тема привернула увагу головних міжнародних газет, включаючи «Нью-Йорк таймс» (New York Times), «Вашингтон пост» (Washington Post) і «Берлінер цайтунг» (Berliner Zeitung), а також польської та російської преси.

Свобода слова

Спірні питання, пов’язані зі свободою слова, також важливі для авторів темників. Наприклад, у темнику «Додатковий коментар до подій тижня 36» згадувалася прес­конференція, що її мало проводити видавництво «Такі справи», яке потрапило під ретельну перевірку податківців після публікації біографії Юлії Тимошенко, яка викликала збуджену полеміку88. Заявлена тема прес-конференції була: «Налоговики начали конкретные действия, направленные на незаконное присвоение имущества „Таких справ“. Они должны ответить за нарушение закона»89. Інструкції темника вимагали, щоб передачі новин іґнорували цю прес-конференцію. Два інших пункти «Додаткових тем», пов’язані зі свободою слова, також включали нотатку «Просьба проигнорировать». Це були пункти 13 і 19, в яких стояло відповідно: «В 10.00 начнется церемония открытия Украинско­венгерского института информационных технологий им. Арпада Гёнца» та «Комиссия по журналистской этике и общественная организация „Хартия­4“ возобновляют региональные поездки по Украине. 2–3 сентября представители комиссии посетят Львов»90. Деякі події, пов’язані зі свободою слова, вважаються доречними для висвітлювання, проте лише у певній інтерпретації. У «Темнику 11» від грудня 2001 року зазначалося, що місцеві і міжнародні організації планували на 10 грудня інтернет­конференцію на тему «ЗМІ та вибори». Підрозділ «Інтерпретація» до цієї події перелічує спеціальні запитання для журналістів, які слід задавати учасникам, включаючи запитання для Юлії Мостової — редактора видання «Зеркало недели», яке відоме своєю незалежною позицією. Темник особливо вимагав, щоб журналісти спитали Мостову: «У вашій газеті з’явилися [статті], які працюють як політична реклама. Чи ви продовжуватимете цю практику? Якщо так, тоді прямо заявіть, яку партію ваша газета підтримуватиме на цих виборах?»91.

«Темник 10» і «Темник 11» торкалися інших проблем ЗМІ. Розділ «Суперечності» обох документів включав тему «Обсуждение негатива по СДПУ(о) в масс-медиа. Основное обвинение — монополизация СМИ». У цих темниках не було подано інтерпретації, але обіцялося, що вона «будет роздана дополнительно» від вказаної контактної особи92. В пункті 21 «Темника 10» під «Додатковими темами» описано дії парламенту 5 грудня та подана спроба зобразити дебати з приводу Національної ради з питань телебачення та радіомовлення як просту політичну боротьбу:

Комитет Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации проведет заседание, на котором будет рассматривать поправки к действующему законодательству по телевидению и радиовещанию, предполагающий усилить контролирующую функцию НСТР. Отношение парламента к отчету Национального совета Украины по телевидению и радиовещанию (НСТР) может быть предубежденным ввиду близости выборов, — заявил председатель Комитета Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации Александр Зинченко. По его словам, в Комитете анализируется „исключительно профессиональная деятельность НСТР, а зал распадается на политические вкусы, пристрастия, без анализа вопроса в сущности“93.

Діяльність СДПУ(о)

Інструкції темників також зосереджуються на діяльності СДПУ(о) та її провідника Віктора Медведчука. «Темники» 10, 11 і 12 охоплюють останні три тижні грудня, і кожен з них містить інструкції, пов’язані з різними загальнодержавними подіями, для позитивного висвітлювання діяльності СДПУ(о). Ці темники також включали інструкції щодо опису подій, пов’язаних зі звільненням Віктора Медведчука з посади заступника голови Верховної Ради.

«Основні теми тижня» в «Темнику 10» включали в першу чергу «Деятельность СДПУ(о)» і тему «Презентация обновленного партийного сайта СДПУ(о)». Темник давав ясно зрозуміти, що ця подія повинна інтерпретуватися у наступний спосіб:

ЭсДеки используют интернет не только как средство информирования (здесь очевидно „Наша газета +» лучше справляется), но как средство коммуникации по системе Лидер — партийцы, партия — сторонники, прессгруппа — журналисты, общедоступный архив — аналитики. ЭсДеки приглашают всех к полемике любой степени жесткости на своих форумах. В ближайшее время откроются персональные сайты лидеров и социал-демократический форум, посвященный вопросам социал-демократии в целом. В среду, 5 декабря, планируется пресс-конференция при участии А. Зинченко (пресс-релиз в приложении)94.

Інші внутрішні події також давали можливість СДПУ(о) і її членам отримати позитивне висвітлення в новинах. На 4 грудня 2001 року «Додаткові теми» «Темника 10» вказували:

Национальная академия наук Украины совместно с Фондом интеллектуального сотрудничества „Украина ХХI века“ проводит презентацию первых двух томов пятитомного издания „История украинской культуры“. 3­й том „Истории украинской культуры“ должен быть издан уже во втором квартале 2002 года, а 4 и 5 тома — до конца 2003 года. Интерпретация: широко осветить, показать картинку. Член фракции СДПУ(о) […] заботится о культуре95.

Аналогічно в «Темнику 11» «Додаткові теми» на 10 грудня описували іншу можливість для висунення на перший план діяльності СДПУ(о). Пункт шістнадцять повідомляє:

День прав человека. 10 декабря 1948 г. Генеральная Ассамблея ООН приняла Всеобщую декларацию прав человека. Отмечается во всем мире с 1950 г. Интерпретация: привязать к Закону о языках. СДПУ(о) таким образом защищает права человека96.

В розділі «Суперечності» «Темника 10» пункт 10 вказує на «Появление проектов, аналогичных проектам СДПУ(о)». Цей випадок повинен був інтерпретуватися так:

проекты, начатые СДПУ(о), находят поддержку других партий. Вот оно — лидерство. Идейное.

Возвращение к возможности социал-демократического большинства в будущем парламенте. Они присоединяются к нашим инициативам. Что может означать и то, что Медведчук становится не только Лидером СДПУ(о). В модальности версий…97

На 6 грудня «Темник 10» пропонує інструкції стосовно відношення міжнародних дипломатичних подій до політичних проєктів СДПУ(о). Пункт 22 натякає, що якщо українці виберуть соціал-демократів на березневих виборах, країна матиме унікальний потенціал для досягнення політичних і соціальних умов, наближених до однієї з найбільш економічно і політично могутніх країн Європи — Німеччини:

С визитом прибывает канцлер ФРГ Герхард Шредер. Пройдет четвертый раунд украинско­немецких консультаций на высшем уровне… Интерпретация: Шредер — руководитель страны, в которой социал-демократы и зеленые сформировали правительство. Попытаться пофантазировать, каким бы было украинское правительство, если бы его сформировали с.­д и зеленые98.

Грудневі темники також включали детальні інструкції щодо висвітлення подій, пов’язаних зі зняттям з посади заступника голови Верховної Ради лідера СДПУ(о) Медведчука99. Розділ «Основні теми тижня» «Темника 10» починається словами: «[СДПУ(о)] собрала подписи за принятие ВР „Закона о языках“100. В розділі «Інтерпретація» пропонувалося, щоб будь-яка спроба усунути Медведчука пов’язувалася з його позицією щодо закону про мови. Там вказувалося:

основа интерпретации — текст выступления Зинченко на ВР (текст — в приложении). Надо подать дело так, что эСДеки — главные зачинщики. Редакций много, но Медведчук внес, подписи собирались. Акцентировать внимание на всех семи языках (венгерский, румынский…) перечисление не начинать с русского. Если закон будет принят, то так называемый „Русский Блок“ может самораспуститься, а коммунисты потеряют не менее 5% от общего числа избирателей. Привязывать к тому, что начался сбор подписей за отставку Медведчука101.

«Тема тижня» «Темника 11» також згадує «сбор подписей за отставку Виктора Медведчука» і пропонує детальну інтерпретацію:

Мы обеспокоены тем, что правые и левые собирают подписи. Нужна защита Медведчука — вспомнить укрупненно его деятельность на посту первого вице­спикера, сколько Радой за это время принято важных законов и т. п. Привязать весь позитив парламента времен ведения сессии Медведчуком ему лично…102

Після звільнення Медведчука 13 грудня 2001 року «Темник 12» присвятив цієй темі та її наслідкам півтори сторінки «Інтерпретації». «Тема тижня» була «Отставка В. Медведчука с поста первого вице-спикера ВР». Далі йшов додатковий коментар: «Ряд партий и отдельных политиков расценили это событие как „сильный пиаровский ход СДПУ(о)“. Высказывается версия, что перед партией открываются новые перспективы в повышении эффективности её предвыборной кампании». Інтерпретація цих подій наказувала репортерам підкреслити, що:

…если бы Медведчук сам не форсировал голосование, то с очень большой долей уверенности можно говорить, что отставка бы не состоялось… То, что произошло 13 декабря,— это был импульсивный порыв гордого человека: „Вы мне не доверяете? Тогда голосуйте“… В итоге получили малоуправляемый и малосодержательный парламент на ближайшие 3 месяца…103

Текст, що слідує далі жирним шрифтом, інтерпретує політичний контекст, що прискорив звільнення:

При голосовании объединились националисты и коммунисты для удара по центру. Это очень тревожный симптом… Этот альянс может стать разрушительной силой, действие которой приведет к непредсказуемым последствиям104.

Особливі інструкції подаються для нестоличних ЗМІ:

Отдельная линия для региональных СМИ — от источника в АП стало известно, что отставка Медведчука была разработана Банковой для того, чтобы заменить Медведчуком Кинаха на посту премьера… То-то Кинах такой перепуганный. Медведчук сейчас раздумывает, но, судя по всему, вряд ли согласится. Ему это невыгодно, у него тогда будут связаны руки. Для региональных СМИ — линия „прояви мужество, голосуй за Медведчука“105.

Зрештою, заключна інтерпретація обговорює інші шляхи представлення Медведчука:

Для всех СМИ — широкие форматы „Кто такой Медведчук?“ Использовать информационный повод отставки для того, чтобы показать его не только как политика, но и как Личность. Давать портретные материалы, оценки Медведчука близкими ему людьми. Начать акцентировать внимание на измениях в поведении Медведчука. Появился без галстука, в гольфе, сменил цвет костюма, много улыбается, шутит. Человек меняется106.

Зображення опозиційних політиків

Інструкції темників також надають детальну інформацію щодо висвітлення діяльності опозиційних постатей та партій, особливо найпопулярніших політиків в Україні: Віктора Ющенка та гучного політичного діяча опозиції, Юлії Тимошенко107. Подіям, пов’язаним з опозиційним протестом 16 вересня, описаним вище, в темниках також приділялася значна увага. Журналісти підтвердили, що редактори тиснули на них, щоб змусити виконати вказівки.

Журналісти повідомили Human Rights Watch, що вище керівництво послідовно вимагало, щоб вони «змінили контекст», у якому з’являється Віктор Ющенко, що Ющенка та його блок «Наша Україна» слід зображати як затягнутих до міжусобного конфлікту чи до чвар з іншими членами опозиції108. Темники вимагають саме такого висвітлення подій. В обговоренні наближення парламентських виборів 2002 року «Темник 10» містив пункт, названий «Деятельность Ющенка», який стосувався виключення деяких осіб з лав членів партії «Наша Україна». Пропонувалась інтерпретація що «…идет „етническая чистка“. …Вообще со списком у них происходят непонятные вещи… На съезде готовится большой скандал»109.

«Темник 11» звертається до подібних тем. «Деятельность Ющенко и „Нашей Украины“» включена до розділу «Основні теми тижня» з довшим поясненням, яке твердить: «Важно показать сторонникам Ющенко, которые хотят попасть в парламент по списку, что им не попасть» через ускладнення в квотах блоку і партії110. Крім того, конференції трьох партій, які входять до блоку «Наша Україна», були призначені на один і той же день. Інтерпретація цих подій пропонувалася наступна:

…видимо, означает раскол в блоке. Они не договорились. Эффектного PR­хода с проведением съездов в один день не получилось…111

Один кореспондент також відзначив, що у випуску новин на його станції зверталася увага на конфлікти Ющенка не лише всередині його партії, але і з членами інших опозиційних партій. «Коли показують Ющенка, то показують в конфлікті з іншою стороною: „[голова Соціалістичної партії Олександр] Мороз критикує Ющенка“»112.

У «Додатковому коментарі до подій тижня 36» підрозділ «Теми для висвітлення в недільних телепрограмах» включає пункт «Реакция общества и политиков на обращение Президента Л. Кучмы к украинскому народу 24 августа 2002 года». Тут інструкції зображають, що «Нашій Україні» ледь вдається доладно сформулювати свою чітку позицію, а Ющенко нібито переглядає свої колишні президентські прагнення. Директива «Для службового використання» надає детальні інструкції для газет і телестанцій:

Просьба в газетных материалах… использовать текст открытого письма В. Ющенко Президенту и его статьи в „Зеркале недели“… для демонстрации противоречивости позиции „Нашей Украины“ в отношении телеобращения Л. Кучмы. С одной стороны, „НУ“ говорит, что блок давно считал необходимым переход к парламентско„президентской республике, с другой — отмечает, что „сейчас не время“ для изменения политической системы, общество и политикум не созрели. С одной стороны, „НУ“ — против вмешательства АП в структуризацию парламента, с другой — просит Президента о содействии в формировании большинства на базе „НУ“. Каким же высказываниям В. Ющенко верить? Такая невзвешенная и противоречивая реакция В. Ю. может свидетельствовать о том, что он нервничает из-за того, что видит реальную перспективу потери надежд на президентское кресло113.

В тому ж дусі, як повідомили журналісти, вони отримували вказівки ніколи не показувати фотографії чи відеоматеріали певних членів опозиції та показувати інших опозиційних осіб лише принагідно, наприклад, коли вони говорять не на політичні теми. Редактор новин станції «F» сформулював це дуже просте рівняння: «Відсутність інформації про людину означає, що для телеглядачів ця людина не існує»114. Журналісти постійно заявляли, що серед тем, які вони повинні були ігнорувати, на першому місці була визначна політична діячка опозиції Юлія Тимошенко. Один журналіст повідомив Human Rights Watch, що головні редактори його станції сказали йому перед осінніми протестами 2002 року: «Ми мусимо повирізати [зображення] Тимошенко»115. Провідний ведучий новин з іншої станції заявив: «Відносно Тимошенко редактори говорять дуже чітко: „Ні“»116. Третій журналіст сказав: «Найсуворіше табу накладається на Тимошенко»117. Хоча й неясно, чи процитували журналісти такі інструкції з певного темника, чи з інших форм зовнішнього тиску, темники один за одним закликають до перекручування повідомлень про Тимошенко. У «Темнику 11» «Додаткові теми» на 10 грудня записано: «Пресс­конференция лидера избирательного блока Юлии Тимошенко „Новые правила, новые условия политической игры“», з наступною інтерпретацією «ПРОСЬБА ПРОИГНОРИРОВАТЬ»118.

В інструкціях на 17 грудня «Темник 12» подібним чином вказує журналістам іґнорувати наступне повідомлення про Тимошенко: «Києво­Печерський районний суд вивчає позовну справу Ю. Тимошенко про підстави її усунення з посади віце-прем’єра»119. Проте інші аспекти суперечностей, що оточують Тимошенко, і кримінальні справи проти неї та її партнерів залишалися прийнятною темою для висвітлення. У «Темнику 11» за 12 грудня в «Додаткових темах» відзначено, що Каліфорнійський суд проводив слухання у справі обвинувачення колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка у відмиванні грошей.

Интерпретация: связывать с Тимошенко, Морозом. „Хозяин“ и его „семья“. Вбросить нарисованную схему взаимоотношений („генеалогическое древо“) через интернет, потом тиражировать ее в оффлайновых СМИ. (ответственный — […]). Подготовить серию карикатур „семейный подряд по отмыванию грязных денег“120.

Темники також «прохали» про негативне висвітлення прихильників Тимошенко. Прес­реліз від 13 вересня відзначав, що:

ГНАУ прокомментировала факт задержания помощника народного депутата А. Турчинова (БЮТ) с крупной суммой наличных денег. Комментарий. Событие острое и актуальное… Дополнительно будет роздан видеоряд задержания помощника депутата. Просьба широко осветить121.

«Додатковий коментар до подій тижня 36» деталізує інші матеріали, що стосуються опозиції, прийнятні для публікацій та передач. Коментуючи організування «Нашою Україною» конференції, названої «Всеукраїнським форумом демократичних сил», темник дає інструкції висувати на перший план проблеми та ймовірну невдачу форуму незалежно від будь-яких реформ, які його лідер Віктор Ющенко може намагатися провести…122

Информационная работа по т. н. „Форуму демократических сил“ будет проводиться по cледующей логической схеме:

  • „Форум“ на самом деле является собранием назначенных представителей партий.
  • далеко не все силы, которые собираются участвовать в мероприятии, можно назвать „демократическими“ (напр., СНПУ O. Tягнибока)123.
  • Ющенко должен убрать из списка участников людей, далеких от демократии, выработать правила участия в „Форуме“. Тогда в нем будут готовы принять участие действительно демократические силы.
  • Если В. Ю. этого не сделает, он рискует окончательно дискредитировать „Форум“ в глазах общественности.
  • Если В.Ю. „вичистит“ список и обнародует порядок его формирования, ожидается, что десятки и десятки различнейших партий и организаций направят письма с заявками об участии в адрес оргкомитета „форума“. В результате появляется возможность „размывания“ и забалтывания „форума“, мероприятие рискует стать смешным124.

Даний темник також пропонував інші теми для висвітлення у день Форуму, який мав відбутись 15 вересня, у переддень протесту «Повстань, Україно»:

Представляется целесообразным „освежить“ тему скандала вокруг кладбища „Орлят“ во Львове, чтобы направить в иное русло протестный потенциал населения города. Можно брать комментарии у кардинала Любомира Гузара125.

Діяльність опозиційних партій

Темники також міcтять вимоги ігнорувати певні події, які стосуються опозиційних партій. «Темники» 10, 11 та 12 від грудня 2001 року усі містять інформацію про передвиборні партійні конференції, більшість з яких може бути висвітлена в новинах. Проте «Темник 10» містить «Прохання іґнорувати», що «состоится съезд „Молода Україна“» [опозиційної молодіжної партії]126.

Темники «Демонстрації 16 вересня» та інтерв’ю Human Rights Watch показали, що висвітлення в новинах опозиційного руху «Повстань, Україно» та виступів протесту проти Кучми, запланованих на дату річниці смерті Георгія Ґонґадзе 16 вересня, було жорстко регульованим. Розділ «Поточні теми» «Додаткового коментаря до подій тижня 36», що був розповсюджений менше ніж за два тижні до початку демонстрацій, вказував:

Оппозиция готовится к проведению уличных акций 16 сентября... Тема только для печатных и Интернет-изданий. Освещение на ТВ просьба исключить127.

У пункті 18 розділу «Додаткові теми» темника за 2 вересня 2002 року більш відверто зазначено: «В 11.00 начнется пресс­конференция на тему: „Вставай, Украина!“ Просьба игнорировать»128. Журналісти підтвердили, що в тижні, що передували київським демонстраціям, дуже мало повідомлялося про ті демонстрації, що вже почалися в деяких регіонах, або ж про іншу діяльність опозиції129.

Незважаючи на той факт, що демонстрації відбувалися в річницю зникнення вбитого журналіста Георгія Ґонґадзе, телевізійні станції не згадували про нього та про те, що його справу ще й досі не розкрито130. Останній пункт «Прес-релізу» від 13 вересня, розповсюдженого в останні дні перед демонстрацією, містив вимогу телестудіям іґнорувати один важливий факт щодо Ґонґадзе. Йшлося про те, щоб радіо та телестудії не звертали уваги на заяву члена парламенту Юрія Карамзіна, що він «что к нему поступила информация по поводу местонахождения головы Г. Гонгадзе»131.

З наближенням часу проведення протестів, темники все більше вимагали, щоб канали робили наголос на негативних аспектах протестів. В інструкціях «Прес­релізу» від 13 вересня вимагалося, щоб у програмах новин приділялося багато уваги рішенню Шевченківського районного суду про заборону проведення протесту у центрі Києва. На додаток, словами «важное и актуальное» характеризується постанова, ухвалена Президією Ради Федерації професіональних спілок України (ФПУ), в якій зазначається, що підтримка протесту 16 вересня є «нецелесообразной» і що голові ФПУ рекомендовано не брати участь «в этой и других политических акциях»132.

Журналісти так само повідомляли, що у дні перед проведенням демонстрацій протесту, всі канали передавали серію промов релігійних лідерів та регіональних урядовців, які відраджували людей брати участь у протесті. Ці достатньо відомі особи називали дану подію хуліганством та порушенням громадського порядку133. Телевізійні станції також регулярно передавали повідомлення Міністерства внутрішніх справ про відповідну підготовку лікарень та постачання медикаментів134. «Прес­реліз» від 13 вересня також назвав «важное и актуальное» заяву голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука з коментарями щодо запланованої демонстрації та вимагав текст промови цитувати «в полном объеме»135. Документ не згадує про включення у випуски новин заяв лідерів опозиції у відповідь Медведчукові.

Демонстрації протесту проти Кучми співпали з тим, що журналісти називають «піком хвилі темників»136. Вони відзначали значний тиск з боку редакторів щодо ретельного виконання інструкцій, які часто вимагали від дикторів подавати в новинах некоректну інформацію. Таким чином, жодна із станцій не залишилася осторонь від висвітлення демонстрацій протесту, проте «[журналісти] також не мали можливості сказати усю правду»137. Журналісти, які давали інтерв’ю Human Rights Watch, заперечили чутки, що вони отримали завчасно підготовлені стрічки записів для передачі в ефір 16 вересня, проте обмеження того, що можна було повідомляти, були такі суворі, що більшість станцій подавали майже один і той же матеріал. Як зазначають аналітики, в цей день, більше ніж будь-коли, стало «повністю зрозуміло, що діяльність каналів стримується цензурою…»138. А інше джерело зазначає:

[Б]езумовно, було відчуття, що існує щось таке на зразок керівної руки, якщо не більше, завдяки тому факту, що порядок подання новин був завжди той самий на всіх каналах: спочатку Зальцбург [Президент Кучма відвідує Другий європейський економічний самміт], потім інформація про громадські демонстрації. Загальне спрямування очевидне, загальна мета очевидна: показати ці демонстрації таким чином, ніби вони не мають значення139.

Щодо випусків новин ввечері 16 вересня, журналісти відзначають, що редактори очікували від них надання неточної інформації. Денис Д., провідний телевізійний журналіст, повідомив Human Rights Watch, що він був на демонстрації та нарахував близько 50 000 учасників. Проте у вечірніх новинах від нього вимагали щоб він «відверто брехав» і повідомив про 15 000 «офіційно підтверджених» учасників140. Щоб і далі приховати істинну кількість учасників, відеоматеріали ніяк не вказували на кількість людей на площі міста, показуючи лише окремі обличчя або невеличкі групки демонстрантів141. В одній з передач ICTV кореспондент з’явився на фоні безлюдної Європейської площі і повідомляв про протести після того, як демонстранти рушили до вулиць навколо Адміністрації Президента. Канал подав подію таким чином, ніби все тихо закінчилося, і не вдався до правдивої розповіді про те, що відбувалося у зовсім іншому місці. Метою такого редакторського рішення було «якомога сильніше применшити кількість демонстрантів та знизити емоційне розпалення на ICTV»142.

Опинившись віч-на-віч з редакційними обмеженнями, телестудії в першу чергу вдалися до показу облич людей похилого віку та прибічників комуністів, особливо тих, хто тримав старі радянські плакати чи фотографії Сталіна. Відеозйомки демонстрантів зосереджувалися на червоних прапорах та стягах комуністів і обминали зображення білих прапорів опозиційного блоку «Наша Україна», нав’язуючи думку, що опозиції керують лише ті або вона щось значить лише для тих, «хто прагне повернення до минулого режиму»143. Журналісти також розповіли, що від них вимагали не показувати Віктора Ющенка, а зосередитись на політичних діячах партій, які вважаються не такими значними або більш радикальними, як Комуністична партія та Блок Юлії Тимошенко.

Також не були включені до показу зображення молоді та будь-кого, хто вимагав відставки Кучми, незважаючи на те, що демонстрації були організовані саме навколо цієї провідної теми. Замість цього телевізійний показ учасників та політичних лідерів обов’язково включав лише невизначені та нейтральні твердження або такі твердження, що, бодай непрямо, зображали державну владу у позитивному світлі. Один редактор сказав Human Rights Watch: «Нас інструктували запитувати людей про той факт, що міліція не придушує демонстрації протесту. Люди мали б відповідати, що, „Це добре, що міліція не придушує демонстрацію“. Таким чином міліція та влада виглядали позитивно у такій ситуації»144. Інший редактор розповів, що керівництво телестудії ухвалило невеличку вибірку із промови лідера Соціалістичної партії Олександра Мороза. Сюжет був повністю позбавлений контексту і просто вихоплював короткий вислів Мороза: «Наша мета — краще життя для всіх людей»145. Як висловився один журналіст, випуски новин 16 вересня «подавали позицію опозиції так затьмарено, що люди губилися у здогадках: „Чого ж насправді прагнуть ці люди?“»146.

Новини зображали натовпи на центральній площі перш за все як перешкоду для нормального руху транспорту, яка заважала неучасникам діставатися на роботу або машинам швидкої допомоги — доїжджати до місця, де учасникам демонстрації ставало погано. Новини також не показували того, як, згідно з описами безпосередніх свідків, «тисячі міліціонерів, що просто стояли навколо демонстрантів, не намагалися регулювати дорожній рух, а запитували водіїв, що не могли рухатися, чи не хочуть вони подати офіційну скаргу на демонстрантів»147. Аналітики описують контроль за інформацією та перешкоди «не стільки як прямі спроби блокувати опозицію, скільки як збільшення рівня незручності»148.

Причина закриття владою всіх шести загальнодержавних телевізійних станцій, ніби на профілактичний ремонт, на декілька годин вранці 16 вересня, також залишається нез’ясованою. Деякі журналісти та аналітики відзначили, що це закриття напевне мало бути пов’язане з демонстраціями, оскільки у минулому всі станції ніколи не закривалися для профілактичного ремонту одночасно. Проте багато хто вагався назвати це закриття чисто цензурним актом, щоб перешкодити глядачам дивитися новини про виступи протесту. Це одночасне закриття могло бути пояснене і технічними причинами. Як сказав один журналіст, «оскільки чотири з шести станцій користуються одним і тим самим передавачем, має сенс вимкнути з ефіру всі станції разом»149. Більше того, жодна з провідних телестанцій не мала у своїй програмі випусків новин, запланованих на ті ранкові години, коли станції були закриті. Проте, на думку одного аналітика, якщо й правдоподібним виглядало те, що для всіх загальнодержавних станцій був запланований профілактичний ремонт на ранок 16 вересня, для регіональних станцій такий ремонт точно не був запланований, проте вони також були закриті150. Дійсна причина закриття станцій вранці 16 вересня залишається незрозумілою, хоча більшість медіа-аналітиків та журналістів, які давали інтерв’ю Human Rights Watch, сумніваються у тому, що це був звичайний збіг обставин.


68 Інтерв’ю Human Rights Watch з Денисом Д., станція «A», Київ, 17 жовтня 2002 р. Щоб захистити журналістів, у яких Human Rights Watch брала інтерв’ю, імена усіх опитуваних і назви телевізійних станцій, на яких вони працюють, були замінені псевдонімами. У деяких випадках місця проведення інтерв’ю не вказуються. Інші деталі, що могли б вказати на особи журналістів, також не повідомляються.
69 Там само.
70 Там само.
71 Інтерв’ю Human Rights Watch з Вадимом В., станція «B», Київ, 11 жовтня 2002 р.
72 Там само.
73 Детальнішу інформацію про деякі політичні дії Президента Кучми, що розглядаються як підготовчі до виборів 2004 року, див.: Taras Kuzio, “Can Glasnost Save President Kuchma and His Regime?” RFE/RL Newsline, 30 серпня 2002 р. [Інтернет], http://www.rferl.org/newsline/2002/08/300802.asp (станом на 18 грудня 2002 р.).
74 Peter Byrne, “Media Feeling the Squeeze on Eve of Protests,” Kiev Post, 13 вересня 2002 р. [Інтернет], http://www.kpnews.com/maіn/11785/ (станом на 15 жовтня 2002 р.).
75 Інтерв’ю Human Rights Watch з Анатолієм Мураховським, першим заступником голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення, Київ, 15 жовтня 2002 р.
76 European Institute for the Media, Ukrainian Media Bulletin, September 2002 [Інтернет], http://www.eim.org/ (станом на 15 листопада 2002 р.)
77 Вахтанг Кіпіани «Князь тьми та темників», Українська правда, 8 жовтня 2002 р. [Інтернет], http://www.pravda.com.ua/cgі-bіn/prіnt_ru.cgі (станом на 30 жовтня 2002 р.).
78 «Васильев: Цензуру придумали журналисты, чтобы получать деньги», Korrespondent.net [Інтернет], http://www.korrespondent.net/dіsplay_prіnt.php?arіd=60892 (станом на 6 грудня 2002 р.).
79 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36 для служебного пользования», с. 1. Російський текст відтворено за ориґіналом.
80 Там само.
81 Промову було виголошено 24 серпня 2002 року, в одинадцяту річницю отримання Україною незалежності від Радянського Союзу. У цій промові він запропонував трансформувати Україну з президентської в парламентсько-президентську республіку. Припускають, що цю пропозицію було зроблено лише як реакцію на протести опозиції, в яких вимагалося більшої демократії, і, можливо, для створення умов, при яких Кучма зміг би бути обраний на третій термін або передати владу обраному ним наступнику. Taras Kuzio, “Can Glasnost Save President Kuchma and His Regime?”
82 Аноним, «Пресс-релиз», 13.09.02 г.
83 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 4.
84 Kathleen Knox, “Ukraine: Opposition Turns Up Heat On Kuchma Over Tragedies,” RFE/RL August 2, 2002 [Інтернет], http://www.rferl.org/nca/features/2002/08/02082002160340.asp (станом на 31 грудня 2002 р.), та “Ukraine Mourns World’s Worst Air Show Tragedy,” RFE/RL Newsline July 29, 2002 [Інтернет], http://www.rferl.org/newsline/2002/07/290702.asp (станом на 19 грудня 2002 р.).
85 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 4.
86 Леонід Амчук, «День ганьби українського телебачення», Українська правда, 17 жовтня 2002 г. [Інтернет], http://www.pravda.com.ua/ru/archive/?21017-4-new (станом на 29 жовтня 2002 р.).
87 Леонід Амчук, «День ганьби».
88 Див. примітку 63 вище.
89 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 3.
90 Там само. «Хартія­4» — українська громадська організація, заснована кількома провідними журналістами, яка сприяє журналістській чесності та проводить моніторинґ ЗМІ.
91 Аноним, «Темник 11», 9–15 декабря 2001 г., с. 5.
92 Аноним, «Темник 10», 2–8 декабря 2001 г., с. 3. Ім’я контактної особи не подається.
93 Там само, с. 6.
94 Аноним, «Темник 10», с. 1–2. «Наша газета +» — офіційна газета СДПУ(о).
95 Там само, с. 5. Ім’я офіційної особи СДПУ(о) опущено.
96 Аноним, «Темник 11», с. 5.
97 Аноним, «Темник 10», с. 3–4.
98 Там само, с. 6.
99 У грудні 2001 року 234 депутати Верховної Ради проголосували за звільнення Медведчука. Фракції, які зібрали 150 підписів, щоб розпочати процедуру його звільнення, включали Соціалістичну та Комуністичну партії, а також деякі центристські й правоцентристські партії. “Oligarchic Social Democrats Suffer Setback”, RFE/RL, Poland, Belarus, Ukraine Report, vol. 3, no. 48 (December 18, 2001) [Інтернет], http://www.rferl.org/pbureport/2001/12/48-181201.html (станом на 11 грудня 2002 р.).
100 Аноним, «Темник 10», с. 1.
101 Там само. Протягом передвиборного періоду СДПУ(о) намагалася заручитися додатковою підтримкою російськомовних реґіонів України. СДПУ(о) пропонувала у законі про мови визначити юридичний статус російської як «державної», а не «офіційної» мови. Taras Kuzio, “Russia Gives Ukraine a Helping Hand in its Elections,” RFE/RL Newsline vol. 6 no. 13, Part 2, January 22, 2002 [Інтернет], http://www.rferl.org/newsline/2002/01/220102.asp (станом на 23 грудня, 2002 р.).
102 Аноним, «Темник 11», с. 1. «Teмник 11» також зосереджує увагу на важливості лідерства Медведчука для міжнародного становища України. На 11 грудня «Додаткова тема» тридцять п’ять звертає увагу на те, що «Мониторинговый комитет Парламентской Ассамблеи Совета Европы планирует рассмотреть вопрос о выполнении Украиной ее обязательств перед СЕ». Пояснення деталізують роль Медведчука в цьому:
«7 декабря во время встречи с главой Комитета министров СЕ, министром иностранных дел Литвы В. Медведчук заявил, что Украина приняла большинство законов и кодексов в рамках обязательств перед СЕ. Т. е. большинство обязательств выполнено. Остался открытым вопрос об окончательном законодательном урегулировании правовой коллизии, сложившейся с голосованием по принятию „Хартии европейских языков и языков национальных меньшинств“. Привязать к необходимости урегулировать законом статус русского языка! Цитировать эту позицию Медведчука при освещении работы комитета». «Темник 11», с. 5–7. 103 Аноним, «Темник 12», 16–22 декабря 2001 г., с. 1.
104 Там само. В оригіналі текст подано жирним шрифтом.
105 Аноним, «Темник 12», с. 2.
106 Там само, с. 2.
107 Згідно з опитуванням, проведеним у жовтні 2002 р. Українським центром з економічних і політичних дослідженьім. Разумкова, якби президентські вибори відбулися в жовтні, Ющенко отримав би 24 відсотки голосів, набагато більше ніж лідер Комуністичної партії Петро Симоненко (10 відсотків), Тимошенко (6,3 відсотка) і Віктор Медведчук (5,9 відсотків). «У Ющенка все ще немає конкурента», Українська правда, 2 листопада 2002 р. [Інтернет], http://www.pravda.com.ua/en/archіve/?2112 (станом на 20 листопада 2002 р.).
108 Інтерв’ю Human Rights Watch з Валентином В., станція «D», 8 листопада 2002 р.
109 Аноним, «Темник 10», с. 2.
110 Аноним, «Темник 11», с. 1–2.
111 Там само. В оригіналі виділено жирним шрифтом.
112 Інтерв’ю Human Rights Watch з Павлом П., станція «F», Київ, 19 жовтня 2002 р.
113 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 2–3. Примітка перекладача: орфографічна/типографська помилка в слові «политикум» в оригіналі. Вважають, що Ющенко і Віктор Медведчук будуть основними суперниками на президентських виборах 2004 року.
114 Інтерв’ю Human Rights Watch з Валерієм В., станція «F», Київ, 11 жовтня 2002 р.
115 Інтерв’ю Human Rights Watch з Павлом П., станція «F», Київ, 19 жовтня 2002 р.
116 Інтерв’ю Human Rights Watch з Денисом Д., станція «A», Київ, 17 жовтня 2002 р.
117 Інтерв’ю Human Rights Watch з Валентином В., станція «D», 8 листопада 2002 р.
118 Анонім, «Teмник 11», с. 5. Пункт шістнадцять цього розділу вказує на відзначення міжнародного Дня прав людини в той самий день, 10 грудня.
119 Анонім, «Teмник 12», с. 4.
120 Анонім, «Teмник 11», с. 8. Ім’я контактної особи опущено
121 Анонім, «Пресс-релиз», 13 вересня 2002 р.
122 Форум було скликано для розгляду тривалої політичної кризи та загроз українській демократії. У відкритому листі до Президента Кучми, «Наша Україна» закликала владу взяти участь у форумі «заради консолідації демократичних сил, формування парламентської більшості і коаліційного уряду». “Our Ukraine Calls on President to Show his Commitment to Democracy,” Kyiv Post, September 6, 2002 [Інтернет], http://www.kyivpost.com/opinion/11741/ (станом на 21 грудня 2002 р.).
123 Соціал-націоналістична Партія України, очолювана Олександром Тягнибоком,— невелика права партія, що підтримує неонацистські погляди.
124 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 2. Примітка перекладача: непослідовність у вживанні великої літери Форум/форум в оригіналі.
125 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 2.
126 Аноним, «Темник 10», с. 8.
127 Аноним, «Дополнительный комментарий к событиям недели 36», с. 4.
128 Там само, с. 3.
129 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юрієм Ю., станція «A», Київ, 9 жовтня 2002 р.
130 Там само.
131 Анонім, «Пресс-релиз», 13 вересня 2002 р.
132 Там само. Про тісні відносини між СДПУ(о) та Федерацією професіональних спілок України див.: “Trade Unions and Social Democrats are Allies,” SDPU(u) website, February 13, 2002 [Інтернет], http://www.sdpuo.org.ua/eng/news/actual_article/3C6A3AF3 (станом на 19 лютого 2002 р.).
133 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юрієм Ю., станція «A», Київ, 9 жовтня 2002 р.
134 Taras Kuzio, “Ukraine Returns to Soviet Era Tactics to Subdue Opposition.”
135 Анонім, «Пресс-релиз», 13 вересня 2002 р.
136 Інтерв’ю Human Rights Watch з Денисом Д., станція «A», Київ, 17 жовтня 2002 р., та інтерв’ю Human Rights Watch з Вадимом В., станція «B», Київ, 11 жовтня 2002 р.
137 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юрієм Ю., станція «A», Київ, 9 жовтня 2002 р.
138 Наталия Лигачева, «Теленовости в условиях полицейского государства», Телекритика, 17 вересня 2002 р. [Інтернет], http://www.telekritika.kiev.ua/comments/ (станом на 7 листопада, 2002 р.).
139 Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи», цит. за: Наталия Лигачева, «Теленовости в условиях полицейского государства».
140 Інтерв’ю Human Rights Watch з Денисом Д., станція «A», Київ, 17 жовтня 2002 р.
141 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юрієм Ю., станція «A», Київ, 9 жовтня 2002 р.
142 Наталия Лигачева, «Теленовости в условиях полицейского государства».
143 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юрієм Ю., станція «A», Київ, 9 жовтня 2002 р.
144 Там само.
145 Там само.
146 Інтерв’ю Human Rights Watch з Вадимом В., станція «B», Київ, 11 жовтня 2002 р.
147 Інтерв’ю Human Rights Watch з Наталею Лігачевою, головним редактором веб-сайту «Телекритика», Київ, 10 жовтня 2002 р. «Телекритика» — неурядова, неприбуткова організація, що надає незалежний критичний аналіз українських телевізійних новин. «Телекритика» була створена неприбутковою громадською організацією Internews-Україна, діяльність якої полягає у підтримці розвитку демократії через підтримку незалежних засобів масової інформації.
148 Інтерв’ю Human Rights Watch з Наталею Лігачевою, головним редактором веб-сайту «Телекритика», Київ, 10 жовтня 2002 р.
149 Інтерв’ю Human Rights Watch з Юрієм Ю., станція «A», Київ, 9 жовтня 2002 р.
150 Інтерв’ю Human Rights Watch з Наталею Лігачевою, головним редактором веб-сайту «Телекритика», Київ, 10 жовтня 2002 р.